Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.03.2018 року у справі №904/7601/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7601/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2018

у справі № 904/7601/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-Інвест"

до:

1) Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,

про стягнення 201 037, 83 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ПрАТ "АПК-Інвест" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування 201 037, 83 грн. шкоди.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на користь позивача 201 037, 83 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 (колегія суддів у складі: Пархоменко Н.В. - доповідач, Коваль Л.А., Чередко А.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ч. 4 ст. 75, ч.ч. 1-3 ст. 86 ГПК України та зазначає, що суд не надав жодної правової оцінки доводам позивача, що протиправна поведінка відповідача-1, наслідком якої є заподіяння позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 804/5862/16, залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017. Крім цього, судом апеляційної інстанції не було досліджено, оцінено та невмотивовано відхилено доводи позивача про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для права на відшкодування збитків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 19.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 26.03.2018 строк.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до статуту ПрАТ "АПК-Інвест", затвердженого загальними зборами засновників 11.09.2006, протокол № 1 (з подальшими змінами і доповненнями), основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

У 2016 році ПрАТ "АПК-Інвест" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненаправлення у встановлені законодавством строки висновку про повернення надмірно сплаченої суми ПДВ в загальному розмірі 201 037, 83 грн. до органу Державного казначейства України та зобов'язати відповідача негайно здійснити дії, передбачені ст. 43 Податкового кодексу України та розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, а саме: передати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів (надмірно сплачених сум ПДВ у загальному розмірі 201 037, 83 грн.) з відповідного бюджету на підставі заяви позивача № 508 про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету від 15.08.2016; встановити строк для подання відповідачем до суду звіту про виконання постанови суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 804/5862/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Дніпропетровської митниці ДФС щодо повернення ПрАТ "АПК-Інвест" з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 201 037, 83 грн., викладену у листі від 23.08.2016 за вих. № 1753/10/04-50-19-01. Зобов'язано Дніпропетровську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ПрАТ "АПК-Інвест" суми надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 201 037, 83 грн. та подати його для виконання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У зазначеній постанові встановлені наступні обставини.

З метою митного оформлення ввезених товарів в режимі імпорту ПрАТ "АПК-Інвест" подано до Дніпропетровської митниці ДФС митні декларації: №110120000/2014/415933 від 18.11.2014, №110120000/2015/402793 від 17.03.2015, №110120000/2015/406359 від 28.05.2015 та №110120000/2015/406994 від 09.06.2015, якими визначено митну вартість товару за першим методом (за ціною контракту).

За результатами митного контролю щодо вищевказаних митних декларацій Дніпропетровською митницею ДФС прийнято наступні рішення про коригування митної вартості товарів: №110120000/2014/400065/1 від 28.11.2014 (щодо МД №110120000/2014/415933 від 18.11.2014); №110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 (щодо МД №110120000/2015/402793 від 17.03.2015); №110120000/2015/400016/1 від 29.05.2015 (щодо МД №110120000/2015/406359 від 28.05.2015); №1101200-00/2015/400018/1 від 15.06.2015 (щодо МД №110120000/2015/406994 від 09.06.2015), а також відповідні картки відмови в прийнятті цих митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №110120000/2014/00249 від 28.11.2014, №110120000/2015/00039 від 24.03.2015, №110120000/2015/00063 від 29.05.2015 та №110120000/2015/00072 від 15.06.2015 відповідно, якими відповідач відмовив позивачу у прийнятті заявленої останнім митної вартості за першим методом (ціною контракту) та визначив митну вартість товарів за резервним методом, чим збільшив зобов'язання позивача зі сплати ПДВ на загальну суму 201 037, 83 грн., мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 59 126, 18 грн. та додаткового імпортного збору на такі товари на загальну суму 36 429, 69 грн.

Ввезений позивачем на митну територію України товар був випущений у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України за митними деклараціями №110120000/2014/416475 від 28.11.2014, №110120000/2015/403166 від 25.03.2015, №10120000/2015/406490 від 30.05.2015 та №110120000/2015/407284 від 15.06.2015, якими ПрАТ "АПК-Інвест", з урахуванням рішень митниці про коригування митної вартості, задекларувало митну вартість за резервним методом, сплативши митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечивши сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу, а саме: шляхом сплати у якості фінансової гарантії ПДВ на загальну суму 201 037, 83 грн., мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, на загальну суму 59 126, 18 грн. та додаткового імпортного збору на такі товари на загальну суму 36 429, 69 грн., а саме: 11 767, 57 грн. (мито за МД №110120000/2014/415933 від 18.11.2014); 38 561, 40 грн. (ПДВ за МД №110120000/2014/415933 від 18.11.2014); 16 075, 60 грн. (мито за МД №110120000/2015/403166 від 25.03.2015); 12 365, 84 грн. (додатковий імпортний збір за МД №110120000/2015/403166 від 25.03.2015); 55 151, 67 грн. (ПДВ за МД №110120000/2015/403166 від 25.03.2015); 16 499, 71 грн. (мито за МД №10120000/2015/406490 від 30.05.2015); 12 692, 08 грн. (додатковий імпортний збір за МД №10120000/2015/406490 від 30.05.2015); 56 606, 68 грн. (ПДВ за МД №10120000/2015/406490 від 30.05.2015); 14 783, 30 грн. (мито за МД №110120000/2015/407284 від 15.06.2015); 11 371, 77 грн. (додатковий імпортний збір за МД №110120000/2015/407284 від 15.06.2015); 50 718, 08 грн. (ПДВ за МД №110120000/2015/407284 від 15.06.2015), всього на загальну суму 296 593, 70 грн.

При цьому рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: №110120000/2014/400065/1 від 28.11.2014, №110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015, №110120000/2015/400016/1 від 29.05.2015 та №110120000/2015/4000-18/1 від 15.06.2015, а також відповідні картки відмови в прийнятті цих митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №110120000/2014/00249 від 28.11.2014, №110120000/-2015/00039 від 24.03.2015, №110120000/2015/00063 від 29.05.2015 та №110120000/2015/00072 від 15.06.2015 були оскарженні ПрАТ "АПК-Інвест" в судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 у справі № 804/3359/15 у задоволенні позовних вимог ПрАТ "АПК-Інвест" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 28.11.2014 про коригування митної вартості товарів №110120000/2014/400065/1 у відношенні митної декларації №110120000/2014/415933 від 18.11.2014 та картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2014 №110120000/2014/00249, а також про визнання протиправними дій Дніпропетровської митниці ДФС із прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2014 №110120000/2014/400065/1 та видачі картки відмови від 28.11.2014 №110120000/2014/00249 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі № 804/3359/15 рішення суду першої інстанції скасовано, а позов ПрАТ "АПК-Інвест" до Дніпропетровської митниці ДФС - задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 28.11.2014 про коригування митної вартості товарів №110120000/2014/400065/1 та картку відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску-пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2014 №110120000/201400249; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 у справі № 804/7663/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015, позовні вимоги ПрАТ "АПК-Інвест" до Дніпропетровської митниці ДФС задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110120000/2015/400008/1 від 24.03.2015 та картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110120000/2015/00039 від 24.03.2015; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі № 804/9527/15 позовні вимоги ПрАТ "АПК-Інвест" до Дніпропетровської митниці ДФС задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110120000/2015/400016/1 від 29.05.2015 та №110120000/2015/400018/1 від 15.06.2015, а також визнано протиправними та скасовано картки відмови Дніпропетровської митниці у прийнятті митних декларацій №110120000/2015/00063 від 29.05.2015 та №110120000/2015/00072 від 15.06.2015; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Таким чином судовими рішеннями у справах № 804/3359/15, № 804/9527/15 та № 804/7663/15 встановлено правомірність визначення ПрАТ "АПК-Інвест" митної вартості ввезених ним товарів за першим методом (ціною контракту) та протиправність рішень Дніпропетровської митниці ДФС про коригування цієї митної вартості товарів, а також відповідних карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, через що ці рішення відповідача скасовані.

В свою чергу суми ПДВ у загальному розмірі 201 037, 83 грн. за митними деклараціями №110120000/2014/416475 від 28.11.2014, №110120000/2015/403166 від 25.03.2015, №10120000/2015/406490 від 30.05.2015 та №110120000/2015/407284 від 15.06.2015 були включені ПрАТ "АПК-Інвест" до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ позивача, копії яких долучені до матеріалів справи, а також листами ГУ ДФС у Донецькій області від 26.01.2016 №1306/05-16-22-02 та від 03.03.2016 №3962/8/05-16-14-01 та листом Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 17.02.2016 №2923/8/05-16-22-02, що свідчить про те, що позивач відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України взяв участь у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ підприємства, які підлягають сплаті до Державного бюджету України.

На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 804/5862/16 відповідачем-1 15.05.2017 підготовлено висновок та направлено до органу Державної казначейської служби України. Грошові кошти у сумі 201 037, 83 рн. було перераховано на рахунок позивача 18.05.2017 згідно з платіжним дорученням № 149.

Посилаючись на те, що за умови правомірної поведінки Дніпропетровської митниці ДФС позивач мав всі правові підстави залишити у власному розпорядженні суму ПДВ у розмірі 201 037 грн. відповідно до положень п.п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на дату подання позивачем митних декларацій та вчинення відповідачем-1 неправомірних дій (2014-2015рр)) та спрямувати зазначену суму на розвиток власного виробництва тваринницької продукції, в якості державної підтримки сільськогосподарських виробників, чого через неправомірні дії відповідача здійснено не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведені всі складові (елементи) цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою), передбачені спеціальними нормами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не наведено наявності підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме не доведено наявності складу цивільного правопорушення.

Проте колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними, з огляду на таке.

Так судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України (у редакції, чинній момент винесення рішення місцевого господарського суду) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення постанови апеляційного господарського суду) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 201 037, 83 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст. 56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені ст. 1173 ЦК України, згідно якої завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином даною правовою нормою встановлено, що державою підлягає до відшкодування шкода, яка завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. 1173 ЦК України передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Приписами ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що до збитків відносяться: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому необхідною умовою для стягнення шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень органу державної влади, є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Отже, позивач повинен довести протиправність дій відповідачів, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди.

Також, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Судами обох інстанцій встановлено, що в обґрунтування протиправної поведінки відповідача-1 позивач зазначав, що ПрАТ "АПК-Інвест", як сільськогосподарське підприємство, яке протягом 2014-2016 років відповідало критеріям, визначеним п.п. 209.18 ст. 209 ПК України, мало право на залишення сум ПДВ (201 037, 83 грн.) у розпорядженні підприємста для спрямовуння зазначеної суми на підтримку власного виробництва тваринницької продукції. У зв'язку зі скасуванням у 2015 році у судовому порядку протиправних рішень Дніпропетровської митниці ДФС про корегування митної вартості з метою повернення зайво сплачених до державного бюджету сум ПДВ, позивач керуючись чинним законодавством, неодноразово звертався до Дніпропетровської митниці ДФС, як до органу, що здійснює контроль за справлянням вказаних платежів до бюджету, із заявами про повернення зайво сплачених ПрАТ "АПК-Інвест" до державного бюджету коштів. Проте через вчинення відповідачем-1 протиправних дій та прийняття протиправних рішень на момент отримання відповідної суми позивач через внесення змін з 01.01.2017 у податкове законодавство, як сільгоспвиробник, був позбавлений права залишити суму у власному розпорядженні.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. При цьому вибір способу захисту є прерогативою саме позивача, і суд повинен розглянути спір саме відповідно до обраного ним способу захисту з урахуванням обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Разом з тим, місцевий господарський суд встановивши наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків, а суд апеляційної інстанції - їх відсутність, не дослідили обставин прийнятності застосування п.п. 209.18 ст. 209 ПК України (у відповідній редакції) до даних правовідносин та не встановили, чи мав позивач взагалі право на залишення відповідних сум ПДВ у своєму розпорядженні відповідно до сказаної статті, на яку останній посилається в обґрунтування своїх вимог.

Так пунктом 209.18 ст. 209 ПК України (в редакції, чинній станом на дату подання позивачем митних декларацій та вчинення відповідачем-1 неправомірних дій (2014-2015рр)) було передбачено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним ст. 209 цього Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого ст. 209 цього Кодексу, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції. У разі якщо товарно-матеріальні цінності, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення зазначених у цьому пункті товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарно-матеріальних цінностей в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Таким чином, зазначеним пунктом визначено ряд умов, за яких платник податків має право на залишення сум ПДВ у розпорядженні підприємства і на спрямування їх на підтримку власного виробництва тваринницької продукції, зокрема: такий платник податку повинен бути сільськогосподарським підприємством; відповідати критеріям, визначеним ст. 209 ПК України; на загальних підставах вважатися платником податку на додану вартість; суми ПДВ повинні бути сплачені (нараховані) за реалізовані платником податку молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах. Крім цього, абз. 2 зазначеного пункту передбачав, що у разі якщо товарно-матеріальні цінності, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення зазначених у цьому пункті товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарно-матеріальних цінностей в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Проте місцевий господарський суд в порушення ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення рішення) та суд апеляційної інстанції в порушення ст. 86 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) не встановили, стосовно якого саме товару було проведення коригування митної вартості відповідачем-1, у зв'язку з чим збільшилися зобов'язання позивача зі сплати ПДВ на загальну суму 201 037, 83 грн., та чи використовувався цей товар сільськогосподарським підприємством для виготовлення зазначених у п.п. 209.18 ст. 209 ПК України товарів (послуг) з урахуванням видів господарської діяльності ПрАТ "АПК-Інвест", та як результат - чи був наділений позивач правом в даному випадку на залишення сум ПДВ у розпорядженні підприємства і на спрямування їх на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

В той же час, дослідження зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки саме на п.п. 209.18 ст. 209 ПК України позивач посилається як на правову норму, що надавала йому право на залишення відповідних сум ПДВ у розпорядженні підприємства і на спрямування їх на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

Враховуючи викладене, беручи до уваги передбачені ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, достеменно встановити стосовно якого саме товару було проведення коригування митної вартості відповідачем-1, у зв'язку з чим збільшилися зобов'язання позивача зі сплати ПДВ на загальну суму 201 037, 83 грн., та чи використовувався цей товар сільськогосподарським підприємством для виготовлення зазначених у п.п. 209.18 ст. 209 ПК України товарів (послуг) з урахуванням видів господарської діяльності ПрАТ "АПК-Інвест", та як результат - чи був наділений позивач правом в даному випадку на залишення сум ПДВ у розпорядженні підприємства і на спрямування їх на підтримку власного виробництва тваринницької продукції, проаналізувати докази, що надані сторонами на підтвердження їх вимог та заперечень, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у справі № 904/7601/17 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ПрАТ "АПК-Інвест" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 у справі № 904/7601/17 скасувати.

Справу № 904/7601/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н.Г.

Судді - Білоус В.В.

Жуков С.В.