Історія справи

Постанова КГС ВП від 21.11.2023 року у справі №908/2336/22
Постанова КГС ВП від 21.11.2023 року у справі №908/2336/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 908/2336/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 (суддя Горохов І. С.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 (головуючий суддя Мороз В. Ф., судді Коваль Л. А., Чередко А. Є.)

у справі № 908/2336/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція "Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"

про стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Литвин П. В., відповідача - Лозовицький М. С.)

ВСТУП

1. Верховний Суд у цій справі розглядав касаційну скаргу відповідача, який не погоджувався із нарахуванням йому штрафу за порушення зобов`язання за договором, а також вважав, що недостатнім є зменшення розміру заявленого штрафу до 10 %. Також розглядав касаційну скаргу позивача, який навпаки не погоджувався з тим, що розмір заявленого ним штрафу суди зменшили на 90%.

2. За результатом розгляду касаційних скарг, Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність залишення оскаржуваних судових рішень без змін, про що детально викладено нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Компанія) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька теплова електрична станція "Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕС в розмірі 36 064 099,55 грн.

4. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕЗ, а саме порушення встановленого пунктом 3.4.11 договору строку укладення договору про договірне списання, внаслідок чого відповідачеві нарахована сума штрафу у розмірі 10% від вартості природного газу, поставленого протягом дії договору поставки у розмірі 36 064 099,55 грн.

Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Компанії штраф у розмірі 3 606 409,96 грн. У позові в частині стягнення штрафу в розмірі 32 457 689,59 грн відмовлено.

6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновку про те, що позивач обґрунтовано здійснив нарахування штрафу за несвоєчасне укладення договору про договірне списання. В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на наявність об`єктивних підстав та доцільність зменшення штрафу, на 90% (36 064 099,55 грн - 90% = 3 606 409,96 грн).

Касаційні скарги

7. Не погодившись з рішенням і постановою, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення і постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

8. Позивач також звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 32 457 689,59 грн скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення штрафу в розмірі 32 457 689,59 грн задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача

9. Відповідач не погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для стягнення з нього штрафу, передбаченого пунктом 3.4.11 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕС. Пояснює, що вживав усіх залежних від нього заходів для своєчасного підписання договору списання, що свідчить про відсутність його вини. Водночас поведінку позивача щодо укладення договору списання і стягнення із відповідача необґрунтованого розміру штрафу вважає недобросовісною.

10. Посилається на дискримінаційні положення пункту 3.4.11 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЗЕС. Вказує, що зобов`язання із оплати вартості постановленого йому газу не були порушені, а також наголошує на відсутності у позивача збитків.

11. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених, у тому числі, у постановах від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17.

12. Окрім того, беручи до уваги специфіку спірних правовідносин, а саме той факт, що предметом спору у справі було стягнення суми штрафу за договором постачання природного газу за порушення зобов`язання щодо укладення іншого договору - договору договірного списання, підставою касаційного оскарження рішень також зазначає положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 509 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, щодо можливості стягнення неустойки за порушення умов попереднього договору у вигляді штрафу у відсотковому відношенні до вартості обсягів поставленого товару за основним зобов`язанням, а також статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 ЦК України, в контексті меж застосування оціночних понять ("значно", "надмірно") основоположних принципів в цивільному праві при вирішенні питання про зменшення суми неустойки.

Узагальнені доводи касаційної скарги позивача

13. Позивач не погоджується з рішеннями судів в частині відмови в позові щодо стягнення штрафу в розмірі 32 457 689,59 грн (зменшення штрафу на 90%).

14. На переконання позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, не мав права зменшувати неустойку, оскільки зменшення розміру штрафу на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

15. Зазначає, що стягнення із відповідача 36 064 099,55 грн не є "надмірним" чи "значним" у порівнянні до вартості переданого відповідачеві товару - природного газу на загальну суму 360 640 955,41 грн.

16. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме - неправильним тлумаченням статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах.

17. Окрім того, вказує на порушення норм процесуального права, а саме статті 76 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (так, висновок суду, про те, що відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, базується на його твердженні про відсутність спору щодо погашення заборгованості за поставлений газ, що не відповідає дійсності, та спростовується фактом розгляду спору Господарським судом Запорізької області у справі № 908/780/23).

Відзиви

18. Компанія у відзиві на касаційну скаргу Товариства просить залишити її без задоволення, зазначаючи, що обставини щодо неспростування відповідачем наявності його вини у порушенні зобов`язання за договором установлені судами, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, суперечливими та такими, що зводяться до переоцінки фактичних обставин справи.

19. Товариство у відзиві на касаційну скаргу Компанії просить залишити її без задоволення, а судові рішення в частині відмови в позові - без змін, зазначаючи про те, що зменшення неустойки є правом суду, наданим йому законодавцем. Вважає обґрунтованими висновки судів про можливість зменшення штрафу на 90 % за порушення немайнового зобов`язання. Водночас вказує, що наведена позивачем практика Верховного Суду щодо питання правомірності зменшення неустойки за порушення грошового зобов`язання не є релевантною до правовідносин, що склалися в цій справі.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

20. 10.03.2022 Компанія (постачальник) і Товариством (споживач) уклали договір постачання природного газу № ТЕС-ЗЕЗ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити природний газ споживачу, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

21. Відповідно до п. 3.4.11. Договору споживач зобов`язався укласти договір або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (надалі - договір про договірне списання) з рахунків споживача, на який надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ протягом місяця з дати підписання Договору.

Договір про договірне списання укладається між споживачем, постачальником та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок споживача. Споживач також зобов`язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів в якості оплати за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, та не здійснювати розрахунки за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений договір про договірне списання.

У випадку порушення споживачем будь-яких зобов`язань, передбачених даним пунктом Договору, споживач зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості природного газу, поставленого протягом дії даного Договору.

22. На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв протягом березня - квітня 2022 року природний газ на загальну суму 360 640 955,41 грн, що підтверджується актами приймання-передачі газу.

23. 15.04.2022 Товариством (клієнт), Акціонерним товариством "Ощадбанк" (банк) і Компанією (сторона 3) укладено договір про договірне списання №1.

24. Згідно з пунктом 2 договору про договірне списання банк та клієнт домовилися з 15.05.2022 і до повного виконання грошового зобов`язання клієнта, що виникли на підставі укладеного між клієнтом і стороною 3 договору постачання природного газу від 10.03.2022 № ТЕС-ЦЕЗ з урахуванням усіх додаткових договорів, угод, додатків змін та доповнень до нього, укладених та тих, що будуть укладені до нього.

25. Відповідно до п. 11 договору про договірне списання цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) та діє протягом строку дії договору РКО.

26. Враховуючи порушенням відповідачем встановленого пунктом 3.4.11 Договору строку укладення договору про договірне списання, відповідачеві нарахована сума штрафу у розмірі 10% від вартості природного газу, поставленого протягом дії Договору в розмірі 36 064 099,55 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

27. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

30. Так, відповідач наголошує, зокрема, на помилковості висновків судів про наявність його вини у порушенні зобов`язання за Договором щодо своєчасного укладення договору договірного списання, вказуючи про те, що це є порушенням умов попереднього договору, а також зазначає, що з урахуванням усіх обставин справи та судової практики, недостатнім є зменшення розміру заявленої неустойки до 10%.

31. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій, із посиланням на загальні норми Цивільного і Господарського кодексів України щодо обов`язковості виконання зобов`язання, визначеного умовами договору, укладеного між сторонами, а також відповідальності за порушення виконання зобов`язання, зокрема з урахуванням частини 4 статті 231 ГК України, пункту 3.4.11 Договору, виходили із того, що відповідачем допущено порушення зобов`язання, визначеного п. 3.4.11 Договору в частині укладення договору про договірне списання протягом місяця з дати підписання Договору постачання природного газу № ТЕС-ЗЕЗ.

32. Окрім того, суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів частини 2 статті 614 ЦК України, встановив, що відповідач наявність своєї вини в порушенні зобов`язання, передбаченого п. 3.4.11 Договору, не спростовав, що є підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати неустойки. Протилежні доводи відповідача направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що до повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України не входить.

33. Посилання відповідача на те, що пункт 3.4.11 Договору є попереднім договором за порушення умов якого позивач стягує з нього неустойку у вигляді штрафу у відсотковому відношенні до вартості обсягів постановленого товару за основним зобов`язанням, яке, за твердженнями відповідача, ним не порушене і не пов`язане із попереднім договором, не змінює суті спірних правовідносин та не свідчить по неправильне застосування судами норм матеріального права, позаяк предметом розгляду цього спору, а відповідно і правова природа стягнутої судами неустойки, є передбаченою сторонами у Договорі відповідальністю за порушення зобов`язання щодо укладення договору про договірне списання не пізніше одного місяця з дня укладення основного Договору, у разі порушення якого споживач зобов`язаний сплатити постачальникові штраф у розмірі 10% від вартості природного газу, поставленого протягом дії Договору.

34. Відтак, доводи відповідача про те, що пункт 3.4.11 Договору є попереднім договором не впливає як на підстави нарахування позивачем відповідачеві неустойки, так і на висновки судів щодо наявності підстав для стягнення цієї неустойки, а відтак Верховний Суд не вбачає підстав для формування висновку про який зазначено у пункті 12 цієї постанови.

35. Декларативним та таким, що не охоплюються підставою касаційного оскарження є посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16 стосовно доктрини заборони суперечливої поведінки, позаяк, по-перше, наведена постанова ухвалена за очевидно непобідної фактично-доказової бази, а, по-друге, цитування відповідачем витягу із зазначеної постанови ніяк не обґрунтоване неправильним застосування судами норм права, а направлене на переоцінку встановлених у справі обставин.

36. Аналогічне стосується посилань відповідача на постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 909/1040/17, від 27.08.2018 у справі № 922/2383/16, правовідносини у яких є очевидно неподібними до правовідносин у цій справі, яка розглядається.

37. Стосовно доводів позивача і відповідача щодо висновків судів в частині зменшення суми неустойки колегія суддів вважає за доцільне зазначити таке.

38. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

39. Статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

40. Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

41. З аналізу цих норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГК України. При цьому слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

42. Як убачається з матеріалів справи, вирішуючи питання зменшення пені, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, надав оцінку відповідним аргументам і доказам сторін, врахував ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінку винної сторони, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення укладення договору про договірне списання.

43. Суд апеляційної інстанції в основу відхилення доводів позивача про те, що заявлена сума штрафу не є надмірно великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання (лише 10% від вартості природного газу, поставленого протягом дії Договору), поклав висновок про те, що відповідачем порушено не грошове зобов`язання, а тому застосування такого критерію є невиправданим з огляду на характер спору та предмет і підстави позову.

44. Окрім того, суд апеляційної інстанції додатково щодо ступеню виконання зобов`язання відповідачем та поведінки винної сторони зазначив, що зобов`язання з укладення договору про договірне списання було виконано відповідачем; термін прострочення виконання даного зобов`язання, передбаченого п. 3.4.11 Договору, є незначним (4 дні); при цьому відповідач був на постійному зв`язку з позивачем, здійснював листування щодо виникаючих проблем та спірних моментів.

45. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази у сукупності, визначили, що такі обставини є достатніми для зменшення заявленого до стягнення позивачем штрафу на 90 %.

46. Відповідач у своїй касаційній скарзі в частині незгоди із висновками судів про стягнення з нього на користь позивача 3 606 409,96 грн штрафу, зазначає про те, що відповідне зменшення є недостатнім. Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідач наголошував, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, є обмеження розміру штрафу до 36 064,09 грн.

47. Разом з тим, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 11 цієї постанови) скаржник не наводить висновки Верховного Суду, які б свідчили про неправильне застосування судами норм матеріального права та слугували б підставою для бажаного для відповідача зменшення розміру заявленої неустойки більше ніж на 90 %. Навпаки, наведена скаржником практика Верховного Суду свідчить про те, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу, оцінки та дослідження конкретних правовідносин що склалися між сторонами, тобто сукупності з`ясованих ним обставин справи, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

48. Стосовно згаданих та частково цитованих відповідачем постанов Верховного Суду, зокрема, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 щодо усталеної практики застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, колегія суддів зазначає, що висновки судів щодо зменшення розміру штрафу в цій справі, яка розглядається, їм не суперечать, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, та з урахуванням поданих сторонами доказів у справі.

49. За таких обставин, доводи відповідача щодо неврахування судами висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи.

50. Твердження відповідача в цій частині про те, що позивач не зазнав збитків у зв`язку із простроченням укладення договору про договірне списання, а також, що у відповідача не було заборгованості за Договором, детально розглянуті і відхилені судом апеляційної інстанції, суть висновків якого зводиться до того, що наявність / відсутність збитків у позивача не було вирішальним критерієм для зменшення заявленої до стягнення неустойки, а лише однією із складових, які враховані судом першої інстанції у комплексі з оцінкою інших обставин, установлених судом. Окрім того, предметом заявлених позовних вимог є стягнення штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань передбачених пунктом 3.4.11, а не будь-яким іншим пунктом Договору, а тому порушення чи виконання відповідачем інших своїх зобов`язань за Договором не впливає на можливість застосування до нього штрафу, передбаченого пунктом 3.4.11 Договору, а також не впливає на умови та порядок визначення його розміру судом з урахуванням конкретних обставин справи, позицій та становища сторін.

51. Суд касаційної інстанції не вважає за необхідне повторно надавати оцінку відповідним доводам відповідача, а посилання на них у касаційній скарзі визнає таким, що спрямоване на переоцінку обставин покладених судами в основу судових рішень в якості підстав для зменшення пені, що як уже було зазначено вище, до повноважень суду касаційної інстанції не входить.

52. Позивач у своїй касаційній скарзі, обґрунтованій підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, навпаки посилається на необґрунтоване зменшення судами розміру неустойки на 90 %.

53. Компанія у своїй касаційній скарзі наводить практику Верховного Суду щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України та наголошує на наявності судового розсуду у питанні зменшення розміру неустойки, зокрема, наводить постанови Верховного Суду від 26.09.23 у справі №910/22026/21, від 17.10.2023 у справі 913/162/22, від 05.10.2023 у справі №910/6060/22, від 03.10.2023 у справі № 910/21146/21, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20), від 22.05.2019 у справі №910/11733/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19.

54. Аналіз постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, як в цілому, так і висновків, зроблених у них, свідчить, що основною ідеєю, на якій базуються як постанови, так і висновки, є те, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеню виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо. Висновки Верховного Суду, зроблені у цих постановах, не суперечать наведеним висновкам про те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів. Крім того, з підстав для зменшення розміру неустойки не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин у зазначених справах і застосувати у цій справі. При цьому Верховний Суд у цих справах не надавав висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені та штрафу так, щоб лише один варіант реалізації розсуду суду можна було би вважати правильним.

55. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

56. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

57. Правова позиція щодо можливості зменшення неустойки є сталою та послідовною судовою практикою, судова колегія у цій справі не вбачає підстав для відступу від неї. Судові рішення в оскаржуваній позивачем частині не суперечать названим скаржником правовим позиціям Верховного Суду. Водночас доводи позивача щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України мотивовані не самою відсутністю висновку, а виключно його незгодою із тим, як суди застосували наведений вище висновок у сукупності із установленими у справі обставинами у питанні зменшенням штрафу за прострочення укладення договору про договірне списання на 90 %, що в свою чергу не свідчить про належне обґрунтування позивачем підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

58. Позивач, зазначаючи про необґрунтоване зменшення судом розміру неустойки, по суті наголошує на тому, що сума штрафу в розмірі 10 % від вартості природного газу, постановленого протягом дії Договору, визначена як умовами самого Договору, так і не є надмірно великою в порівнянні до вартості переданого відповідачеві товару - природного газу на загальну суму 360 640 955,41 грн, що вже було проаналізовано і відхилено судами із посиланням на відповідні обставини справи і положення законодавства. Переоцінки обставин покладених судами в основу судових рішень в якості підстав для зменшення штрафу, як уже неодноразово зазначалося вище, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

59. Звідси Суд критично оцінює також посилання позивача в обґрунтування співмірності заявленого ним штрафу на постанови Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, правовідносини у яких є очевидно неподібними до правовідносин у цій справі № 908/2336/22, а питання зменшення неустойки взагалі спірним у цих постановах не було. При цьому, Суд також наголошує, що питання обов`язку виконання відповідачем визначеного пунктом 3.4.11 Договору зобов`язання як щодо укладення договору про договірне списання, так і сплати неустойки, передбаченої цим пунктом Договору, судами під сумнів не ставилося, а тому посилання позивача на вказану судову практику в контексті застосування статей 204 612 629 ЦК України є безпідставним.

60. В цій частині Суд також зазначає, що посилання відповідача на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, в контексті меж застосування оціночних понять ("значно", "надмірно") основоположних принципів в цивільному праві при вирішенні питання про зменшення суми неустойки, також по суті мотивовані не відсутністю самого висновку, а тим, як відповідний висновок застосували суди, що також не є належним обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

61. За таких обставин доводи касаційних скарг позивача і відповідача, обґрунтовані посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

62. Щодо ж іншої підстави касаційного оскарження позивачем судових рішень, а саме підстави, яка передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

63. Доводи позивача в цій частині мотивовані помилковістю висновку суду першої інстанції, який надаючи оцінку можливості зменшення розміру неустойки, вказав, що заборгованість за поставлений газ у відповідача відсутня, що як вважає позивач установлено на підставі недопустимих доказів, та спростовується фактом розгляду справи № 908/780/23.

64. Водночас, позивач у касаційній скарзі не зазначає який саме доказ, оцінений судом, є недопустимим, не зазначає наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання такого доказу недопустимим, тобто таким, який не може підтверджувати відповідні обставини чи таким, що отриманий з порушенням закону.

65. Натомість позивач наголошує на тому, що висновки судів про те, що відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань не підтверджені належними доказами, що є іншою змістовою характеристикою доказу, відмінною від допустимості. Таким чином, аргументи позивача про те, що оскаржувані рішення судами прийняті на підставі недопустимого доказу, колегією суддів визнаються декларативними і відхиляються.

66. Інші доводи касаційних скарг позивача і відповідача підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

67. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

68. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подані позивачем і відповідачем касаційні скарги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Водночас прийняті у справі рішення і постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Розподіл судових витрат

69. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 і рішення Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 у справі № 908/2336/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил