Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.11.2023 року у справі №902/1392/22
Постанова КГС ВП від 23.11.2023 року у справі №902/1392/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 902/1392/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Вронської Г. О., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Шпорт В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Вінницької області

у складі судді Яремчука Ю. О.

від 28 червня 2023 року

та постанову Північно - Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Олексюк Г. Є., Бучинської Г. Б., Василишина А. Р.

від 05 жовтня 2023 року (повний текст складений 10 жовтня 2023 року)

у справі за позовом ОСОБА_1

до: 1) Вінницької міської ради,

2) Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2",

2) Національна професійна спілка "Прометей",

про визнання рішення недійсним

за участю представників:

від позивача: не з`явилися

від відповідача-1: не з`явилися

від відповідача-2: не з`явилися

від третьої особи-1: не з`явилися

від третьої особи-2: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради та Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про:

- визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради № 1208 від 30 вересня 2022 року "Про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2";

- визнання протиправним та зобов`язання Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати в Єдиному державному реєстрі запис № 1001741270007016480 про зміну відомостей про юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", а саме: 05 жовтня 2022 року - в стані припинення внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення міської ради:

- прийнято всупереч волі територіальної громади міста Вінниці, без громадського обговорення (громадські слухання до прийняття спірного рішення не проводились);

- прийнято без дотримання положень Регламенту Вінницької міської ради, затвердженого рішенням № 42 від 04 грудня 2020 року, щодо підготовки і розгляду радою процедурних питань на сесії, порядку внесення на сесію ради проєкту рішення, його обговорення та ухвалення на сесії, а саме: з порушенням проведення засідання комісії Вінницької міської ради з питань охорони здоров`я та соціального захисту населення, за відсутності постійного члена комісії та представників трудового колективу Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", які не були допущені на пленарне засідання сесії;

- суперечить пункту 2 частини першої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", частині одинадцятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 3.6.15. Регламенту, оскільки не було опубліковане на сайті ради;

- порушує право позивачки як члена територіальної громади на здійснення громадського контролю, на кваліфіковану та своєчасну медичну допомогу, вільний вибір лікаря та закладу охорони здоров`я, обмежує право громадян на безоплатну медичну допомогу внаслідок скорочення мережі пологодопоміжних закладів охорони здоров`я та зменшення кількості працюючих фахівців, які надають відповідну допомогу громадянам, що є порушенням Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я".

Також позивачка з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19, та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а, зазначила про те, що спір за її позовом щодо оскарження рішень ради як власника корпоративних прав (засновника) комунального некомерційного підприємства є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи та підсудний господарському суду.

Господарський суд Вінницької області ухвалою від 03 січня 2023 року відкрив провадження у справі № 902/1392/22 за зазначеним позовом, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради рішенням № 464 від 25 лютого 2021 року з метою проведення оцінки якості та обсягів надання медичної допомоги та медичних послуг в закладах охорони здоров`я комунальної форми власності Вінницької міської територіальної громади, захисту прав жителів Вінницької міської територіальної громади в сфері охорони здоров`я, розроблення стратегії розвитку галузі та визначення основних проблем, розгляду інших питань, пов`язаних із якістю надання медичної допомоги, керуючись статтею 32, частиною першою статті 52, частиною шостою 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняв рішення:

- створити Медичну раду при Вінницькому міському голові;

- затвердити склад Медичної ради згідно з додатком 1 до цього рішення, до робочої групи якого увійшли незалежні експерти, представники медичних закладів обласного підпорядкування, представники приватних та комерційних медичних закладів, радники міського голови;

- затвердити Положення про Медичну раду згідно з додатком 2 до цього рішення; визнати таким, що втратило чинність рішення міської ради № 1860 від 22 серпня 2013 року "Про створення медичної ради" (зі змінами).

Розпорядженням міського голови Вінницької міської ради № 70/р від 04 липня 2022 року була створена робоча група з питань розвитку системи охорони здоров`я Вінницької міської територіальної громади та затверджено її персональний склад, враховуючи зміни адміністративно-територіального устрою України на рівні районів та громад, утворення госпітальних округів і наступної кластеризації медичних закладів,. з метою розробки напрямків підвищення ефективності роботи закладів охорони здоров`я Вінницької міської територіальної громади, покращення доступності та якості медичної допомоги населенню громади

Представниками робочої групи з питань розвитку системи охорони здоров`я Вінницької міської територіальної громади (ВМТГ) на підставі наданої керівниками закладів охорони здоров`я інформації та затвердженої у встановленому порядку фінансової та статистичної звітностей був проведений аналіз економічних складових роботи закладів охорони здоров`я Вінницької міської територіальної громади за 2021 рік і І півріччя 2022 року та враховані економічні показники роботи закладів протягом липня 2022 року.

За результатами проведеного аналізу робоча групи з питань розвитку системи охорони здоров`я ВМТГ надала висновок, в якому, зокрема рекомендувала здійснити реорганізацію шляхом приєднання Комунального некомерційного підприємства "Вінницький клінічний пологовий будинок № 2" до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня "Центр матері та дитини" з утворенням кластерного закладу охорони здоров`я Вінницького госпітального округу.

Висновки робочої групи були опрацьовані експертами Медичної ради на засіданні Медичної ради, що відбулось 14 вересня 2022 року, та були підтримані повністю, що відображено у відповідному протоколі.

Розпорядженням міського голови Вінницької міської ради № 104 від 19 вересня 2022 року була скликана 125-та сесія міської ради 8-го скликання на 30 вересня 2022 року на 10:00 год в залі засідань міської ради, на розгляд якої були винесені питання, запропоновані виконавчим комітетом та депутатами міської ради згідно з додатком, зокрема про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2" (пункт 17 порядку денного додатку до вказаного розпорядження).

30 вересня 2022 року на пленарному засіданні 25-ї чергової сесії Вінницька міська рада 8-го скликання ухвалила рішення № 1208 «Про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2», яким, зокрема вирішила припинити юридичну особу Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок №2" (код ЄДРПОУ 05484451) в результаті реорганізації шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня "Центр матері та дитини" (код ЄДРПОУ 25500212), створити комісію з реорганізації юридичної особи у складі згідно з додатком до цього рішення.

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради та Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про:

- визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради № 1208 від 30 вересня 2022 року "Про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2";

- визнання протиправним та зобов`язання Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати в Єдиному державному реєстрі запис № 1001741270007016480 про зміну відомостей про юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", а саме: 05 жовтня 2022 року - в стані припинення внесення рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарських судів, мотиви їх ухвалення.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 28 червня 2023 року у справі № 902/1392/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2023 року, відмовив у задоволенні позову.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне рішення № 1208 від 30 вересня 2022 року «Про реорганізацію комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» було прийняте Вінницькою міською радою, яка як власник та засновник Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2" наділена компетенцією приймати рішення про реорганізацію підприємств комунальної власності територіальної громади, рішення були прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, з дотриманням Регламенту щодо проведення засідань ради, а позивачка не довела порушення її прав та / або інтересів як члена територіальної громади спірними рішеннями Вінницької міської ради, зокрема прав у сфері охорони здоров`я та медичної допомоги, прав на участь у вирішенні питань місцевого значення.

За висновком судів спір у цій справі підлягає вирішенню господарським судом за правилами господарського судочинства, оскільки є спором щодо розпорядження комунальним майном, пов`язаний із реалізацією господарської компетенції власника (засновника) щодо реорганізації юридичної особи. При цьому, Вінницька міська рада у спірних правовідносинах, розпоряджаючись майном територіальної громади, реалізувала організаційно-господарську діяльність, діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як власник юридичної особи (комунального підприємства), а тому спірне рішення в такому випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є рішенням власника (засновника) комунального підприємства, яким такий власник (засновник) реалізує своє право на реорганізацію комунального підприємства.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачка - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 28 червня 2023 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 902/1392/22, а справу передати до Вінницького окружного адміністративного суду.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржниця послалася на пункт 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21 з подібними до цієї справи правовідносинами, щодо публічно-правового характеру спірних правовідносин та належності спору до адміністративної юрисдикції.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач-1 - Вінницька міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 28 червня 2023 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 902/1392/22 залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального та процесуального права. За твердженням відповідача-1 станом на момент подання позову у цій справі та на дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення був чинним та підлягав застосуванню висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19, про те, що спір, подібний спору у цій справі, має розглядатися за правилами господарського судочинства, рішення суду першої інстанції було ухвалене відповідно до зазначеного висновку Верховного Суду, з огляду на що відсутні підстави вважати, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права.

Крім того, відповідач-1 просив розглянути справу № 902/1392/22 за відсутності його представника.

Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд обговоривши доводи позивачки, викладені у касаційній скарзі, та доводи відповідача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, правильність застосування та дотримання судами попередніх інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, тобто передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20, а також від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Верховний Суд зазначає про те, що юрисдикція господарських судів поширюється на приватноправові відносини, які вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 3 та 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

- справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Як вбачається позивачем у цій справі є ОСОБА_1 , яка звернулася до суду саме як фізична особа, як член територіальної громади за захистом особистих порушених на її думку прав та інтересів, прав та інтересів громади, прав на участь у громадських обговореннях, а не як фізична особа - підприємець. Відповідачами у справі є юридичні особи: орган місцевого самоврядування - Вінницька міська рада та орган державної реєстрації - Центрально-Західне міжрегіональне управління міністерства юстиції.

Предметом спору у цій справі є:

- визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради № 1208 від 30 вересня 2022 року "Про реорганізацію Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2";

- визнання протиправним та зобов`язання скасувати реєстраційний запис № 1001741270007016480 про зміну відомостей про юридичну особу - Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2".

Відповідно до частин першої та третьої статті 167 Господарського кодексу України (у редакції, чинній станом на 30 вересня 2022 року - дату прийняття спірного рішення Вінницької міської ради) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Однак, позивачка у цій справі не є ні засновником, ні учасником, ні членом юридичних осіб - учасників цієї справи: Вінницької міської ради, Комунального некомерційного підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", не є власником корпоративних прав цих юридичних осіб, з огляду на що спірні правовідносини у цій справі не мають характеру корпоративних, порушені корпоративні права не визначені позивачкою предметом захисту, що унеможливлює віднесення спору у цій справі до юрисдикції господарських судів на підставі пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Верховний Суд зазначає про відсутність правових підстав для віднесення спору у цій справі до юрисдикції господарських судів і на підставі пункту 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

За змістом пункту 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції господарських судів віднесені справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності. При цьому, виключеннями у цій категорії справ, які не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, є спори щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

До адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин другої та третьої статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Предметом спору у цій справі є, зокрема визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради про реорганізацію Комунального підприємства "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2, тобто рішення, прийняте органом місцевого самоврядування, що стосується реорганізації медичного закладу.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Згідно з частинами першою, третьою - п`ятою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

За змістом частин першої та п`ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на заклади охорони здоров`я. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до частини другої статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно зі статтею 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до частин першої, п`ятої, сьомої та тринадцятої статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності. Органи місцевого самоврядування здійснюють планування розвитку мережі закладів охорони здоров`я комунальної форми власності, приймають рішення про створення, припинення, реорганізацію чи перепрофілювання закладів охорони здоров`я з урахуванням затвердженого у встановленому порядку плану розвитку госпітального округу. Заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом). За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство.

За змістом пунктів 1.1. - 1.5. статуту Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2», затвердженого рішенням Вінницької міської ради № 895 від 25 лютого 2022 року, Комунальне некомерційне підприємство «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної спеціалізованої медичної допомоги населенню в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Підприємство є власністю Вінницької міської територіальної громади, засноване на комунальній власності Вінницької міської територіальної громади. Власником Підприємства є Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради. Підприємство підзвітне та підконтрольне Власнику. Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Основною метою діяльності Підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг у порядку та обсязі, встановлених законодавством України (пункт 2.1. статуту Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2»).

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що Комунальне некомерційне підприємство «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» є юридичною особою публічного права, про що прямо зазначено в пункті 3.1. статуту цього підприємства, власником Підприємства є Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради. Органом управління Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2» виступає саме Вінницька міська рада.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

За змістом статей 7, 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом: а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров`я; б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров`я; в) надання всім громадянам гарантованого рівня медичної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я; д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.

Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; спеціалізована медична допомога; паліативна допомога.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення статуту Комунального некомерційного підприємства «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2», згідно з якими зазначене комунальне підприємство є закладом охорони здоров`я, що надає послуги вторинної спеціалізованої медичної допомоги населенню, Верховний Суд зазначає про те, що Комунальне некомерційне підприємство «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2», як заклад охорони здоров`я, як юридична особа публічного права, реалізує публічні інтереси держави у сфері охорони здоров`я при наданні медичної допомоги населенню.

Враховуючи предмет спору у цій справі та визначені позивачкою підстави позову, а також характер порушених на думку позивачки її прав та інтересів, що підлягають судовому захисту, Верховний Суд зазначає про те, що спірні правовідносини у цій справі за своїми суттю та характером спрямовані на вирішення питань організації медичного обслуговування населення, а саме: на забезпечення доступності медичного обслуговування, права на безоплатне отримання медичної допомоги та інших послуг у сфері охорони здоров`я, можливості отримання медичної допомоги у зв`язку з реорганізацією закладу охорони здоров`я шляхом його приєднання до іншого комунального некомерційного підприємства. Наведене свідчить про те, що метою вирішення питань у межах цих спірних правовідносини є захист передусім публічного, а не приватного інтересу.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що Вінницька міська рада у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері управління закладами охорони здоров`я, зокрема Комунальним некомерційним підприємством «Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2», шляхом прийняття відповідних нормативних актів, тому справа підсудна адміністративному суду.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009 в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59 Конституції України). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

У випадку, якщо порушуються права територіальних громад, то будь-який із членів таких громад має право оскаржити відповідну дію чи рішення суб`єкта владних повноважень у суді, оскільки порушення прав місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідного муніципального утворення (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16-а (2-а/0187/7/16), адміністративне провадження № К/9901/13855/18).

Отже, Вінницька міська рада є суб`єктом владних повноважень, оспорюване рішення якої у цій справі прийнято радою на виконання владних управлінських функцій і є таким, що зачіпає права та інтереси члена територіальної громади, тому правовідносини, що виникли у справі, є публічно-правовими. Захист прав та / або інтересів члена територіальної громади від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, наприклад, у перевищенні повноважень, недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства.

Отже, у справі, що розглядається, спір виник між фізичною особою, яка не є фізичною особою - підприємцем, а звернулася до суду як член територіальної громади, та органом місцевого самоврядування щодо оскарження до суду акта (рішення) суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання його владних управлінських функцій, що є виключенням, передбаченим пунктом 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, та виключає підсудність спору господарському суду на підставі цієї норми права.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених вище норм права стосовно юрисдикції спору між фізичною особою членом територіальної громади та органом місцевого самоврядування щодо оскарження рішення такого органу про реорганізацію юридичної особи публічного права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, викладених у попередніх постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18 та від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 140/434/19, від 22 жовтня 2020 року у справі № 694/1174/16-а, зазначивши про те, що такі спори належать до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір у цій справі підлягає вирішенню господарським судом за правилами господарського судочинства, є помилковими та не відповідають висновкам Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, суд апеляційної інстанції в порушення зазначеної норми процесуального права, приймаючи оскаржувану постанові від 05 жовтня 2023 року у цій справі, не врахував ці висновки Верховного Суду щодо публічно-правового характеру подібних до цієї справи правовідносин та належності подібного спору до адміністративної юрисдикції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена абзацом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права та помилковість висновків судів про господарську юрисдикцію спірних правовідносин, є обґрунтованими.

Крім того, враховуючи те, що позовна вимога у цій справі про визнання протиправним та скасування реєстраційного запису заявлена позивачкою саме як похідна від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради № 1208 від 30 вересня 2022 року, то спір в цій частині позову також належать до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно з частинами першою та другою статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, Верховний Суд зазначає про те, що це допущене судами порушення правил юрисдикції господарських судів є підставою для скасування оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів попередніх інстанцій та закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 313 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Враховуючи те, що позивачка, звертаючись до суду касаційної інстанції у касаційній скарзі разом з вимогою про скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі також заявила і вимогу про направлення цієї справи № 902/1392/22 до Вінницького окружного адміністративного суду, тобто реалізувала своє право на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, передбачене частиною другою статті 231 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вважає доцільним задовольнити цю вимогу касаційної скарги без додаткового роз`яснення позивачці про наявність у неї зазначеного права. При цьому, Верховний Суд враховує, що позивачка правильно, з урахування правил предметної та суб`єктної юрисдикції, а також територіальної підсудності, визначила суд, до якого слід передати цю справу за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 231 300 301 308 313 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 28 червня 2023 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 902/1392/22 скасувати.

3. Провадження у справі № 902/1392/22 закрити.

4. Справу № 902/1392/22 за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради та Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство "Вінницький міський клінічний пологовий будинок № 2", Національна професійна спілка "Прометей", про визнання рішення недійсним передати до Вінницького окружного адміністративного суду.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець