Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7918/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017

(суддя - Петренко І.В.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017

(колегія суддів: Іванов О.Г. - головуючий, Дармін М.О., Антонік С.Г.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ"

до Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради

про стягнення 167 084, 38 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро (далі по тексту - Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, м.Дніпро (далі по тексту - Відповідач) про стягнення 167084,38грн. основної заборгованості. Судові витрати по справі Позивач просив суд стягнути з Відповідача.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій

3. Позов обґрунтований тим, що в період з січня 2016 року по грудень 2016 року Позивачем надано телекомунікаційних послуг на пільгових умовах споживачам, які проживають в Чечелівському районі м.Дніпра на загальну суму 167084,38грн., яка має бути відшкодована Позивачу за рахунок державних субвенцій.

4. В позові зазначено, що керуючись положеннями чинного законодавства, витрати за надані на пільгових умовах телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають на території Чечелівського району м. Дніпра, мають бути відшкодовані Позивачу головним розпорядником коштів місцевого бюджету, яким є Відповідач.

5. Позивач зазначає, що законодавство не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України та не залежать від їх бажання.

6. Також в позові зазначено, що акти звіряння складаються за формою №3-пільга. Складання актів встановленої форми, надання їх на підпис Позивачу та надсилання до державних органів для виділення фінансування відноситься, відповідно до вимог законодавства, до обов'язків Відповідача, які останній не виконав.

7. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 позов задоволено; вирішено стягнути з Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у м.Дніпрі ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 167084,38грн. (сто шістдесят сім тисяч вісімдесят чотири грн. 38 коп.) основної заборгованості; 2506,26грн. (дві тисячі п'ятсот шість грн. 26 коп.) судового збору.

8. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 року у справі № 904/7918/17 - залишено без змін.

9. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що суди виходили з обставин наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у вказаній вище сумі; з того, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян; з того, що відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг не звільняє Відповідача від необхідності виконання зобов'язання; а також з того, що на момент розгляду справи доказів здійснення оплати Позивачу заявлених витрат суду не надано.

10. Оскаржувані судові рішення обґрунтовані приписами ст. ст. 11, 174, 526, 617 ЦК України, ст. ст. 89, 97, 102 Бюджетного кодексу України, ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

11. До Верховного Суду від Відповідача надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 і ухвалити нове судове рішення.

12. В обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій з прийняттям нового рішення Відповідач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

12.1. Суди не врахували, що між Управлінням соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради та ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" жодних договорів з приводу надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги у 2016 році не укладалось.

12.2. Суди не врахували, що Відповідач не має будь-яких зобов'язань перед ПАТ "Укртелеком" у 2016 році.

12.3. Суди не врахували, що Позивач не надав до суду доказ з яких міркувань він виходив визначаючи розмір позову, та чи дійсно були надані послуги зв'язку громадянам пільгової категорії.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. До Верховного Суду від ПАТ "Укртелеком" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Позиція Верховного Суду

14. Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі №904/7918/17; прийнято до розгляду касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

16. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Щодо доводів касаційної скарги проте, що суди не врахували, що між Управлінням соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради та ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" жодних договорів з приводу надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги у 2016 році не укладалось, та проте, що суди не врахували, що Відповідач не має будь-яких зобов'язань перед ПАТ "Укртелеком" у 2016 році, колегія суддів зазначає наступне.

19. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

20. Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

21. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

22. За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

23. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

24. У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

25. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

26. За змістом підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27. На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", якою затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення; Реєстр), а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

28. Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

29. Пунктом 3 Положення передбачено, що управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги, та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", у якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; уносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

30. Відповідно до пункту 11 Положення уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

31. Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - Відповідач у справі, в силу закону, має відшкодувати Позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

32. Викладені вище висновки відповідають правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, які наведені у постановах від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 10.04.2018 у справі №927/291/17 та від 23.04.2011 у справі №906/621/17.

33. Зазначене спростовує доводи касаційної скарги проте, що суди не врахували, що між Управлінням соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради та ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" жодних договорів з приводу надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги у 2016 році не укладалось, та проте, що суди не врахували, що Відповідач не має будь-яких зобов'язань перед ПАТ "Укртелеком" у 2016 році.

34. Щодо доводу касаційної скарги проте, що суди не врахували, що Позивач не надав до суду доказ з яких міркувань він виходив визначаючи розмір позову, та чи дійсно були надані послуги зв'язку громадянам пільгової категорії, колегія суддів зазначає наступне.

35. Суди попередніх інстанцій встановили, що Позивач щомісячно направляв Відповідачу звіти для розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, а також надсилав акти звіряння розрахунків за надані населенню пільги за послуги зв'язку, які відповідачем підписані не були (т. 1 а.с. 10-45).

36. Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума витрат, понесених Позивачем за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за період січень грудень 2016 становить 167 084,38 грн., що підтверджується витягами з поіменних списків громадян, яким було надано послуги на пільгових умовах за формою "2-пільга", і такі витрати не були відшкодовані Відповідачем Позивачу.

37. Колегія суддів суду касаційної інстанції наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

38. За таких обставин, довід касаційної скарги проте, що суди не врахували, що Позивач не надав до суду доказ з яких міркувань він виходив визначаючи розмір позову, та чи дійсно були надані послуги зв'язку громадянам пільгової категорії, спростовується встановленими фактичними обставинами справи, а тому є необґрунтованим.

39. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Колегія суддів суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 дійшла до висновку, що зазначені рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. За таких обставин, касаційна скарга Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 904/7918/17 підлягає залишенню без задоволення, а зазначені судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 904/7918/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 у справі № 904/7918/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко