Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс"

представник позивача - Парапан Є. В., адвокат

відповідач-1 - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт"

представник відповідача-1 - не з'явився

відповідач-2 - Одеська міська рада

представник відповідача-2 - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2018 (суддя Демешина О. А.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 (головуючий суддя Головей В.М., судді Принцевська Н. М., Савицький Я.Ф.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" та Одеської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою шляхом поділу земельної ділянки між власниками нежитлових будівель,

Короткий зміст позовних вимог

1. 05.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Сервіс" (далі - Позивач) звернулося до Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (далі - Відповідач-1) та Одеської міської ради (далі - Відповідач-2) з позовом про визнання права користування земельною ділянкою шляхом поділу в натурі земельної ділянки площею 1,4572 га за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 між Позивачем та Відповідачем-1, виділивши Позивачу земельну ділянку розміром 0,3777 га; зобов'язання Відповідача-1 узгодити межі земельної ділянки розміром 0,3777 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, та підписати акт погодження меж земельної ділянки від 20.03.2018.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності двом особам - Позивачу та Відповідачу-1. З часу реєстрації права власності на це майно - нежитлові будівлі під літерами "А" та "Б" Позивач намагався встановити порядок користування земельною ділянкою, враховуючи вимоги встановлені чинним законодавством. 29.03.2018 Позивач направив лист разом з актом погодження меж земельної ділянки в одному екземплярі, з пропозицією підписання цього акта погодження меж земельної ділянки від 20.03.2018 для уникнення суперечок між суміжними землекористувачами в майбутньому. Однак Відповідач-1 як землекористувач всієї земельної ділянки, зокрема і тієї, на якій розміщено нерухоме майно, що належить Позивачу, не погоджує ці межі земельної ділянки розміром 0,3777 га, право користування щодо якої виникло у Позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 27.06.2018 Господарський суд Одеської області вирішив у задоволенні позову відмовити повністю. Вказане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018.

4. Судами встановлено, що рішенням виконкому Одеської міської ради №357 від 27.04.1999 надано Відповідачу-1 фактично займану земельну ділянку по вул. Дача Ковалевського, 16, загальною площею 1,4573 га для експлуатації Дитячого оздоровчого табору "Юний моряк", а саме: земельну ділянку загальною площею 1,2941 га в тимчасове довгострокове користування, терміном до 25 років, але не пізніше початку реконструкції району відповідно до схеми функціонально-планувальної організації приморських територій; земельну ділянку, загальною площею 0,1631 га, в тимчасове, короткострокове користування, терміном до 3-х років.

5. 23.12.1999 між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 (землекористувач) укладено договір № КД-145 на право тимчасового користування землею, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого Відповідач-2 надає, а землекористувач приймає у тимчасове користування: земельну ділянку, загальною площею 14 572 кв.м., по вул. Дача Ковалевського, 16, за рахунок земель міста згідно з планом тимчасового землекористування. Земельна ділянка загальною площею 14 572 кв.м., у т.ч.: земельна ділянка, площею 12 941 кв.м., по вул. Дача Ковалевського, 16, надається у тимчасове довгострокове користування, строком до 25-ти років, для експлуатації дитячого оздоровчого табору "Юний моряк"; земельна ділянка, площею 1 631 кв.м. надається у тимчасове користування строком до 3-х років, але не пізніше початку розвитку реконструкції транспортних магістралей по вул. Дача Ковалевського (загальною площею 1 385 кв.м.), та по вул. Довга (площею 246 кв.м.), для експлуатації Дитячого оздоровчого табору "Юний моряк". Цей договір зареєстровано у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею (у т.ч. на умовах оренди).

6. 05.12.2007 між Дошкільним навчальним закладом спеціалізованою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів "ХАБАД" (покупець) та Відповідачем-2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 363, відповідно до умов якого, продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилих будівель, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16, на земельній ділянці, площа якої не визначена, яка належить територіальній громаді м. Одеси, та в цілому складаються з нежилих будівель літ. "А" та "Б", загальною площею 198,8 кв.м. Право власності зареєстровано за покупцем відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрації правочинів № 5086778 від 05.12.2007.

7. 05.07.2012 між Дошкільним навчальним закладом спеціалізованою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів "ХАБАД" (продавець) та Позивачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до якого продавець продав та передав у власність, а Позивач купив та прийняв у власність нежилі будівлі номер 16, по вул. Дача Ковалевського в місті Одесі, які складаються з: нежитлових будівель під літ. "Б", літ. "А", загальною площею 198,8 кв.м., розташовані на земельній ділянці 0,3777 га, кадастровий номер 5110136900:41:019:0015. Зазначені нежитлові будівлі належать продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С.О. 05.12.2007 за реєстровим №3844, зареєстрованого в КП "ОМБТІ та РОН" в книзі №74неж-155 за №13 від 02.04.2008, реєстраційний номер майна: 13930362.

8. Згідно з умовами пунктів 1, 2, 10 Договору продаж зазначених нежитлових будівель вчиняється за ціною 250 449,00 грн., які покупець перерахував на рахунок продавця повністю до підписання цього договору, та продавець своїм підписом підтверджує факт повного розрахунку за продані нежилі будівлі, а також відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунку. Право власності на придбане майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації правочину. Право власності за договором купівлі-продажу від 05.07.2012 пройшло державну реєстрацію 01.07.2015, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 40159001 від 06.07.2015.

9. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 916/3870/15, встановлено, що Одеською міською радою не приймалось жодних рішень ані щодо надання ПНВК "Хабад" або Позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність/користування земельної ділянки, розташованої під відчуженими раніше нежитловими приміщеннями, ані щодо затвердження такої документації та відведення земельної ділянки у власність/користування.

10. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що ПНВК "Хабад" права користування спірною земельною ділянкою на час державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення не набуло, а тому Позивач в момент набуття права приватної власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16 не набув речових прав на спірну ділянку під ними, тому, враховуючи, що правом на звернення до суду за захистом порушеного права наділений власник або землекористувач земельної ділянки, якщо порушено існуюче право власності або право користування цією земельною ділянкою, позов про визнання права користування земельною ділянкою задоволенню не підлягає. Позовні вимоги про зобов'язання Відповідача-1 узгодити межі земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради (Відповідача-2), а набуття Позивачем права користування частиною земельної ділянки, що знаходиться у користуванні Відповідача-1 можливе лише в порядку відведення на підставі статті 123 ЗК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. 05.10.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

12. 12.11.2018 Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

13. Судами не взято до уваги висновки постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 916/3870/15, а саме у Одеського приватного НВК "ХАБАД" виникло право користування земельною ділянкою розміром 0,3777 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16; у Позивача з часу купівлі нежитлових будівель під літерами "А" та "Б" (з 05.07.2012) - виникло право користування земельною ділянкою розміром 0,3777 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 16; договір про право тимчасового користування землею № КД-145 від 23.12.1999 укладений між Відповідачами припинився в силу положень пункту е) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

14. Невизнання Відповідачем-1 права користування земельною ділянкою за Позивачем можна вважати таким, що свідчить про втручання у право реалізувати свої "законні сподівання".

15. Постанова суду не відповідає вимогам статті 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки відсутні узагальнені доводи сторін, доводи щодо мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу.

16. Судами попередніх інстанцій порушено положення частини 1 статті 50, частини 4 статті 75 ГПК України.

17. Судами неправильно застосовано статті 120, 125, 141 ЗК України та статтю 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Доводи Відповідача-1, викладені у відзиві на касаційну скаргу

18. Положення частини 1 статті 377 ЦК України підтверджує, що цивільно-правовий принцип слідування земельної ділянки за розташованим на ній об'єктом нерухомості не має абсолютного характеру, а відсутність у відчужувача нерухомого майна у момент його відчуження речових прав на земельну ділянку свідчить про неможливість виникнення у набувача земельної ділянки будь-яких речових прав на неї.

19. Відповідачем-2 не приймалось жодних рішень щодо надання ПНВК "Хабад" чи Позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність/користування земельної ділянки, отже право користування земельною ділянкою не виникло, що свідчить про неможливість застосування до спірних правовідносин такого способу захисту як визнання права.

20. Можливе задоволення судом позовної вимоги матиме наслідком визнання за Позивачем права користування земельною ділянкою конкретної конфігурації, місця розташування та площі, що у випадку подальшого звернення Позивача в порядку статті 123 ЗК України до Відповідача-2 з відповідним клопотанням, позбавить останнього можливості самостійного погодження/відхилення клопотання Позивача згідно з власною компетенцією як власника землі.

21. Підписання акта погодження меж не має самостійного значення та не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, отже відмова Відповідача-1 від підписання цього акта не порушує права Позивача.

Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України, в редакції, чинній на час державної реєстрації права Позивача на майно, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

23. Згідно з вимогами статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

24. Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на час державної реєстрації за Позивачем права власності на майно, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ЗК України, в редакції, чинній на час державної реєстрації за Позивачем права власності на майно, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

25. За вимогами частин 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

26. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

27. Відповідно до абзацу 1 частини 2, абзацу 1 частини 3, частин 4, 6 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

28. Таким чином юридичній особі надано право на одержання земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06.12.2010 у справі № 40/3.

29. Водночас за статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

30. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України суди підставно врахували встановлені у справі № 916/3870/15 судами обставини, що Відповідачем-2 не приймалось жодних рішень ні щодо надання ПНВК "Хабад" (попередній власник нерухомого майна) або Позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність/користування земельної ділянки, розташованої під відчуженими раніше нежитловими приміщеннями, ні щодо затвердження такої документації та відведення земельної ділянки у власність/користування. На підставі наведеного Суд відхиляє як необґрунтовані доводи Скаржника (пункт 13) з посиланням на висновки Верховного Суду у зазначеній справі про те, що у Позивача з часу придбання майна виникло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене.

31. При цьому посилання Скаржника (пункт 13) на припинення договору про право тимчасового користування, укладеного Відповідачами, з посиланням на пункт е) частини 1 статті 141 ЗК України, не є свідченням автоматичного набуття права користування земельною ділянкою Позивачем.

32. За наведених обставин Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не порушили частину 4 статті 75 ГПК України, тому доводи Скаржника (пункт 16) в цій частині, а також щодо порушення положень частини 1 статті 50 ГПК України, яка визначає порядок вступу у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, підлягають відхиленню як необґрунтовані.

33.Водночас посилання Скаржника (пункт 14) на те, що невизнання Відповідачем-1 за Позивачем права користування земельною ділянкою можна вважати такими, що свідчать про втручання у право реалізувати свої "законні сподівання" непідставні, оскільки, вбачається, що з часу придбання майна до звернення з цим позовом, Позивач не вчиняв дії, передбачені чинним законодавством, спрямовані на своєчасне оформлення права на нерухоме майно.

34. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанції повно встановили усі істотні обставини справи, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми статей 120, 125, 141 ЗК України та статті 377 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим доводи Скаржника (пункт 17) відхиляються Судом як такі, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

35. Суд вважає необґрунтованими доводи Скаржника (пункт 15) про те, що постанова суду не відповідає вимогам статті 282 ГПК України, оскільки відсутні узагальнені доводи сторін, відсутні доводи щодо мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу. Суд також звертає увагу на те, що у пункті 54 рішення у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999 I).

36. За наведених мотивів прийняті у справі судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

37. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 916/647/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак