Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/9472/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого,

суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши перегляд в письмовому провадженні касаційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу "Фірма "Вітал-Тер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 (суддя Курдельчук І.Д.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 (головуючий - Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.) у справі №910/9472/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Українського державного геологорозвідувального інституту

до Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу "Фірма "Вітал-Тер"

про стягнення 54435,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 30 000,00 грн., втрат від інфляції у сумі 22 201,44 грн. та 3% річних у сумі 2 233,97 грн.

Позовна заява мотивована тим, що на виконання умов договору про виконання робіт № КД0559-02 від 03.11.2014 позивач виконав роботи з наукового дослідження за тематикою "Уточнення геологічної моделі Західно-Новоукраїнської площі", однак, в порушення умов договору відповідач за виконані роботи не розрахувався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 (суддя Курдельчук І.Д.), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 (судді: Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунська С.Я.), позов було задоволено повністю: стягнуто з відповідача: 30000 грн. боргу; 2233 грн. 97 коп. 3 % річних; 22201 грн. 44 коп. втрат від інфляції.

Судові рішення мотивовані тим, що належне виконання позивачем робіт за договором відповідачем не спростовано, строк оплати відповідно до норм чинного законодавства та умов договору настав (враховуючи умови договору, обов'язок відповідача зі здійснення оплати виконаних позивачем робіт за вказаним актом на суму 30 000,00 грн., з урахуванням вихідних днів, настав 12.12.2014), доказів оплати виконаних робіт сторонами не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи. Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, господарські суди попередніх інстанцій на підставі статті 625 Цивільного кодексу України дійшли висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних та втрати від інфляції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та постанову, у позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів статі 530 Цивільного кодексу України, оскільки, на його думку, зобов'язання з оплати отриманих послуг залежіть від факту отримання рахунку-фактури, якщо це зазначено у самому договорі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Переглянувши касаційну скаргу у письмовому провадженні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує всю суму ціни договору, що складає 25 000,00 грн., крім того ПДВ - 5 000,00 грн., на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт та рахунку-фактури протягом 10 банківських днів, починаючи з дня, наступного за днем підписання уповноваженими представниками сторін визначеного у цьому пункті акта приймання-передачі виконаних робіт та скріплення його печатками сторін.

Таким чином, сторони у договорі визначили, що підставою оплати є акт приймання-передачі виконаних робіт та рахунок-фактура, а строк виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг - протягом 10 банківських днів, починаючи з дня, наступного за днем підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі виконаних робіт та скріплення його печатками сторін, який не пов'язано з моментом отримання рахунку замовником.

За своєю природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги (Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 37/405 від 29.09.2009).

Акт про здавання-приймання геолого-тематичних робіт на суму 30 000,00 грн. підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками юридичних осіб 28.11.2014.

Підписаний відповідачем акт здавання-приймання геолого-тематичних робіт, як і укладений між сторонами договір, містили платіжні реквізити позивача, а тому будь-яких перешкод для виконання відповідачем свого обов'язку з оплати наданих йому послуг не існувало.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обов'язок відповідача зі здійснення оплати виконаних позивачем робіт за вказаним актом на суму 30 000,00 грн., з урахуванням вихідних днів, настав 12.12.2014.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій статті 530 Цивільного кодексу України, відносно того, що зобов'язання з оплати отриманих послуг залежіть від факту отримання рахунку-фактури, якщо це зазначено у самому договорі, є помилковим, оскільки сторони у договорі визначили строк виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг - протягом 10 банківських днів, починаючи з дня, наступного за днем підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі виконаних робіт та скріплення його печатками сторін (пункт 2.2 договору), який і був застосований судами попередніх інстанцій під час визначення дати оплати виконаних позивачем робіт.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведеність порушення відповідачем зобов'язання зі здійснення оплати виконаних позивачем робіт, порушення чи неправильного застосування судами попередніх інстанцій вимог статті 530 Цивільного кодексу України не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що в силу положень ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України повно, об'єктивно і безпосередньо досліджено наявні у справі докази, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 у справі №910/9472/17 залишити без змін, а касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу "Фірма "Вітал-Тер" залишити без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Чумак

Судді Т.Дроботова

К.Пільков