Історія справи

Постанова КГС ВП від 24.12.2025 року у справі №922/2288/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/2288/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріас"

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 (Россолов В. В. - головуючий, судді: Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріас"

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент", (2) Військової частини НОМЕР_1

про визнання недійсним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Провадження у судах попередніх інстанцій

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Теріас" (далі - Позивач, ТОВ "Теріас") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСВЕ Девелопмент" (далі - ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент", Відповідач-1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ, Відповідач-2), в якому просило визнати недійсним, укладений між Відповідачами договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 20.08.2024.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Теріас" стверджувало про те, що укладений між Відповідачами оспорюваний договір не відповідає вимогам статей 358 760 761 827 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним, оскільки: - укладений особою (Відповідачем-1), яка не мала права одноосібно передавати спільне майно (навіть у вигляді своєї частки) у користування третій особі без згоди іншого співвласника (Позивача); - предметом договору визначено 1/2 частки у праві власності, що не є річчю, визначеною індивідуальними ознаками, яку можна передати в користування окремо від усього об`єкта без визначення порядку користування спільним майном.

3. Господарський суд Харківської області рішенням від 04.09.2025 позов задовольнив.

4. ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" оскаржило рішення місцевого суду до господарського суду апеляційної інстанції.

5. Східний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження у цій справі, про що 03.10.2025 постановив відповідну ухвалу.

6. Після цього, Відповідач-1 подав до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/2972/24.

7. Клопотання мотивував посиланням на приписи пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також доводами про те, що у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2972/24 за первісним позовом ТОВ "Теріас" до ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" та ВЧ НОМЕР_1 про розірвання договору та усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" про усунення перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні нерухомим майном, 1/2 частки спільного права власності на яке належить ТОВ "ЕСВЕ Девеломпент", шляхом припинення права спільної часткової власності та поділу в натурі нерухомого майна.

8. На даний час, у рамках справи № 922/2972/24 призначено судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру Інститут судових експертиз ім. Засл. професора М. С. Бокаріуса.

9. Тобто, наразі, у межах справи № 922/2972/24 вирішується питання про наявність чи відсутність можливості поділу нерухомого майна, що належить Позивачу та Відповідачу-1 на праві спільної часткової власності, що безпосередньо стосується предмета спору у справі № 922/2288/25, оскільки саме від вирішення цього питання залежить правова оцінка дій сторін при укладенні договору тимчасового безоплатного користування нерухомим майном.

10. Таким чином, у разі задоволення зустрічних вимог у справі № 922/2972/24 та виділення у натурі частки ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" спір у справі № 922/2288/25 фактично втратить предмет, оскільки договір користування стосуватиметься вже індивідуально визначеного майна.

11. На переконання Відповідача-1, вказана обставина не лише свідчить про взаємопов`язаність вказаних справ, але й робить об`єктивно неможливим розгляд даної справи до вирішення справи № 922/2972/24, оскільки саме в межах останньої встановлюються факти, які мають визначальне значення для вирішення даного спору.

12. Розглянувши подане клопотання, Східний апеляційний господарський суд з доводами ТОВ "ЕСВЕ Девелопмент" погодився, а тому постановив ухвалу від 27.10.2025, якою зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/2972/24.

Касаційна скарга

13. Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та направити дану справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. Скаржник стверджує, що при постановлені оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 43 та пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

15. Обґрунтовуючи вказане твердження, ТОВ "Теріас" пояснює, що приписи пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України чітко передбачають, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

16. У даному випадку, розглядаючи вимогу Позивача про визнання недійсним договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 20.08.2024, суду належить оцінити цей правочин на відповідність законодавству, чинному в момент його укладення, а тому обставини майбутньої долі майна, що є предметом оспорюваного договору жодним чином не впливають на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

17. Крім цього, подання ТОВ "ЕСВЕ Девеломпент" клопотання про зупинення провадження очевидно спрямоване на затягування розгляду даної справи і такі дії безумовно підпадали під ознаки зловживання процесуальними правами, однак з боку суду апеляційної інстанції ніякої уваги не отримали.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

18. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-1 заперечує проти її задоволення. Стверджує про необґрунтованість та безпідставність доводів Позивача. З позицією суду апеляційної інстанції повністю погоджується, а тому просить оскаржену ухвалу залишити без змін, а у задоволенні касаційної скарги відмовити.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

19. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, розглянув аргументи відзиву на касаційну скаргу, перевірив правильність дотримання судом попередньої інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з огляду на таке.

21. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

22. При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

23. Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

24. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

25. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

26. Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

27. Під час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд керувався положеннями пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, якими передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

28. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

29. Звертаючись до власних правових висновків, викладених, зокрема у постановах від 13.05.2021 у справі № 917/349/20 та від 14.12.2022 у справі № 906/750/21 Верховний Суд нагадує, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

30. За змістом наведеного пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

31. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

32. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

33. Як вже зазначалося, предметом позову у цій справі є вимога ТОВ "Теріос" про визнання недійсним, укладеного між Відповідачами договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 20.08.2024 з підстав, зокрема, укладення оспорюваного правочину без згоди іншого співвласника такого майна.

34. Водночас у межах справи № 922/2972/24 вирішується питання про наявність чи відсутність можливості поділу нерухомого майна, що належить Позивачу та Відповідачу-1 на праві спільної часткової власності.

35. У світлі наведеного Верховний Суд зауважує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

36. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

37. Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

38. Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача; встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

39. Таким чином, як обґрунтовано зазначає скаржник у касаційній скарзі, до предмета доказування у даній справі входять обставини, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного ним договору недійсним саме на момент його вчинення, в той час як ймовірна можливість поділу майна, яке є предметом цього договору до предмета доказування в межах цієї справи не входить та жодним чином впливає не з`ясування згаданих дефектів елементів оспорюваного правочину.

40. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги ТОВ "Теріос" про те, що при наданні протилежного висновку суд апеляційної інстанції не врахував як приписів пункту 5 частини першої статті 227 цього Кодексу в частині відсутності у суду права посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, так і наведених висновків Верховного Суду щодо правильного дотримання згаданої норми.

41. Звідси доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України в ході здійснення касаційного провадження у цій справі знайшли своє підтвердження. Водночас доводи відзиву на касаційну скаргу у цій частині є необґрунтованими.

42. Щодо ж аргументів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 43 ГПК України, то вони колегією суддів відхиляються, адже згаданий Кодекс гарантує усім учасникам справи право на подання до суду заяв та клопотань, надання пояснень, наведення доводів і тп щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а тому саме по собі користування такими правом не перетворює його в зловживання.

43. Інші доводи касаційної скарги Верховний Суд не розглядає, адже стосуються такі питань обґрунтованості заявленого у цій справі позову по суті та не стосуються конкретної процесуальної дії у вигляді зупинення провадження у ній.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. За змістом статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, в тому числі, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

45. Згідно з частиною шостою статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

46. Враховуючи, що в межах здійснення касаційного провадження у цій справі скаржник довів суду касаційної інстанції ухвалення судом апеляційної інстанції незаконної ухвали про зупинення провадження, Верховний Суд дійшов висновку про застосовування своїх повноважень, передбачених наведеними нормами ГПК України, а відтак про скасування оскарженої ухвали та про направлення цієї справи до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Судові витрати

47. Оскільки ця справа направляється до апеляційного суду для продовження розгляду, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат.

За таких обставин, керуючись статтями 300 301 304 306 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теріас".

2. Скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 922/2288/25 та направити цю справу до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.