Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.08.2018 року у справі №905/3062/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/3062/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Жуков С.В., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Уздемира А.І.,

відповідача - Захарова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

(головуючий - Радіонова О.О., судді - Попков Д.О., Чернота Л.Ф.)

від 26.06.2018

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша дорожньо-будівельна компанія",

до дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

про стягнення 7 283 065,75 грн,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості в розмірі 7 283 065,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №2-222/3 від 30.11.2012 в частині здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків про безпідставність позовних вимог, оскільки позов був неналежно обґрунтований в частині строків виконання робіт та настання строків проведення розрахунків.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2018 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" задоволено частково. Стягнуто з ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованість за договором №2-222/3 від 30.11.2012 у сумі 2 820 175,38 грн, 3% річних у сумі 249 643,47 грн та інфляційні втрати в сумі 2 290 739,96 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач з вимогою щодо стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2 820 175,38 грн звернувся до суду у межах позовної давності, передбаченої ч. 1 ст. 257 ЦК України, оскільки відповідачем вчинялися дії, що призвели до переривання перебігу позовної давності. Судом було застосовано наслідки спливу однорічної позовної давності щодо стягнення пені і трирічної позовної давності щодо стягнення частини суми 3% річних та інфляційних втрат.

ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Наполягає на пропуску позивачем позовної давності щодо всіх позовних вимог, оскільки строк для пред'явлення вимоги про оплату виконаних підрядних робіт за договором № 2-222/3 від 30.11.2012 настав 09.07.2013, а позов поданий лише 20.12.2017.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що 08.06.2015 та 01.11.2016 сторонами були підписані акти звіряння розрахунків, якими була підтверджена наявність заборгованості, що згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України є перериванням позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 30.11.2012 між ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" як генпідрядником та ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" як субпідрядником був укладений договір субпідряду № 2-222/3.

Відповідно до п. 1.1 договору субпідрядник зобов'язується протягом 2012 року виконати послуги з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам'янка-Луганськ-Ізварине, км 418+146 - км 418+370, км 420+400 - км 420+700, відповідно до розрахунку договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору.

Ціна договору становить 2 848 662,00 грн, у тому числі ПДВ - 474 777,00 грн (п. 3.1 договору).

У п. 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін, при умові надходження від замовника - Служби автомобільних доріг в Донецькій області, коштів за надані послуги на рахунок генпідрядника.

Як встановлено у п. 4.2 договору, субпідрядник компенсує генпідряднику витрати, пов'язані з забезпеченням технічною документацією, організацією, коригуванням, прийманням виконаних робіт та інше (послуги генпідряду) у розмірі 1 % від вартості наданих послуг.

За необґрунтовану затримку оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення (п. 7.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Строк дії договору та виконання зобов'язань щодо виконання послуг можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі (п. 10.1 договору).

10.06.2013 сторони підписали без зауважень акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за червень 2013 року і довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) за червень 2013 року на суму 2848662,00 грн.

На виконання п. 4.2 договору сторонами підписаний акт приймання-здавання виконаних робіт (генпідрядних послуг) № 40 від 10.06.2013 на суму 28 486,62 грн.

Заявою від 10.06.2013 позивач в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України повідомив відповідача про припинення зобов'язання в розмірі 28 486,62 грн заліком зустрічних однорідних вимог.

Позивачем до суду надано акти звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011 - 08.06.2015 та № 464 від 01.11.2016, підписані та скріплені печатками сторін. У змісті таких актів сторони вказали заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 2-222/3 від 30.11.2012 в сумі 2 820 175,38 грн (а.с. 34-35).

Окрім того, судами встановлено, що відповідач звертався до позивача з листом від 14.01.2014, в якому просив відстрочити сплату боргу за договором № 2-222/3 від 30.11.2012 на суму 2 820 175,38 грн до 31 грудня 2014 року. ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" надала згоду на відстрочення оплати заборгованості за вказаним договором на суму 2 820 175,38 грн до 31.12.2014 (а.с. 110).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 2-222/3 від 30.11.2012 у розмірі 2 820 175,38 грн, нарахував та заявив до стягнення 513 271,92 грн пені за період з 09.07.2013 по 06.01.2014, 375 276,49 грн 3% річних за період з 09.07.2013 по 13.12.2017 та 3 574 341,96 грн інфляційних втрат за період з 09.07.2013 по 13.12.2017.

Як правильно зазначено господарськими судами, укладений між сторонами договір № 2-222/3 від 30.11.2012 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник (ч. 2 ст. 319 ГК України).

Відповідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем (субпідрядником) були виконані обумовлені договором роботи № 2-222/3 від 30.11.2012 з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине, км 418+146 - км 418+370, км 420+400 - км 420+700, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за червень 2013 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) за червень 2013 року на суму 2848662,00 грн. Довідка і акт приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами 10.06.2013 без будь-яких зауважень.

Факт виконання робіт за договором № 2-222/3 від 30.11.2012 позивачем на суму 2 848 662,00 грн під час розгляду справи відповідач не спростував.

З урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 28 486,62 грн, до сплати позивачеві з боку відповідача підлягала сума 2 820 175,38 грн.

Оскільки, відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що ДП "Донецький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не надало суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором № 2-222/3 від 30.11.2012, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду щодо визнання вимоги ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" про стягнення з відповідача 2 820 175,38 грн заборгованості за договором підряду належно обґрунтованою та доведеною матеріалами справи.

Окрім вимог про стягнення 2 820 175,38 грн основного боргу, позивач заявив до стягнення 513 271,92 грн пені за період з 09.07.2013 по 06.01.2014, 375 276,49 грн 3% річних за період з 09.07.2013 по 13.12.2017 та 3 574 341,96 грн інфляційних втрат за період з 09.07.2013 по 13.12.2017.

Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором № 2-222/3 від 30.11.2012 у пункті 7.3 передбачено, що за необґрунтовану затримку оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд застосувати позовну давність до всіх заявлених позивачем вимог, зазначивши про це у відзиві на позовну заяву (а.с. 47-48).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У частинах 1 та 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

У ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Щодо стягнення 2 820 175,38 грн основного боргу необхідно зазначити, що у п. 4.1 договору №2-222/3 від 30.11.2012 встановлені строки здійснення оплат (20 банківських днів). Оскільки акт приймання та довідка про вартість виконаних робіт сторонами підписані 10.06.2013, строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно з умовами договору настав 09.07.2013 (з врахуванням вихідних та святкових днів). Позивач з позовом до суду у цій справі звернувся 20.12.2017.

Враховуючи встановлення апеляційним судом вчинення відповідачем дій, що свідчить про визнання ним свого боргу, зокрема, сторонами було узгоджено відстрочення оплати боргу до 31.12.2014, сторони підписали акти звіряння взаємних розрахунків станом на 08.06.2015 та № 464 від 01.11.2016, мало місце переривання перебігу позовної давності.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення 2 820 175,38 грн основного боргу з відповідача у межах трирічного строку, передбаченого ч. 1 ст. 257 ЦК України.

З огляду на приписи ст.ст. 256, 261, 264 ЦК України та оскільки сторонами було узгоджено відстрочення оплати боргу до 31.12.2014 та, оскільки, мало місце переривання перебігу позовної давності, вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 09.07.2013 по 13.12.2017 підлягали частковому задоволенню за період з 01.01.2015 по 13.12.2017.

Апеляційним господарським судом були вчинені необхідні дії з обрахунку розміру 3% річних та інфляційних втрат та правомірно прийнято рішення про стягнення 3% річних у сумі 249 643,47 грн та інфляційні втрати в сумі 2290739,96 грн за період з 01.01.2015 по 13.12.2017.

З врахуванням дати подання позову 20.12.2017 та річної позовної давності згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 513 271,92 грн за період з 09.07.2013 по 06.01.2014 задоволенню не підлягала.

Аргументи касаційної скарги про те, що акти звіряння розрахунків за період 01.01.2011 - 08.06.2015 та № 464 від 01.11.2016 є неналежними доказами у справі відхиляються Верховним Судом, оскільки зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до ст. 300 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Такі аргументи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та спростовані обґрунтованими висновками цього суду викладеними в постанові, який зазначив, що відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та наданих відповідачем посадових інструкцій головного бухгалтера та його заступника вбачається наявність повноважень у головного бухгалтера та його заступника на підписання актів звірки взаєморозрахунків. Підписи на актах звіряння взаємних розрахунків засвідчено печаткою підприємства.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2018 ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі за № 905/3062/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Жуков

О. Мамалуй