ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/5770/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Малашенкової Т. М., Булгакова І. В.

здійснивши розгляд у письмовому провадженні

касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фінансова компанія "Теркон"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019

за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "ПГЗК")

до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова фінансова компанія "Теркон" (далі - ТОВ ПФК "Теркон")

про стягнення штрафу у сумі 160731,44 грн.

У зв'язку з відпусткою судді Селіваненко В. П. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 17.09.2019, який наявний в матеріалах справи.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фінансової компанії "Теркон" про стягнення штрафу в розмірі 160 731,44 грн.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № Т497/05 від 23.02.2018 в частині строку поставки товару, у зв'язку з чим позивач відповідно до пункту 11.2 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 160 731,44 грн. (за період з 19.07.2018 по
10.12.2018).

3. З урахуванням заяви від 14.01.2019 про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути штраф у розмірі 109740,78 грн. за період 19.07.2018 по
25.10.2018 в межах строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України.

Стислий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5770/18 (у складі судді Петренко Н. Е.) позовні вимоги Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фінансової компанії "Теркон" про стягнення штрафу у розмірі 109740,78 грн. задоволено повністю.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 (у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л, Кощеєва І. М., Орешкіної Е. В. ) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
26.02.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від
06.06.2019, ТОВ "Теркон" у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 230, 233 ГК України та статей 509, 549, 551, 627 ЦК України, наголошуючи на тому, що: 1) нарахований позивачем розмір штрафних санкцій, якщо відмежуватися від безпідставності заявлених ним вимог, є непропорційно великим порівняно з вартістю товару, який підлягав поставці за спірним договором; 2) суд безпідставно не вирішив питання про зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення; 3) рішення суду не містить посилання на жодний доказ, який би доводив факт порушення відповідачем умов договору; 4) стягнення штрафу у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання по поставці товару за кожен день прострочення виконання є грубим порушенням частини 2 статті 549 ЦК України; 5) судом неправомірно порушено статтю 61 Конституції України, а саме: судом двічі стягнуто штраф за порушення одного й того ж зобов'язання - штраф в розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми непоставленого товару.

Доводи інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу позивач доводи касаційної скарги не визнає та зазначає про те, що відповідач просить повторно дослідити обставини, які вже були встановлені рішенням у справі №904/3349/18. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення лише штраф в розмірі 0,5% від суми не поставленого товару за кожен день прострочення.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9.23.02.2018 ТОВ ПФК "Теркон" (постачальником) та ПАТ "ПГЗК" (покупцем) укладено договір №Т497/05, на підставі якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, кількість та якісні характеристики вказуються у специфікаціях, а покупець прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених договором.

10. Згідно з пунктом 3.2 договору поставка товару здійснюється постачальником після письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, яка направляється постачальнику одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу постачальника, або в електронному вигляді на електронну адресу. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки в межах періоду поставки, який сторони вказують в специфікаціях. Постачальник зобов'язаний направити письмове підтвердження про отримання ним від покупця письмової заявки на постачання продукції одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу покупця, або в електронному вигляді на електронну адресу. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за згодою сторін.

11. У пункті 8 специфікації від 23.02.2018 до договору сторонами узгоджено строк поставки товару протягом 60 календарних днів з дати підписання специфікації.

12. Відповідно до пункта 3.6 договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акту приймання-передачі товару.

13. Пунктом 11.2 договору встановлена відповідальність постачальника у разі порушення строків поставки товару у вигляді штрафу в розмірі 0,5 процента від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10 процентів від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

14. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 у справі №904/3349/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2018, позов АТ "ПГЗК" задоволено, з ТОВ ТПФК "Теркон" на користь позивача стягнуто штраф в сумі 94221,88 грн. та штраф в розмірі 10 %, сума якого дорівнює 22169,85 грн.

15. Судовими рішеннями встановлені обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №Т497 від 23.02.2018 в частині своєчасної поставки товару, щодо настання строку поставки товару згідно з пунктом 8 специфікації від 24.04.2018 та щодо наявності у зв'язку з цим підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення в сумі 94221,88 грн. за період з 25.04.2018 по 18.07.2018 та суми штрафу в розмірі 10% від недопоставленого товару, яка складає 22169,85 грн.

16. При зверненні з позовом по даній справі, а в подальшому із заявою про зменшення розміру вимог, позивач, посилаючись на положення статей 598, 599 ЦК України та обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі №904/3349/18 просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 0,5% від суми непоставленого товару відповідно до пункта 11.2 договору №Т497/05 за період з
19.07.2018 по 25.10.2018 в сумі 109740,78 грн.

17. За наслідками розгляду даної справи та на підставі обставин, встановлених рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 у справі №904/3349/18 в частині несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором №Т497/05 від 23.02.2018 з поставки товару, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV

18. Частина перша статті 173

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарський кодекс України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

19. Частина перша статті 193

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

20. Частина перша статті 230

Штрафними санкціями у Господарський кодекс України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

21. Частина четверта статті 231

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 N 435-IV

22. Стаття 525

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

23. Частина перша статті 526

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільний кодекс України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24. Частина перша статті 530

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

25. Стаття 549

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

26. Стаття 611

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

27. Стаття 629

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 598

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

28. Стаття 599

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року N 1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII

29. Частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

30. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Пункт 1 частини першої статті 308

1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

33. Стаття 309

1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

34. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши доводи сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

35. Як вбачається з оскаржуваного рішення та постанови по даній справі обставини, встановлені рішенням у справі №904/3349/18 не були предметом дослідження господарських судів. Приймаючи рішення, господарський суд послався тільки на умови договору №Т497/5 від 23.02.2018 та відповідність їх вимогам чинного законодавства, підставою для стягнення штрафних санкцій слугували умови пункту 11.2 договору.

36. Разом з цим скаржник зазначає, що в рішенні суду не має жодного доказу, яким встановлено доводив факт порушення відповідачем умов договору, зокрема, в рішенні суду відсутня належна правова оцінка листа №978/05 від 06.03.2018, що унеможливлює визнання його в якості належного доказу направлення письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця на поставку товару згідно з вимогами пункта 3.2 договору.

37. Між тим, відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

38. З урахуванням положень наведеної статті кодексу безпідставними є твердження скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на його адресу письмових підтверджень (належним чином оформлених заявок) згідно з пунктом 3.2 договору та їх отримання, оскільки обставина з надсилання позивачем на адресу відповідача вказаних заявок встановлена в межах справи №904/3349/18, у зв'язку з чим вона не потребує повторного доказування.

39. Касаційний суд також вважає помилковими посилання скаржника на статтю 61 Конституції України в обґрунтування недопустимості застосування до боржника подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те ж саме правопорушення з огляду на наступне.

40. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статтею 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

41. За таких обставин, касаційний суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17).

42. При цьому посилання скаржника на те, що встановлення в договорі штрафу у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання по поставці товару за кожен день прострочення виконання є грубим порушення частини 2 статті 549 ЦК України, оскільки такий штраф є фактично пенею, яка згідно з положеннями статті 549 ЦК України може встановлюватися лише за прострочення виконання грошового, а не майнового зобов'язання, касаційний суд відхиляє з огляду на таке.

43. Відповідно до частини 2 , 3 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

44. Проте касаційний суд відзначає, що суспільні відносини щодо укладання та виконання господарських договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

45. Так, відповідно до абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

46. Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

47. Згідно частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

48. Таким чином, до правовідносин сторін договору щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) слід застосовувати положення Глави 26 Господарського кодексу України.

49. Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

50. Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Частина 1 статті 173 ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

51. Тобто, в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).

52. Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

53. Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.

54. Водночас касаційний суд зазначає, що пункт 11.2 договору, яким покладається відповідальність у вигляді сплати штрафу за прострочення поставки товару не оспорюються відповідачем, в зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

55. Доводи скаржника про те, що господарським судом не було зменшено розмір штрафних санкцій, касаційним судом визнані безпідставними.

56. Так, відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

57. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

58. Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду.

59. Інші доводи касаційної скарги є взагалі взаємовиключними, оскільки стосуються зменшення штрафних санкцій, яке не було здійснено господарським судом, та безпосередньо відсутності підстав для їх застосування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції та апеляційним господарським судом, що призвели до ухвалення незаконного рішення, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

61. Відповідно до положень ГПК України не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного рішення та постанови.

Судові витрати

62. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ ТПФК "Теркон", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі 904/5770/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислової фінансової компанії "Теркон"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова