ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 924/70/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Жуковської Людмили Леонідівни
на рішення Господарського суду Хмельницької області
(суддя - Грамчук І.В.)
від 29.05.2018
та постанову Рівненського апеляційного господарського суду
(головуючий - Бучинська Г.Б., судді: Маціщук А.В., Розізнана І.В.)
від 24.09.2018
у справі № 924/70/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Жуковської Людмили Леонідівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Колос-Агро"
про стягнення 637 746, 89 грн,
ВСТАНОВИВ
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.ФОП Жуковська Людмила Леонідівна звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Колос-Агро" (далі - ТОВ "АПК Колос-Агро") про стягнення 312 100 грн основного боргу, 156 050 грн штрафу, 4 283, 89 грн 3 % річних, 9 363 грн інфляційних нарахувань та 156 050 грн 10% за користування чужими грошовими коштами.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "АПК Колос-Агро" умов договору № 2 від 20.08.2016 про виконання сільськогосподарських робіт.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "АПК Колос-Агро" на користь ФОП Жуковської Людмили Леонідівни 50 000 грн - основного боргу, 25 000 грн - штрафу, 686, 30 грн - 3% річних, 1 511, 76 грн - інфляційних нарахувань, 5 000 грн - 10% за користування чужими грошовими коштами.
2.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи:
- між ФОП Жуковською Людмилою Леонідівною (виконавець) та ТОВ "АПК Колос-Агро" (замовник) 20.08.2016 укладено договір № 2 про виконання сільськогосподарських робіт, за умовами якого виконавець зобов'язався на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур - за кількістю, якістю в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи, визначені в додатках до цього договору (п. 1.1);
- виконавець виконуватиме роботи за наведеними нижче умовами та в наступних мінімально гарантованих обсягах: соя 1000 га, плановий початок робіт вересень, планове закінчення робіт жовтень (п.1.2);
- пунктом 2.2 договору передбачено, що до початку робіт представники сторін визначають готовність полів до виконання технологічних операцій (чистка від сторонніх предметів, тощо, наявність умов (в т.ч. транспортних засобів) для обслуговування і зберігання техніки та побутових умов для персоналу виконавця, про що підписується акт про готовність полів замовника до сільськогосподарських робіт, а також одночасно підписується протокол погодження ціни. Відсутність підписаного представниками сторін даного акту є підставою для відмови замовнику в проведенні сільськогосподарських робіт;
- за 5 календарних днів до планового початку робіт, зазначеного в п. 1.2 договору, замовник шляхом надсилання виконавцю листа уточнює терміни початку робіт із зазначенням точної дати та точної адреси подачі техніки виконавця (п. 2.3);
- час заїзду техніки на поля погоджується виконавцем з керівником, або агрономом замовника, а по збиранню, початок молотьби та зупинки молотьби щоденно відбувається тільки за індикатором втрат, який встановлено в комбайнах (п. 2.7);
- пунктом 2.10 передбачено, що вивезення зібраної виконавцем продукції здійснюється замовником.
- відповідно до п. 3.2 договору розрахунок проводиться замовником на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами;
- пунктом 3.4 договору передбачено, що робота виконавця згідно цього договору оплачується замовником грошовими коштами в натуральній формі в розмірах, визначених цим договором та/або актами виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточна вартість виконаних робіт визначається на підставі актів виконаних робіт, що підписуються сторонами. Розрахунок за одну умовну одиницю (одна умовна одиниця прирівнюється до одного долара США) проводиться в гривнях по ринковому курсу продажі на момент оплати;
- згідно з пунктами 4.2.1.9, 4.2.1.11, 4.2.1.12 замовник зобов'язаний приймати від виконавця роботи, що виконуються згідно з даним договором, оформляти та підписувати разом із виконавцем наступні документи: акт виконаних робіт (двосторонній); шляховий лист техніки (у випадках встановлених законодавством). Після контролю за достовірністю актів виконаних робіт виконавцем, підписувати акти виконаних робіт по закінченню обмолоту кожного поля. По закінченню обмолоту кожного поля здійснювати підписання акту виконаних робіт отриманих від виконавця. У разі не підписання замовником акту обґрунтованої відмови вважається, що замовник прийняв роботи як такі, що виконані виконавцем належним чином;
- договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток;
- додатком № 1 до договору про виконання сільськогосподарських робіт № 2 сторони узгодили, що позивач повинен зібрати врожай сої площею 1000 га, вартість робіт становить 44 у.е. за 1 га, тобто 44 000 у.е. вартість всіх робіт;
- за умовами договору всі роботи повинні бути закінчені підрядником до жовтня 2016 року.
2.4. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з такого:
- відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт №1 від 10.04.2017 фактичні обсяги механізованих робіт, виконані позивачем склали 263,1 га, вартість послуг за 1 га становить 1 186, 24 грн на загальну суму 312 100 грн;
- однак відповідач за послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 312 100 грн;
- при цьому сторонами у пункті 3.8 угоди погоджено, що ліміт виконання робіт на умовах відстрочення платежу становить 50 000 грн, наступні роботи на умовах відстрочення платежу виконуються при проведенні вчасної оплати за попередні, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 50 000 грн боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано. В частині стягнення решти 262 100 грн судом відмовлено;
- твердження відповідача про те, що акт здачі прийняття виконаних робіт №1 від 10.04.2017 останній побачив вперше під час розгляду справи в суді, місцевим господарським судом відхилено, оскільки на акті стоїть печатка відповідача. Щодо відсутності підпису судом зазначено, що сторони в договорі, а саме у пункті 4.2.1.12, погодили, що у разі не підписання замовником акту обґрунтованої відмови вважається, що замовник прийняв роботи як такі, які виконані виконавцем належним чином;
- також судом першої інстанції відхилено твердження відповідача про розірвання договору та припинення його на підставі надіслання листа про відмову в односторонньому порядку, оскільки відповідачем при цьому не було дотримано досудового порядку врегулювання спору, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України;
- окрім того, сторони у пункті 5.12 договору передбачили, що у випадку прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг виконавцю на строк понад 30 днів замовником, останній сплачує штраф на користь виконавця в розмірі 50 % від суми невиконаного зобов'язання. Перевіривши правильність нарахування штрафу, заявленої позивачем до стягнення, та здійснивши власний розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем неправильно визначено суму в розмірі 156 050 грн, оскільки з врахуванням правомірно заявленої основної заборгованості стягнути необхідно лише 25 000 грн штрафу. В частині стягнення решти 131 050 грн нарахованого штрафу судом відмовлено;
- також, здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за спірний період, місцевий господарський суд вважав обґрунтованими позовні вимоги в цій частині у розмірі 1 511, 76 грн інфляційних нарахувань та 686, 30 грн 3% річних;
- з урахуванням положень статті 536 Цивільного кодексу України та умови пункту 5.13 договору, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 10% за користування чужими грошовими коштами у сумі в розмірі 5 000, 00 грн, розрахованої від підтвердженої суми основного боргу.
2.5. Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з такого:
- в матеріалах справи міститься два примірника акта виконаних робіт від 10.04.2017, один примірник -підписаний ОСОБА_3 та не скріплений печаткою відповідача, другий - містить лише відтиск печатки відповідача без підпису уповноваженого представника;
- відтиск печатки на первинному документі не визначено як обов'язковий реквізит первинного документа. А відтак, волевиявлення юридичної особи при укладенні договору виражається підписом уповноваженої нею особи, а скріплення печаткою не є обов'язковим, відтиском печатки організації засвідчується лише підпис відповідальної особи. При цьому підпис уповноваженої особи на первинних документах є обов'язковим реквізитом, який надає документу чинності, створює відповідні права і обов'язки особам, які його підписали, підтверджує правдивість та реальність господарської операції;
- примірник акту про прийняття-передачі виконання робіт від 10.04.2017 від імені відповідача підписаний ОСОБА_3, який на той час працював на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва в ТОВ "АПК Колос-Агро" (що підтверджується наказом відповідача, проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 був уповноважений на підписання від імені відповідача первинних документів. А відтак, суд дійшов висновку, що інший примірник акта, підписаний з порушенням вимог ст. 92, 207 ЦК України;
- за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем акти приймання виконаних робіт не є належними доказами у підтвердження виконання робіт з огляду на їх невідповідність вимогам закону;
- при цьому, враховуючи те, що печатка не є обов'язковим реквізитом первинного документа та те, що волевиявлення юридичної особи при укладенні договору виражається підписом уповноваженої нею особи, відтиском печатки організації засвідчується лише підпис відповідальної особи, апеляційний суд вважав, що висновок технічної експертизи від 12.04.2018 не є належними доказом по даній справі та не має юридичного значення для правильного вирішення спору;
- крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання акта виконаних робіт відповідачу та претензії щодо оплати виконаних робіт. З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання - 11.02.2018, тобто після звернення до господарського суду з даним позовом. З огляду на викладене, судом відхилено посилання позивача на п. 4.2.1.12 договору, яким передбачено, що у разі не підписання замовником акту обґрунтованої відмови, вважається, що замовник прийняв роботи як такі, що виконані виконавцем належним чином, оскільки відсутні докази надсилання акту виконання робіт замовнику;
- також умовами договору № 2 сторони передбачили, що до початку робіт представники сторін визначають готовність полів, про що підписується акт, а також одночасно підписується протокол погодження ціни (п. 2.2 договору). Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що до початку виконання робіт між сторонами підписано акт про готовність полів та протокол погодження ціни, що є необхідною умовою для початку виконання робіт. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони узгодили початок виконання робіт саме у квітні 2017 року, час заїзду техніки на поля, що вимагає п. 2.3, 2.7 договору. Відсутні також дані з індикатора втрат, який встановлено в комбайні. Водночас, п. 2.10 договору передбачено, що вивезення зібраної виконавцем продукції здійснюється замовником, однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що замовником було вивезено продукцію. Також, в матеріалах справи відсутній доказ того, що між сторонами на виконання п. 4.2.1.9 договору був оформлений шляховий лист техніки;
- з врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність будь-яких доказів на підтвердження виконання позивачем робіт по збиранню сої на суму 312 100 грн;
- окрім того, умовами договору кінцевий строк збирання урожаю визначено жовтень 2016 року, в той час, коли спірний акт датований 10 квітня 2017 року, доказів погодження продовження строків виконання робіт суду не надано, а тому даний акт, за висновками суду апеляційної інстанції, не може свідчити про виконання позивачем узгоджених сторонами робіт;
- оскільки, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що ним виконувались роботи та те, що дані роботи прийняті замовником, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2028, ФОП Жуковська Людмила Леонідівна подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:
- судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме частини 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими;
- судом апеляційної інстанції не правильно застосовано норми матеріального права щодо юридичного значення відтиску (відбитку) печатки;
- судом апеляційної інстанції неповно встановлено обставини справи, зроблено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи;
- місцевий господарський суд помилково протлумачив пункт 3.8. договору та неправильно застосував норми матеріального права щодо обсягу зобов'язання з оплати прийнятих виконаних робіт.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АПК Колос-Агро" просило відмовити в її задоволенні. При цьому товариство наполягає на тому, що роботи зазначені у спірному акті не виконувались, такий акт відповідачем не підписаний, а сам договір є припиненим в силу положення частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України. Так, 19.03.2018 та 05.04.2018 повторно на адресу позивача було надіслано лист про відмову в односторонньому порядку від договору.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
4.1. Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ФОП Жуковської Людмили Леонідівни до ТОВ "АПК Колос-Агро" про стягнення заборгованості, що виникла, як стверджує позивач, у зв'язку з виконанням нею робіт по збиранню сої на території площею 263, 1 га з розрахунку оплати за 1 га робіт в розмірі 1186, 00 грн та на загальну суму у розмірі 312 100, 00 грн, а також штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань, 10% за користування чужими грошовими коштами у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання. На підтвердження своїх вимог позивачем додано акт здачі-прийняття виконаних робіт № 1 від 10.04.2017.
4.3. Місцевий господарський суд з врахуванням такого акта дійшов висновку про наявність заборгованості у ТОВ "АПК Колос-Агро" перед ФОП Жуковською Людмилою Леонідівною у розмірі 312 100, 00 грн, але на підставі пункту 3.8 договору вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині суми основного боргу в розмірі 50 000, 00 грн.
4.4. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, встановивши, що в матеріалах справи міститься два примірника акта виконаних робіт від 10.04.2017, один примірник -підписаний ОСОБА_3 та не скріплений печаткою відповідача, другий - містить лише відтиск печатки відповідача без підпису уповноваженого представника, жоден з них не прийняв в якості належного доказу на підтвердження виконання робіт з огляду на їх невідповідність вимогам закону.
4.5. Разом з тим колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими, зробленими без дослідження та врахування всіх доказів, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.
4.6. Так, місцевим господарським судом було помилково визначено правову природу спірного договору як договору про надання послуг. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, правильно встановив, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми про договір підряду.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України встановлено, що коли договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
4.7. З огляду на викладене, місцевий господарський суд, пославшись на пункт 3.8 договору, яким погоджено умову щодо ліміту виконання робіт на умовах відстрочення платежу, не взяв до уваги інші умови договору, погоджені сторонами у пунктах 3.2., 3.4., 3.7, відповідно до яких оплата виконаних робіт пов'язується саме з актом виконаних робіт.
4.8. Згідно з частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
4.9. Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
4.10. Суд апеляційної інстанції, зробивши висновок, що в матеріалах справи відсутні належні докази надсилання акта виконаних робіт відповідачу та претензії щодо оплати виконаних робіт, разом з тим не зазначив як узгоджується такий висновок з іншими встановленими ним фактичними обставинами щодо наявності в матеріалах справи двох примірників актів виконаних робіт від 10.04.2017, один з яких підписаний від відповідача ОСОБА_3 та не скріплений печаткою відповідача, другий - містить лише відтиск печатки відповідача без підпису уповноваженого представника, тобто судом не було оцінено всі докази в їх сукупності.
4.11. Щодо правової оцінки примірника акта, який містить лише відтиск печатки відповідача без підпису уповноваженого представника, колегія суддів зазначає таке.
З прийняттям Закону України від 15.04.2014 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" було внесено зміни до Господарського, Господарського процесуального, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства, законів "Про товарну біржу", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", "Про заставу", "Про нотаріат" та деяких інших нормативно-правових актів. Зміни торкнулись зменшення сфери використання печаток в господарській діяльності. Скасовано обов'язкову вимогу посвідчувати печаткою правочини юридичних осіб, зокрема господарські договори та довіреності (у тому числі на представництво в суді).
Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може мати печатки.
Для виготовлення печаток одержання будь-яких документів дозвільного характеру не передбачається.
Згідно з пунктами 65, 68, 72, 73 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.
Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються.
Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій.
У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.
Отже, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірному акті та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на бухгалтерських документах, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося встановлення обставин протиправності використання печатки відповідача. Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що відтиск печатки був поставлений працівником бухгалтерії, на зберіганні якого знаходилась печатка, з порушенням вимог статті 92 Цивільного кодексу України, але при цьому не перевірено чи була така особа призначена наказом директора товариства персонально відповідальною особою за зберігання відповідної печатки.
При цьому суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив як неналежний доказ висновок технічної експертизи від 12.04.2018 у даній справі, вказавши, що він не має юридичного значення для правильного вирішення спору.
4.12. Також ні місцевим господарським судом, ні судом апеляційної інстанції не було надано оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи та подані відповідачем в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності правових підстав для оплати робіт, зазначених у спірному акті у зв'язку з тим, що такі фактично не виконувались: звіт до статистики щодо посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 2016 року, засіяних соєю (арк.справи 91-92, том І), договір про надання послуг збирання сільськогосподарських культур від 17.10.2016 № 17/10, укладений з ФОП Парфьонов В.І. та акт, складений на виконання зазначеного договору (арк.справи 54-58, том І), акт від 29.12.2016 про непридатний до використання стан урожаю сої на загальній площі 515га (арк.справи 59, том І).
4.13. Окрім того, в матеріалах справи міститься клопотання позивача про виклик свідків (арк.справи 42, том І), проте процесуальні документи суду не містять відомостей щодо результатів розгляду такого клопотання.
4.14. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відхилення доводів відповідача про те, що договір № 2 від 20.08.2016 розірваний в односторонньому порядку станом на квітень 2017, оскільки відповідачем на адресу позивача надіслано листи про відмову від договору № 2 лише 19.03.2018 та 05.04.2018.
4.15. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Олюджіч проти Хорватії від 05.02.2009 зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення.
4.16. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії від 01.07.2003).
4.17. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії від 27.09.2001).
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
6. Судові витрати
6.1. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання щодо розподілу відповідних судових витрат.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жуковської Людмили Леонідівни задовольнити частково.
2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2018 у справі № 924/70/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Мамалуй