ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 912/3234/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства "Межиріцький вітамінний завод" публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" (далі - Підприємство)
на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2017 (суддя Тимошевська В.В.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 (колегія суддів: Березкіна О.В. (головуючий), судді Дармін М.О., Чимбар Л.О.)
за скаргою Підприємства на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - ВДВС)
зі справи № 912/3234/14
за позовом приватного акціонерного товариства "По виробництву інсулінів "ІНДАР" (далі - Товариство) до Підприємства про стягнення 4 663 725,78 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2014 зі справи № 24/234 стягнуто з Підприємства на користь Товариства 4 549 684,93 грн. заборгованості та 71 326,08 грн. судового збору.
На виконання названого рішення 03.12.2014 видано відповідний наказ.
29.09.2017 Підприємство звернулося до господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на неправомірні дії ВДВС, в якій (з урахуванням уточнення прохальної частини скарги) просило: визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення в окреме виконавче провадження № 54708072 стягнення з Підприємства виконавчого збору у розмірі 462 101,10 грн.; визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 № 54708072 про стягнення з Підприємства на користь держави виконавчого збору в розмірі 462 101,10 грн.
Скаргу Підприємства обґрунтовано тим, що державним виконавцем при вчиненні оскаржуваних дій порушено приписи статей 27, 39, 40, 49 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII), оскільки цією редакцією Закону передбачено стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута. За твердженнями скаржника, під час примусового виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2014 сторонами укладено мирову угоду щодо заборгованості на суму 4 038 245,63 грн., а тому виконавчий збір підлягає стягненню, виходячи з розміру лише фактично стягнутих державним виконавцем сум.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018, у задоволенні скарги Підприємства відмовлено з підстав законності дій державного виконавця. За висновками судів, при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 20.01.2015 державний виконавець діяв відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі - Закон від 21.04.1999 № 606-ХІV), який був чинним на момент виконавчої дії, а редакція Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ не визначає випадків щодо втрати чинності постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, винесених у відповідності до вимог Закону від 21.04.1999 №606-ХІV, або підстав для нестягнення виконавчого збору за такими постановами (за виключенням окремих випадків) чи підстав для повернення вже стягнутого виконавчого збору за винесеними постановами.
У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2017 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії державного виконавця у повному обсязі. Касаційну скаргу обґрунтовано посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок незастосування ними чинного на момент здійснення виконавчих дій законодавства.
ВДВС подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому підтримало її доводи та просило ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії державного виконавця повністю.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:
- на виконання рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2014 зі справи № 912/3234/14 видано наказ, який пред'явлено до виконання ВДВС;
- 18.12.2014 старшим державним виконавцем ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45867395 з примусового виконання наказу від 03.12.2014 № 912/3234/14 про стягнення з Підприємства на користь Товариства 4 549 684,93 грн. заборгованості та 71 326,08 грн. судового збору. Постанова направлена сторонам виконавчого провадження та отримана боржником 25.12.2014. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 18.12.2014 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику;
- у зв'язку з несвоєчасним отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що позбавило його можливості виконати рішення суду самостійно у строк до семи днів з моменту винесення постанови, державним виконавцем винесено постанову про відкладення виконавчих дій з примусового виконання наказу до 19.01.2015;
- 20.01.2015 на підставі статті 28 Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 462 101,10 грн., яку надіслано на адресу Підприємства та отримано останнім 24.01.2015;
- у подальшому державним виконавцем було розпочато примусове виконання рішення суду та застосовано заходи примусового виконання рішення, зокрема: винесено постанови про арешт коштів, складено акт опису й арешту майна боржника, відібрані пояснення керівника боржника та направлено до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області подання про притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України в порядку статті 65 Закону України "Про виконавче провадження";
- за результатами примусового виконання рішення суду з рахунків боржника було стягнуто 51 359,04 грн. на користь Товариства, а також 51 135,90 грн. виконавчого збору за постановою про стягнення виконавчого збору від 20.01.2015;
- ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 18.08.2017 на стадії виконання рішення суду було затверджено мирову угоду між Підприємством та Товариством, що стало підставою для прийняття державним виконавцем 13.09.2017 постанови про закінчення виконавчого провадження № 45867395 на підставі пункту 2 частини першої статті 39 Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ;
- 14.09.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 454708072 про стягнення з боржника виконавчого збору за постановою про стягнення виконавчого збору від 20.01.2015 (далі - Постанова).
Причиною звернення зі скаргою на дії ВДВС стала незгода Підприємства з відкриттям виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 20.01.2015.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону від 02.06.2016 №1404-VІІІ).
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у період здійснення виконавчого провадження № 45867395 з виконання наказу господарського суду Кіровоградської області від 03.12.2014 № 912/3234/14 діяло декілька редакцій Закону України "Про виконавче провадження". Виконавче провадження відкрито під час дії Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV та закінчено під час дії Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (набрав чинності 06.10.2016) на підставі пункту 2 частини першої статті 39 цього Закону.
Відповідно до пункту 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Статтею 40 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ визначені наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. Зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (частина друга статті 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ).
Однак на момент закінчення виконавчого провадження № 45867395 державним виконавцем у виконавчому провадженні вже було винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 20.01.2015 та частково стягнуто виконавчий збір за цією постановою. Проведення цих виконавчих дій розпочато відповідно до вимог Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV.
Так, статтею 28 наведеного Закону (в редакції, що діяла на момент винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 20.01.2015) передбачалось, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.
Закон від 02.06.2016 № 1404-VІІІ не містить положень щодо втрати чинності постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, винесених відповідно до вимог Закону від 21.04.1999 № 606-ХІV, або підстав для нестягнення виконавчого збору за такими постановами (за виключенням окремих випадків) чи підстав для повернення вже стягнутого виконавчого збору за винесеними постановами.
Натомість статтею 3 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ передбачено, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.
Таким чином, державним виконавцем до набрання чинності Законом від 02.06.2016 №1404-VІІІ вже вирішено питання щодо стягнення виконавчого збору, і винесена ним постанова про стягнення виконавчого збору від 20.01.2015 є окремим виконавчим документом, який є чинним, частково виконаним і таким, що підлягає подальшому виконанню.
Наведеним повністю спростовуються доводи Підприємства, викладені в його касаційній скарзі.
За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши в судових рішеннях зі справи необхідне мотивування, дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування приписів частини другої статті 27 Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ до виконавчих дій, які розпочаті до набрання чинності цим Законом, а тому й правомірно відмовили у задоволені скарги Підприємства.
За приписами частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 14.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 зі справи № 912/3234/14 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Межиріцький вітамінний завод" публічного акціонерного товариства "Укрмедпром" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко