Історія справи

Ухвала ВП ВС від 02.04.2020 року у справі №28/32
Ухвала КГС ВП від 10.02.2019 року у справі №28/32
Ухвала КГС ВП від 13.03.2019 року у справі №28/32
Постанова ВГСУ від 26.04.2017 року у справі №28/32
Постанова ВГСУ від 13.10.2015 року у справі №28/32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 28/32

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Фізична особа-підприємець Туліка Сергій Костянтинович, особисто

арбітражний керуючий (ліквідатор) Худоногова Людмила Юріївна - не з`явилась,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

представник кредитора - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Туліки Сергія Костянтиновича

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.10.2018

у складі судді: Артимович В.М. (головуючий), суддя - Гоменюк З.П., суддя - Чорній Л.З.,

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018,

у складі колегії суддів: Матущака О.І. (головуючий), Мирутенка О.Л., Якімець Г.Г.

у справі за заявою

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Фізичної особи-підприємця Туліки Сергія Костянтиновича

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця Туліки Сергія Костянтиновича (далі - ФОП Туліки С.К., боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено Надлонка А.І.

2. Ухвалою місцевого господарського суду від 20.09.2010 затверджено реєстр вимог кредиторів.

3. Постановою Господарського суду Львівської області від 20.10.2010 ФОП Туліку С.К. визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Надлонка А.І.

4. Ухвалою суду першої інстанції від 16.09.2014 затверджено звіт ліквідатора у справі про банкрутство ФОП Туліки С.К ., звільнено ФОП Туліку С.К. від подальшого виконання вимог кредиторів - Управління Пенсійного Фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2 798,22 грн., Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн., Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на суму 948 794,40 грн., припинено підприємницьку діяльність ФОП Туліки С. К. та припинено провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП Туліки С. К.

5. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 задоволено апеляційну скаргу ФОП Туліки С.К., скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 у справі № 28/32, відмовлено в задоволенні клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора, справу № 28/32 про банкрутство ФОП Туліки С.К. надіслано Господарському суду Львівської області для розгляду на стадії судової процедури ліквідації.

6. Матеріали справи № 28/32 про банкрутство ФОП Туліки С.К. поступили до Господарського суду Львівської області 10.02.2015. Автоматизованою системою документообігу справу № 28/32 про банкрутство ФОП Туліки С. К. розподілено судді Цікало А. І.

7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2015 припинено провадження у справі № 28/32 в частині кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк" на суму 2 251 612,52 грн., а також виключено з ліквідаційної маси боржника транспортний засіб TOYOTA Corolla, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та земельну ділянку в с. Бартатів Городоцького району Львівської області площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029; припинено провадження у справі № 28/32 в частині кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 3 445 353,95 грн. та розгляд справи відкладено на 21.04.2015.

8. Ухвалою місцевого господарського суду від 21.04.2015 звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ФОП Туліки С.К. затверджено; звільнено ФОП Туліку С.К. від подальшого виконання вимог кредиторів Управління Пенсійного Фонду України в Яворівському районі Львівської області на суму 2 798,22 грн., Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 80,63 грн., Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на суму 948 794,40 грн.; підприємницьку діяльність ФОП Туліки С.К. припинено; провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП Туліки С.К. припинено.

9. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 вимоги апеляційної скарги ФОП Туліки С.К . задоволено частково; ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 28/32 від 02.04.2015 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про зменшення розміру вимог кредитора у справі про банкрутство та клопотання ПАТ "Альфа-Банк" про припинення провадження в частині грошових кредиторських вимог банку в сумі 2 251 612,52 грн. та виключення з ліквідаційної маси боржника транспортного засобу TOYOTA Corolla, 2006 р. випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та земельної ділянки в с. Бартатів, Городецького району, Львівської області площею 1,0471 га, кадастровий номер 4620980800:06:000:0029 відмовлено; справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації.

10. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 вимоги апеляційної скарги ФОП Туліки С.К. задоволено; ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 28/32 від 21.04.2015 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Надлонка А.І. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відмовлено; справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію ліквідації.

11. Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 залишено без змін.

12. Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Львівської області справу № 28/32 про банкрутство ФОП Туліки С.К. розподілено судді Артимовичу В.М.

13. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2016 призначено справу № 28/32 до колегіального розгляду.

Автоматизованою системою документообігу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Артимович В.М., судді Чорній Л.З., Фартушок Т.Б.

14. ФОП Туліка С.К. звернувся до Господарського суду Львівської області з клопотанням від 13.03.2018, в якому просив звільнити його від подальшого виконання вимог кредиторів згідно ухвали про затвердження вимог кредиторів та закрити провадження у справі на підставі п. 3) ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

15. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, оскільки боржником не доведено наявність обставин, які зумовлюють припинення провадження у справі про банкрутство, визначені ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013 з огляду на те, що провадження у цій справі здійснюється саме на підставі попередньої редакції такого Закону.

16. За висновками суду, у разі порушення дванадцятимісячного строку, відведеного Законом для ліквідаційної процедури, процесуальні наслідки не наступають. Судова процедура триває до повного завершення процедури ліквідації - продаж усього майна боржника, затвердження ліквідаційного балансу і звіту ліквідатора, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про його припинення. Тобто провадження у справі продовжується. Жодних з підстав, передбачених приписами ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заявником не зазначена. Посилання ФОП Туліки С.К. на п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України судом визнанні необґрунтованими та недоведеними.

17. Під час розгляду справи судом встановлено:

17.1. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Туліки С.К. є запис від 03.10.2014 про припинення підприємницької діяльності на підставі судового рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2014.

17.2. Ухвала Господарського суду Львівської області від 16.09.2014 у справі № 28/32 про банкрутство ФОП Туліки С.К. скасована постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 і провадження у справі № 28/32 про банкрутство ФОП Туліки С.К. не завершене.

17.3. 27.10.2017 до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, підстава: судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця від 28.01.2015 у справі № 28/32, найменування суду: Львівський апеляційний господарський суд, дата набуття чинності: 27.10.2017.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

18. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 у справі №28/32 залишено без змін, апеляційну скаргу ФОП Туліка С.К. - без задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2018 та постановою апеляційного господарського суду 19.12.2018, ФОП Туліка С.К. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати оскаржені судові акти та закрити провадження у справі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 28/32 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 24.01.2019.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.02.2019 задоволено ФОП Туліка С.К. про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження; поновлено ФОП Туліка С.К. строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 28/32 за касаційною скаргою ФОП Туліка С.К. на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019; судове засідання призначено на 05.03.2019 о 15 год. 30 хв.

22. За Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 29.3-02/115 від 01.03.2019, у зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л.І., здійснено повторний автоматизований розподіл справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями (Протокол від 01.03.2019) та для розгляду справи № 28/32 визначено колегію суддів у складі: Погребняк В.Я. (головуючий), Пєсков В.Г., Білоус В.В.

23. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019 колегією суддів, у визначеному складі, прийнято справу № 28/32 Господарського суду Львівської області за касаційною скаргою ФОП Туліка С.К. прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи у раніше визначену дату - 05.03.2019.

24. Ухвалою Суду від 05.03.2019 відкладено розгляд касаційної скарги ФОП Туліка С.К. на 23.04.2019 о 16.00, про що повідомлено учасників судового процесу.

25. Туліка С.К ., в судовому засіданні 23.00.2019 в режимі відеоконференції, повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав, наведених у ній, просив Суд передати справу № 28/32 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 та закрити провадження у справі.

26. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

Розгляд клопотань

27. У касаційній скарзі та у судовому засіданні ФОП Тулікою С.К. заявлено клопотання про передачу справи № 28/32 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване обставинами справи.

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені ч. ч. 4-6 ст. 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

При цьому, скаржник не обґрунтував наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а, розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає. Відтак, зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Фізичної особи-підприємця Туліка Сергія Костянтиновича)

28. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 19, 41, 47, 129 Конституції України, ст.ст. 22, ч. 1 ст. 26, ст.ст. 41, 42, 46, ч.7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

29. Скаржник доводить, що строки, встановлені приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для проведення ліквідаційної процедури закінчилися, арбітражний керуючий разом з комітетом кредиторів клопотання про продовження строків ліквідаційної процедури не заявляв.

30. Туліка С.К. доводить, що ліквідаційна процедура закінчилась у четвертому місяці 2012 року. Повноваження ліквідатора, відповідно до ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", закінчилися в момент закінчення ліквідаційної процедури.

31. Посилаючись на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та постанову Вищого господарського суду України, скаржник зауважує на незмінності реєстру вимог кредиторів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

33. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у цій справі було порушено ухвалою місцевого господарського суду від 19.03.2010, постановою господарського суду Львівської області від 20.10.2010 ФОП Туліку С.К. визнано банкрутом.

З урахуванням приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI, в цій справі застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (зі змінами та доповненнями, що діяли до 19.01.2013).

Предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції було клопотання ФОП Туліка С.К. про звільнення його від подальшого виконання вимог кредиторів, згідно ухвали про затвердження вимог кредиторів, та закриття провадження у справі на підставі п. 3) ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Клопотання мотивоване тим, що ліквідаційна процедура закінчилась у четвертому місяці 2012, повноваження ліквідатора, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", припинились з закінченням ліквідаційної процедури. За доводами заявника, припинення провадження у даній справі після закінчення ліквідаційної процедури, вимагає звільнення ФОП Туліка С.К. від подальшого виконання вимог кредиторів, згідно ухвали про затвердження вимог кредиторів.

Згідно з преамбулою до Закону № 2343-ХІІ, він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 53 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов`язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Такий порядок визначений ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції), які регулюють процедуру банкрутства суб`єкта підприємницької діяльності - громадянина.

Статті 47-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачають спрощений порядок провадження у справі про банкрутство суб`єкта підприємницької діяльності-громадянина, який застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Із винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 2343-XII; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

З моменту визнання боржника банкрутом майно боржника перебуває в особливому правовому режимі, який виключає можливість будь-яких дій щодо нього органами виконавчої служби, зокрема, накладення арештів чи інших обтяжень, оскільки виконання зобов`язань боржника, якого визнано банкрутом, здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство, а виконавче провадження, навіть якщо воно було порушено щодо боржника, має бути закінченим (п. 8) ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Наслідки визнання громадянина-підприємця банкрутом встановлені крім ч. 5 ст. 48 Закону про банкрутство , також і ст. 23 Закону про банкрутство.

За приписами ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство, яка встановлює особливості формування ліквідаційної маси банкрута - громадянина - підприємця, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається, зокрема, майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення.

У свою чергу, відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство, продажу підлягає все майно громадянина-підприємця за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси.

Системний аналіз норм Закону про банкрутство та його особливостей провадження щодо фізичної особи-боржника дозволяє зробити висновок, що кредиторами фізичної особи-боржника є особи, вимоги яких випливають із зобов`язань, які безпосередньо пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності фізичною особою.

Вимоги до фізичної особи, які виникли за її цивільними зобов`язаннями, що не пов`язані з підприємницькою діяльністю такої особи (зокрема, за споживчим кредитуванням), не є конкурсними вимогами.

Відповідно до ст. 49 вищевказаного Закону, вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов`язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця; у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); у п`яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов`язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Протягом п`яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п`яти років після завершення розрахунків із кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 04.12.2013 (провадження № 6-125цс1) та колегія суддів не вбачає підстав від її відступлення.

Слід звернути увагу на те, що процедури банкрутства, за приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мають строковий характер. Відтак, всі учасники провадження у справі про банкрутство, мають належним чином користуватися наданими Законом правами та власними повноваженнями сприяти дотриманню визначених Законом про банкрутство строків судових процедур, задля зменшення негативних наслідків надмірною тривалістю цих процедур як для кредиторів так і боржника.

З цього приводу, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та про це було позначено в судових актах судів першої та апеляційної інстанцій, провадження у даній справі, на підставі приписів ст. 40 Закону про банкрутство, було неодноразово (двічі) припинено затвердженням звіту ліквідатора (ухвали суду від 16.09.2014 (п.4 цієї Постанови) та 21.04.2015 (п. 8 цієї Постанови)).

Проте, за апеляційними скаргами боржника, ФОП Туліка С.К. вказані ухвали були скасовані судом апеляційної інстанції (постанови від 28.01.2015 (п. 5 цієї Постанови) та від 24.06.2015 (п.10 цієї Постанови)), судові рішення якої також були предметом касаційного перегляду.

Поряд з цим, слід зауважити на тому, що під час повернення справ на новий розгляд до суду першої інстанції відбувалась зміна колегії суддів для розгляду справи, відповідно до процесуального закону та Закону України "Про статус суддів".

За приписами п.2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вказаним законом не передбачено продовження строку ліквідаційної процедури більше ніж на шість місяців.

Поряд з цим, Закон не містить процесуального наслідку порушення строку процедури ліквідації, процесуальні наслідки не визначені. Суд продовжує провадження у справі.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Водночас, порушення строку (вихід за межі встановленого Законом строку процедури ліквідації) є приводом для суду розглянути законність дій/бездіяльності ліквідатора та, за наявності підстав, вирішити питання щодо заміни ліквідатора.

При цьому, ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 24 Закону про банкрутство).

Тож, судова процедура триває до повного завершення процедури ліквідації, затвердження господарським судом ліквідаційного балансу і звіту ліквідатора, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про його припинення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17.

Таким чином, на даний час повноваження ліквідатора ФОП Туліка С.К. не припинені.

У ст. 40 Закону про банкрутство, у визначеній редакції, наведені випадки припинення провадження у справі про банкрутство.

Так, відповідно до ч.1 наведеної статті, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб`єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону;

7) боржник виконав усі зобов`язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника.

Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що саме після завершення всіх, передбачених Законом про банкрутство дій щодо здійснення ліквідаційної процедури, а також після розгляду усіх скарг та майнових спорів, зокрема і спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, суд переходить до розгляду звіту та ліквідаційного балансу. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі № 915/112/15.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

Водночас, слід вказати на те, що, на момент звернення ФОП Туліка С.К. з клопотанням про закриття провадження у цій справі, звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону, не затверджено, інших підстав для припинення (закриття) провадження у справі про банкрутство, передбачених приписами ст. 40 Закону про банкрутство, боржником не наведено.

Посилання ФОП Туліка С.К. на приписи п. 2) ч. 1 ст. 175 та п.3) ч.1 ст. 231 ГПК України (у чинній на даний час редакції) суди попередніх інстанцій правомірно визнали безпідставними та необґрунтованими, оскільки, в цьому випадку, приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальними, які безпосередньо регулюють процедуру банкрутства (ліквідації банкрута), яка має відбуватися з дотриманням принципу судового нагляду.

Так, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо.

Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Враховуючи наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав задоволення Клопотання ФОП Туліка С.К. про звільнення його від подальшого виконання вимог кредиторів згідно ухвали про затвердження вимог кредиторів та закриття провадження у справі.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним звернути увагу судів першої та апеляційної інстанцій під час подальшого провадження у цій справі на дотримання розумності строків розгляду справи, задля уникнення порушень прав боржника та кредиторів, необхідність здійснення всіх можливих заходів з метою уникнення порушень ст.ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

34. Щодо доводів касаційної скарги

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі (п.п. 27-30 цієї Постанови), не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду.

35. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення ухвали Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі № 28/32 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

36. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Туліки Сергія Костянтиновича та залишенням без змін оскаржених ухвали суду першої інстанції та постанови господарського суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Туліки Сергія Костянтиновича залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі №28/32 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков