Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.02.2015 року у справі №5023/2005/12
Постанова ВГСУ від 18.03.2014 року у справі №5023/2005/12
Ухвала КГС ВП від 30.07.2018 року у справі №5023/2005/12
Постанова ВГСУ від 22.02.2017 року у справі №5023/2005/12
Ухвала КГС ВП від 24.06.2018 року у справі №5023/2005/12
Постанова ВГСУ від 14.04.2016 року у справі №5023/2005/12
Постанова ВГСУ від 14.04.2016 року у справі №5023/2005/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 5023/2005/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Акціонерне товариство "ВТБ Банк",

представник - Гуртовий В.В. (довіреність №40 від 05.04.2019),

кредитор - Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",

представник - адвокат Награбовський О.В. (довіреність від 22.01.2019),

боржник - Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин",

Приватне підприємство "Юнітрейд Плюс",

представник - адвокат Курячий О.П. (ордер серії СМ №7 від 20.05.2019)

ліквідатор - арбітражний керуючий Дралін Андрій Володимирович

розглянув касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі ліквідатора Шевченка О.В.

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 24.01.2019

у складі колегії суддів: Лакіза В.В. (головуючий), Здоровко Л.М., Плахов О.В.

та ухвалу Господарського суду Харківської області

від 26.06.2018

у складі судді Яризька В.О.

у справі № 5023/2005/12

за заявою Акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про банкрутство Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 19.02.2019 поштовим відправленням, направленим на адресу Східного апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі №5023/2005/12 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/2005/12 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.03.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі №5023/2005/12 Господарського суду Харківської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 та призначено її розгляд на 21.05.2019 о 09 год. 30 хв.

4. 04.03.2019 поштовим відправленням Акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі ліквідатора Шевченка О.В. звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі №5023/2005/12 в порядку статей 286, 287, 288 ГПК України та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

5. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 поновлено Акціонерному товариству "ВТБ Банк" в особі ліквідатора Шевченка О.В. строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі №5023/2005/12 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі ліквідатора Шевченка О.В. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018, об`єднано касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі ліквідатора Шевченка О.В. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі №5023/2005/12 в одне касаційне провадження, призначено розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі ліквідатора Шевченка О.В. на 21.05.2019 о 09 год. 30 хв.

6. Від Приватного підприємства "Юнітрейд Плюс" (далі - ПП "Юнітрейд Плюс") та Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" (далі - ДП "Харківський завод шампанських вин") надійшли відзиви на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ").

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Іноземного товариства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" за заявою ПАТ "ВТБ Банк" на підставі статей 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції до 19.01.2013.

7.1. Постановою Господарського суду Харківської області від 24.01.2018 Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Драліна А.В.

8. Ліквідатор Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" Дралін А .В. звернувся до місцевого господарського суду із заявою в межах справи про банкрутство Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії), в якій ліквідатор просив суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, укладений між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та ПП "Юнітрейд Плюс", за яким Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" відступило на користь ПП "Юнітрейд Плюс" право вимоги виконання зобов`язань ДП "Харківський завод шампанських вин" на підставі укладених договорів, ухвали Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі №5023/2756/11 на суму 45 907 517, 95 грн.

8.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" арбітражного керуючого Драліна А.В. про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, укладеного між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин та ПП "Юнітрейд Плюс", у зв`язку з тим, що суд не вбачав підстав для визнання договору недійсним, а заява ліквідатора є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

8.2. Місцевим судом встановлено, що 14.01.2016 (в процедурі розпорядження майном банкрута) між Іноземним підприємством "Торговий дім "ХЗШВ" та ПП "Юнітрейд плюс" укладено договір №140116 відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" на суму кредиторських вимог, яка виникла та існує, включена до реєстру вимог кредиторів на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 та підтверджена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі 5023/2756/11. При цьому, суд зазначив, що право вимоги виникає у цесіонарія в момент набрання чинності цього Договору, а цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов`язків зі сплати заборгованості (кредиторської вимоги) в розмірі 45 907 517, 95 грн. Крім того, 15.01.2016 в якості розрахунку за відступлене права вимоги за угодою №140116 від 14.01.2016, ПП "Юнітрейд плюс" передало, а Іноземне підприємство "Торговий дім "ХЗШВ" прийняло 10 векселів на загальну суму 45 907 517, 95 грн., про що складено відповідний акт прийому-передачі векселів від 15.01.2016.

8.3. Місцевий суд встановив, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2016 у справі 5023/2756/11 задоволено заяву ПП "Юнітрейд Плюс" про заміну кредитора, здійснено заміну кредитора боржника ДП "Харківський завод шампанських вин", а саме Іноземне підприємство "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" його правонаступником - ПП "Юнітрейд Плюс".

8.4. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що ліквідатором не надано жодного доказу на підтвердження фінансово-господарської діяльності підприємства, тому суд дійшов висновку, що йому не передані векселі та інша документація. Крім того, колишній директор Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" в призначені судові засідання не з`являвся, витребуваних судом документів не надав. Також, місцевий суд зазначив, що ліквідатором не надано доказів того, що вартість векселів, які передані в якості оплати за спірним договором, є меншою, ніж вимога, яка є відступленою. При цьому, Іноземному підприємству "Торговий дім "ХЗШВ" передана вимога до підприємства - ДП "Харківський завод шампанських вин", яке з 2011 року перебуває в процедурі розпорядження майном, що може свідчити про те, що вимоги Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" до ДП "Харківський завод шампанських вин", які були визнані судом, не будуть погашені в повному обсязі шляхом сплати відповідних коштів, а отже, необхідно враховувати дійсну вартість таких вимог.

8.5. Щодо посилань ліквідатора на те, що для відступлення права вимоги в процедурі розпорядження майном підприємства-боржника необхідно отримати згоду розпорядника майна боржника, яка в даному випадку відсутня, суд зазначив, що з ухвали Господарського суду Харківської області від 15.09.2016 у справі 5023/2756/11 вбачається, що арбітражний керуючий Куліченко М.В., який виконував обов`язки розпорядника майна Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" на час укладення спірного договору, був присутній у судовому засіданні 15.09.2016 при розгляді заяви про заміну кредитора в межах справи №922/2756/11 та проти заміни кредитора не заперечував.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

9. Постановою від 24.01.2019 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 залишив без змін.

9.1. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

- Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов`язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство, також, зазначений Закон не забороняє здійснювати боржнику відступлення права вимоги до іншої особи, яке повинно відбуватись з урахуванням дотримання інтересів боржника та його кредиторів;

- апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду щодо відсутності передбачених статтею 20 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 14.01.2016 №140116, які було визначено ліквідатором в поданій ним заяві, оскільки відчуження боржником безоплатно майна (грошових коштів) може мати місце коли боржник дарує або передає у власність своє майно іншій особі без будь-якої відповідної матеріальної дії останньої, а відмова боржника від власних майнових вимог - коли боржник прямо відмовляється від наявних власних майнових вимог до третіх осіб, така відмова повинна бути виражена договорами, листами, актами тощо. При цьому, майнові дії боржника можуть бути спростовані тільки у разі здійснення боржником дій по відчуженню свого майна або прийняття боржником на себе зобов`язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони;

- обставини щодо укладення договору передачі права вимоги, розрахунку за договором, встановлені в межах справи №5023/2756/11, не потребують додаткового доведення. При цьому, здійснення розрахунків за договором також підтверджується підписаною між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та ПП "Юнітрейд Плюс" копією акта звірки взаємних розрахунків станом за період січень 2016 року (том 12, а.с. 140), тому суд дійшов висновку, що векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними, а доведення протилежного - обов`язок особи, якій пред`явлено вимогу за векселем;

- дії Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" щодо прийняття розрахунку за договором шляхом отримання векселя свідчать про те, що боржник відступив право вимоги ПП "Юнітрейд Плюс" за наявності майнових дій іншої сторони, що свідчить про відсутність безоплатної відмови боржником від власних майнових інтересів (прийнято векселі взамін на передбачену договором відступлення права вимоги), що спростовує доводи заявника про наявність визначених частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 підстав для визнання правочину недійсним;

- судом апеляційної інстанції на підставі ухвал від 15.11.2018 та від 11.12.2018 неодноразово зобов`язано учасників справи надати письмові пояснення щодо фактичного місцезнаходження оригіналів зазначених векселів: АА 2415371, АА 2415372, АА 2415373, АА 2415374, АА 2415375, АА 2415376, АА 2415377, АА 2415378, АА 2415379, АА 2415380, переданих за актом прийому-передачі векселів від 15.01.2016 (том 12, а.с. 28). Разом з тим, судом фактичне місцезнаходження векселів не встановлено;

- апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять відомостей, які саме дії вчинив ліквідатор Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" Дралін А.В. з метою розшуку майна боржника, ліквідатором банкрута залишилось не з`ясованим та не вчинено будь-яких дій щодо пошуку 10 векселів на загальну суму 45 907 517, 95 грн., які були передані на виконання оспорюваного правочину, а також направлених на передачу йому керівником Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" всіх документів первинної бухгалтерської документації юридичної особи, на підставі якої можливо встановити факт передачі зазначених векселів. При цьому, апеляційним судом встановлено, що в наявних матеріалах справи відсутні інвентаризаційні описи та акти, складені арбітражним керуючим Драліним А.В. після призначення його ліквідатором банкрута, що свідчить про відсутність належних доказів, яким має бути підтверджена обставина проведення ліквідатором інвентаризації на Іноземному підприємстві "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" в установленому законодавством порядку;

- твердження ліквідатора про відчуження Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" своїх активів у формі дебіторської заборгованості за цінами нижчими від ринкових, що зумовило недостатність майна для задоволення вимог кредиторів банкрута, не доведені з боку ліквідатора, ґрунтуються на припущеннях, які не мають доказової сили в господарському судочинстві;

- з урахуванням різниці дебіторської заборгованості боржника, яка була облікована на балансі боржника за 2015 та 2016 роки, з наявних в матеріалах справи документів не вбачається можливим встановити облік визнаної на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 16.11.2015 у справі №5023/2756/11 дебіторської заборгованості Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" на суму 45 907 517, 95 грн. станом на 31.12.2016, як в рядку необоротні активи, так і в рядку дебіторської заборгованості;

- в умовах невизначеності щодо майбутніх подій та високих ризиків, що пов`язані з гіпотетичним отриманням вигоди банкрутом від цих майнових прав, апеляційний суд зазначив про необхідність з`ясування ліквідатором відповідно до даних первинних бухгалтерських документів підприємства обставин включення вказаної дебіторської заборгованості до балансу підприємства, її балансову вартість, з урахуванням можливості віднесення до сумнівного боргу, як обставини, що має значення для розгляду заявлених ним вимог. Крім того, відповідно до звіту про оцінку майнових прав від 12.01.2016, складеного ТОВ "Професіонал", щодо об`єкта оцінки майнових прав - права вимоги за кредиторською заборгованістю, що включена відповідно до черговості до реєстру вимог кредиторів ДП "ХЗШВ" на суму 45 907 517, 95 грн., вказано, що об`єктивно неможливо спрогнозувати ні терміну можливого отримання доходу від розпорядження нею, ні джерела коштів, за рахунок яких можливо таке надходження коштів, майбутній стан та склад активів, що теоретично можна буде реалізувати для погашення такої заборгованості. У свою чергу матеріали справи не містять відомостей, що ліквідатором складені звіряльні відомості активів та зобов`язань, в яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації), складення протоколу з наведенням причини нестач, втрат, лишків. Крім того, відсутні дані щодо первинних документів підприємства про рух активів, реєстрів прибуткових та видаткових документів, на підставі яких ліквідатором має бути здійснено перевірку фактичної наявності активів за даними бухгалтерського обліку шляхом зіставлення цих даних, здійснити аналіз фінансового становища боржника, договорів, укладених після порушення провадження у справі про банкрутство, задля встановлення наявності чи відсутності підстав для звернення до господарського суду з позовами про визнання їх недійсними;

- з огляду на те, що наданими до матеріалів справи балансами Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" не підтверджується відображення визначеної на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 15.09.2016 у справі 5023/2756/11 дебіторської заборгованості банкрута в бухгалтерському обліку, її балансової вартості, доводи ліквідатора щодо перевищення її вартості одного відсотка балансової вартості активів боржника не підтверджуються належними доказами у справі;

- лист розпорядника майна Куліченка М.В. щодо відсутності надання ним згоди на укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №140116 від 14.01.2016 (том 12а, а.с. 56-57) не впливає на вирішення даного спору по суті, з огляду на недоведеність ліквідатором того, що відчуження активу Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" за договором про відступлення права вимоги (цесії) №140116 від 14.01.2016 перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника. За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) №140116 від 14.01.2016, укладеного між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та Приватним підприємством "Юнітрейд Плюс", відповідно до статей 203, 215 ЦК України з визначених ліквідатором підстав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (АТ "ВТБ Банк", ініціюючий кредитор у справі)

10. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій не були досліджені докази, на які посилався ліквідатор в позовній заяві та ПАТ "ПУМБ" в апеляційній скарзі, тому апеляційний суд дійшов передчасних висновків щодо виконання учасниками договору приписів законодавства, що регулюють перехід прав у зобов`язанні щодо відступлення права вимоги до іншої особи, що призвело до порушення пункту 4 статті 75 ГПК України.

10.1. Скаржник зазначив, що як вбачається з норм Закону про банкрутство, перехід прав кредиторів за грошовими зобов`язаннями до іншої особи та відступлення права вимоги до іншої особи здійснюється виключно за згодою арбітражного керуючого, тому звіт про оцінку майнових прав від 11.01.2016 не може прийматись як доказ, а суд, приймаючи спірну постанову, порушив приписи частини 13 статті 13 Закону про банкрутство. Крім того, скаржник зазначив, що апеляційний суд не тільки застосував норми Закону про банкрутство у старій редакції, але й застосував положення Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013, чим порушив статтю 58 Конституції України, статтю 20 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013.

10.2. Скаржник, з посиланням на статті 267, 269 ГПК України, аргументував, що є незрозумілим чому докази, що були прийняті додатково в апеляційному суді (лист-відповідь арбітражного керуючого Куліченка М.В. 08.10.2018 про те, що він як розпорядник майна боржника не надавав згоди на відступлення прав вимоги у провадженні у справі про банкрутство Іноземного підприємства "ТД "Харківський завод шампанських вин"), не були належним чином досліджені апеляційним судом.

10.3. Скаржник доводив, що дані щодо обліку векселів мали бути відображені в балансі боржника, однак, відсутність такої інформації, враховуючи положення статей 73, 74, 86 ГПК України, є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги (цесії) №140116 від 14.01.2016 недійсним.

Доводи скаржника (ПАТ "ПУМБ", кредитор у справі)

11. Скаржник доводив, що з урахуванням частини 1 статті 512 ЦК України предметом договору відступлення не може бути право вимоги за судовим рішенням, а лише право вимоги за конкретним зобов`язанням. Якщо предметом договору відступлення є право вимоги за судовим рішенням, а не право вимоги за зобов`язанням, такий договір підлягає визнанню недійсним, оскільки вчинений з порушенням статей 203, 215 ЦК України.

11.1. Скаржник аргументував, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки уклавши оспорюваний договір відмовився від власних майнових вимог, оскільки векселі у боржника відсутні, як відсутні докази оплати за векселі в даних бухгалтерського обліку. При цьому, відповідно до статті 10 Закону України "Про обіг векселів в Україні", векселедавець зобов`язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а ПП "Юнітрейд Плюс" не було надано жодних доказів здійснення оплати за спірним договором зазначеними векселями. Також, скаржник зазначив, що матеріалами справи та додатково наданими сторонами доказами доведено, що розпорядник майна Куліченко М.В. згоди на укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) №140116 від 14.01.2016 не надавав.

Доводи інших учасників справи

12. У відзиві ДП "Харківський завод шампанських вин" зазначено, що підприємство не погоджується з касаційною скаргою ПАТ "ПУМБ" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2019, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з підстав, зазначених у постанові апеляційного суду.

13. У відзиві ПП "Юнітрейд Плюс" на касаційну скаргу ПАТ "ПУМБ" зазначено, що викладені в касаційній скарзі доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не були викладені в заяві ліквідатора про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) №140116 від 14.01.2016 та не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, а відповідно, не підлягають розгляду при вирішенні питання щодо законності оскаржуваних судових рішень під час розгляду в касаційному порядку.

13.1. У відзиві зазначено, що дії боржника щодо прийняття розрахунку за договором шляхом отримання векселя свідчать про те, що боржник відступив право вимоги ПП "Юнітрейд Плюс" за наявності майнових дій іншої сторони (передачі цінних паперів-векселів), що свідчить про відсутність безоплатної відмови боржником від власних майнових інтересів, що спростовує доводи заявника про наявність визначених частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 підстав для визнання правочину недійсним. Крім того, відсутність відомостей про місцезнаходження переданих на виконання договору відступлення права вимоги векселів без спростування обставин їх фактичного існування, не може бути підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки боржник міг їх відчужити, а твердження ліквідатора про те, що відчуження активів у формі дебіторської заборгованості за цінами нижчими від ринкових (відступлення права вимоги), що зумовило недостатність майна для задоволення вимог кредиторів банкрута, не доведені та ґрунтуються на припущеннях.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 2 статті 203 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 3 статті 203 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 статті 512 - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Частина 3 статті 512 - кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 513 - правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 2 статті 513 - правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 514 - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 521 - форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

15. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013)

Частина 13 статті 13 - керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо:

- передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином;

- одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

- розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

16. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013)

Частина 1 статті 20 - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

- боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

17. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частина 1 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частина 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частина 5 статті 269 - у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятними касаційні скарги щодо доводів скаржників про неправильне застосування судами положень статей 203, 215, 512 ЦК України, частини 13 статті 13 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, статей 74, 76-77, 86, 269 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

19. Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.

Виходячи з аналізу статей 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, для визнання недійсним правочину особа на підтвердження своїх вимог повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на недійсність правочину, і ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, саме в момент вчинення цього правочину. Законодавець не виключає можливості застосування цивільно-правових підстав для визнання недійсними правочинів в межах провадження у справі про банкрутство. При цьому, наявність обставин, передбачених частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла на момент укладення договору відступлення права вимоги від 141.01.2016), може бути підставою для застосування судом частини 2 статті 203 ЦК України для визнання недійсним правочину укладеного під час провадження у справі про банкрутство.

20. Приймаючи оскаржувані рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання недійсним договору №140116 від 14.01.2016, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підтвердження виконання умов пунктів 3, 4 договору №140116 від 14.01.2016 ПП "Юнітрейд Плюс" 15.09.2016 надало акт прийому-передачі документів від 15.01.2016, згідно з яким цедент - Іноземне підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" передав цесіонарію - ПП "Юнітрейд плюс" за переліком документи, що підтверджують виникнення в Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" права вимоги до боржника - ДП "Харківський завод шампанських вин", а саме заяву з вимогами до ДП "Харківський завод шампанських вин" у справі №5023/2756/11, копію договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008 з додатком, копію акта прийому-передачі до договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008, копію додаткової угоди №1 від 10.11.2008 до договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008, копію додаткової угоди №2 до договору оренди обладнання №1-32/10/08 від 31.10.2008, копії рішень Господарського суду Харківської області у справах №56/272-09, №57/250-09, №5023/4037-12, копію постанови Харківського апеляційного господарського суду у справі №5023/4037/12, копії вимог та телеграм, направлених на адресу Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", розрахунок упущеної вигоди Іноземного підприємства "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин", розрахунок неустойки, ухвалу Господарського суду Харківської області у справі №5023/2756/11 від 16.11.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 5023/2756/11. Внаслідок встановлення таких обставин суди дійшли висновку, що фактично відбулося відступлення прав вимоги за договірними зобов`язаннями, грошові вимоги згідно з якими визнані та включені до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" у справі про банкрутство цієї юридичної особи №5023/2756/11.

З огляду на таке, Верховний Суд вважає обґрунтованим застосування частини 4 статті 75 ГПК України до спірних правовідносин та зазначає, що ухвала від 16.11.2015 про здійснення процесуальної заміни кредитора його правонаступником у справі про банкрутство ДП "Харківський завод шампанських вин" №5023/2756/11 за результатами апеляційного розгляду залишена в силі, а встановлені в зазначеній ухвалі обставини щодо визнання кредиторської заборгованості ДП "Харківський завод шампанських вин" перед Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин", яка виникла за договором оренди обладнання від 31.10.2008, укладеного між Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" та ДП "Харківський завод шампанських вин", та яка складається з вартості втраченого (знищеного) майна, переданого за договором оренди обладнання від 31.10.2008 в розмірі 39 839 790, 87 грн., та неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 5 367 604, 84 грн., що в загальному розмірі складає 45 907 517, 95 грн., не спростовані належними та допустимими доказами в розумінні статей 74, 76-77 ГПК України. Відтак, боржник у даній справі міг відступити свої права кредитора у справі про банкрутство №5023/2756/11 іншій особі, аргументуючи встановленням в іншій справі обставин їх визнання за ухвалою суду та включення до реєстру вимог кредиторів, що випливає з особливостей провадження у справі про банкрутство.

Отже, виходячи з аналізу змісту договору та документів, переданих відповідно до акта прийому-передачі від 15.01.2016, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо виконання учасниками договору приписів пунктів 3-4 Договору та статті 512 ЦК України, що регулюють перехід прав у зобов`язанні до іншої особи, зокрема, внаслідок передання первісним кредитором - Іноземним підприємством "Торговий дім "Харківський завод шампанських вин" своїх прав іншій особі ПП "Юнітрейд Плюс" за правочином (відступлення права вимоги).

21. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи щодо порушення судами статті 13 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013) та статті 20 Закону про банкрутство (в редакції, чинній з 19.01.2013) з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1-1 Розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. При цьому, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство порушене ухвалою місцевого суду від 07.05.2012, а Іноземне підприємство "Торговий дім ХЗШВ" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру постановою Господарського суду Харківської області від 24.01.2018.

Відтак, до відкриття ліквідаційної процедури у даній справі, до усіх дій в процедурі банкрутства повинні були застосовуватись положення старої редакції Закону про банкрутство, а в ліквідаційній процедурі - положення нової редакції Закону про банкрутство, чинній з 19.01.2013.

Оскільки договір про відступлення права вимоги (цесії) №140116 укладено 14.01.2016, тобто до відкриття ліквідаційної процедури, суди обґрунтовано застосували в даному випадку положення частини 13 статті 13 Закону про банкрутство (в редакції, чинній до 19.01.2013). Крім того, ухвала місцевого суду від 26.06.2018 та постанова апеляційного суду від 24.01.2019 були прийняті після визнання боржника банкрутом (24.01.2018), тому, з врахуванням абзацу 2 пункту 1-1 Розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону про банкрутство, суди могли застосувати частину 1 статті 20 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 до визначення наслідків укладення оспорюваного правочину, якщо б він був визнаний недійсним, оскільки до договору відступлення майнових прав застосовуються положення про купівлю-продаж. Разом з тим, з огляду на відмову в задоволенні позову, наслідки недійсності спірного договору не застосовувалися.

22. Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника, викладені в пункті 11.1 описової частини даної постанови з огляду на таке.

Як вбачається з постанови апеляційного суду та матеріалів справи (том 12в, а.с. 165), арбітражним керуючим надавались пояснення про те, що він під час виконання повноважень розпорядника майна боржника не надавав згоди на укладення спірного договору відступлення права вимоги.

Крім того, відповідно частини 13 статті 13 Закону про банкрутство, однією з підстав для погодження з розпорядником майна угоди щодо розпорядження іншим майном боржника є перевищення балансової вартості активів боржника понад один відсоток.

Оскільки арбітражним керуючим належних та допустимих доказів, в розумінні статей 76-77 ГПК України, щодо перевищення вартості відступленого активу (права вимоги у підприємстві, яке перебуває в процедурі банкрутства у справі №5023/2756/11) одного відсотка балансової вартості активів боржника у справі №5023/2005/12 не було надано, апеляційний суд погодився в цілому з висновками місцевого суду про відсутність під час укладення спірної угоди порушення частини 13 статті 13 Закону про банкрутство, незважаючи на те, що обставини участі арбітражного керуючого Куліченка М.В. у судовому засіданні 15.09.2016 у справі №5023/2756/11 не знайшли свого підтвердження в ході перевірки доказів апеляційним судом.

Разом з тим, висновки апеляційного суду про недоведення позивачем належними доказами вартості відступлених майнових прав за оспорюваним договором відступлення прав вимоги боржника до іншої юридичної особи, яка перебуває в процедурі банкрутства, охоплюють диспозицію частини 13 статті 13 Закону про банкрутство (у зазначеній редакції) на предмет необхідності встановлення фактичних обставин перевищення вартості відчуженого активу 1% балансової вартості активів боржника у справі про банкрутство №5023/2005/12 для визнання такого правочину укладеним з порушенням даної спеціальної норми.

23. Доводи скаржників про те, що відсутність у боржника на балансовому обліку векселів та відсутність векселів як цінних паперів у боржника, що на його думку спростовує взагалі їх існування та підтверджує факт безоплатної передачі майнових прав були спростовані судами з посиланням на те, що факт передачі векселів із зазначенням їх реквізитів підтверджується актом приймання передачі векселів, а відсутність у боржника зазначених цінних паперів підтверджує неналежне ведення ним бухгалтерського обліку цінних паперів та не спростовує тих обставин, що векселі дійсно передавалися. Зазначені доводи, повторені у касаційній скарзі, Суд вважає такими, що зводяться до переконання касаційного суду здійснити переоцінку доказів, що є порушенням статті 300 ГПК України, а тому відхиляються Судом.

24. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов`язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

25. Доводи скаржників, зазначені в пунктах 10-11.1 описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 20-24 мотивувальної частини даної постанови. Доводи про неправильне застосування статті 20 Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19.01.2013, Суд вважає необґрунтованими, оскільки місцевий та апеляційний суд відмовили у визнанні недійсним оспорюваного правочину з посиланням на частину 13 статті 13 Закону про банкрутство, а наслідки недійсності правочину, передбачені статтею 20 Закону про банкрутство (в редакції, що діє з 19.01.2013) в даному випадку судами не застосовувалися.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали суду першої інстанції.

В. Судові витрати

27. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржниками.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі ліквідатора Шевченка О.В. залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.06.2018 у справі №5023/2005/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк