Історія справи

Постанова КГС ВП від 24.10.2023 року у справі №910/7352/22
Постанова КГС ВП від 24.10.2023 року у справі №910/7352/22
Постанова КГС ВП від 17.07.2024 року у справі №910/7352/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7352/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Дзюбенка С.М. (адвокат),

відповідача - Крисенко А.Є. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Демидов В.О.)

від 08.12.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Барсук М.А., судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 10.05.2023

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Барсук М.А., судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 06.06.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг"

про стягнення 5 473 828,23 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріденс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг", з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 03.10.2022, про стягнення 5 473 828,23 грн, з яких: 4 409 094,39 грн заборгованість зі сплати орендної плати, 585 266,64 грн заборгованість зі сплати операційних витрат, 35 000,00 грн заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат, 408 896,24 грн пені, 35 570,96 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи підстави позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріденс" зазначило, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" неналежно виконує умови договору оренди № 01/20 від 26.11.2020 в частині своєчасної сплати орендних платежів, операційних та експлуатаційних витрат.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

26 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" (надалі - Орендар) укладено договір оренди № 01/20 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю у тимчасове платне користування Приміщення на умовах, визначених даним Договором. Опис та характеристика Приміщення наведені у пункті 1.2 статті 1 "Предмет та загальні положення договору" (пункти 1.1.1, 1.1.2 Договору).

Згідно з пунктами 1.2.1-1.3.1 Договору Приміщення становить частину нежитлових приміщень групи приміщень № 1 по № 8, групи приміщень № 51 А (6 поверх, літ. «Д») та нежитлових приміщень № 1 по № 9, групи приміщень № 51 Б (6 поверх, літ. «Д»), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36 (надалі - Приміщення). Місце розташування Приміщення визначається на поповерховому плані Комплексу, з чітким визначенням розмірів та меж, який є невід`ємною частиною Договору. Приміщення передається з ремонтом. На момент укладення Договору вартість Приміщення з урахуванням індексації становить 80 000 000,00 грн. Площа Приміщення, яке передається Орендарю за Договором становить 1 132 кв. м (надалі - Орендована площа).

Пунктом 1.1.3 Договору передбачено, що Приміщення розташоване в будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36 (надалі - Комплекс), та дозволяє Орендарю використовувати його і здійснювати у ньому свою діяльність відповідно до цілей та умов Договору.

Відповідно до пункту 1.1.5 Договору право користування Приміщенням виникає у Орендаря з моменту підписання Акта прийому - передачі Приміщення. Орендар бере на себе зобов`язання підписати відповідний акт прийому-передачі не пізніше 3 робочих днів з дати підписання Сторонами Договору. Акт прийому-передачі Приміщення є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 1.6.1 Договору Орендар зобов`язаний використовувати Приміщення виключно відповідно до цільового призначення, яке визначається умовами Договору (надалі - Дозволене використання).

У пункті 1.6.2 Договору сторони погодили, що Орендар зобов`язаний використовувати Приміщення для розміщення (розташування) в ньому офісів (кабінетів), які необхідні для здійснення діяльності, пов`язаної з виконанням обов`язків, передбачених установчими документами Орендаря, але у будь-якому випадку окрім діяльності з виробництва товарів.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Договір підписаний уповноваженими представниками сторін 26.11.2020, набирає чинності з 01.12.2020 і діє до 31.10.2023 (включно), але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до пункту 2.2 Договору строк користування Орендарем Приміщення/строк оренди обчислюється з дати підписання Акта прийому-передачі Приміщення і до 31.10.2023 (включно) (надалі - Дата закінчення).

У пункті 3.1.1 Договору сторони погодили, що згідно з умовами Договору, Орендар сплачує Орендодавцю суми грошових коштів у вигляді наведених платежів (надалі - Платежі): орендна плата; операційні витрати (послуги, які надаються Орендодавцем та/або експлуатуючою організацією Комплексу); експлуатаційні витрати (послуги з прибирання місць загального користування); комунальні платежі.

Згідно з пунктом 3.2.1 Договору всі належні за Договором Платежі Орендар сплачує Орендодавцю у формі безготівкових банківських розрахунків, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, зазначений у Договорі, або інший рахунок Орендодавця, про який Орендар повідомлений належним чином.

Пунктами 3.2.2-3.2.5 Договору передбачено, що по закінченню кожного календарного місяця оренди Орендодавець протягом 7 робочих днів надає Орендарю акт щодо оренди Приміщення та послуг. Всі рахунки Орендодавця, які направляються Орендарю відповідно до умов Договору, можуть бути складені та оформлені згідно з видами відповідних Платежів або ж можуть бути складені та оформлені у вигляді одного рахунка як єдиного документа. При цьому Орендодавець розділяє за пунктами види платежів, які підлягають сплаті. Всі Платежі здійснюються у національній валюті України - гривні. Зобов`язання щодо здійснення платежів, передбачені цією статтею або іншими умовами Договору, будуть вважатися виконаними належним чином у момент, коли суми грошових коштів, які відповідають повному розміру Платежів, будуть зараховані на рахунок Орендодавця.

Відповідно до пункту 3.3.1 Договору якщо у будь-який момент сума Платежів або інших сум коштів, одержаних Орендодавцем від Орендаря за Договором, буде недостатньою для покриття всіх фінансових зобов`язань Орендаря перед Орендодавцем, такі суми зараховуються і можуть бути використані для виконання зобов`язань Орендарем у такому порядку: відшкодування будь-яких документально підтверджених збитків, понесених Орендодавцем з вини Орендаря при виконанні Договору (пункт 3.3.1.1); компенсація будь-яких документально підтверджених пошкоджень Комплексу, завданих з вини Орендаря (пункт 3.3.1.2); будь-які види неустойки. Якщо вони передбачені Договором або законодавством (пункт 3.3.1.3); прострочена Орендарем орендна плата (пункт 3.3.1.4); орендна плата (пункт 3.3.1.5).

Згідно з пунктом 3.4.1 Договору Орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування Приміщенням у розмірах та у терміни, які визначаються Договором (надалі - орендна плата). Орендна плата починає нараховуватися з моменту передачі Приміщення за Актом приймання-передачі, передбаченим умовами Договору.

Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що розмір щомісячної орендної плати за 1 кв. м з урахуванням ПДВ визначається грошовим еквівалентом в іноземній вільноконвертованій валюті, а саме в доларах США, та складає еквівалент 20 доларів США.

Щомісячна орендна плата за користування Приміщенням складає еквівалент 22 640 доларів США з урахуванням ПДВ (пункт 3.4.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.4.4 Договору сторони домовились, що Орендар сплачує щомісячну орендну плату за користування Приміщенням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту "fіnancе.ua"), на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.

У пункті 3.4.5 Договору сторони погодили, що орендна плата протягом дії Договору сплачується Орендарем у такому порядку:

- у вигляді попередньої оплати в розмірі двох місячних орендних плат, що буде зарахована як оплата за перший та останній місяці оренди, згідно з отриманим рахунком, протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами Договору та Акта приймання-передачі Приміщення;

- всі наступні орендні платежі (орендна плата) за оренду Приміщення здійснюються у розмірі, що визначений пунктом 3.4.3 Договору, та сплачуються Орендарем у формі попередньої щомісячної орендної плати протягом 3 банківських днів здати отримання Орендарем відповідного рахунка-фактури, але не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням.

Згідно з пунктами 3.4.6-3.4.8 Договору у разі необхідності визначення розміру орендної плати за певну частину місяця або за певну кількість днів, розмір орендної плати за один місяць може бути поділений на кількість календарних днів у відповідному місяці. Орендна плата за перший та останній неповні місяці строку оренди за Договором розраховується пропорційно до кількості днів у такому неповному місяці. Зміна розміру орендної плати здійснюється шляхом обов`язкового підписання сторонами додаткової угоди про внесення змін до Договору.

Пунктом 3.5.1 Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний щомісяця сплачувати Орендодавцю компенсацію вартості послуг, що надаються Орендарю (у разі їх фактичної наявності) у зв`язку з користуванням Приміщенням та/чи Комплексом (згідно з рахунками, виставленими на підставі окремих договорів щодо обслуговування Приміщення).

Згідно з пунктом 3.5.3 Договору оплата операційних витрат здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунку із розрахунку еквівалента 2 долара США з ПДВ за 1 кв. м Приміщення, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту "fіnancе.ua") на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку. В разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), роботами та послугами яких користується Орендодавець з метою виконання Договору, вартість операційних витрат може змінюватись, про що Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін до Договору.

Відповідно до пункту 3.5.4 Договору оплата експлуатаційних витрат, а саме послуг з прибирання місць загального користування, у розмірі 5 000 грн з ПДВ на місяць здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунка. В разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), роботами та послугами яких користується Орендодавець з метою виконання Договору, вартість експлуатаційних витрат може змінюватись, про що Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін до Договору.

Пунктом 3.5.5 Договору передбачено, що Орендодавець виставляє Орендарю рахунки на відшкодування комунальних послуг та операційних витрат на всю орендовану Орендарем площу. Оплата комунальних послуг, операційних та експлуатаційних витрат здійснюється Орендарем до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць, на підставі виставлених рахунків Орендодавцем.

Відповідно до пункту 4.1.1 Договору Орендар, який своєчасно вносить Платежі та всі інші суми, що підлягають оплаті відповідно до Договору, виконує та дотримується всіх домовленостей та умов, які підлягають виконанню та дотриманню за Договором, має право безперешкодно користуватися Приміщенням та здійснювати всі інші права Орендаря за Договором протягом Строку оренди без якого-небудь втручання або будь-яких перешкод зі сторони Орендодавця.

Згідно з пунктом 4.1.2 Договору Орендар використовує Приміщення з метою здійснення господарської (підприємницької) діяльності, дозволеної для здійснення законодавством України та Договором, і з цією метою може розміщувати та встановлювати у Приміщенні необхідне майно, обладнання, а також відповідним чином опоряджувати Приміщення, не порушуючи при цьому вимог та обмежень, встановлених Договором.

У пунктах 4.2.1, 4.2.2 Договору сторони погодили, що протягом Строку оренди Орендар, разом з усіма іншими користувачами (власниками) Комплексу, має право користуватися всіма площами, які відводяться для спільного користування (надалі - Загальні площі). До Загальних площ належать приміщення, частини та споруди всередині або ззовні Комплексу, які призначені для користування та відвідування всіма користувачами (власниками) включаючи, але не обмежуючись, наступними приміщеннями та площами: входи та виходи з Комплексу, коридори, ходи, переходи, ліфти, стоянки та місця для паркування автомобільного транспорту. Детальний опис Загальних площ може встановлюватися Правилами та Положеннями Комплексу.

Відповідно до пунктів 4.4.1, 4..6.1 Договору за цілодобову охорону орендованих Приміщень відповідає Орендар. Доступ у Приміщення Орендаря його працівників, представників та відвідувачів не потребує додаткового узгодження з Орендодавцем.

Згідно з пунктом 5.1.1 Договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання, яке передбачає здійснення Платежів на користь Орендодавця, Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки, яка встановлюється Національним банком України і дії у період прострочення, від суми простроченого зобов`язання за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 5.4.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання Договору.

Форс-мажорні обставини включають стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії та інші події поза розумного контролю сторін. На підтвердження настання дії форс-мажорних обставин повинен бути наданий Сертифікат (висновок, довідка, підтвердження) про дію форс-мажорних обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом відповідно до діючого законодавства, на який покладено обов`язок прийняття таких рішень (пункт 5.4.2 Договору).

У пункті 5.4.3 Договору сторони визначили, що сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин.

Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до застосовного законодавства (пункт 5.4.4 Договору).

У випадку дії форс-мажорних обставин невиконання зобов`язань за Договором може бути повністю або частково призупинене на термін дії таких обставин (пункт 5.4.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.4.6 Договору якщо форс-мажорні обставини тривають понад 90 календарних днів, кожна сторона має право розірвати Договір шляхом надсилання іншій стороні письмового повідомлення не менше за 10 календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору.

У пункті 6.3.2 Договору сторони погодили, що Орендар має право передавати приміщення та його окремі частини у суборенду.

Договір може бути розірваний або може бути припинений на інших підставах, передбачених умовами Договору або положеннями чинного законодавства України (пункт 6.5.1 Договору).

Згідно з пунктом 6.5.2 Договору у випадку розірвання Договору або його припинення на інших підставах відповідні зобов`язання сторін припиняються з дати, з якої Договір є розірваним або припиненим, згідно з його умовами або положеннями чинного законодавства.

Відповідно до пункту 6.5.3 Договору у випадку розірвання Договору до закінчення Строку оренди не припиняються і залишаються чинними ті умови та положення Договору, які стосуються наслідків його розірвання.

Пунктом 6.5.5 Договору передбачено, що кожна зі сторін Договору має право в односторонньому порядку розірвати Договір, шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення про розірвання Договору не пізніше, ніж за 60 календарних днів до дати розірвання. Договір буде вважатись розірваним на 61 календарний день з моменту відправлення ініціюючою стороною письмового повідомлення про розірвання Договору.

Згідно з пунктами 6.6.1, 6.6.2 Договору після закінчення Строку оренди Орендар зобов`язаний негайно повернути Приміщення Орендодавцю. Повернення Приміщення Орендарем та його передача Орендодавцеві здійснюється на підставі акта приймання-передачі, який підписується сторонами.

Відповідно до пункту 6.6.4 Договору припинення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань зі сплати передбачених Договором усіх платежів, в тому числі штрафних санкцій, які були застосовані за Договором.

Пунктами 7.1, 7.2 Договору передбачено, що обов`язок нараховувати та перераховувати загальнодержавні або місцеві податки, збори, платежі або мито, які підлягають оплаті у зв`язку з укладенням та виконанням Договору, покладаються на сторону, яка зобов`язана вчиняти зазначені дії в силу вимог чинного законодавства України. Орендодавець зобов`язаний відраховувати податки або обов`язкові збори та платежі тільки у разі, якщо це прямо передбачено чинним законодавством України.

У пункті 7.5.1 Договору сторони погодили, що повідомлення, які надсилаються стороні для виконання Договору або у зв`язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі та підписані представниками сторін, які мають на це очевидні або фактичні повноваження.

Пунктом 7.5.2 Договору сторонами визначено, що зазначені вище повідомлення будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур`єром та вручені особисто (пункт 7.5.2.1); або за допомогою факсимільного зв`язку (пункт 7.5.2.2); або за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку або кур`єрської служби (пункт 7.5.2.3).

Повідомлення, одержані стороною протягом звичайних робочих годин у робочий день, будуть вважатися переданими і набирають чинності з дати, наступної за датою їх одержання (пункт 7.5.3 Договору).

У пункті 7.5.4 Договору сторони погодили, що усі повідомлення надсилаються на адреси та за номерами сторін, які подаються у Розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" Договору, або на такі інші адреси та за номерами, які будуть повідомлені стороною. Кожна зі сторін зобов`язується негайно інформувати іншу сторону про зміни адреси або телефонних номерів.

01 грудня 2020 року за актом приймання-передачі приміщення, відповідно до умов Договору, Орендодавець передав, а орендар прийняв частину нежитлових приміщень групи приміщень № 1 по № 8, групи приміщень № 51 А (6 поверх, літ. «Д») та нежитлових приміщень № 1 по № 9, групи приміщень № 51 Б" (6 поверх, літ. «Д»), які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36, загальною площею 1 132 кв. м.

Позивач надав до суду такі рахунки-фактури на оплату:

- № СФ-0000744 від 02.04.2021 на суму 700 826,82 грн з ПДВ, з яких: орендна плата за квітень 2021 року у розмірі 527 138,44 грн без ПДВ, операційні витрати за квітень 2021 у розмірі 52 717,24 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за квітень 2021 року у розмірі 4 166, 67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 116 804,47 грн;

- № СФ-0000877 від 03.02.2022 на суму 710 023,19 грн, з яких: орендна плата за лютий 2022 року у розмірі 534 111,56 грн без ПДВ, операційні витрати за лютий 2022 у розмірі 53 407,76 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за лютий 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 118 337,20 грн;

- № СФ-0000894 від 07.03.2022 на суму 762 090,66 грн, з яких: орендна плата за березень 2022 року у розмірі 573 550,44 грн без ПДВ, операційні витрати за березень 2022 у розмірі 57 358,44 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за березень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 127 015,11 грн;

- № СФ-0000899 від 01.04.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за квітень 2022 року у розмірі 557 510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за квітень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за квітень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 123 485,53 грн;

- № СФ-0000916 від 03.05.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за травень 2022 року у розмірі 557 510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за травень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за травень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 123 485,53 грн;

- № СФ-0000928 від 22.06.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за червень 2022 року у розмірі 557 510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за червень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за червень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 123 485,53 грн;

- № СФ-0000935 від 04.07.2022 на суму 740 913,20 грн, з яких: орендна плата за липень 2022 року у розмірі 557 510,00 грн без ПДВ, операційні витрати за липень 2022 у розмірі 55 751,00 грн без ПДВ, експлуатаційні витрати за липень 2022 року у розмірі 4 166,67 грн без ПДВ, ПДВ у розмірі 123 485,53 грн.

Докази відправки відповідачу рахунків-фактури (окрім № СФ-0000744 від 02.04.2021) відсутні.

Рахунок-фактура № СФ-0000744 від 02.04.2021 на суму 700 826,82 грн був оплачений частково та залишок несплаченої суми складає 200 826,82 грн.

Відповідач оплатив частково за оренду Приміщення у лютому 2022 року на суму 600 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Листом від 28.02.2022 № 02-02 Орендар звернувся до Орендодавця, в якому просив звільнити його від сплати орендної плати та відповідальності, пов`язаної з такою несплатою, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану). Додатком до вказаного листа значиться лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (відповідачем не надано доказів направлення листа від 28.02.2022 № 02-02, передбачених пунктом 7.5 Договору,).

Листом від 24.05.2022 № 24-05-22/01 Орендодавець повідомив Орендаря щодо неможливості звільнення від сплати орендної плати та запропонував надати знижку на сплату орендної плати у розмірі 35 %, а також просив сплатити заборгованість (позивачем не надано доказів направлення листа від 24.05.2022 № 24-05-22/01, у передбаченому пунктом 7.5 Договору порядку).

17 червня 2022 року Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 17-06 в якому просив розірвати Договір, та пропонував суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та/або інші витрати пов`язані з утриманням будівлі у період з 24.02.2022 до сьогоднішнього дня покрити з гарантійного платежу, що був авансований разом з підписанням Договору на суму 716 625,01 грн.

07 липня 2022 року Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 07-07, у якому зазначив, що листом № 17-06 від 17.06.2022 офіційно повідомив про неможливість продовження співпраці на запропонованих Орендодавцем умовах. Згідно з пунктом 5.4.6. договору ділові стосунки під час дії форс-мажорних обставин припиняються через 10 днів з дня направлення відповідного повідомлення. Таким чином, з 28.06.2022 укладений договір є припиненим.

Орендар, на підтвердження неможливості використання ним орендованого приміщення з 24.02.2022 по червень 2022 року за Договором, надав до суду листи суборендарів від 15.03.2022, 03.03.2022, 26.02.2022, 26.02.2022, 14.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022, в яких суборендарі повідомили Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" про неможливість використовувати орендовані приміщення.

В матеріалах справи міститься наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" № 1/1 від 28.02.2022 про оголошення простою, яким на товаристві було оголошено простій не з вини працівників та зупинено роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи.

На підтвердження форс-мажорних обставин щодо неможливості використання орендованого приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" до суду було надано сертифікат № 3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 № 264/05-4, яким Торгово-промислова палата України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, щодо обов`язку використовувати приміщення за цільовим призначенням у термін з 28.02.2022 за укладеним з позивачем договором оренди № 01/20 від 26.11.2020.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/7352/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 4 143 911,12 грн, пені у розмірі 16 005,62 грн, 3% річних у розмірі 7 625,92 грн та судовий збір у розмірі 62 513,14 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- з долученого до справи листа відповідача від 28.02.2022 № 02-02 вбачається, що в якості додатку до нього долучено лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що не відповідає вимогам пункту 5.4.2 Договору;

- крім того, відповідно до положень пункту 5.4.3 Договору сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин. Доказів направлення листа від 28.02.2022 № 02-02 відповідачем до матеріалів справи не надано, однак оскільки позивач на вказаний лист надав відповідь, тому суд доходить висновку про доведеність факту його отримання позивачем, однак встановити календарну дату його направлення або отримання неможливо;

- як стверджує позивач та не заперечується відповідачем лист від 17.06.2022 № 17-06, яким відповідач повідомив позивача про розірвання Договору, був надісланий на електронну пошту позивача. Однак такий спосіб надіслання листа сторонами не був передбачений Договором, зокрема у пункті 7.5. Крім того зі змісту листа від 17.06.2022 № 17-06 не вбачається, що підставою для розірвання Договору слугує пункт 5.4 Договору;

- долучений до справи сертифікат № 3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 № 264/05-4 був датований лише 15.09.2022;

- відсутність з боку Орендодавця актів щодо оренди Приміщення та послуг не звільняє Орендаря від обов`язку здійснити оренді та інші платежі, оскільки відповідно до акта приймання-передачі приміщення, відповідач володів майном та не повернув його у відповідності до умов Договору;

- в матеріалах справи наявні рахунки-фактури за період з лютого 2022 року по липень 2022 року, проте доказів направлення позивачем відповідачу рахунків-фактур матеріали справи не містять;

- протягом існування між сторонами договірних відносин відповідачем перераховувалися орендні платежі позивачу, що сторонами не заперечується і свідчить про те, що відповідач був обізнаний з необхідними для перерахування орендних платежів банківськими реквізитами позивача;

- хоча в договорі й зазначено, що орендна плата сплачується з дати отримання відповідного рахунка-фактури, однак така умова Договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який узгоджено сторонами у пункті 3.4.5 Договору (не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням);

- обов`язок відповідача сплачувати орендні платежі виникає в силу закону (статті 762 Цивільного кодексу України) та умов Договору (пункт 3.4.1 Договору) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем орендних платежів;

- Орендар не був позбавлений можливості самостійно визначати розмір орендної плати у гривнях у порядку передбаченому умовами Договору, беручи до уваги, що сума щомісячної орендної плати за користування Приміщенням має фіксований еквівалент 22 640 доларів США, а також не був позбавлений можливості здійснити оплату орендної плати у доларовому еквіваленті у разі виникнення непередбачуваних обставин її розрахунку у гривні;

- таким чином строк оплати за кожний спірний період у відповідача виник після 10 числа поточного місяця за який мав бути виставлений рахунок;

- як вбачається з сайту "fіnancе.ua" в період розгляду справи та на день винесення рішення дані щодо курсу валют в дні виставлення рахунків та за спірний період відсутні. Тобто сайт "fіnancе.ua" не відображає курс купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку у заявленому позивачем спірному періоді, а саме: з березеня 2022 року по липень 2022 року;

- відтак для розрахунку вартості орендної плати з урахуванням відсутності на сайті "fіnancе.ua" курсу купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку, суд вважає за доцільне дотримання положень цивільного законодавства та взяття за основу ставки по курсу НБУ, які діяли у спірний період;

- здійснивши власний розрахунок орендної плати за період з лютого 2022 року по липень 2022 року, суд визначив, що розмір орендної плати становить 4 143 911,12 грн, з огляду на такі ставки: станом на 10.02.2022 на сайті "fіnancе.ua" курс купівлі долара США становив 27,8900 грн; станом на 10.03.2022 на сайті НБУ офіційний курс гривні щодо Долара США становив 29,2549; станом на 10.04.2022 на сайті НБУ офіційний курс гривні щодо Долара США становив 29,2549; станом на 10.05.2022 на сайті НБУ офіційний курс гривні щодо Долара США становив 29,2549; станом на 10.06.2022 на сайті НБУ офіційний курс гривні щодо Долара США становив 29,2549; станом на 10.07.2022 на сайті НБУ офіційний курс гривні щодо Долара США становив 29,2549, а усього (27,8900 х 22 640) + (29,2549 х 22 640) х 5 = 3 943 084,30 грн;

- враховуючи, що відповідач не заперечував заборгованість за квітень 2021 року у розмірі 200 826,82 грн, що підтверджується у листах та у відзиві на позовну заяву, загальна сума заборгованості з орендної плати за спірний період складає 4 143 911,12 грн та є такою, що підлягає задоволенню;

- щодо заборгованості зі сплати операційних витрат у розмірі 585 266,64 грн, суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині, оскільки надання останніх не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 74 76 Господарського процесуального кодексу України;

- законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України;

- пункт 5.1.1 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо;

- перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 408 896, 24 грн, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині нарахованої пені на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000744 від 02.04.2021, яка за розрахунком суду становить 16 005,62 грн (нарахована з 29.04.2021 в межах шести місяців). В частині нарахування пені, нарахованої за період з лютого 2022 року по серпень 2022 року слід відмовити за безпідставністю таких вимог, враховуючи факт введення на території України з 24.02.2022 воєнного стану, який на теперішній час не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, та беручи до уваги триваючу дію форс мажорних обставин;

- також суд при перевірці розрахунку пені врахував дію карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року (продовжено до 31.12.2022) та пункт 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", щодо продовження на строк дії карантину строків, визначені статтями 257 258 362 559 681 728 786 1293 Цивільного кодексу України;

- перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 35 570,96 грн, суд вважав його таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині нарахованих 3% річних на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000744 від 02.04.2021 з огляду на те, що у відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказав, що зазначений рахунок був отриманий відповідачем 23.04.2021, а відтак строк оплати настав 28.04.2021, оскільки доказів отримання рахунків-фактури відповідачем за заявлені позивачем періоди, окрім рахунку СФ-0000744 від 02.04.2021 матеріалами справи не підтверджено, суд вважав за можливе нарахувати 3% річних на суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та, яка за розрахунком суду становить 7 625,92 грн, а в іншій частині слід відмовити.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 170,24 грн. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" про розподіл судових витрат відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано частковою обґрунтованістю заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (необґрунтованими визнано витрати на: складання заяви на зміну предмету спору, клопотання та пояснень щодо відправки, пояснення щодо заперечення відповідача). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які визнано обґрунтованими, покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (28 170, 24 грн із заявлених 54 000,00 грн).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 910/7352/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/7352/22 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі № 910/7352/22 скасовано частково, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі № 910/7352/22 скасовано частково, ухвалено нове рішення, яким у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" про розподіл судових витрат відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" 93 769,71 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Витрати зі сплати судового збору за подачу Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" апеляційної скарги покладено на заявника.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, у відповідача виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди;

- позивач зазначає про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за квітень 2021, лютий-липень 2022. Натомість як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, він не користувався об`єктом оренди з 24.02.2022 по липень 2022 року через наявність форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану;

- судом апеляційної інстанції враховано, що:

- 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та який триває на теперішній час;

- Торгово-промислова палата України на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований "Всім кого це стосується", згідно з яким засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- в матеріалах справи міститься лист відповідача від 28.02.2022 № 02-02, в якому останній просив звільнити його від сплати орендної плати у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану). Додатком до вищевказаного листа було долучено лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;

- позивач підтвердив отримання вказаного листа, що відображено у його листі від 24.05.2022 № 24-05-22/01;

- тобто, відповідач відповідно до умов Договору повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин листом від 28.02.2022, отримання якого позивач підтвердив;

- наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до пункту 2.11 вказаного наказу вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій;

- в частині неможливості використання відповідачем орендованого приміщення з 24.02.2022 по червень 2022 року враховуються надані відповідачем листи від 15.03.2022, 03.03.2022, 26.02.2022, 26.02.2022, 14.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022, в яких суборендарі повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення;

- в матеріалах справи міститься наказ відповідача № 1/1 від 28.02.2022 про оголошення простою, яким на товаристві було оголошено простій не з вини працівників та зупинено роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи;

- також на підтвердження форс-мажорних обставин щодо неможливості використання орендованого приміщення відповідачем також було надано сертифікат № 3100-22-0840 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 № 264/05-4;

- повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є невідворотними, та унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до умов Договору;

- настання обставин, що не залежали від волі відповідача та унеможливили використання ним орендованого приміщення за визначеним у Договорі цільовим призначенням, підтверджено, зокрема, також і публікаціями на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації про події у м. Києві з 24.02.2022 по липень 2022 року, які наявні в матеріалах справи;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування як відповідачем, так і його суборендарями, орендованого приміщення за період з 24 лютого 2022 року по червень 2022 року.

- з огляду на встановлені вище обставини, які унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення і, за які він не відповідав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" підлягає звільненню від орендної плати за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України;

- з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся з листом від 17.06.2022 № 17-06 до позивача про розірвання Договору, а заборгованість у розмірі 200 826,82 грн просив погасити за рахунок гарантійного платежу;

- твердження позивача та висновок суду першої інстанції, що відповідний лист був направлений на адресу позивача у порядку, не встановленому Договором, а саме шляхом направлення на електронну адресу позивача, суд апеляційної інстанції відхилив, з огляду на те, що: у розділі Договору "Місцезнаходження та реквізити сторін" зазначені електронні пошти сторін, зокрема, й електронна пошта позивача: igor@benishgroup.com; лист від 17.06.2022 № 17-06 був направлений відповідачем на електронну пошту позивача, вказаному у Договорі: igor@benishgroup.com; твердження позивача, що відповідний лист надійшов із поштової адреси, яка не була вказана у реквізитах сторін, а саме з lara.nemesh@peremoga.space, а не з offices@peremoga.space, відхиляються, так як відповідач визнав та підтвердив направлення саме ним відповідного листа позивачу. Більше того, відповідна пошта збігається по доменному імені з доменом, який був визначений у сторонами у Договорі (peremoga.space);

- з огляду на викладене, беручи до уваги визначення сторонами своїх електронних адрес у розділі Договору "місцезнаходження та реквізити сторін" та пункт 7.5.4 Договору, який встановлює невичерпний перелік передання повідомлень, встановлений пунктом 7.5.2 Договору, твердження суду першої інстанції про невідповідність його надіслання способам, визначеним Договором, суперечить умовам Договору, а також встановленому статтею 3 Цивільного кодексу України принципу справедливості, добросовісності та розумності;

- суд відхилив твердження позивача, що на його електронну адресу було надіслано не оригінал листа від 17.06.2022 № 17-06 в електронному форматі, а його відскановану копію, оскільки останній не містить електронного цифрового підпису, а тому останній не може бути прийнятий до уваги як належний та допустимий доказ, з огляду на те, що: в матеріалах справи містяться докази відправлення відповідачем на електронну пошту позивача листа від 17.06.2022 № 17-06; позивач не заперечував отримання відповідного листа шляхом електронного відправлення на його пошту, що і було визнано ним у поданому позові, у зв`язку з чим останнім було долучено до позову відповідну паперову копію такого листа; така роздруківка є паперовою копією електронного доказу, яка має бути засвідчена як паперова копія в порядку, встановленому чинним законодавством, та не підлягає засвідченню електронним підписом;

- із зазначених підстав, суд апеляційної інстанції також відхилив доводи позивача щодо відсутності доказів застосування електронного цифрового підпису на листі від 17.06.2022 № 17-06, та дійшов висновку, що він є належним та допустимим доказом на підтвердження факту направлення відповідачем повідомлення про розірвання Договору в порядку, передбаченому його умовами;

- суд апеляційної інстанції відхилив висновок суду першої інстанції про те, що з листа 17.06.2022 № 17-06 не вбачається, що підставою для розірвання Договору слугує пункт 5.4 Договору, так як: вимоги пункту 5.4.6 Договору не містять умов щодо формулювання повідомлення про розірвання договору у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин та необхідності посилання на відповідний пункт Договору, як на підставу його розірвання; відповідно до умов Договору, повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку із настанням та дією понад 90 календарних днів форс-мажорних обставин складається у довільній формі, та з нього має чітко вбачатись намір сторони припинити договірні правовідносини; Договір не містить імперативних вимог щодо визначення підстави розірвання договору в такому повідомленні;

- враховуючи, що відповідач скористався наданим йому правом на односторонню відмову від договору, Договір є розірваним з 28.06.2022, а тому позивачем неправомірно нараховано орендну плату за період з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року;

- в матеріалах справи наявні рахунки-фактури за лютий 2022 року, проте доказів направлення позивачем даного рахунку-фактури матеріали справи не містять;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк сплати орендної плати у відповідача виникає не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням (тобто за лютий 2022 року - до 10.01.2022);

- суд апеляційної інстанції встановив, що станом на 10.01.2022 на сайті «fіnancе.ua» курс купівлі долара США становив 27,5100 грн. Тобто, з огляду на еквівалент орендної плати (22 640 дол. США) та кількість днів фактичного користування орендованим приміщенням у лютому 2022 року (23 календарних дні), відповідачу потрібно було сплатити орендну плату в сумі 18 597,14 дол. США, що в еквіваленті до гривні станом на кінцевий строк оплати (не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування приміщенням) становило 511 607,32 грн. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за лютий місяць було сплачено 600 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками з банківських рахунків позивача та визнається останнім у позові. Тому дійшов висновку, що за лютий 2022 року у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендних платежів;

- у даній справі позивач та відповідач чітко встановили порядок визначення суми, що підлягає сплаті в гривнях (за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту "fіnancе.ua") і встановили дату, на який такий курс визначається - на дату виставлення рахунку, водночас не пізніше здійснення платежу - до 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням. Тому, оскільки сторонами чітко встановлено порядок визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, твердження позивача про необхідність визначення гривневого еквіваленту орендної плати за курсом купівлі долару США, визначеному на сайті "finance.ua" на дату заяви про зміну предмету позову, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та умовам Договору;

- відповідач визнав наявність у нього заборгованості зі сплати орендної плати за квітень 2021 у розмірі 200 826,82 грн та у листі № 17-06 від 17.06.2022 просив суму, що залишилась з попередніх періодів у розмірі 200 826,82 грн (яка позивачем заявлена до стягнення як заборгованість за квітень 2021) покрити з гарантійного платежу, сплаченого разом із підписанням Договору на суму 716 625,01 грн (на виконання пункту 3.4.5 Договору орендна плата, операційні та експлуатаційні витрати за жовтень 2023 року (останній місяць Договору) були оплачені відповідачем у повному обсязі на суму 716 625,01 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 782 від 14.12.2020, № 915 від 12.01.2021). Враховуючи положення статті 534 Цивільного кодексу України, що узгоджується з умовами пункту 3.3 Договору, розмір авансового платежу за останній місяць оренди у розмірі 716 625,01 грн повністю погашає наявну у відповідача заборгованість за квітень 2021 року у сумі 200 826,82 грн, який був заявлений позивачем до стягнення;

- оскільки відповідач підлягає звільненню від орендної плати за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022, а з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року позивачем неправомірно нараховано орендну плату у зв`язку із розірванням Договору в односторонньому порядку, враховуючи фактичну оплату заборгованості за оренду за 23 дня лютого 2022 року та покриття авансовим платежем наявної заборгованості за квітень 2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення орендної плати у розмірі 4 409 094,39 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають;

- виходячи з умов Договору та норм закону, у відповідача виникає обов`язок зі сплати операційних та експлуатаційних витрат лише у випадку фактичного користування орендованим Приміщенням. В той же час відповідач звільняється від сплати орендної плати за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022, а з 28.06.2022 Договір був розірваний. Тому підстави для нарахування позивачем експлуатаційних та операційних витрат за період з 24.02.2022 по липень 2022 року відсутні;

- перевіривши матеріали справи, здійснивши власний розрахунок, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач за 23 дня лютого 2022 року повинен був сплатити 52 644,79 грн операційних витрат 4 107,14 грн експлуатаційних витрат. В той же час відповідачем за лютий місяць 2022 року було сплачено 600 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками з рахунку позивача. Таким чином, відповідач повністю розрахувався з позивачем як зі сплати орендного платежу за лютий 2022 року, так і за експлуатаційні та операційні витрати (511 606,50 грн + 4 107,14 грн + 52 644,79 грн = 568 358,43 грн). Тому, у відповідача відсутня заборгованість зі сплати експлуатаційних та операційних витрат за 23 дня лютого 2022 року;

- щодо заборгованості сплати експлуатаційних та операційних витрат за квітень 2021 року суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до рахунку № СФ-0000744 від 02.04.2021 позивачем було нараховано відповідачу 63 260,69 грн операційних втрат (з ПДВ) та 5 000,00 грн експлуатаційних втрат (з ПДВ). В той же час, відповідачем відповідно до пункту 3.4.5 Договору було сплачено орендну плату за останній місяць оренди у сумі 716 625,01 грн. Тому відповідний розмір авансового платежу за останній місяць оренди у сумі 716 625,01 грн, згідно вимог статті 534 Цивільного кодексу України, умов пункту 3.3 Договору, повністю погашає наявну у відповідача заборгованість як з оренди за квітень 2021 року у сумі 200 826,82 грн, так і зі сплати 63 260,69 грн операційних втрат (з ПДВ) та 5 000,00 грн експлуатаційних втрат (з ПДВ);

- таким чином, позовні вимоги в частині стягнення експлуатаційних та операційних витрат є необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають;

- пункт 5.1.1 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо. Тому суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача, що у вказаному пункті Договору сторони передбачили продовжений строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України;

- враховуючи умови Договору, за квітень 2021 року відповідач повинен був оплатити орендну плату до 10.03.2021, а за лютий 2022 року - до 10.01.2022. В той же час, позивачем визначено початок нарахування пені з 11.04.2021 по 03.08.2022 за квітень 2021, та з 11.02.2022 по 03.08.2022 за лютий 2022 року;

- здійснивши власний розрахунок пені за квітень 2021 року з 11.04.2021 (визнаний позивачем початок нарахування пені) по 11.09.2021 (останній день шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України), та за лютий 2022 року з 11.02.2022 (визначений позивачем початок нарахування пені) по 23.02.2022 (встановлення судом закінчення строку нарахування пені, з огляду на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими відповідач був звільнений від сплати суми орендної плати з 24.02.2022, та відповідно відсутністю заборгованості, з огляду на її повну оплату відповідачем), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені є 13 730,18 грн;

- враховуючи, що дію карантину було продовжено до 31 грудня 2022 року, а позивач звернувся до суду з позовом 04.08.2022, строк позовної давності в частині стягнення пені за квітень 2021 року з 11.04.2021 по 11.09.2021 не був пропущений позивачем при зверненні з даним позовом до суду;

- нарахування решти пені, за період з 24.02.2022 по 03.08.2022, є необґрунтованими з підстав встановлення судом неможливості використання відповідачем орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022, у зв`язку з чим відповідач підлягав звільненню від сплати орендної плати за цей період; необґрунтованості нарахування оренди з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року у зв`язку з розірванням Договору в односторонньому порядку;

- здійснивши власний розрахунок 3% річних за період за квітень 2021 року з 11.04.2021 по 26.06.2022 (останній день дії Договору, після якого відповідна заборгованість була погашена за рахунок здійсненого відповідачем забезпечувального платежу - сплати орендної плати за останній місяць оренди), за лютий 2022 року з 11.02.2022 по 23.02.2022 (встановлення судом закінчення строку нарахування 3% річних, з огляду на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з якими відповідач був звільнений від сплати суми орендної плати з 24.02.2022, та відповідно відсутністю заборгованості, з огляду на її повну оплату відповідачем), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розміром 3% річних є 7 413,35 грн;

- нарахування решти 3% річних, за період з 24.02.2022 по 03.08.2022 є необґрунтованими з підстав встановлення судом неможливості використання відповідачем орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022, у зв`язку з чим відповідач підлягав звільненню від сплати орендної плати за цей період; необґрунтованості нарахування оренди з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року у зв`язку із розірванням Договору в односторонньому порядку;

- з огляду на встановлений розмір сплаченого авансового платежу за останній місяць оренди у сумі 716 625,01 грн, згідно з вимогами статті 534 Цивільного кодексу України, умов пункту 3.3 Договору, який передбачає можливість зарахування сум попередньої оплати за останній місяць у випадку наявності нарахованих будь-яких видів неустойки, які передбачені Договором та законодавством, він повністю погашає нараховані позивачем суми 3% річних у розмірі 7 413,35 грн та пені у розмірі 13 730,18 грн;

- з викладених підстав позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягають;

- оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати на професійну правничу допомогу, понесенні позивачем, покладаються на останнього відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІДЕНС" про розподіл судових витрат підлягає залишенню без задоволення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у даній справі повністю, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині рішення про задоволення таких вимог.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- судом апеляційної інстанції не правильно застосовано: частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20; частину 1 статті 534 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18; частину 6 статті 232 Господарського кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19; абзац 1, 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.02.2022 у справі № 903/261/21, від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18;

- відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" у правовідносинах щодо звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану;

- відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування статей 629 637 Цивільного кодексу України у їх системному взаємозв`язку у подібних правовідносинах в контексті права суду тлумачити положення договору про належні способи надіслання сторонами договору повідомлень одна одній за відсутності позовної вимоги про таке тлумачення та за наявності конкретних імперативних положень договору, якими чітко встановлено належні та вичерпні способи повідомлень;

- порушення судом апеляційної інстанції пункту 5 частини 3 статті 2, частини 3 статті 13, частини 1 статті 14, частини 4 статті 74, статті 77, частин 1, 2, 4, 7 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, призвело до не дослідження зібраних у справі доказів, а саме: наказу відповідача від 27.06.2022 № 1/6; листів суборендарів відповідача; листа відповідача від 31.08.2023 № 31-08-1; публікацій на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації про події у м. Києві з 24.02.2022 по липень 2022 року; листа відповідача від 17.06.2023 № 17-06; роздруківки з веб-сайту «finance.ua» з даними про курс долара США до гривні станом на 03.10.2022 (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України), та встановлення обставин справи на підставі недопустимих доказів - за відсутністю копії електронного доказу (веб-сайту «finance.ua» щодо курсу купівлі долара США станом на 10.01.2022) та протоколу про огляд доказу (веб-сайту) (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а її доводи фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі.

У касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, скаржник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у даній справі повністю, та прийняти нове рішення, яким заяву відповідача про розподіл судових витрат залишити без задоволення, а заяву позивача задовольнити, стягнувши на його користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у суді апеляційної інстанції, в розмірі 31 000,00 грн.

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судового рішення зазначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми частини дев`ятої статті 80, пункту 1 частини другої, четвертої статті 126, частин п`ятої, восьмої статті 129 ГПК України, оскільки не з`ясував факт реального понесення витрат та задовольнив заяву відповідача за відсутності доказів виконання ним обов`язку з оплати послуг адвоката, що настав до спливу 5-денного строку після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, та не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 20.12.2019 у справі № 903/125/19, на які послався суд апеляційної інстанції, не підлягають врахуванню, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними зі справою, яка переглядається;

- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме положення додатку № 3 від 09.01.2023, додатку № 4 від 01.03.2023 до договору про надання правової допомоги № 16-08/22 від 16.08.2022 щодо строку оплати відповідачем послуг адвоката (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Відповідач подав відзив на вказану касаційну скаргу позивача, в якому просив закрити касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою позивача в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення касаційну скаргу позивача в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишити без змін оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі та переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" заборгованості зі сплати орендної плати, заборгованості зі сплати операційних та експлуатаційних витрат, пені та 3% річних, за неналежне виконання Орендарем зобов`язань за Договору в частині своєчасної сплати відповідних платежів.

Отже, спірні правовідносин між сторонами підпадають під правове регулювання Глави 58 (найм (оренда) Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Звертаючись з позовом у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріденс", окрім іншого, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" заборгованість з орендної плати, яка утворилась за квітень 2021 року та за період з лютого 2022 року по липень 2022 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, заборгованості зі сплати експлуатаційних та операційних витрат за період з лютого 2022 року по липень 2022 року та нарахованих на цю заборгованість розміру пені і 3% річних суд апеляційної інстанції, у тому числі, дійшов висновку про те, що: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" підлягає звільненню від орендної плати та сплати експлуатаційних та операційних витрат за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України; неправомірністю нарахування позивачем орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за період з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року, у зв`язку з використанням відповідачем права на односторонню відмову від Договору, який є розірваним з 28.06.2022; фактичної оплати заборгованості з орендної плати, сплати експлуатаційних та операційних витрат за 23 дні лютого 2022 року; необґрунтованості нарахування позивачем пені та 3% річних за період з 24.02.2022 по 03.08.2022.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, з огляду на таке.

Згідно із частиною 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що роблячи висновок про звільнення Орендаря від сплати орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції, окрім іншого, керувався тим, що - «позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування як відповідачем, так і його суборендарями, орендованого приміщення за період з 24 лютого 2022 по червень 2022 року» та наявністю форс-мажорних обставин».

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (на яку посилається скаржник) виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у пунктах 5.9-5.11 постанови від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 (на яку посилається скаржник) зазначив, що: «для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.».

Отже, Верховний Суд у зазначеній постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Водночас, усупереч вказаним висновкам Верховного Суду, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові такий обов`язок поклав на Орендодавця (наймодавця), а не на Орендаря (наймача).

При цьому, Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що відповідний висновок суду апеляційної інстанції (недоведення позивачем належними та допустимими доказами фактичного користування орендованим приміщенням як відповідачем, так і його суборендарями) відповідає стандарту доказування та принципу змагальності сторін, з огляду на те, що впродовж розгляду справи позиція позивача, його аргументи, стосувались саме доказів, наявних в матеріалів справи. Тобто, одних і тих самих доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем.

Щодо викладеного Суд також зазначає, що відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У підпункті «б» пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Суд зазначає, що позивач як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції послідовно наводив аргументи про те, що наявні у справі докази свідчать про використання орендованого приміщення як Орендарем, так і суборендарями.

Так, позивач зазначав, зокрема, те, що листи суборендарів датовані березнем-квітнем 2022 року, що свідчить про те, що принаймні у березні та квітні 2022 року орендовані приміщення суборендарями використовувались.

Також позивач зазначав, що Орендар продовжував користуватись орендованими приміщеннями у спірний період, мав можливість бути допущеним до приміщень, знаходитись у ньому, речі відповідача знаходились в орендованих приміщеннях, про що свідчить наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" від 27.06.2022 № 1/6 (про звільнення приміщення від розміщеного у ньому майна Орендаря), лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" від 31.08.2022 № 31-08-1, до якого було додано лист від 17.06.2022 № 17-06 та підписаний Орендарем акт приймання-передачі приміщення від 27.06.2022.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, у порушення вищевказаних процесуальних норм, не містить як мотивів відхилення відповідних аргументів позивача, так і вирішення питання чи мали місце, чи ні обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення позивача.

Оскаржувана постанова свідчить про те, що оцінка доказів у справі здійснювалась судом апеляційної інстанції виключно в площині вимог та заперечень відповідача, що є порушенням принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Окрім викладеного, Суд вважає за необхідне зазначити, що беручи до уваги листи від 15.03.2022, 03.03.2022, 26.02.2022, 26.02.2022, 14.03.2022, 05.04.2022, 28.02.2022, в яких суборендарі повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення, як докази неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року, судом апеляційної інстанції не досліджено питання кількості всіх суборендарів Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" в орендованому приміщенні за Договором відповідно до реєстру договорів суборенди, наданого відповідачем (т. 1, а.с. 69-71), переліку тих суборендарів, хто відповідними листами повідомили відповідача про неможливість використовувати орендовані приміщення. Тобто, судом апеляційної інстанції не досліджено питання чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи (пункт 2 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України), зокрема чи підтверджують/спростовують такі дані доводи відповідача щодо неможливості використання ним орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року.

До того ж судом апеляційної інстанції не досліджено питання чи наявність/відсутність використання/невикористання суборендарями Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" орендованим приміщенням за Договором унеможливлює використання Орендарем Приміщення для розміщення (розташування) в ньому офісів (кабінетів), які необхідні для здійснення діяльності, пов`язаної з виконанням обов`язків, передбачених установчими документами Орендаря (пункт 1.6.2 Договору).

Також враховуючи неможливість використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року суд апеляційної інстанції послався на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якого вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій. Однак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить будь-яких мотивів неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за Договором після 30.04.2022 (з 01.05.2022 по червень 2022 року), після закінчення ведення активних бойових дій на відповідній території.

Суд також зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів щодо того, яка саме інформація, яка міститься у публікаціях на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації про події у м. Києві з 24.02.2022 по липень 2022 року слугувала підставою для висновку суду апеляційної інстанції про підтвердження такими публікаціями настання обставин, що не залежали від волі відповідача та унеможливлювали використання ним орендованого приміщення за визначеним у Договорі цільовим призначенням.

Крім того, враховуючи неможливість використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року суд апеляційної інстанції послався на наказ відповідача № 1/1 від 28.02.2022 про оголошення простою, яким на товаристві було оголошено простій не з вини працівників та зупинено роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" на період з 01.03.2022 до можливості відновлення роботи. Однак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить будь-яких мотивів неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.202 по 01.03.2022, до введення на підприємстві простою.

Щодо посилання суду апеляційної інстанції, як врахування неможливості використання відповідачем орендованого приміщення за Договором з 24.02.2022 по червень 2022 року, на обставини наявності форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, сертифікат № 3100-22-0840 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 № 264/05-4, Суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, пунктом 5.4.1 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання Договору.

Форс-мажорні обставини включають стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії та інші події поза розумного контролю сторін. На підтвердження настання дії форс-мажорних обставин повинен бути наданий Сертифікат (висновок, довідка, підтвердження) про дію форс-мажорних обставини, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом відповідно до діючого законодавства, на який покладено обов`язок прийняття таких рішень (пункт 5.4.2 Договору).

У пункті 5.4.3 Договору сторони визначили, що сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин.

Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до застосовного законодавства (пункт 5.4.4 Договору).

У випадку дії форс-мажорних обставин невиконання зобов`язань за Договором може бути повністю або частково призупинене на термін дії таких обставин (пункт 5.4.5 Договору).

Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Суд звертається до сталої практики Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

Так, Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 виклав наступні висновки щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги у даній справі) викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги у даній справі) викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги у даній справі) викладено наступні висновки:

- Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 (яка ухвалена після подання касаційної скарги у даній справі) викладено наступні висновки:

- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин, з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 916/1788/22. Вказане спростовує доводи скаржника щодо відсутності відповідних висновків Верховного Суду з окресленого позивачем питання.

При цьому, із наведеного вище вбачається, що як умовами Договору, так і застосовним законодавством та сталими висновками Верховного Суду, які повинні враховуватись судами, у розумінні приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тому передчасними є висновки суду апеляційної інстанції про існування форс-мажорних обставин, з посиланням на наявність самих по собі обставин введення відповідним Указом Президента України воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та наявності листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, без доведення Орендарем та встановлення судом апеляційної інстанції, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Крім того помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач відповідно до умов Договору повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин листом від 28.02.2022, які ґрунтуються на тому, що в матеріалах справи міститься лист відповідача від 28.02.2022 № 02-02, в якому останній просив звільнити його від сплати орендної плати у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та запровадження у зв`язку з цим воєнного стану), додатком до якого було долучено лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, та позивач підтвердив отримання вказаного листа, що відображено у його листі від 24.05.2022 № 24-05-22/01, з огляду на наступне.

Умовами Договору (пункт 5.4.2) і застосовним законодавством (стаття 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України") передбачено, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України, а не лист Торгово-промислової палати України.

Судом першої інстанції було встановлено, і не спростовано судом апеляційної інстанції, недотримання Орендарем вимог пункту 5.4.2 Договору, оскільки до листа відповідача про настання форс-мажорних обставин від 28.02.2022 № 02-02 ним було долучено лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, а не відповідний сертифікат. Натомість сам сертифікат № 3100-22-0840 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.09.2022 № 264/05-4 був датований лише 15.09.2022 та долучений відповідачем під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, тобто через майже 6 місяців від дати листа відповідача № 02-02.

Також судом першої інстанції встановлено, і не спростовано судом апеляційної інстанції, те, що відповідачем не надано доказів направлення листа від 28.02.2022 № 02-02, передбачених пунктом 7.5 Договору, та неможливістю встановлення календарної дати його направлення відповідачем або отримання позивачем.

У той же час, у пункті 5.4.3 Договору сторони визначили, що сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин.

А у пунктах 7.5.1, 7.5.2, 7.5.3, 7.5.4 Договору сторонами визначено порядок складення, підписання повідомлень за Договором, порядок належного надсилання сторонами відповідних повідомлень, порядок набирання чинності такими повідомленнями.

Отже, питання належного виконання Орендарем умов Договору про підтвердження наявності форс-мажорних обставин та негайного повідомлення Орендодавця про це, залишилось без дослідження судом апеляційної інстанції.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога Воркінг" підлягає звільненню від орендної плати за весь час неможливості використання орендованого майна, починаючи з 24.02.2022 по 27.06.2022 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, з мотивів, наведених в оскаржуваній постанові, визнаються Судом, з урахуванням вищенаведеного, передчасними.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про неправомірність нарахування позивачем орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за період з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року, у зв`язку з використанням відповідачем права на односторонню відмову від Договору, який є розірваним з 28.06.2022, Суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до пункту 5.4.6 Договору якщо форс-мажорні обставини тривають понад 90 календарних днів, кожна сторона має право розірвати Договір шляхом надсилання іншій стороні письмового повідомлення не менше за 10 календарних днів до очікуваної дати дострокового розірвання Договору.

Договір може бути розірваний або може бути припинений на інших підставах, передбачених умовами Договору або положеннями чинного законодавства України (пункт 6.5.1 Договору).

Згідно з пунктом 6.5.2 Договору у випадку розірвання Договору або його припинення на інших підставах відповідні зобов`язання сторін припиняються з дати, з якої Договір є розірваним або припиненим, згідно з його умовами або положеннями чинного законодавства.

Відповідно до пункту 6.5.3 Договору у випадку розірвання Договору до закінчення Строку оренди не припиняються і залишаються чинними ті умови та положення Договору, які стосуються наслідків його розірвання.

17.06.2022 Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 17-06, в якому просив розірвати Договір, та пропонував суму заборгованості у розмірі 200 826,82 грн та/або інші витрати пов`язані з утриманням будівлі у період з 24.02.2022 до сьогоднішнього дня покрити з гарантійного платежу, що був авансований разом з підписанням Договору на суму 716 625,01 грн.

07 липня 2022 року Орендар звернувся до Орендодавця з листом № 07-07, у якому зазначив, що листом № 17-06 від 17.06.2022 офіційно повідомив про неможливість продовження співпраці на запропонованих Орендодавцем умовах. Згідно з пунктом 5.4.6 Договору ділові стосунки під час дії форс-мажорних обставин припиняються через 10 днів з дня направлення відповідного повідомлення. Таким чином, з 28.06.2022 укладений договір є припиненим.

Посилаючись на приписи частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, та обставини направлення Орендарем на електронну адресу Орендодавця листа від 17.06.2022 № 17-06, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про використання відповідачем права, передбаченого пунктом 5.4.6 Договору, на односторонню відмову від Договору, та, відповідно, що Договір є розірваним з 28.06.2022.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача та суду першої інстанції щодо порушення відповідачем порядку направлення листа від 17.06.2022 № 17-06 (не у порядку, встановленому Договором), посилаючись на те, що: сторонами визначено свої електронні адреси у розділі Договору "місцезнаходження та реквізити сторін"; пункт 7.5.4 Договору встановлює невичерпний перелік передання повідомлень, встановлений пунктом 7.5.2 Договору; відповідачем направлено такого листа на електронну пошту позивача, вказаному у Договорі; листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України.

Проте, такі висновки є передчасними, з огляду на наступне.

Із умов Договору вбачається те, що застосування пункту 5.4.6 Договору сторонами ставиться в залежність від таких обставин: 1) наявність форс-мажорних обставин (належне підтвердження їх настання, існування та початок (пункти 5.4.2, 5.4.3 Договору); 2) тривалість форс-мажорних обставин понад 90 календарних днів, яка відраховується від початку дії таких обставин; 3) надсилання іншій стороні письмового повідомлення щодо дострокового розірвання Договору.

В той же час, як зазначалось вище, судом апеляційної інстанції залишилось без дослідження питання належного виконання Орендарем умов Договору про підтвердження наявності форс-мажорних обставин та негайного повідомлення Орендодавця про це. Вказане свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності обставин для застосування Орендарем пункту 5.4.6 Договору.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про надсилання письмових повідомлень сторонами, Суд зазначає таке.

Так, у пункті 7.5.1 Договору сторони погодили, що повідомлення, які надсилаються стороні для виконання Договору або у зв`язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі та підписані представниками сторін, які мають на це очевидні або фактичні повноваження.

Пунктом 7.5.2 Договору сторонами визначено, що зазначені вище повідомлення будуть вважатися переданими стороні належним чином, якщо вони відправлені одним із таких способів: кур`єром та вручені особисто (пункт 7.5.2.1); або за допомогою факсимільного зв`язку (пункт 7.5.2.2); або за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку або кур`єрської служби (пункт 7.5.2.3).

Повідомлення, одержані стороною протягом звичайних робочих годин у робочий день, будуть вважатися переданими і набирають чинності з дати, наступної за датою їх одержання (пункт 7.5.3 Договору).

У пункті 7.5.4 Договору сторони погодили, що усі повідомлення надсилаються на адреси та за номерами сторін, які подаються у Розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" Договору, або на такі інші адреси та за номерами, які будуть повідомлені стороною. Кожна зі сторін зобов`язується негайно інформувати іншу сторону про зміни адреси або телефонних номерів.

Вказаними пунктами Договору сторони визначили як порядок складення, підписання повідомлень за Договором, так і порядок належного надсилання сторонами відповідних повідомлень.

Із пункту 7.5.2 Договору вбачається, що сторони визначили вичерпний порядок (спосіб) передання (відправлення) сторонами відповідних повідомлень за Договором, а саме: 1) кур`єром (підпункт 7.5.2.1); 2) вручені особисто (підпункт 7.5.2.1); 3) за допомогою факсимільного зв`язку (підпункт 7.5.2.2); 4) за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку (підпункт 7.5.2.3); 5) за допомогою послуг кур`єрської служби (підпункт 7.5.2.3).

При цьому, визначення у пункті 7.5.4 Договору умов на які саме адреси та номери сторін надсилаються відповідні повідомлення, не свідчить про розширення порядку (способу) передання (відправлення) сторонами відповідних повідомлень, визначеного у пункті 7.5.2 Договору.

До того ж пункт 7.5.4 Договору саме доповнює пункт 7.5.2 Договору в частині визначення номеру сторони при направленні відповідного повідомлення за допомогою факсимільного зв`язку, в частині визначення адреси (місцезнаходження) сторони при направленні відповідного повідомлення кур`єром, за допомогою послуг підприємств поштового зв`язку або кур`єрської служби.

Суд не заперечує те, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідно до приписів статті 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Судом апеляційної інстанції не враховано приписів зазначеної норми, та не досліджено питання чи є таке правило поведінки, як здійснення електронної переписки, усталеним у сфері правовідносин сторін за Договором, та чи відповідне правило поведінки не суперечить Договору, і, відповідно, підлягає застосуванню.

При цьому Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що суд позбавлений був можливості трактувати умови Договору (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 629 637 Цивільного кодексу України в їх взаємозв`язку), оскільки метою трактування правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, а тому тлумачення у даному випадку умов Договору (пунктів 7.5.1-7.5.1) слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов такого правочину (вказане узгоджується з постановами Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 912/3575/21, від 03.10.2023 у справі 910/21146/21).

У той же час, як зазначено вище, розуміння умов Договору, наведене судом апеляційної інстанції є помилковим та передчасним.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом у постанові від 07.03.2023 у справі № 909/1199/21 наведено висновки про те, що одностороння відмова від договору оренди не допускається в силу положень статті 291 Господарського кодексу України і сторони не можуть відступити від цього положення, керуючись свободою договору (абзац 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України). Натомість на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний. Сторона, яка має бажання розірвати договір оренди, повинна мати підстави, передбачені Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та дотриматися порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги зазначений висновок Верховного Суду, Суд зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не встановлювались обставини наявності підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, та дотримання Орендарем порядку, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України при реалізації права на розірвання Договору.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про те, що Договір є розірваним з 28.06.2022, та як наслідок, неправомірність нарахування позивачем орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за період з 28.06.2022 (частину червня 2022 року) по липень 2022 року.

Із наведених вище мотивів, зокрема, передчасністю висновків суду апеляційної інстанції про неправомірність нарахування позивачем орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за період з лютого 2022 року по липень 2022 року, є, відповідно, передчасними і висновки суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості нарахування позивачем пені та 3% річних за період з 24.02.2022 по 03.08.2022.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про фактичну сплату відповідачем заборгованості з орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за 23 дні лютого 2022 року, Суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що розмір щомісячної орендної плати за 1 кв. м з урахуванням ПДВ визначається грошовим еквівалентом в іноземній вільноконвертованій валюті, а саме в доларах США, та складає еквівалент 20 доларів США.

Щомісячна орендна плата за користування Приміщенням складає еквівалент 22 640 доларів США з урахуванням ПДВ (пункт 3.4.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.4.4 Договору сторони домовились, що Орендар сплачує щомісячну орендну плату за користування Приміщенням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту "fіnancе.ua"), на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку.

У пункті 3.4.5 Договору сторони погодили, що орендна плата протягом дії Договору сплачується Орендарем у такому порядку:

- у вигляді попередньої оплати в розмірі двох місячних орендних плат, що буде зарахована як оплата за перший та останній місяці оренди, згідно з отриманим рахунком, протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами Договору та Акта приймання-передачі Приміщення;

- всі наступні орендні платежі (орендна плата) за оренду Приміщення здійснюються у розмірі, що визначений пунктом 3.4.3 Договору, та сплачуються Орендарем у формі попередньої щомісячної орендної плати протягом 3 банківських днів здати отримання Орендарем відповідного рахунка-фактури, але не пізніше 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням.

Згідно з пунктом 3.5.3 Договору оплата операційних витрат здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунку із розрахунку еквівалента 2 долара США з ПДВ за 1 кв. м Приміщення, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту "fіnancе.ua") на день виставлення Орендодавцем відповідного рахунку. В разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), роботами та послугами яких користується Орендодавець з метою виконання Договору, вартість операційних витрат може змінюватись, про що Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін до Договору.

Відповідно до пункту 3.5.4 Договору оплата експлуатаційних витрат, а саме послуг з прибирання місць загального користування, у розмірі 5 000 грн з ПДВ на місяць здійснюється Орендарем на підставі виставленого Орендодавцем рахунка. В разі збільшення вартості робіт та послуг підприємств (організацій), роботами та послугами яких користується Орендодавець з метою виконання Договору, вартість експлуатаційних витрат може змінюватись, про що Сторони підписують додаткову угоду про внесення змін до Договору.

Пунктом 3.5.5 Договору передбачено, що Орендодавець виставляє Орендарю рахунки на відшкодування комунальних послуг та операційних витрат на всю орендовану Орендарем площу. Оплата комунальних послуг, операційних та експлуатаційних витрат здійснюється Орендарем до 10-го числа кожного місяця за попередній місяць, на підставі виставлених рахунків Орендодавцем.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, сторони у Договорі чітко встановили порядок визначення суми, що підлягає сплаті в гривнях (за курсом купівлі долара США на міжбанківському валютному ринку (курс купівлі долара США визначається відповідно до даних сайту "fіnancе.ua") і встановили дату, на який такий курс визначається - на дату виставлення рахунку, водночас не пізніше здійснення платежу - до 10 числа поточного місяця за наступний місяць користування Приміщенням.

Однак, визначаючи належний до сплати розмір відповідних сум (розмір орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за 23 дні лютого 2022 року) суд залишив поза увагою відповідний порядок їх визначення.

Так, із оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції визначав відповідний курс купівлі долара США станом на 10.01.2022.

У той же час, судом апеляційної інстанції залишилось поза увагою те, що відповідач оплатив частково за оренду Приміщення у лютому 2022 року на суму 600 000,00 грн, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача. Так суд апеляційної інстанції не дослідив дати сплати відповідачем зазначеної суми, призначення платежу, заперечення Орендаря проти розміру суми орендної плати тощо. Тобто, не дослідив питання на яку дату слід визначати відповідний курс валют.

При цьому слід зазначити, що відповідний курс купівлі долара США станом на 10.01.2022 встановлювався судом апеляційної інстанції з веб-сайту "finance.ua".

У той же час, відповідно до частин 1, 2, 4, 7 статті 82 Господарського процесуального кодексу України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Однак, як слушно зауважує скаржник, в матеріалах справи відсутні як копія електронного доказу (даних веб-сайту "finance.ua" щодо курсу купівлі долара США станом на 10.01.2022), так і протокол про огляд відповідного доказу, у порядку частини 4 статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Вказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 77 82 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції про фактичну сплату відповідачем заборгованості з орендної плати, експлуатаційних та операційних витрат за 23 дні лютого 2022 року, також є передчасними.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до пункту 3.3.1 Договору якщо у будь-який момент сума Платежів або інших сум коштів, одержаних Орендодавцем від Орендаря за Договором, буде недостатньою для покриття всіх фінансових зобов`язань Орендаря перед Орендодавцем, такі суми зараховуються і можуть бути використані для виконання зобов`язань Орендарем у такому порядку: відшкодування будь-яких документально підтверджених збитків, понесених Орендодавцем з вини Орендаря при виконанні Договору (підпункт 3.3.1.1); компенсація будь-яких документально підтверджених пошкоджень Комплексу, завданих з вини Орендаря (підпункт 3.3.1.2); будь-які види неустойки. Якщо вони передбачені Договором або законодавством (підпункт 3.3.1.3); прострочена Орендарем орендна плата (підпункт 3.3.1.4); орендна плата (підпункт 3.3.1.5).

Як вбачається із оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції визнав за можливе застосування до правовідносин між сторонами приписів статті 534 Цивільного кодексу України та пункту 3.3.1, пославшись при цьому на те, що: Орендарем, на виконання пункту 3.4.5 Договору, разом із підписанням Договору було здійснено гарантійний платіж на суму 716 625,01 грн (орендна плата, операційні та експлуатаційні витрати за жовтень 2023 року); Орендар у листі № 17-06 від 17.06.2022 просив суму, що залишилась з попередніх періодів у розмірі 200 826,82 грн (яка позивачем заявлена до стягнення як заборгованість за квітень 2021) покрити з гарантійного платежу.

Як наслідок застосування вказаної норми та пункту Договору суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розмір авансового платежу за останній місяць оренди у розмірі 716 625,01 грн повністю погашає наявну у відповідача заборгованість з оренди за квітень 2021 року у сумі 200 826,82 грн, зі сплати 63 260,69 грн операційних втрат (з ПДВ) та 5 000,00 грн експлуатаційних втрат (з ПДВ) за квітень 2021 року; нараховані позивачем суми 3% річних за квітень 2021 року з 11.04.2021 по 26.06.2022 у розмірі 7 413,35 грн та пені у розмірі 13 730,18 грн за квітень 2021 року з 11.04.2021 (визнаний позивачем початок нарахування пені) по 11.09.2021 (останній день шестимісячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Натомість у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18 (на яку посилається скаржник), правовідносини у якій також стосувались орендних правовідносин, викладено наступні висновки:

«можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

Відповідний порядок встановлено в п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.».

Відповідні висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості застосування статті 534 Цивільного кодексу України та здійснення відповідного зарахування не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.

При цьому, Суд зауважує те, що умови пункту 3.3.1 Договору свідчать, що здійснення відповідного зарахування є правом (можливістю) Орендодавця, а не його обов`язком.

Здійснені судом апеляційної інстанції висновки свідчать про покладення на Орендодавця обов`язків не визначених умовами Договору та про використання судом апеляційної інстанції відповідного права (здійснення зарахування) як Орендодавцем, що є неприпустимим.

Вказане у даній постанові свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права (статті 77 82 86 236 237 282 Господарського процесуального кодексу України), що є їх порушенням.

Відповідно до частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Олюджіч проти Хорватії»).

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

За змістом статей 7 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

Однак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам процесуального закону не відповідає.

Суд зазначає, що доводи касаційної скарги частково знайшли підтвердження.

Враховуючи наведене, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що входять в предмет доказування у спірних правовідносинах, унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), тому справу слід передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд також вважає за необхідне відхилити аргументи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, з посиланням на постанову Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції пункт 5.1.1 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача, що у вказаному пункті Договору сторони передбачили продовжений строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Такі висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Суд відхиляє аргументи відповідача про неподібність правовідносин у справах, на які посилається скаржник та у даній справі, з огляду на мотиви викладені у тексті цієї постанови щодо необхідності врахування тих, чи інших висновків Верховного Суду до спірних правовідносин.

Суд також зазначає, що враховуючи те, що оскаржувана у даній справі додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 910/7352/22 є похідним судовим рішення від первісного судового рішення - постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у цій справі, та є його невід`ємною складовою, та первісне судове рішення суду апеляційної інстанції (постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у цій справі) Судом скасовується і передається справа на новий розгляд до апеляційного господарського суду, підлягає скасуванню також додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у даній справі.

Враховуючи наведені мотиви для скасування оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції, Суд не надає оцінки доводам сторін в частині оскарження зазначеного судового рішення.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Враховуючи, що аргументи скаржника про неправильне застосування та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд вважає за необхідне касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" задовольнити частково, оскаржувані постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріденс" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 910/7352/22 скасувати.

3. Справу № 910/7352/22 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко