Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.04.2020 року у справі №922/3459/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3459/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Харківобленерго",

представник позивача - Комарова О.М., адвокат (довіреність від 22.05.2020 № 01-50/5016, свідоцтво від 27.02.2014 № 1809),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7",

представник відповідача - Ужченко Т.В., адвокат (договір від 15.08.2019 б/н, ордер від 15.08.2019 № 000036, свідоцтво від 22.07.2011 № 1014),

третя особа - ОСОБА_1,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7"

на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019 (головуючий суддя Суслова В.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (головуючий Гребенюк Н.В., судді: Білецька А.М. і Радіонова О.О.)

у справі № 922/3459/19

за позовом акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7" (далі - Відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),

про стягнення 1 229 512,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 1 229 512,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розмір матеріальної шкоди (збитків), завданої Позивачу внаслідок механічного пошкодження двоколової металевої опори № 11 та пошкодженого проводу в прогонах опор №№ 11-12 ПЛ 11О кВ "ТЕЦ-3 - Серп та Молот" внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), підтверджується актом оцінки збитків незалежного оцінювача від 29.06.2019 та складає 1 328 512,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 1 229 512,00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця (Відповідача), відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, тому обов`язок щодо відшкодування завданої Позивачу працівником Відповідача шкоди у розмірі 1 229 512,00 грн має бути покладений на Відповідача.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, та те, що суди при прийнятті оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті в інших справах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) обґрунтована тим, що:

- неповне дослідження судами зібраних у справі доказів унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- судом апеляційної інстанції безпідставно не прийнято надані Відповідачем додаткові докази, а саме: висновок фахівця від 05.03.2020 ТОВ "Аргумент-Експерт" стосовно вартості матеріального збитку, внаслідок ДТП та руйнування металевої двоколової опори № 11;

- суди в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, які прийняті у справах № 908/410/17 та № 640/1853/14-ц.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 29.06.2019 о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Кобальт АС-3258/2", державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Харкові по проспекту Московському, неправильно обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням, здійснив виїзд за межі проїзної частини та здійснив наїзд на опору № 11 повітряної лінії електропередач (ПЛ) 110 кВ "ТЕЦ-3 - Серп та Молот", яка належить Позивачу (інвентарні номери: 00505793/01; 00505794/01).

Внаслідок механічного пошкодження двоколової металевої опори № 11 та пошкодженого проводу в прогонах опор №№ 11-12 ПЛ 11О кВ "ТЕЦ-3 - Серп та Молот" Позивачу завдано шкоду у розмірі 1 328 512,00 грн, на підтвердження чого Позивачем надано суду акт оцінки збитків незалежного оцінювача від 29.06.2019.

Постановою Московського районного суду міста Харкова від 05.08.2019 у справі № 643/10920/19, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказаною постановою також встановлено, що ОСОБА_1 є працівником Відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з листом Департаменту патрульної поліції в Харківській області від 20.09.2019 № 957/41/14/08-2019 власником транспортного засобу "Кобальт АС-3258/2", державний номерний знак НОМЕР_1 , за участю якого у ДТП завдано шкоду Позивачу, є Відповідач.

Розмір матеріальної шкоди (збитків), завданої Позивачу внаслідок механічного пошкодження двоколової металевої опори № 11 та пошкодженого проводу в прогонах опор №№ 11-12 ПЛ 110 кВ "ТЕЦ-3 - Серп та Молот" внаслідок ДТП, підтверджується актом оцінки збитків незалежного оцінювача від 29.06.2019 та складає 1 328 512,00 грн.

Вказаний акт складений відповідно до вимог Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 (зі змінами та доповненнями).

Підтвердженням розрахунку акта незалежного оцінювача є документи, копії яких додані до матеріалів справи, а саме:

- Договірна ціна (кошторис) за формою № 9 ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013, Додаток С;

- Розрахунок № 1-1 прямих витрат і загальновиробничих витрат до договірної ціни (кошторису);

- Розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до договірної ціни (кошторису);

- Відомість ресурсів до договірної ціни (до Розрахунку № 1-1);

- Розрахунок № 5 "Кошторисний прибуток" до договірної ціни (кошторису);

- Розрахунок № 6 "Кошти на покриття адміністративних витрат будівельних організацій" до договірної ціни (кошторису).

Під час ДТП цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану транспортним засобом "Кобальт АС- 3258/2", державний номерний знак НОМЕР_1 , було застраховано за полісом № НОМЕР_2 , виданим ПАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний".

Позивач платіжним дорученням від 15.10.2019 № 2165 отримав від ПАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний" суму страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн (ліміт страхового відшкодування 100 000,00 грн з відрахуванням від нього суми франшизи у розмірі 1 000,00 грн).

Сума матеріальних збитків у розмірі 1 229 512,00 грн залишилась не погашеною.

19.09.2019 Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу № 04-50/10265 з пропозицією сплатити кошти протягом 10 днів з моменту її отримання, яка Відповідачем залишена без задоволення.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 1 229 512,00 грн.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад правопорушення: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин; збитки, як результат такої діяльності; причинний зв`язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками; вина учасника господарських відносин.

Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) Відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, частина друга статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю Відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що Відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Вина ОСОБА_1 у ДТП підтверджується постановою Московського районного суду міста Харкова від 05.08.2019 у справі № 643/10920/19.

Водій ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з Відповідачем та виконував трудові обов`язки.

У зв`язку з тим, що транспортний засіб "Кобальт АС-3258/2", державний номерний знак НОМЕР_1 , було застраховано за полісом № НОМЕР_2 у ПАТ "Страхова компанія АСКО-Донбас Північний", Позивач отримав від вказаної страхової компанії суму страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн.

Однак, з урахуванням виплати страхового відшкодування з боку страховика, невідшкодованою залишилась шкода у розмірі 1 229 512,00 грн.

Доводи Відповідача про неправомірність визначення розміру шкоди у заявленій позивачем сумі та недоведеність позивачем розміру завданих Позивачу збитків були відхилені судами з посиланням на те, що згідно з пунктом 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116 (далі - Порядок), розмір збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика).

Пунктом 104 Методики передбачено, що визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до пункту 105 Методики дата оцінки визначається з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України, згідно з якою під час визначення розміру збитків враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі коли вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно з пунктом 107 Методики незалежна оцінка збитків проводиться із застосуванням оціночних процедур будь-якого з методичних підходів та їх поєднання, які найбільш повно відповідають меті оцінки, з урахуванням вимог статті 22 ЦК України. Обґрунтування застосування методичних підходів та окремих оціночних процедур у процесі оцінки зазначається у звіті про оцінку збитків.

Пунктом 108 Методики передбачено, що у разі неможливості фізичного відновлення пошкодженого майна або коли вартість його відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу його складових, які зазнали пошкодження, та знос, що не підлягає усуненню під час ремонту, в сумі не меншій за ринкову вартість такого майна до завдання майнової шкоди, розмір реальних збитків дорівнює ринковій вартості неспеціалізованого майна, визначеній із застосуванням порівняльного та (або) дохідного підходів, або залишковій вартості відтворення (заміщення) спеціалізованого майна, визначеній із застосуванням витратного підходу, виходячи з його стану до розкрадання, нестачі, знищення, псування. За умови повернення пошкодженого майна особі, якій завдано збитків, розмір реальних збитків дорівнює вартості такого майна, визначеній на дату оцінки з урахуванням його стану до розкрадання, нестачі, знищення, псування, зменшеній на вартість пошкодженого майна, визначену з урахуванням його стану після розкрадання, нестачі, знищення, псування.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до Звіту оцінки збитків від 29.06.2019, який складений згідно з пунктом 86 Методики, реальні збитки, завдані Позивачеві у результаті пошкодження об`єкта нерухомого майна, становлять 1 328 512,00 грн з ПДВ.

Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Відповідач, не погоджуючись з розрахунками заявленої до стягнення суми матеріальної шкоди, не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду іншого звіту оцінки майна чи контррозрахунку позовних вимог.

Крім того, розрахунки Позивача проведені не лише із залишкової вартості опори повітряної лінії. У даних розрахунках є всі пов`язані з відновленням порушеного права витрати. Це і витрати на залучення спеціальної техніки, і на використані матеріали при виконанні робіт, і витрати на оплату праці та всі інші, пов`язані з відновленням. При цьому пошкодженим об`єктом є не опора, а повітряна лінія електропередач (опора № 11 є лише її складовою).

У 2017 році, згідно з договором підряду від 23.11.2016 № М 9192, укладеним з ТОВ "ЄВРОЕНЕРГОХОЛДІНГ", були виконані роботи щодо посилення металевих опор ПЛ ПО кВ "ТЕЦ-3 - Серп і Молот" № 1, № 2 шляхом відновлення зварних з`єднань (швів) опор та заміни болтових з`єднань елементів конструкцій опор, у тому числі і опори № 11. Після виконання зазначених робіт робочий ресурс опори значно підвищився.

Тобто на момент завдання Відповідачем шкоди (збитків) зазначена ділянка повітряної лінії знаходилась у відновленому технічному стані, який і був зазначений (10 відсотків зносу).

Відновлення ділянки повітряної лінії здійснювалося Позивачем саме існуючої на момент ДТП, а не тієї, що була в подальшому збудована Позивачем за рахунок інвестиційної програми.

Відповідно до пункту 7.4.3 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 310, тривалість перерви електропостачання не повинна перевищувати 24 години, а для більш високих класів напруги - ще менше. Таким чином, відновлення повинно було здійснене невідкладно, не зважаючи на графік запланованих робіт.

За інвестиційною ж програмою було проведено реконструкцію та модернізацію повітряної лінії за новим погодженим проектом, а не роботи з відновлення пошкодженого відповідачем майна. Тобто за дані кошти була поставлена зовсім інша, нова повітряна лінія електропередач згідно з діючими на цей час (модернізації) вимогами, виходячи з існуючих механічних навантажень від тяжіння проводів та грозозахисного тросу, а також вітрових навантажень та навантажень під час ожеледі, та встановлений існуючий на цей час тип опор - УСІ 10-6.

У той же час повітряна лінія електропередач, що пошкоджена Відповідачем, відповідала проекту Українського державного проектного інституту "Тяжпром- електропроект" 1980 року, яку було реконструйовано з ПЛ 35 кВ "ТЕЦ-3 - ПС № 7 (Серп і Молот) " на ПЛ 110 кВ. При цьому тип анкерної опори, яка була встановлена ще у 1980 році та пошкоджена працівником Відповідача, на цей час не виготовляється та чинними державними будівельними нормами не передбачена, а тому була при відновленні повітряної лінії замінена на аналогічну з технічної точки зору, яка у той же час фактично є відмінною від попередньої (інший конструктив, габарити, фундамент тощо). Подальше будівництво Позивачем нової модернізованої повітряної лінії за рахунок коштів з інвестиційної програми ніяким чином не звільняє Відповідача від відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків).

Зважаючи на те, що визначення розміру шкоди, завданої державному підприємству, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки, з урахуванням вимог Порядку та Методики, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наявність всіх елементів складу правопорушення, з яким чинне законодавство пов`язує стягнення шкоди (збитків), і про правомірність визначення розміру шкоди шляхом проведення незалежної оцінки пошкодженого майна з врахуванням витрат, пов`язаних з її проведенням.

Однак Касаційний господарський суд не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди, задовольняючи позовні вимоги, як на належний доказ розміру матеріальної шкоди (збитків), завданої Позивачу внаслідок механічного пошкодження двоколової металевої опори № 11 та пошкодженого проводу в прогонах опор №№ 11-12 ПЛ 110 кВ "ТЕЦ-3 - Серп та Молот" внаслідок ДТП, послались на акт оцінки збитків незалежного оцінювача від 29.06.2019.

Водночас згідно з пунктом 2 Порядку розмір збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до Методики.

Пунктом 107 Методики передбачено, що незалежна оцінка збитків проводиться із застосуванням оціночних процедур будь-якого з методичних підходів та їх поєднання, які найбільш повно відповідають меті оцінки, з урахуванням вимог статті 22 ЦК України. Обґрунтування застосування методичних підходів та окремих оціночних процедур у процесі оцінки зазначається у звіті про оцінку збитків.

Тобто належним доказом розміру збитків є звіт про оцінку збитків, а не акт оцінки збитків.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції Позивачем до суду не подавався відповідний звіт, а був поданий лише акт, який містить тільки обмежену інформацію щодо об`єкта оцінки, викладену у вигляді таблиці на одному аркуші.

Водночас звіт про оцінку збитків було подано Позивачем до суду апеляційної інстанції, який додано до відзиву до апеляційної скарги. У свою чергу, суд апеляційної інстанції без будь-якого обґрунтування щодо прийняття доказу, який не був поданий до суду першої інстанції, здійснив посилання у мотивувальний частині постанови на вказаний звіт як на належний доказ розміру збитків, понесених Позивачем.

При цьому судом апеляційної інстанції не прийнято додаткові докази, подані Відповідачем до суду апеляційної інстанції, а саме висновок фахівця від 05.03.2020 ТОВ "Аргумент-Експерт" стосовно вартості матеріального збитку внаслідок ДТП та руйнування металевої двоколової опори № 11, з посиланням на те, що такі докази датовані після ухвалення у даній справі рішення судом першої інстанції, які фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували. Хоча Відповідач при поданні вказаних доказів посилався на те, що поданий Позивачем звіт про оцінку збитків не був предметом розгляду суду першої інстанції, тому Відповідач не міг раніше звернутись до відповідного фахівця з приводу надання рецензії на відповідний звіт.

Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тобто суд апеляційної інстанції повинен був вирішити питання щодо винятковості відповідних випадків та чи надав кожний з учасників справи докази неможливості подання до суду першої інстанції звіту та рецензії на такий звіт з причин, які об`єктивно не залежали від них.

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що згідно із статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У той же час суди послались на акт оцінки збитків незалежного оцінювача від 29.06.2019, який виконано на одному аркуші та в якому зазначено, що збитки складають 1 328 512,00 грн, хоча у стовпцях "Первинна вартість", "Сума зносу", "Залишкова вартість" зазначено 0,00.

Також апеляційним судом зазначено, що за інвестиційною програмою було проведено реконструкцію та модернізацію повітряної лінії за новим погодженим проектом, а не роботи з відновлення пошкодженого Відповідачем майна. Тобто за дані кошти була поставлена зовсім інша, нова повітряна лінія електропередач згідно з діючими на цей час (модернізації) вимогами, виходячи з існуючих механічних навантажень від тяжіння проводів та грозозахисного тросу, а також вітрових навантажень та навантажень під час ожеледі, та встановлений існуючий на цей час тип опор - УСІ 10-6.

У той же час повітряна лінія електропередач, що пошкоджена Відповідачем, відповідала проекту Українського державного проектного інституту "Тяжпром- електропроект" 1980 року, яку було реконструйовано з ПЛ 35 кВ "ТЕЦ-3 - ПС № 7 (Серп і Молот) " на ПЛ 110 кВ. При цьому тип анкерної опори, яка була встановлена ще у 1980 році та пошкоджена працівником Відповідача, на цей час не виготовляється та чинними державними будівельними нормами не передбачена, а тому була при відновленні повітряної лінії замінена на аналогічну з технічної точки зору, яка у той же час фактично є відмінною від попередньої (інший конструктив, габарити, фундамент тощо).

Тобто судами не надано належної правової оцінки доказам, на підставі яких визначено розмір завданих Позивачу збитків, у розумінні статті 1192 ЦК України, щодо реальної вартості втраченого чи пошкодженого майна, а саме розмір заявлених до стягнення збитків визначено відповідно до Методики (визначення розміру реальних збитків, виходячи з вартості пошкодженого майна) або ж це є вартість майна, яке замінювалось Позивачем за інвестиційною програмою (майно, яке має інші характеристики, що значно відрізняються від характеристик пошкодженого майна).

Касаційний господарський суд зазначає, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

Проте із змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій у цій справі випливає, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статті 86 ГПК України, не надали належної правової оцінки всім доказам у справи з урахуванням предмета судового розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Що ж до заяви Відповідача про поворот виконання рішення, то, враховуючи направлення справи на новий розгляд без прийняття остаточного рішення, Касаційний господарський суд залишає зазначену заяву без розгляду, оскільки статтею 333 ГПК України передбачено, що вирішення питання про поворот виконання рішення покладається на суд, який ухвалює рішення під час нового розгляду справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техбуд-7" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 у справі № 922/3459/19 скасувати.

Справу № 922/3459/19 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко