Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КГС ВП від 11.07.2019 року у справі №910/16362/18 Ухвала КГС ВП від 11.07.2019 року у справі №910/16...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16362/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Васьковського О. В.,

учасники справи:

позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир,

відповідач - Корпорація "Таско",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Військова частина А1979,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Корпорації "Таско"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019

у складі колегії суддів: Чорногуза М. Г. (головуючий), Агрикової О. В., Чорної Л. В.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019

у складі судді Курдельчук І. Д.

у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир

до Корпорації "Таско",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Військової частини А1979,

про стягнення 422 025,22 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1.31.07.2006 Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною району Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (правонаступником якої відповідно до директиви від 18.01.2008 №Д-322/1/01 Міністерства оборони України є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир; орендодавець) та Корпорацією "Таско" (орендар) укладено Договір оренди.

2. Відповідно до умов укладеного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення, майстерня, площею 688,8 кв. м. в будівлі №8 - (майстерня) в/м №8, розташоване за адресою: Житомирська область, с. Вільшанка, вул. Західна, 20 Чуднівського району, що знаходиться на балансі та обліковується в Бердичівській КЕЧ району, вартість якого визначена за експертною оцінкою та становить згідно з актом оцінки - 159 664 грн (пункт 1.1 Договору).

3. Термін дії Договору до 10 (десяти) років (пункт 1.2 Договору).

4. Назване у пункті 1.1 Договору нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під цех з ремонту та утилізації боєприпасів (пункт 1.4 Договору).

5. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі майна (Додаток №2) (пункт 2.1 Договору).

6. У разі припинення Договору майно повертається орендарем орендодавцю у належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець повинен скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця (пункт 2.4 Договору).

7. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю Договором. Майно вважається повернутим орендодавцю із моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (пункт 2.5 Договору).

8. Договір діє з 31.07.2006 по 25.07.2016 (пункт 10.1 Договору).

9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду для використання за призначенням "цех по ремонту та утилізації боєприпасів", що підтверджується Актом приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 31.07.2006, який підписано уповноваженими представниками Бердичівською квартирно-експлуатаційною частиною району Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління та Корпорацією "Таско" та скріплено печатками вказаних юридичних осіб.

10. У липні 2017 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир звернувся із позовом до Корпорації "Таско" із позовом про зобов'язання усунення перешкод у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні №8 та прилеглої території, у зв'язку із тим, що строк дії договору закінчився, натомість відповідач не повернув орендоване майно орендодавцю.

11.07.12.2017 рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/627/17 у задоволенні позову відмовлено.

12.14.03.2018 постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 у справі №906/627/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов'язання Корпорації "Таско" усунути перешкодити у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні інв. №8 площею 688,8 кв. м. ; в цій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; зобов'язано Корпорацію "Таско" усунути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомир перешкоди у користуванні майном шляхом вивільнення будівлі майстерні інв. №8 площею 688,8 кв. м. за адресою:

Житомирської область, с. Вільшанка, вул. Західна 20, Чуднівського району; в решті рішення суду залишено без змін.

13. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 906/627/17 встановлено наступне:

"По закінченню дії Договору Відділ неодноразово надсилав на адресу Корпорації попередження про припинення Договору та вивільнення орендованих приміщень від
22.09.2016 №4151 та від 25.08.2016 №3448.

Крім того, представниками Відділу в односторонньому порядку були складені акт приймання-передачі орендованого майна та акт інвентаризації.

30.09.2016 на адресу відповідача був надісланий супровідний лист №4302 про підписання зазначених актів та вивільнення орендованих нежитлових приміщень.

В свою чергу, відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що станом на день подання позову зазначені акти були підписані, отже, нерухоме військове майно за адресою:

Житомирська область, с. Вільшанка, вул. Західна 20, Чуднівського району в/м №8, не вивільнено.

Матеріали справи містять аудиторський звіт від 25.05.2017 №234/3/31/аз за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності Відділу за період
01.06.2013 по 28.02.2017, з якого встановлено, що будівля інв №8, майстерня, розташована на території Військової частини А1979 відповідачем не вивільнена."

14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу рахунки щодо компенсації земельного податку за період з серпня 2016 по грудень 2017, а також рахунки щодо оренди приміщень за період з серпня 2016 по грудень 2017.

15. Відповідачем оплачено позивачу орендну плату у загальній сумі 188 499,66 грн та компенсацію земельного податку.

16.13.11.2018 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир звернувся до відповідача з вимогою від №5523, у якій зазначав про нарахування на підставі статті 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (серпень 2016 - жовтень 2018) у сумі 610 525,28 грн, у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо повернення майна та враховуючи сплату відповідачем 188 500,06 грн, вимагав сплатити неустойку у розмірі 422 025,22 грн.

Обґрунтування позову

17.06.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир до Корпорації "Таско" про стягнення 422 025,22 грн неустойки за договором оренди нерухомого майна від
31.07.2006 № 339. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем обов'язку щодо вивільнення орендованого нерухомого майна, у зв'язку із припиненням договору оренди та положеннями статті 785 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

18.12.03.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16362/18 позов задоволено повністю.

19. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не повернуто позивачу з оренди приміщення, яке було передане Корпорації "Таско" за договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 422 025,22 грн неустойки в силу приписів статті 785 Цивільного кодексу України є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції мотивував своє рішення положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо обставин, встановлених у господарській справі № 906/627/17.

20. Додатково суд першої інстанції зауважив, що відповідач належно виконавши судове рішення, а також умови договору в частині повернення орендованого майна шляхом підписання акту приймання-передачі майна, не позбавлений права на звернення до суду про захист свого права власності щодо належного йому рухомого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

21.11.06.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/16362/18 апеляційну скаргу Корпорації "Таско" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/16362/18 залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/16362/18 змінено, шляхом викладення резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Корпорації "Таско" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир 358 521,56 грн неустойки та 5 378,29 грн судового збору." Доручено Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Корпорацію "Таско". Справу № 910/16362/18 повернуто до Господарського суду міста Києва.

22. Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки Договір оренди припинив свою дію 25.07.2016, що також встановлено судами у справі №906/627/17, положення цього договору щодо індексації орендної плати у період після припинення дії договору не можуть бути застосовані під час здійснення розрахунку неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, як такі, що втратили чинність.

23. При цьому, апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки, в силу приписів статті 785 Цивільного кодексу України, є обґрунтованими.

24. Суд апеляційної інстанції також погодився із місцевим господарським судом про те, що відповідач після повернення позивачу за актом приймання-передачі майна, не позбавлений права на звернення до суду з метою захисту права власності на належне йому рухоме майно, що перебуває на території орендованого майна.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25.21.06.2019 Корпорацією "Таско" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від
11.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/16362/18 у повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

26. Скаржник стверджує, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишився той факт, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Вина Корпорації "Таско" у неможливості вивільнення орендованого приміщення - відсутня, оскільки доступу до приміщення та до майна, яке знаходиться у орендованому приміщенні у Корпорації "Таско" не має, у зв'язку з чим неможливо вивільнити орендоване приміщення до надання доступу Корпорації "Таско" до її майна, яке знаходиться в орендованому приміщенні, з метою його вивільнення.

Водночас скаржник посилається у поданій касаційній скарзі на невиконання обов'язку орендодавця по забезпеченню доступу до орендованого майна. Крім того, відповідач посилається на його листування переписку з позивачем, третіми особами, опис фактів щодо обмеження/заборони доступу його представників до орендованого приміщення.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

27.24.07.2019 до Верховного Суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м.

Житомир надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить Суд залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

В. Доводи, викладені у поясненнях на відзив

28.30.07.2019 до Суду від відповідача також надійшли пояснення на відзив, в яких скаржник стверджує, що доступ до орендованого приміщення представникам відповідача був заборонений, Позивач не забезпечив доступ відповідачу до орендованого нерухомого майна для можливості його вивільнення, вина Корпорації відсутня, оскільки вона вчиняла всі необхідні дії для своєчасного вивільнення орендованого майна.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

31. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між сторонами у справі було укладеного договір оренди з терміном дії з 31.07.2006 по 25.07.2016.

Договором передбачено обов'язок орендаря повернути орендоване майно після закінчення терміну дії договору та визначено, що майно вважається повернутим орендодавцю із моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 2.5 договору). Невиконання цього обов'язку стало підставою позовних вимог орендодавця. Заперечуючи проти позову, орендар посилається на не забезпечення йому позивачем доступу до приміщень.

32. Таким чином, між сторонами відносин оренди у нинішній справі склалися два види правовідносин: зобов'язальні, що випливають з укладеного між сторонами спору договору оренди та речові, що випливають з неправомірного, на думку відповідача, притримання позивачем товарно-матеріальних цінностей (обладнання), що належать позивачеві, на своїй території.

33. Суд, розглядаючи позовну заяву, виходить з принципу диспозитивності, тобто розглядає лише ті позовні вимоги, що їх визначено позивачем. Визначаючи коло питань, що їх належить розв'язати у межах поданого позову, що випливає з відносин оренди як зобов'язальних відносин, суд повинен встановити чи виникли між сторонами зобов'язальні відносини, чи допущено відповідачем порушення його зобов'язальних відносин та чи є вина відповідача у порушенні саме зобов'язального правовідношення.

34. Верховний Суд зазначає, що за змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

36. Згідно з частиною другою зазначеної норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

37. Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною умовою є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 927/1215/13 і від 19.08.2014 у справі № 3-85гс14.

38. Крім того, при вирішенні питання щодо підстав нарахування неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17, дійшов висновку про те, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

39. Обставини припинення дії укладеного між сторонами договору оренди та невивільнення відповідачем орендованого майна були встановлені у справі № 906/627/17, у розгляді якої брали ті ж самі сторони, що і у даній справі № 910/16362/18, які в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи.

40. Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що по закінченню дії укладеного між сторонами договору оренди, позивач неодноразово направляв відповідачу листи про припинення дії договору та вивільнення орендованого приміщення. 30.09.2016 на адресу відповідача позивачем також було направлено супровідний лист про підписання актів приймання-передачі орендованого майна, які є належними доказами повернення орендарем орендованого майна, відповідно до положень пункту 2.5. укладеного договору, однак, які не були підписані відповідачем.

41. Досліджуючи питання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норми статей 614, 785 Цивільного кодексу України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

42. У силу частин 1 , 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

43. У даному випадку суди першої та апеляційної інстанцій вірно визначили необхідність розгляду питання вини відповідача у розрізі саме зобов'язальних правовідносин, зосередивши свою увагу на питанні прострочення повернення орендованого майна.

44. При цьому скаржник у поданій касаційній скарзі не заперечує проти наявності прострочення його зобов'язання по поверненню орендованого приміщення, однак, наполягає на тому, що таке прострочення було обумовлено незабезпеченням позивачем доступу до орендованих приміщень для можливості їх вивільнення.

Водночас суди першої та апеляційної інстанції не встановили, що незабезпечення доступу до орендованих приміщень є підставою для припинення відносин оренди. Не ставить і сам скаржник під сумнів повноту дослідження наданих доказів у цій частині судами першої та апеляційної інстанцій. Як вже зазначалося вище, належним доказом повернення майна з оренди є підписаний сторонами акт приймання-передачі.

45. Окрім того, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено і обставин ухилення орендодавця від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, як підстави звільнення відповідача від сплати орендодавцю неустойки за час прострочення повернення такого майна.

46. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши наявність між сторонами зобов'язальних відносин, прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню орендованого майна, дійшли вірного висновку наявності підстав для стягнення з відповідача неустойки у силу частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки наявність вини відповідача саме у неповерненні раніше орендованого приміщення позивачеві ґрунтується на встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактах.

47. Посилання скаржника на листування з позивачем, третіми особами, опис фактів щодо обмеження/заборони доступу представників відповідача до орендованого приміщення, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки їх дослідження суперечить повноваженням суду касаційної інстанції, встановленим статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

48. Окрім того, суд касаційної інстанції зауважує, що питання обмеження/заборони доступу представників скаржника до орендованого приміщення у даному випадку лежать поза межами тих фактів, які належить встановити суду саме у межах заявлених позовних вимог.

49. Додатково Верховний Суд також зауважує, що орендар, вважаючи, що неправомірними діями орендодавця порушується його права на належне йому рухоме майно, не позбавлений права на звернення до суду із окремим позовом про захист свого права власності.

50. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

51. Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

53. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Корпорації "Таско" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

54. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Корпорації "Таско" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/16362/18 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

О. Васьковський
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати