Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.09.2018 року у справі №908/2467/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/2467/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 27.06.2018

у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

у справі № 908/2467/17

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро"

про cтягнення 10 857 грн. збитків

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 24.07.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/2467/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2018.

3. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/2467/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018.

4. Ухвалою від 31.10.2018 Верховний Суд у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я. поновив Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та ухвалив здійснити перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро" (далі - ТОВ "Геолан-Агро", відповідач) подало відзив на касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (далі - Регіональне відділення ФДМ України, позивач, скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. 08.12.2017 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Геолан-Агро" 10 857 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору безоплатного зберігання державного майна №38 від 16.11.2009.

6.1. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24.05.2017 робочою групою Регіонального відділення ФДМУ України проведено огляд державного майна, яке передане на зберігання за договором зберігання, про що складено акт, за результатами якого виявлено порушення - руйнування житлового будинку по вулиці Миру, 15, село Запоріжжя, Токмацький район, Запорізька область, з зв'язку з чим позивач просив відшкодувати нанесені державі збитки мотивуючи тим, що руйнування зазначеного об'єкта нерухомості є наслідком невиконання відповідачем зобов'язання за договором безоплатного зберігання державного майна, а збитки Регіонального відділення ФДМУ України становлять 10 857 грн. з урахуванням ПДВ.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 05.04.2018 Господарський суд Запорізької області, з посиланням на статті 936, 950, 951 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 74, 86 ГПК України, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ТОВ "Геолан-Агро" про стягнення 10 857 грн. збитків задовольнив частково, стягнув з ТОВ "Геолан-Агро" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 9 047, 50 грн. збитків та 1 600 грн. судового збору.

7.1. Місцевий суд, встановивши обставини передачі зруйнованого будинку за договором від 16.11.2009 №38 на зберігання ТОВ "Геолан-Агро", погодився з доводами позивача про те, що зруйнування об'єкта нерухомості є наслідком невиконання зобов'язання за договором зберігання, а саме невжиття заходів для збереження державного майна протягом строку дії договору зберігання (пункт 2.7). При цьому, місцевий суд зазначив, що листом від 12.01.2016 №9, який надіслано на адресу позивача, ТОВ "Геолан-Агро" підтверджується дія договору і спірне майно знаходиться у відповідача на зберіганні, а пред'явлена до стягнення сума збитків підтверджена результатами проведеної оцінки, за результатами якої складено відповідний акт оцінки збитків, затверджений наказом Регіонального відділення ФДМУ України від 07.08.2017 №581 (рецензія на акт оцінки збитків від 07.08.2017). Також, місцевий суд не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо проведеної позивачем оцінки, як недоведені належними доказами, а доводи відповідача щодо відсутності його вини у завданні шкоди державним інтересам з посиланням на той факт, що спірне майно знищено внаслідок пожежі, яка сталася з вини третіх осіб у зв'язку з тим, що надані суду довідки про реєстрацію фізичних осіб житловому будинку та звіт про причини пожежі, не звільняють зберігача від матеріальної відповідальності за втрату, пошкодження, нестачу державного майна.

При цьому, місцевий суд зазначив, що недотримання відповідачем обов'язку забезпечити належну схоронність державного майна за договором зберігання держаного майна від 16.11.2009 №38 підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, а також у зв'язку з тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами нарахування відповідачу суми збитків з урахуванням ПДВ, сума збитків, що підлягає задоволенню, становить 9 047, 50 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 27.06.2018 Донецький апеляційний господарський суд, з посиланням на статтю 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтю 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", статті 614, 936, 942, 950 ЦК України, апеляційну скаргу ТОВ "Геолан-Агро" задовольнив, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2018 скасував в частині задоволених позовних вимог, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ТОВ "Геолан-Агро" про стягнення 10 857 грн. збитків відмовив, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2018 в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог залишив без змін, стягнув з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на користь ТОВ "Геолан-Агро" судовий збір за подання апеляційної скарги на суму 2 643 грн.

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги про необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо дії договору зберігання є помилковим в силу умов пунктів 3.2., 3.3. договору, докази розірвання, припинення договору, відмови сторін від договору в матеріалах справи відсутні. При цьому, апеляційний суд зазначив, що спірне майно є одноквартирним житловим будинком, право користування яким на моменту укладення спірного договору зберігання мали його мешканці - фізичні особи, одна з яких загинула під час пожежі 04.05.2016, за змістом звіту Головного управління ДСНС України у Запорізькій області найбільш вірогідною причиною пожежі у житловому будинку є порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електропобутових приладів. Крім того, враховуючи приписи статей 22, 614 ЦК України, апеляційний суд зазначив, що саме на позивача покладено обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Оскільки житлове приміщення в цьому будинку на той час знаходилось у володінні та користуванні фізичних осіб-мешканців, що в ньому проживали та не були пов'язані із сторонами правами та обов'язками, що випливають із спірного договору, докази надання позивачем доступу відповідачу до зазначеного приміщення в матеріалах справи відсутні, то за таких умов доводи позивача, а також висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем господарського зобов'язання у вигляді неналежного зберігання спірного майна за договором, внаслідок чого мало місце його руйнування, не підтверджується матеріалами справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

9. Скаржник доводив, що відповідно до умов договору зберігання державного майна від 16.11.2009 №38, з урахуванням положень статті 936 ЦК України, відповідач повинен був вжити необхідних заходів для того, щоб запобігти пошкодженню/знищенню майна третіми особами. При цьому, зберігачем не надано суду жодних доказів наявності обставин, які б звільняли його від прийнятих на себе зобов'язань щодо збереження державного майна. А тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про звільнення відповідача від відповідальності за договором зберігання.

9.1. Скаржник, з посиланням на статті 950, 951 ЦК України, пункти 13, 105, 110 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891, аргументував, що у зв'язку з відсутністю вихідних даних (крім даних бухгалтерського обліку), що містять інформацію про знищене майно до його псування, відділом оцінки була проведена стандартизована оцінка збитків. При цьому, документи на підтвердження повноважень спеціалістів, якими проведено оцінку збитків та здійснено рецензування акта оцінки збитків, містяться в матеріалах справи.

Доводи інших учасників справи

10. У відзиві ТОВ "Геолан-Агро" на касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області зазначено, що договором зберігання та чинним законодавством України не передбачено права відповідача позбавити (або обмежити) осіб, які зареєстровані в державному нерухомому майні, права користуватися ним, щоб мати реальну можливість зберегти зазначене майно, уникнути його пошкодження, знищення. Також, відповідач не мав права потрапити всередину будинку, відтак, відповідач з об'єктивних та незалежних причин не міг забезпечити збереження державного нерухомого майна, якщо інші особи проживають в ньому, користуються електричними та газовими приладами, можуть використовувати вогонь, виконувати роботи, що в свою чергу може завдати шкоду такому майну. Крім того, позивач не звертався до родичів загиблої особи під час пожежі у будинку з метою стягнення збитків.

10.1. Відповідач аргументував, що причиною виникнення пожежі в будинку є порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електропобутових приладів. При цьому, в акті про пожежу і в звіті про причини пожежі не зазначено, що вона трапилась з вини відповідача, а відповідач жодній особі не надавав право проживати або будь-яким іншим чином користуватись будинком.

10.2. Відповідач зазначив, що строк дії договору зберігання закінчився до виникнення пожежі в будинку, а позивач був зобов'язаний забрати у відповідача раніше передане на зберігання майно, однак, зазначене не виконав. При цьому, лист від 12.01.2016 №9, яким відповідач надавав інформацію позивачу про державне майно, не може продовжити строк дії договору.

10.3. Відповідач доводив, що позивачем, відповідно до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК України, не надано місцевому суду підтвердження того, що такий будинок є нерухомим майном та власністю держави, не надав копію технічного паспорта, проектно-кошторисну документацію тощо. При цьому, в договорі зберігання та акті прийому-передачі не зазначено (описано) стан майна, відсутні фотографії майна, якими б підтверджувався його стан. Також, позивач не надав належні та допустимі докази того, що пожежею в будинку завдано збитки саме на суму 10 857 грн.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

11. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 526 - виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Частина 1 статті 614 - особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 2 статті 614 - відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 статті 936 - за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частина 1 статті 938 - зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частина 1 статті 942 - зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частина 2 статті 942 - якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Частина 1 статті 950 - за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частина 1 статті 951 - збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

13. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"

Стаття 1 - положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Абзац 10 частини 2 статті 7 - проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частина 1 статті 8 - не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках:

- проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права;

- проведення оцінки майна фізичної особи-замовника або керівників юридичної особи, яка є замовником оцінки, оцінювачем, який має родинні зв'язки з зазначеними особами, або суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, керівництво якого має зазначені зв'язки;

- проведення оцінки майна своїх засновників (учасників).

Частина 2 статті 8 - під час оцінки майна, що здійснюється органами державної влади, у тому числі Фондом державного майна України, та органами місцевого самоврядування, встановлюються такі обмеження:

- не може передбачатися виключне право її проведення органами державної влади та органами місцевого самоврядування або оцінювачами, які працюють в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених законом;

- не можуть передбачатися будь-які форми виключного права на проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності, які створені зазначеними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Частина 3 статті 8 - результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню.

Частина 1 статті 13 - рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Частина 2 статті 13 - рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами-членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Частина 2 статті 13 - рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

14. Методика оцінки майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891

Пункт 1 - ця Методика застосовується для проведення оцінки об'єктів права державної та комунальної власності, майна суб'єктів господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі у випадках, коли такі об'єкти є об'єктами господарських, цивільних та інших правовідносин, крім випадків оренди та концесії об'єктів державної та комунальної власності, а також відчуження майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", а також для проведення оцінки об'єктів, що повертаються у державну або комунальну власність (зокрема за рішенням суду), для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною часткою (часткою комунального майна) в статутному (складеному) капіталі, у разі встановлення фактів розкрадання, нестачі, знищення, псування майна.

Пункт 105 - дата оцінки визначається з урахуванням положень частини 3 статті 225 Господарського кодексу України, відповідно до якої під час визначення розміру збитків враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі коли вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Орган приватизації (інший державний орган або орган місцевого самоврядування) приймає рішення про розмір збитків з використанням звіту про оцінку збитків за умови наявності позитивного висновку рецензента такого звіту.

Пункт 110 - стандартизована оцінка збитків проводиться у таких випадках:

відсутність вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після його розкрадання, нестачі, знищення, псування, крім даних бухгалтерського обліку. У разі неможливості проведення незалежної оцінки збитків у випадках, зазначених в абзацах другому і третьому цього пункту, оцінка збитків полягає у збільшенні балансової залишкової вартості пошкодженого майна, визначеної станом на дату оцінки, встановлену для приватизації (корпоратизації) або передавання його в оренду; останню звітну дату балансу підприємства - балансоутримувача пошкодженого майна до розкрадання, нестачі, знищення, псування, на коефіцієнт, що дорівнює добутку індексів цін виробників промислової продукції за галузями промисловості, які визначаються Держстатом, або індексів зміни вартості будівельно-монтажних робіт, які визначаються Мінрегіоном, за період з дати, на яку було введено в експлуатацію пошкоджене майно, до дати оцінки збитків. У разі коли відсутня інформація про залишкову балансову вартість майна або коли така вартість дорівнює нулю на дату оцінки, встановлену для приватизації (корпоратизації) або передавання його в оренду; останню звітну дату балансу підприємства - балансоутримувача пошкодженого майна до розкрадання, нестачі, знищення, псування, збільшенню підлягає первісна балансова вартість такого майна, зменшена на 50 відсотків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 936, 950, 951 ЦК України, пунктів 105, 110 Методики оцінки майна. Касаційний перегляд здійснюється в межах доводів касаційної скарги.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

16. Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Отже, у випадку встановлення судами факту укладення між сторонами договору зберігання майна, зобов'язання сторін внаслідок неналежного зберігання, виникають з такого договору, а зобов'язання третіх осіб щодо предмета договору зберігання виникають, як деліктні, перед зберігачем майна, який прийняв на себе відповідальність за передане йому майно, за винятком встановлення форм-мажорних обставин.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем укладено договір зберігання державного майна від 16.11.2009 №38, предметом якого відповідно до пункту 1.1. є передача на безоплатне зберігання державного нерухомого майна, в тому числі житлового будинку, розташованого за адресою: село Запоріжжя, вулиця Миру, 15 (інвентарний номер 70481).

При цьому, відповідно до пункту 3.1. зазначеного договору, його укладено на строк три роки до передачі державного майна у комунальну власність і вступає з дня його підписання, а пунктом 3.2. сторони передбачили, що у разі відсутності вимог щодо повернення майна, термін дії договору продовжується на таких же умовах ще на той же термін.

Отже, умовами пунктів 3.1., 3.2. договору передбачено те, що хоча строк дії договору і визначено сторонами, однак, такий строк продовжується до моменту вимоги та повернення нерухомого майна та не залежить від конкретної дати, а визначений саме моментом настання відповідних обставин - пред'явлення вимоги до зберігача про повернення нерухомого майна, передачі державного майна у комунальну власність.

Відтак, апеляційний суд, з урахуванням положень пунктів 3.1., 3.2. договору та відсутності доказів, які б підтверджували припинення дії договору, його розірвання, дійшов правильного висновку про те, що договір є чинним, а доводи відповідача щодо припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку дії договору такими, що спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

18. Відповідно до частини 1 статті 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. При цьому, якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Крім того, виходячи з аналізу частини 1 статті 950 та частини 1 статті 951 ЦК України, на зберігача покладена відповідальність на загальних підставах за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, тому зберігач, у випадку втрати речі, зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

19. Задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд виходив з того, що на позивача покладено обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків, у зв'язку з перебуванням будинку у володінні та користуванні фізичних осіб-мешканців, що в ньому проживали та не були пов'язані із сторонами спору правами та обов'язками, що випливають із спірного договору.

Однак, Верховний Суд вважає такі висновки апеляційного суду неправильними з огляду на таке.

Матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами підтверджується, що договір зберігання державного майна №38, укладений 16.11.2009 і з моменту його дії позивач здійснював неодноразові перевірки майна, на підтвердження чого позивачем надано акти перевірки (т. 1, а.с. 74-92), а відповідач визнавав дійсність зобов'язань за договором та не порушував питань про передачу спірного будинку в комунальну власність у зв'язку з проживанням у ньому фізичних осіб. Крім того, відповідач підтвердив перебування майна на зберіганні листом від 12.11.2015 №58, що було прийнято до уваги судами (т. 1, а.с. 93). При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлених місцевим та апеляційним судами обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів та не доведено в порядку статті 74 ГПК України неможливості оглянути нежитлове приміщення як до підписання договору зберігання та акта прийому-передачі, так і після такого підписання (т. 1, а.с. 19-24). Судами встановлено відсутність звернень відповідача до позивача в порядку, передбаченому статтею 945 ЦК України щодо зміни умов зберігання, чи недопуску його до приміщення.

Відтак, колегія суддів касаційного суду вважає більш обґрунтованими матеріалами справи та наявними у ній доказами висновки місцевого суду про недоведення відповідачем відсутності його вини у неналежному зберіганні майна згідно з укладеним договором та недоведенні відповідачем вжиття всіх залежних від нього заходів щодо збереження ввіреного йому державного майна відповідно до вимог частини 2 статті 614 ЦК України, а висновки апеляційного суду про необхідність доведення позивачем вини відповідача при завданні збитків не відповідають положенням статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якою учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Отже, обов'язок доведення відсутності в його діях чи бездіяльності вини у заподіянні збитків покладається на відповідача у справі.

Крім того, звертаючись до суду, позивачем на підтвердження наявності збитків надано суду договір безоплатного зберігання №38 від 16.11.2009, акт прийому-передачі відповідного майна 16.11.2009 (т. 1, а.с. 19-22), акт перевірки державного майна, підписаний головним бухгалтером відповідача Чернишовою Л.Я. із зауваженнями та акт огляду стану державного майна на підтвердження виявлених пошкоджень (т. 1, а.с. 26-32), акт оцінки збитків від 07.08.2017 (т. 1, а.с. 37), що завдані позивачу, які прийняті до уваги як належні в обґрунтування виникнення договірних зобов'язань зберігання майна.

При цьому, положеннями Цивільного кодексу України та умовами договору №38 від 16.11.2009 не передбачено звільнення відповідача від відповідальності за знищення майна у зв'язку з його знищенням третіми особами, окрім випадку втрати, нестачі чи пошкодження майна, викликаних непереборною силою (пункт 4.4 Договору), що в даному випадку судами не встановлено.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений права звернутись до осіб, винних у знищенні нерухомого майна, або їх спадкоємців з позовною заявою про стягнення завданої майнової шкоди в порядку, передбаченому статтею 1166 ЦК України.

20. Верховний Суд вважає необґрунтованим викладені у відзиві доводи відповідача щодо відсутності в договорі зберігання та акті прийому-передачі опису стану майна, відсутності фотографій майна, якими б підтверджувався його фактичний стан, оскільки такі доводи стосуються питань дослідження та оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень касаційного суду згідно із статтею 300 ГПК України.

21. Також, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів розміру завданого збитку на суму 10 857 грн., оскільки, як правильно встановлено місцевим судом та відповідно до пункту 110 Методики оцінки майна, відсутність вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після його розкрадання, нестачі, знищення, псування, крім даних бухгалтерського обліку, є прямою підставою для проведення саме стандартизованої оцінка збитків, а положеннями статей 7, 8, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не встановлено обмежень щодо можливості проведення оцінки завданих збитків та рецензування її працівниками Фонду державного майна України, згідно з пунктом 110 Методики. При цьому, місцевий суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість стягнення збитків із врахуванням ПДВ.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.1. описової частини даної постанови, Верховний Суд вважає обґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 16-21 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги позивача, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В. Судові витрати

24. У зв'язку із задоволенням касаційної скарги позивача, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд на суму 3 200 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №908/2467/17 скасувати, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2018 у справі №908/2467/17 залишити в силі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геолан-Агро" (71770, Запорізька область, Токмацький район, село Запоріжжя, вулиця Центральна, будинок 15, ЄДРПОУ 36496721) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Перемоги, будинок 50, ЄДРПОУ 20495280) 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 (нуль) коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в касаційному суді.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк