Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.11.2023 року у справі №910/11043/22
Постанова КГС ВП від 23.11.2023 року у справі №910/11043/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 910/11043/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Огнев`юк Я.В. (адвокат); Кочін Г.І. (адвокат); Грунський В.О. (адвокат)

відповідача - Лаврін О.В. (адвокат);третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Мартян О.В. (адвокат);

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023

за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллі Вікторовича

про зобов`язання вчинити дії,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. До господарського суду міста Києва звернулось акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України", АТ "Ощадбанк", позивач) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллі Вікторовича (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, третя особа), в якому позивач просить суд:

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллю Вікторовича акцептувати (визнати) кредиторські вимоги АТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 390 255 270 грн;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллю Вікторовича внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", включивши до нього грошові вимоги АТ "Ощадбанк" в розмірі 390 255 270 грн.

1.2. Позивач зазначає про те, що всупереч вимогам статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) та пункту 1 розділу ІІ, пункту 1 розділу ІІІ Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.08.2017 №3711 (далі - Положення) відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача з огляду на відсутність документального підтвердження існування вказаного боргу.

1.3. Відтак, зазначені вище дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують права останнього, як кредитора на отримання відшкодування в порядку, визначеному Законом № 4452-VI, оскільки Положення визначає право Фонду або уповноваженої ним особи відмовити у задоволенні кредиторських вимог лише за умови, що кредитором не долучено до заяви документи, що підтверджують заявлені вимоги і кредитором не надано таких документів після отримання письмового запиту Фонду або уповноваженої ним особи.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2023 (суддя Пукас А.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 (колегія суддів: Сотніков С.В., Остапенко О.М., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2023 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллю Вікторовича акцептувати (визнати) кредиторські вимоги АТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 390 255 270 грн.

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" Луньо Іллю Вікторовича внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", включивши до нього грошові вимоги АТ "Ощадбанк" в розмірі 390 255 270 (триста дев`яносто мільйонів двісті п`ятдесят п`ять тисяч двісті сімдесят) грн.

Стягнуто з акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" витрати по сплаті судового збору в сумі 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Зокрема відповідач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду, зазначає про те, що:

- судом апеляційної інстанції допущено порушення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при застосуванні якої не враховано висновки Верховного Суду та "спотворено" зміст фактів, встановлених судами при розгляді справи №910/570/16;

- судом неправильно застосовано норми статті 46, 49 Закону № 4452-VI без урахування позиції Верховного Суду про реальну визначеність положень діючого законодавства та виключення ризику свавілля;

- судом допущено неправильне застосування статей 22 623 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушено норми статей 74 76 78 86 104 236 ГПК України як загалом щодо доказування, належності та допустимості доказів, так і щодо доведення шкоди (неодержаних доходів, упущеної вигоди) при пред`явленні вимог про включення їх в реєстр акцептованих вимог кредиторів, а також щодо повного та всебічного з`ясування обставин для ухвалення обґрунтованого рішення. В порушення зазначених норм та позицій Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не надав оцінки висновку експерта від 07.04.2022 №03-2022, втім фактично надав йому перевагу, посилаючись на те, що ним підтверджується розмір збитків та їх об`єктивна наявність;

- судом апеляційної інстанції допущено порушення статті 269 ГПК України щодо прийняття нових доказів та не врахована позиція Верховного Суду з приводу її застосування. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, як доказ у справі сприйняв постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/3022/22, якої не існувало на момент звернення позивача до суду та на момент ухвалення рішення судом першої інстанції в цій справі.

4.3. Скаржником в якості підстав для касаційного оскарження визначено неврахування Північним апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 0417/12398/2012, від 18.01.2023 у справі № 452/1733/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 15.06.2022 у справі № 916/3074/20, від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 19.10.2021 у справі № 903/533/21, від 21.12.2021 у справі № 910/16513/21, від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц, від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 21.07.2021 у справі № 394/710/17.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. До Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу (документ сформовано в системі "Електронний суд" 31.10.2023) в якому позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Позивач 21.11.2023 через систему "Електронний суд" подав заяву про подання доказів витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення суду у справі, а також тези виступу представників позивача в судовому засіданні 23.11.2023.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 91-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "МР Банк") виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.02.2022 № 131 "Про початок процедури ліквідації АТ "МР Банк" та делегування повноважень ліквідатора Луньо Іллі Вікторовичу.

6.2. Згідно з вказаним вище рішенням Правління НБУ з 25.02.2022 Фондом на власному офіційному веб-сайті повідомлено про початок процедури ліквідації АТ "МР Банк" строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.

6.3. Уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ "МР Банк" призначено Луньо Іллю Вікторовича на вказаний вище строк.

6.4. 12.03.2022 на офіційному веб-сайті Фонду опубліковано оголошення, в якому зазначено, що кредиторам AT "МР Банк" для перерахування коштів у погашення їхніх вимог необхідно направити до Фонду заяву про визнання вимог кредитора разом із реквізитами банківського рахунку, відкритого у діючому (платоспроможному) банку. Таку заяву кредитори АТ "МР Банк" можуть направити протягом усього терміну ліквідації банку на адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 та fgvfo@fg.gov.ua, а також на поштову адресу Фонду: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, та АТ "МР Банк": вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601.

6.5. Оголошення Фонду про виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам АТ "МР Банк" за договорами банківського вкладу надруковано в газеті "Голос України" № 72 (7822) за 31.03.2022.

6.6. Крім того, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів» та Указу Президента України від 11.05.2022 № 326/2022 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів", 19.05.2022 в Україні примусово вилучені корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна AT "МР Банк", що належали публічному акціонерному товариству "Сбербанк Росії", яке повністю припинило участь у Банку, переставши бути акціонером Банку, а держава Україна набула право власності на корпоративні права (акції) у розмірі 100 відсотків майна Банку.

6.7. Так, з 25.02.2022 АТ "МР Банк", власником якого є держава Україна, перебуває в процедурі ліквідації.

6.8. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою від 28.03.2022 № 0110-19 про визнання вимог кредитора на наступні суми:

- у вигляді судового збору в розмірі 6 890 грн, витрат на проведення судової експертизи в розмірі 27 375, 15 грн, витрат на правничу допомогу в розмірі 330 000 грн, що виникла на підставі рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16 та постанови (додаткової) Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021;

- у вигляді збитків в розмірі 340 000 000 грн, завданих порушенням АТ "МР Банк" прав інтелектуальної власності АТ "Ощадбанк", яке полягало у незаконному користуванні АТ "МР Банк" торговельною маркою "Сбербанк" на території України у формі надання послуг, для яких зареєстровано зазначену торговельну марку, її застосування в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен тощо, встановлений факт якого (порушення) підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16.

6.9. До вказаної заяви позивачем додано судові рішення у справі № 910/570/16 на підтвердження зазначених вимог.

6.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що докази направлення заяви від 28.03.2022 № 0110-19 містяться в матеріалах справи, факт отримання такої заяви відповідачем не заперечується.

6.11. Позивач повторно звернувся до відповідача з заявою від 07.04.2022 № 0110-19 про визнання вимог кредитора в аналогічному розмірі, визначеному в заяві від 28.03.2022 № 0110-19, до якої, крім того, додано висновок експерта № 03-2022 за результатами проведення економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 07.04.2022.

6.12. Докази направлення заяви від 07.04.2022 № 0110-19 містяться в матеріалах справи, факт отримання такої заяви відповідачем не заперечується.

6.13. З огляду на відсутність результатів розгляду вказаних заяв від відповідача, позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із адвокатським запитом від 18.05.2022 вих. № 0110-029 щодо надання інформації про результати їх розгляду.

6.14. Як вбачається з відповіді відповідача від 06.05.2022 № 310 (надіслано позивачу 06.05.2022 згідно поштового конверту) ним отримано заяву від 28.03.2022 № 0110-19 стосовно визнання вимог кредитора АТ "МР Банк", за результатами розгляду якої повідомлено наступне:

- станом на початок процедури ліквідації - 25.02.2022 залишки коштів на поточних та/або вкладних рахунках AT "Ощадбанк" в AT "МР Банк" відсутні.

- за даними AT "МР Банк", на виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16, відповідно до наданих AT "Ощадбанк" реквізитів згідно листа від 06.10.2021, вих.№19/4-06/2165/65229/2021-00/вих, заборгованість в розмірі 6 890,00 грн - судового збору та заборгованість в розмірі 27 375,15 - витрат на судову експертизу сплачено AT "МР Банк" в повному обсязі згідно з платіжних доручень від 18.10.2021 №16817498 та від 18.10.2021 №16818310, відповідно.

6.15. Відшкодування понесених AT "Ощадбанк" витрат на професійну правничу допомогу відповідно до постанови (додаткової) Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 та постанови Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №910/570/16 здійснено AT "МР Банк" згідно з платіжного доручення від 17.12.2021 №20389535 в повному обсязі.

6.16. Отже, станом на дату початку процедури ліквідації 25.02.2022 зазначена заборгованість перед AT "Ощадбанк" з боку AT "МР Банк" погашена в повному обсязі.

6.17. Стосовно вимог по відшкодуванню збитків в заявленому розмірі 340 000 000 грн Відповідачем зазначено, що рішення суду у справі № 910/570/16 не містить зобов`язання АТ "МР Банк" сплатити зазначену суму на користь АТ "Ощадбанк", а відтак і відсутнє документальне підтвердження про існування станом на 25.02.2022 таких вимог.

6.18. З огляду на зазначене відповідач відмовив позивачу у визнанні кредиторських вимог до АТ "МР Банк" на суму 340 000 000 грн.

6.19. Позивачем не заперечуються зазначені у листі відповідача обставини щодо відшкодування йому витрат, пов`язаних із розглядом справи № 910/570/16, окрім визнання та включення до реєстру кредиторських вимог АТ "МР Банк" в розмірі 390 255 270 грн, яка і є предметом спору по цій справі.

6.20. Крім того, позивач на адресу відповідача звертався з адвокатським запитом від 19.07.2022 № 0110-029 щодо надання результатів розгляду заяви від 07.04.2022 № 0110-19, у відповідь на який, відповідач листом від 04.08.2022 № 2214, послався на лист від 06.05.2022 № 310 та повторно повідомив про відмову у задоволенні заяви про включення вимог АТ "Ощадбанк" до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "МР Банк".

6.21. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач, заявляючи позовні вимоги, зазначає, що відповідачем порушено його права кредитора в частині визнання вимоги в розмірі 390 255 270 грн в результаті неправомірної відмови відповідача у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог від 28.03.2022 та 07.04.2022, чим на думку позивача, порушено процедуру належного розгляду таких заяв кредитора до банку, що ліквідується.

6.22. Позивач презюмує, що заяви про визнання кредиторських вимог подані ним у визначені чинним законодавством строки, а вимоги на суму 390 255 270 грн є документально підтверджені висновком експерта від 07.04.2022 № 03-2022, який є належним та допустимим доказом розрахованої суми збитків.

6.23. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що вимоги позивача на суму 390 255 270 грн не є документально підтвердженими, а вся існуюча заборгованість перед позивачем погашена станом на дату початку ліквідації - 25.02.2022.

6.24. З поданих третьою особою письмових пояснень вбачається, що позовні вимоги є необґрунтованими, посилання на обставини, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16 є безпідставними, а висновок експерта від 07.04.2022 № 03-2022 не доданий позивачем до заяви від 28.03.2022 № 0110-19 та не підтверджує зобов`язань, що існували станом на 25.02.2022, тобто на момент ухвалення рішення про відкликання НБУ банківської ліцензії та ліквідацію банку.

6.25. Фактично даний спір між сторонами виник внаслідок відмови відповідача акцептувати заявлені кредиторські вимоги позивача до АТ "МР Банк".

6.26. На підтвердження розміру завданих збитків позивачем до суду подано висновок експерта № 03-2022 за результатами проведення економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності від 07.04.2022, складений судовим експертом О.Є. Кияшко, з якого вбачається, що на вирішення судової експертизи поставлено таке питання: "Який розмір збитків завдано акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129), як правовласнику майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку "СБЕРБАНК" за свідоцтвом України № 82116 від 10.09.2007 року, внаслідок неправомірного використання зазначеної торговельної марки акціонерним товариством "Міжнародний резервний банк" (код ЄДРПОУ 25959784) за період з 28.09.2018 року по 27.09.2021 року станом на 01.04.2022?".

6.27. У висновку експерт зазначив, що, зазвичай, при визначенні збитків внаслідок порушення прав на об`єкти інтелектуальної власності в Україні експерти та оцінювачі посилаються на пункт 26 Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" (далі - Національний стандарт № 4), за яким: розмір збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності визначається станом на дату оцінки із застосуванням оціночної процедури накопичення прибутку (доходу), який не отримав суб`єкт права інтелектуальної власності та/або ліцензіат внаслідок неправомірного використання об`єкта права інтелектуальної власності, виходячи з обсягів виробництва та/або реалізації контрафактної продукції.

6.28. За результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що розмір збитків, який було завдано АТ "Ощадбанк" (код ЄДРПОУ 00032129), як правовласнику майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку "СБЕРБАНК" за свідоцтвом України від 10.09.2007 № 82116, внаслідок неправомірного використання зазначеної торговельної марки АТ "МР Банк" (код ЄДРПОУ 25959784) за період з 28.09.2018 по 27.09.2021 станом на 01.04.2022 становить 390 255 270,00 грн.

6.29. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, зокрема таке:

- рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у № 910/570/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 та постановою Верховного Суду від 19.08.2021, позовні вимоги задоволено частково та, зокрема, визнано недійсними повністю свідоцтва України № 183294, № 183296, № 151584; заборонено публічному акціонерному товариству "Сбербанк" (в подальшому - АТ "МР Банк") незаконно використовувати знак для товарів і послуг "СБЕРБАНК" за свідоцтвом України № 82116, володільцем якого є публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний Банк України", зокрема, шляхом: надання послуг, ідентичних та/або споріднених із послугами, для яких даний знак зареєстрований; виготовлення та продажу товарів, споріднених із товарами, для яких даний знак зареєстрований; застосування його в комерційному найменуванні, в рекламі, в діловій документації, в мережі Інтернет, в назві доменних імен;

- встановлення обставин понесення позивачем збитків в розмірі 390 255 270 грн не входило до предмету доказування у справі № 910/570/16, а відтак такі обставини не встановлювалися судом;

- судом встановлено, що позивач звертався до господарського суду міста Києва з позовом до АТ "МР Банк" (справа № 910/3022/22) про стягнення збитків у сумі 390 255 270 грн у формі упущеної вигоди - неналежне використання АТ "МР Банк" торговельної марки позивача за період з 28.09.2018 по 27.09.2021. Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі № 910/3022/22 у задоволенні позову відмовлено з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі № 910/3022/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким закрито провадження у справі № 910/3022/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України;

- Законом № 4452-VI та Положенням не закріплено порядку надання уповноваженою особою ФГВФО відповіді щодо відмови у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог (не акцептування таких вимог), а в даному випадку позивачем не оскаржуються дії чи рішення такої особи, що відповідно виключає необхідність встановлення даних обставин справи;

- позивач належним чином звертався до відповідача із заявами про визнання кредиторських вимог в тому числі на суму 390 225 270 грн, за результатами розгляду яких позивачу відмовлено у їх визнанні та включенні в реєстр акцептованих кредиторів АТ "МР Банк" з огляду на відсутність документального підтвердження існування станом на 25.02.2022 вказаної суми боргу;

- при визначенні розміру завданих збитків експерт використовував матеріали, що були надані йому позивачем, серед яких, зокрема, фінансові звітності відповідача за 2018-2021 роки та звіт про надання консультацій щодо ліцензійних угод та ставок ліцензійної винагороди (ставок роялті), складений 27.03.2022, однак, зазначені документи до суду позивачем подано не було. Експерт у висновку зауважує, що висновок цього дослідження є достовірним за умови, що вся інформація, надана ініціатором проведення експертизи, тобто позивачем або отримана з незалежних джерел, приймалася за правдиву без перевірки на достовірність;

- судом не вбачається за можливе встановити факт незаконного використання відповідачем товарного знаку позивача за період 28.09.2018 по 27.09.2021 з огляду на відсутність таких доказів та із врахуванням того, що рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі № 910/570/16 набрало законної сили 28.04.2021;

- період до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/570/16 про визнання недійсними належних відповідачу свідоцтв України (фактично з 28.09.2018 по 28.04.2021) не може вважатися періодом неправомірного використання відповідачем спірної торговельної марки, з огляду на ту обставину, що наявність чинного свідоцтва, виданого на підставі заявки, що подавалася без порушення прав інших осіб, надає заявнику можливість законного очікування того, що використання ним торгової марки, права на яку посвідчуються таким свідоцтвом, є цілком правомірним;

- судом наразі не вбачається за можливе встановити обґрунтованість визначення позивачем суми збитків так і наданого експертного висновку з огляду на відсутність первинних документів, на підставі яких такий висновок складався.

6.30. Скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з такого:

- відповідно до пункту 3 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (в редакції станом на дату набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/570/16 - 28.04.2021) свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності з дати, наступної за датою подання заявки. Таким чином, АТ "МР Банк" незаконно використовувало торговельну марку Ощадбанку протягом усього строку чинності реєстрації спірних торговельних марок, а не з моменту набрання рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/570/16 законної сили;

- поза увагою суду першої інстанції залишились обставини, які свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства при розгляді кредиторської заяви позивача шляхом не включення відповідних вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, або надання обґрунтованої відмови у визнанні заявлених вимог, що призвело до порушення прав Ощадбанку на отримання відшкодування заподіяних АТ "МР Банк" збитків;

- лише за умов розгляду відповідачем та обґрунтованої відмови у визнанні кредиторських вимог, підлягають оцінці подані позивачем докази на підтвердження заявлених кредиторських вимог, зокрема, висновок експерта щодо підтвердження наявності та розміру збитків;

- відповідач не розглядав відповідні докази, які Ощадбанк додав до своєї кредиторської заяви, тому суд безпідставно відхилив такий висновок експерта в якості доказу розміру завданих збитків, перебравши на себе повноваження Фонду, що установлені у пункті 1 розділу ІІІ Положення, пославшись на неподання первинних документів, на яких ґрунтується експертне дослідження;

- період виникнення збитків, які заявлені до відшкодування - з 28.09.2018 по 27.09.2021, тобто до початку ліквідації АТ "МР Банк", у зв`язку з чим такі збитки підлягають заявленню до визнання з метою їх включення в реєстр акцептованих вимог як кредиторської заборгованості;

- рішенням у судовій справі № 910/570/17 встановлені обставини незаконного використання відповідачем (АТ "МР Банк") належної Ощадбанку торговельної марки, що є порушенням майнових прав останнього, тобто протиправність поведінки заподіювача збитків - АТ "МР Банк".

- розмір збитків, які заподіяні у зв`язку з незаконним використанням торговельної марки, встановлений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 910/3022/22, якою було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі № 910/3022/22 із прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю та стягнення з АТ "Міжнародний резервний банк" на користь АТ "Державний ощадний банк України" збитків в розмірі 390 255 270, 00 грн за неправомірне використання торговельної марки "СБЕРБАНК" за свідоцтвом України №82116 від 24.05.2006 для 36 класу МКТП.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина третя статті 300 ГПК України).

7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Статтею 1 Закону № 4452-VI визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

8.2. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

8.3. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

8.4. Частинами першою, другою, п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

8.5. Відповідно до частини другої, третьої та четвертої статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема:

- припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

- банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

- строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

8.6. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

8.7. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку (якщо в банку не здійснювалася тимчасова адміністрація) забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку Фонду / уповноваженій особі Фонду. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

8.8. Згідно з частиною першою статті 49 Закону № 4452-VI Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

8.9. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина друга вказаної статті Закону).

8.10. Відповідно до частин третьої і четвертої статті 49 Закону № 4452-VI реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку.

8.11. Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються розроблено з метою реалізації вимог статей 29, 45, 46, 49, 52 Закону № 4452-VI.

8.12. Це Положення регулює процедури, що виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується.

8.13. Згідно з Положенням, кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань;

8.14. Згідно з пунктом 1, 4 та 5 Розділу ІІ Положення кредиторські вимоги заявляються кредиторами банку, що ліквідується, виключно в письмовій формі шляхом:

- направлення письмової заяви до Фонду або через відділення поштового зв`язку за адресою, вказаною в оголошенні про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду;

- подання письмової заяви безпосередньо за місцезнаходженням банку/відокремленого підрозділу банку (відділення, філії, представництва).

8.15. Кредиторські вимоги можуть заявлятись кредиторами банку як з визначенням обсягу (суми) кредиторських вимог, так і без визначення такого обсягу (суми).

8.16. Акцептування обсягу кредиторських вимог здійснюється Фондом за поданням відповідального структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) відповідно до вимог законодавства України та в порядку, визначеному у розділі ІІІ цього Положення.

8.17. Розділом ІІІ Положення закріплено порядок визначення суми вимог кожного кредитора, який відбувається наступним чином:

1) відповідальний структурний підрозділ Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів на підставі поданих кредиторами заяв, первинних документів, що є в розпорядженні банку, та відповідно до даних балансу банку, до якого включає:

вимоги кредиторів у національній валюті в розмірі, який існував станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку;

вимоги кредиторів, заявлені в іноземній валюті, перераховані у національну валюту в сумі, визначеній за офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку;

2) якщо в наданій письмовій заяві кредитором не визначено обсяг (суму) кредиторських вимог до банку, такий обсяг (сума) визначається відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) на підставі первинних документів та залишків на рахунках такого кредитора станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку. При цьому для визначення вимог такого кредитора не враховуються його вимоги у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами, які підлягають відшкодуванню Фондом;

3) з метою підтвердження обсягу (суми) кредиторських вимог кредитором також можуть надаватись копії правочинів (у тому числі договорів) або копії первинних документів (підписані сторонами акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові документи тощо), які є підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора фактичними даними;

4) у разі якщо заявлені кредитором кредиторські вимоги не підтверджені фактичними даними, що є в розпорядженні банку, банк може додатково запросити у заявника кредиторських вимог копії первинних документів, що можуть бути підставою підтвердження кредиторських вимог такого кредитора.

8.18. Судове рішення у справі оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.19. У контексті доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частини четвертої статті 75 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.08.2019 у справі №910/11164/16, а також наведеного нормативного регулювання і фактичних встановлених судами обставин, Суд зазначає таке.

8.20. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, посилається на факти, насправді не встановлені рішеннями у справі №910/570/16, але які є обов`язковою умовою для стягнення збитків, в тому числі для внесення їх суми до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що призвело до ухвалення незаконної та необґрунтованої постанови про задоволення позову.

8.21. Так, на переконання скаржника, рішеннями жодної з інстанцій у справі №910/570/16 не встановлено неправомірного використання і взагалі використання АТ "Сбербанк" торговельних марок АТ "Державний ощадний банк України". Згідно з висновків суду, АТ "Сбербанк" використовував зареєстровані ним торговельні марки, які схожі на найменування (торговельну марку) позивача настільки, що їх можна сплутати.

8.22. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

8.23. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина сьома статті 75 ГПК України).

8.24. Так, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначає, що АТ "МР Банк" незаконно використовувало торговельну марку АТ "Державний ощадний банк України" протягом усього строку чинності реєстрації спірних торговельних марок, а не з моменту набрання рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2017 у справі №910/570/16 законної сили, як про те помилково зазначають відповідач та Фонд у своїх відзивах на позов та апеляційну скаргу.

8.25. Отже, з посиланням на рішення №910/570/16 суд апеляційної інстанції доходить висновку про незаконне використання АТ "МР Банк" торговельної марки АТ "Державний ощадний банк України" протягом усього строку чинності реєстрації спірних торговельних марок.

8.26. Фактично суд апеляційної інстанції поклав в основу оскаржуваного рішення встановлені обставини судом у справі №910/570/16.

8.27. Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 у справі №910/11164/16 (на яку посилається скаржник у своїй касаційній скарзі) наголошував на необхідності дотримання приписів статті 75 ГПК України та зазначав про те, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

8.28. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 міститься висновок, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

8.29. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість, правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19).

8.30. Водночас, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №907/762/16).

8.31. Втім, не врахувавши зазначеного, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що судовими рішення у справі №910/570/16 лише встановлено обставини, що торговельні марки відповідача за свідоцтвами України №151584, №183294, №183296 та за міжнародними реєстраціями №1069810, №1113875, №1113876, №1114550, №1116554, №1117613, №1120118 (у тому числі і для послуг 36 класу МКТП), є схожими настільки, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованим на ім`я Ощадбанк знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України №82116 стосовно всіх товарів 09, 14 та послуг 36 класів МКТП, а послуги, які пропонуються на сайті за доменним іменем "sberbank.ua", є спорідненими з послугами, щодо яких зареєстровано знак за свідоцтвом України №82116. Питання щодо законності/незаконності використання відповідачем безпосередньо позначення "Сбербанк" за свідоцтвом України №82116 для послуг 36 класу МКТП не було предметом спору та, відповідно, не встановлювалось у справі №910/570/16. (Про що також зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 09.11.2023 у справі №910/3022/22).

8.32. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частини четвертої статті 75 ГПК України.

8.33. Скаржник також зазначає у своїй касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, як доказ у справі сприйняв постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/3022/22, якої не існувало на момент звернення позивача до суду та на момент ухвалення рішення судом першої інстанції в цій справі. Чим допущено порушення статті 269 ГПК України щодо прийняття нових доказів та не врахована позиція Верховного Суду з приводу її застосування.

8.34. Відповідно до частин першої - третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

8.35. Так, у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 46/603 (на неврахування якої посилається скаржник) зазначено, що норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 ГПК України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

8.36. Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8.37. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. (Близька за змістом правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, на яку посилається скаржник)

8.38. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 зі справи № 909/722/14.

8.39. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

8.40. Системний аналіз положень статей 80 269 ГПК України свідчить, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі 903/533/21).

8.41. В порушення вимог процесуального законодавства, зокрема статі 269 ГПК України, апеляційний господарський суд викладеного не врахував, а фактично прийняв подані позивачем докази, які не були предметом розгляду місцевим господарським судом, при цьому: винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів, у розумінні зазначених положень не встановив; аргументованих мотивів прийняття таких доказів не навів.

8.42. У наведеному контексті поза увагою суду апеляційної інстанції залишено і те, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих до місцевого господарського суду доказів. У свою чергу, суду апеляційної інстанції належить, зокрема, перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8.43. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

8.44. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

8.45. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, тому доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 269 ГПК України та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, наведених в розділі 4 цієї постанови, підтвердилися.

8.46. Верховний Суд звертає увагу на те, що приписи ГПК України мають загальний, універсальний характер, оскільки вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішення спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.

8.47. Верховний Суд акцентує, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

8.48. Приймаючи або відхиляючи будь-які доводи сторін суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято або не взято до уваги судом.

8.49. З мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції зазначив про те, що розмір збитків та їх об`єктивна наявність підтверджується висновком судового експерта за результатами економічної експертизи.

8.50. Втім, залишаючи без дослідження правової природи кредиторських вимог, відповідності їх поняттю збитки з урахуванням обов`язкового доведення чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, фактично презюмуючи їх розмір визначеним висновком експерта суд апеляційної інстанції не з`ясував усіх юридично значущих обставин і доказів наявності та реальності збитків на час виникнення спірних правовідносин, а також не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що вказані розрахунки збитків у вигляді упущеної вигоди є суто теоретичними, побудованими лише на можливих очікуваннях отримання певного доходу, не підтверджені відповідними первісними бухгалтерськими документами.

8.51. Суд зазначає, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

8.52. Із тексту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом апеляційної інстанції зміст висновка експерта не досліджувався, як і не було здійснено аналізу його суті.

8.53. З огляду на викладене вище, враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, Верховний Суд зазначає, що аргументи позивача, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження. Інші доводи касаційної скарги не розглядаються у зв`язку з передчасністю висновків суду апеляційної інстанції та необхідністю встановлення фактичних обставин справи.

8.54. Водночас Суд наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 300 ГПК України. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

8.55. Ґрунтуючись на всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

8.56. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

8.57. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.58. Втім, суд апеляційної інстанції не врахував та не здійснив належного дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки та дослідження доказів, визначених ГПК України.

8.59. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.60. Верховний Суд бере до уваги та вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.61. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.62. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.63. Колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.

Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 910/11043/22 скасувати.

Справу №910/11043/22 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова