Історія справи
Ухвала КГС ВП від 19.03.2019 року у справі №912/975/18

ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ15 травня 2019 рокум. КиївСправа № 912/975/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:Білоуса В. В. - головуючого, Жукова С. В., Ткаченко Н. Г.за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М. ;за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Лисенко В. О.відповідача - адвокат Соколовська Є. В.третьої особи - Майстров О. С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 30.01.2019у складі колегії суддів: Подобєд І. М. (головуючого), Кощеєва І. М., Орєшкіної Е. В.та на рішення Господарського суду Кіровоградської областівід 01.08.2018у складі судді: Кабакової В. Г.
у справі № 912/975/18за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Теплоенергетик"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міської ради міста Кропивницькогопро стягнення 24 585 967,38 грн, -
ВСТАНОВИВ:1. У квітні 2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення боргу у загальній сумі 24 585 967,38 грн., у тому числі: пені у розмірі 13
019305,06 грн. ; штрафу у розмірі 3 709 394,38 грн., три проценти річних у розмірі 1 167 710,51 грн. ; інфляційних втрат у розмірі 6 689 557,43 грн.2. Позивач обґрунтував свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати за переданий природний газ.Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2018 у справі №912/975/18 (суддя Кабакова В. Г. ) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - штраф у розмірі 276 959,85 грн., пеню у розмірі 793 800,24 грн., три проценти річних у розмірі 215 623,77 грн., збитки від інфляції у розмірі 805 220,59 грн., а також
47
435,47 грн. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик"
8714,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.4. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач) подало апеляційну скаргу.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.6. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
6.1 Між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплоенергетик" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №95/15-ПР від 19.12.2014 (далі - договір, а. с. 12-17 т.1), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах договору.6.2 Відповідно до пункту 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.6.3 Згідно пункту 2.1. договору продавець передає покупцеві в період з01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 8 945 тисяч куб. м, у тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.6.4 Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
6.5 Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.6.6 В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно пункту 5.2. договору ціна за 1 000 куб. м газу становить 5 900,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;- податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн., крім того ПДВ 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1 000 куб м. природного газу - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% -
1276,94 грн., всього з ПДВ - 7 661,64 грн.6.7 У пункті 5.4. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
6.8 Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.6.9 Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.6.10 Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
6.11 Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу з 01.01.2015 до31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.6.12 Договір підписано сторонами та скріплено печатками.6.13 В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод №1 від 10.02.2015, №2 від 27.03.2015, №3 від 14.04.2015, №4 від29.05.2015, №5 від 26.06.2015, №6 від 27.07.2015, №7 від 16.10.2015, №8 від22.10.2015, №11 від 25.11.2015 відповідно до яких з 01.02.2015 за 1 000 куб. м природного газу встановлено до сплати 7 416,84 грн. з ПДВ; з 01.03.2015 -
11333,64 грн. з ПДВ; з 01.04.2015 - 9 600,24 грн. ; з 01.05.2015 - 9 122,88 грн. ; з01.06.2015 - 8 865,84 грн., з 01.07.2015 - 8 874,60 грн. ; 01.10.2015 по
31.10.2015 - 8 905,32 грн. ; з 01.11.2015 - 8 745,74 грн. ; з 01.12.2015 -
8751,10 грн. (а. с.18-28 т.1).6.14 На виконання умов Договору позивач у період з січня 2015 року по грудень 2015 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 46
937124,49 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від31.01.2015, від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.10.2015, від30.11.2015, від 31.12.2015 (а. с.37-43 т.1).6.15 Однак, оплату в спірному періоді відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п. 6.1 Договору, здійснивши остаточний розрахунок з позивачем за Договором 14.12.2016, що підтверджується випискою по банківським операціям відповідача (а. с.45-47 т.1) та розрахунком заборгованості (а. с.29-36 т.1).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду7.15.02.2019 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Центральний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 08.02.2019 № 14/4-243 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2018 у справі № 912/975/18, в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 952 086,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 884 336,84 грн, пені у розмірі 11 431 704,58 грн, штрафу у розмірі 3 155 474,68 грн, стягненні 8 714,00 грн витрат на правову допомогу, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.8.26.02.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень
ГПК України, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 08.02.2019 № 14/4-243 разом зі справою № 912/975/18 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 912/975/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Ткаченко Н. Г., судді - Жукова С. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.03.2019.10. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 912/975/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 08.02.2019 № 14/4-243 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2018, в частині відмови у стягненні 3 % річних у розмірі 952 086,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 5 884 336,84 грн, пені у розмірі 11 431 704,58 грн, штрафу у розмірі 3 155 474,68 грн, стягненні 8 714,00 грн витрат на правову допомогу; призначено розгляд касаційної скарги на 15.05.2019 об 11 год. 15 хв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.11. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.12.1 Застосування положень
Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних правовідносин є неправомірним, з огляду на не включення відповідача до відповідного реєстру.12.2 Судами не враховано, що отриманий природний газ згідно договору використовується відповідачем виключно для власних потреб, а тому суди дійшли помилкового висновку про зменшення розміру пені на 50%.
12.3 Висновки судів про використання відповідачем отриманого газу виключно для виробництва електроенергії є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ґрунтуються на доказах які не є належними та допустимими в розумінні закону.12.4 Відповідачем не було надано актів приймання - передачі наданих послуг, актів виконаних робіт та їх вартості, тощо, що свідчить про неправомірність стягнення з позивача коштів сплачених відповідачем адвокату за надання правничої допомоги.13. Представник скаржника в судовому засіданні 15.05.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі14. КП "Теплоенергетик" та Міською радою міста Кропивницького подано відзиви на касаційну скаргу в якому останні просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
14.1 Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 15.05.2019 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзивах.Позиція Верховного Суду15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.16. Відповідно статті
300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Відповідно до пункту
1 частини
2 статті
11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.19. Відповідно до статті
712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.20. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття
655 Цивільного кодексу України).21. Стаття
629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
22. Статтею
193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.23. Відповідно до статей
525,
526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статей
525,
526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.24. Згідно з частиною
1 статті
530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).25. Статтею
610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.26. Статтею
216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Статтею
216 Господарського кодексу України, іншими законами та договором.
27. Пунктами
1,
2 статті
230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у Пунктами
1,
2 статті
230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у Пунктами
1,
2 статті
230 Господарського кодексу України.28. Частиною
6 статті
231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.29. Відповідно до вимог статті
549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.30. Згідно з приписами статті
611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.31. Частина
6 статті
232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
32. Відповідно до частини
2 статті
625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.33. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, не виконання відповідачем умов договору щодо строків оплати природного газу, стало приводом для звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення пені, а також суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.34.30.11.2016 набрав чинності
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.35. Положеннями пунктів 4,5,9,10,12 частини 1 статті 1 Закону визначені наступні поняття:- заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
- процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;- реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;- учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.36. Згідно зі статтею 2 Закону дія
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.37. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
38. Частиною 1 статті 5 Закону визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.39. Частинами 1,3 статті 7 Закону визначено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності
Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".40. Відповідно до частини
1 статті
13 Закону України "Про електроенергетику" в редакції, яка діяла станом на 19.12.2014, діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, здійснення функцій гарантованого покупця, здійснення функцій системного оператора, здійснення функцій оператора ринку здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії, яка видається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.41. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.41.1 26.11.2012 НКРЕ видано відповідачу ліцензію серії АЕ № на виробництво електричної енергії зі строком дії з 26.11.2009 по 25.11.2022.
41.2 07.06.2017 відповідач звернувся до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України із заявою №1001/03 про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеручих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.41.3 При цьому заборгованість за спожитий природний газ по договору №95/15-ПР від 19.12.2014 відповідачем була погашена в повному обсязі 14.12.2016.41.4 Відповідачем було долучено до зазначеної вище заяви про включення до Реєстру копію постанови НКРЕКП №208 від 21.02.2017 про переоформлення ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії на безстрокову, однак у зв'язку із відсутністю заборгованості відповідача перед позивачем із споживання природного газу для виробництва електричної енергії станом на 07.06.2017, відомості про ліцензію на виробництво електричної енергії в Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відсутні.41.5 Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується також відповідними ліцензіями - серії АД №041832, АД №041833, АД №041834, відомості про які містяться на офіційному сайті Кіровоградської обласної державної адміністрації в розділі "Інформація про прийняті рішення з ліцензування".41.6 20.05.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва", яким визначено порядок проведення енергогенеруючими компаніями, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, розрахунків за спожитий природний газ виключно через окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Відповідно до зазначеного порядку:- енергогенеруючі компанії, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, відкривають в п'ятиденний строк з дня набрання чинності цим розпорядженням в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за електричну енергію від її оптового постачальника, для проведення розрахунків з публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за природний газ, використаний для виробництва електричної енергії;- уповноважений банк в одноденний строк після відкриття окремих поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергогенеруючих компаній, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, доводить до відома оптового постачальника електричної енергії реквізити таких рахунків; оптовий постачальник електричної енергії перераховує кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії на окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергогенеруючих компаній, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірі вартості спожитого природного газу для виробництва електричної енергії з урахуванням заборгованості попередніх періодів;- установи уповноваженого банку в одноденний строк здійснюють перерахування коштів з окремих поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергогенеруючих компаній, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, за спожитий природний газ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".41.7 Як вбачається з матеріалів справи, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №670-р від 20.05.2015, між ПАТ "Державний ощадний банк" (далі - Банк) та відповідачем укладено договір банківського рахунку №64653/2603/670-Р від 26.08.2015, відповідно до предмету якого Банк відкрив відповідачу поточний рахунок із спеціальним режимом використання №260340464563 (далі - Рахунок) для зарахування коштів, що надходять за електричну енергію з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії ДП "Енергоринок" для проведення розрахунків з позивачем за природний газ, використаний відповідачем, для виробництва електричної енергії.
41.8 У договорі купівлі-продажу природного газу №95-15-ПР від 19.12.2014, укладеному між позивачем та відповідачем, у розділі 12 "Адреси та реквізити сторін" зазначено той же самий рахунок зі спеціальним режимом використання, що і в Договорі банківського рахунку, укладеному між Банком та відповідачем.41.9 Як убачається з бухгалтерського звіту по платежам за січень 2015 року - грудень 2016 року по контрагенту позивачу, за зазначений період відповідачем сплачувалася заборгованість перед позивачем за договором №95-15-ПР від19.12.2014 з виключним призначенням платежу: за спожитий природний газ для виробництва електричної енергії.41.10 Позивач, в свою чергу, отримуючи грошові кошти із зазначеним вище призначенням платежу, зараховував їх в рахунок оплати по договору №95/15-ПР від19.12.2014 без жодних зауважень, що свідчить про фактичну згоду позивача, що природний газ, спожитий відповідачем по договору №95/15-ПР від 19.12.2014 природний газ був використаний для виробництва електричної енергії.42. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, купуючи у позивача природний газ по договору №95-15-ПР від19.12.2014, використовував його виключно для виробництва електричної енергії, оскільки на зазначені правовідносини між сторонами спору розповсюджувалося розпорядження Кабінету Міністрів України №670-р "Про порядок розрахунків за спожитий природний газ виробниками електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва" від 20.05.2015.
43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу було відомо про зазначені вище обставини, оскільки позивач безпосередньо приймав участь у процедурі розрахунків відповідно до вимог розпорядження Кабінету Міністрів України №670-р від 20.05.2015.44. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.01.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача лист щодо постачання газу для виробництва електричної енергії. В зазначеному листі Позивач стверджує про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 33463694,46 грн. станом на25.01.2016 за природний газ, використаний для виробництва електричної енергії.Також у зазначеному листі позивач зазначає, що до встановлення з 01.08.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг чіткого алгоритму розподілу та перерахування грошових коштів за використаний природний газ для виробництва електричної енергії на рахунки позивача, відповідач практично не розраховувався із позивачем за використаний природний газ за цією категорією споживання. Так, як вбачається із розрахунку штрафних санкцій, до 01.08.2015 відповідачем було сплачено позивачу по договору №95/15-ПР від 19.12.2014 лише 1 500 000,00 грн., як часткова оплата за спожитий природний газ у січні 2015 року. Також у листі від 27.01.2016 позивач зазначає, що після встановлення НКРЕКП порядку розрахунків за "електричний" газ з обов'язковим використанням окремих спеціальних рахунків з алгоритмом розподілу та автоматичним (незалежним від боржника) перерахуванням коштів постачальнику природного газу, надходження коштів на рахунки позивача за цією категорією використання газу збільшилося. Зазначене підтверджується розрахунком штрафних санкцій, наданим позивачем.45. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що в даному випадку нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після вступу
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" в силу є неправомірним на заборгованість, що була погашена до набрання чинності
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
46. З огляду на імперативні приписи статті
300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.47. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункти 12.2,12.3 постанови), зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.48. Доводи скаржника (пункт 12.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.48.1 Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII є нормою прямої дії.При цьому застосування приписів
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.
48.2 Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1,2,3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".48.3 Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII, тоді положення
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не застосовуються.Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII.49. Доводи скаржника (пункт 12.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.49.1 Згідно частини
6 статті
126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
49.2 Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається про заявлення позивачем клопотань про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.50. Згідно зі статтею
17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.51. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах
"Пономарьов проти України" та
"Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".52. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі
"Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.53. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
54. Відповідно статті
309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.55. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.56. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.57. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.58. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.
59. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.Керуючись статтями
240,
300,
301,
308,
314,
315,
317 Господарського процесуального кодексу України в редакції ~law40~ від03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,ПОСТАНОВИВ:1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2018 у справі № 912/975/18 залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2018 у справі № 912/975/18 залишити без змін.3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.Головуючий В. В. БілоусСудді С. В. ЖуковН. Г. Ткаченко