Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.09.2018 року у справі №910/22554/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/22554/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників судового процесу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018

у складі колегії суддів: Хрипуна О.О. (головуючий), Куксова В.В., Шаптали Є.Ю.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

про стягнення 27 560, 99 грн,

У відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд постанови суду апеляційної інстанції у даній справі здійснюється без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 20.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна" (далі - ТОВ "Лан-Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЛП-Чайка" укладено Договір оренди, на підставі якого ТОВ "Лан-Україна" орендує торгівельно-складський комплекс "МЛП-Чайка", розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1а.

2. 25.01.2017 близько 19 год. 00 хв. на території вказаного складського комплексу водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, не звернувся за допомогою до інших осіб, скоїв наїзд на двері рампи, внаслідок чого були пошкоджені ворота № 3, секції 1, корпусу 1 складського приміщення.

3. 06.02.2017 постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/1143/17 водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

4. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Renault Premium", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПрАТ "УКС "Княжа Вієнна Іншуранс Груп") згідно з полісом АЕ № 7913545, ліміт по майну - 100 000 грн, франшиза 0, 00 грн.

5. 02.02.2017 ТОВ "Лан-Україна" звернулося до ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" із заявою № 35/01-05 від 01.02.2017 про страхове відшкодування.

6. 23.02.2017 листом № 41 власник складських приміщень - ТОВ "МЛП-Чайка" - повідомило ТОВ "Лан-Україна" про те, що не заперечує проти того, щоб страхове відшкодування за страховим випадком, внаслідок якого були пошкоджені ворота № 3, секції 1, корпусу 1 складського приміщення, було виплачено страховою компанією безпосередньо на рахунок позивача за умови обов'язкового подальшого проведення ремонту зазначених воріт силами і коштами позивача.

7. 24.03.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 128/01-05 про виплату страхового відшкодування.

8. 29.03.2017 ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" листом № 1848 повідомило позивача про те, що розмір матеріального збитку відповідно до Звіту про незалежну оцінку від 20.03.2017 № 129/5, виконаного ТОВ "ЕАК "Фаворит", складає 2 856 грн, внаслідок чого було вирішено виплатити позивачу страхове відшкодування в сумі 2 856 грн. При цьому, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування на рахунок потерпілої особи, з вартості запасних частин було утримано суму ПДВ. Після надання документів, що підтверджують виконання ремонтних робіт платником ПДВ, відповідачем буде переглянуто питання щодо доплати страхового відшкодування в частині ПДВ.

9. 29.03.2017 згідно з платіжним дорученням № ЗР019153 відповідач перерахував на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 2 856 грн.

10. 15.06.2017 ТОВ "Лан-Україна" звернулось до ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" із заявою про доплату страхового відшкодування, мотивуючи свою заяву тим, що відповідно до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.05.2017 № 284 загальний розмір матеріальної шкоди по ремонту майна, яке орендує ТОВ "Лан-Україна" склав 29 410 грн, у тому числі ПДВ 4 901, 67 грн. Кошти були перераховані ТОВ "АЗБІ Сервіс", що підтверджується платіжним дорученням від 03.05.2017 № 1000002265.

11. 20.07.2017 платіжним дорученням № ЗР042335 ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" сплатило ТОВ "Лан-Україна" страхове відшкодування в розмірі 571, 20 грн.

12. Оскільки залишок в сумі 25 982, 80 грн відповідачем в добровільному порядку сплачений не був, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Обґрунтування позову

13. 14.12.2017 ТОВ "Лан-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення 27 560, 99 грн, з яких 25 982, 80 грн страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та 1 587, 19 грн пені відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

14. Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача не було правових підстав зменшувати розмір завданої шкоди та стверджує, що статтею 31 зазначеного Закону не передбачено, що розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Обґрунтування відзиву на позовну заяву

15. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на статті 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"та стверджував, що відповідно до звіту про оцінку від 20.03.2017 № 129/5 розраховано коефіцієнт фізичного зносу 20 %, тож при виплаті страхового відшкодування відповідач зобов'язаний відшкодувати кошти з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Також відповідач посилався на правову позицію Верховного Суду України у справі № 910/3650/17 (постанова від 22.03.2017), відповідно до якої "спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного коледжу України відшкодовує особа, яка завдала збитків."

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 25 982, 80 грн страхового відшкодування, 1 578, 19 грн пені та 1 600 грн витрат по оплаті судового збору.

17. Суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог. Вимоги щодо стягнення пені задоволені з посиланням на положення пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом також відхилено посилання відповідача на положення статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та зазначено, що з аналізу вищевказаної правової норми вбачається, що вона застосовується до розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, тоді як в даному випадку пошкоджено майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

18. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 скасовано, в позові відмовлено.

19. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого майна, розрахованого на підставі звіту про оцінку, виконаного оцінювачем у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у відповідача внаслідок настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з відшкодуванням шкоди потерпілій особі, але виходячи з вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності у звіті від 20.03.2017 № 129/5.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. 05.09.2018 ТОВ "Лан-Україна" подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 у справі № 910/22554/17.

21. В касаційній скарзі ТОВ "Лан-Україна" посилається на неправильне застосування апеляційним господарським судом статті 1194 Цивільного кодексу України та положень пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та стверджує, що викладені в оскаржуваній постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 висновки суперечать висновкам про застосування норм права, вказаних у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, чим порушено приписи статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник також посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку залишення без задоволення касаційної скарги ТОВ "Лан-Україна" у даній справі з огляду на наступне.

24. Визначальним питанням для правильного вирішення цього спору є належне визначення розміру заподіяної шкоди та відповідно виплати страхового відшкодування.

25. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові зазначив, що відповідач як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми - статті 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого майна, розрахованого на підставі звіту про оцінку, виконаного оцінювачем у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Тому прийнято рішення про безпідставність позовних вимог і зроблено висновок про правильність сплати страхового відшкодування шкоди потерпілій особі, але виходячи з вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності у звіті від 20.03.2017 № 129/5.

26. Колегія суддів погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції.

27. Так, згідно з положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі.

28. Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

29. Водночас, норми спеціального закону - Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - передбачають, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. А шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, відповідно до положень статті 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

30. Оскільки страхове відшкодування шкоди потерпілій особі у даній справі визначено у спосіб, встановлений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - на підставі звіту, виконаного оцінювачем, а позивачем не надано встановлених статтею 31 Закону доказів визначення іншого розміру заподіяної шкоди, як і не заявлялося клопотання про проведення відповідної експертизи, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що у відповідача внаслідок настання страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і суми фактичних витрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з відшкодуванням шкоди потерпілій особі, але виходячи з вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності у звіті від 20.03.2017 № 129/5.

31. Судовою колегією відхиляються доводи касаційної скарги про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновкам про застосування норм права, вказаних у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц та в постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, оскільки обставини перелічених справ, як і норми права, що регулюють спірні правовідносини, істотно відрізняються від обставин та норм права, що підлягають застосуванню, у справі, що переглядається в касаційному порядку.

Так, у справі № 755/18006/15-ц визначальним питанням було правильність застосування положень статей 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування". При цьому судом зазначено, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Тобто, у справі № 755/18006/15-ц питання правильності визначення розміру заподіяної шкоди не розглядалося.

У справі № 910/22886/16 висвітлена проблема виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника з огляду на наявність відповідних умов у договорі добровільного комплексного страхування на транспорті, що не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить.

У справах № 924/675/17 і № 910/9396/17 вирішувалося питання розміру шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортному засобу (стаття 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), а не майну, та зроблено висновок, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, у перерахованих вище справах не вирішувалося питання визначення розміру заподіяної шкоди матеріальним цінностям (майну потерпілого) та відповідно незгоди з визначеним розміром шкоди.

Б. Висновки щодо застосування норм права

32. Стаття 31 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Незгода учасників страхових та деліктних правовідносин з розміром заподіяної шкоди і відповідно страховим відшкодуванням може реалізовуватися шляхом подання відповідних доказів при розгляді справи та завдяки принципу змагальності сторін.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, а оскарженої постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Г. Судові витрати.

34. Понесені ТОВ "Лан-Україна" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 у справі № 910/22554/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк