Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.05.2020 року у справі №922/3130/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3130/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 (суддя Смірнова О. В. )

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 (головуючий суддя Пушай В. І., судді Медуниця О. Є., Стойка О. В. )

у справі № 922/3130/19

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лучнікова Юлія Володимирівна і 2) Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків),

про скасування рішень

(уповноважені представники сторін у судове засідання не з'явилися)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року Харківська міська рада (далі - позивач, Харківська міськрада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна" (далі - відповідач, ТОВ "Фортуна"), в якому просить: скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 28683919 від 15.03.2016) на нежитлові будівлі літ. А-1 площею 135,8 кв. м, літ.

Б-1 площею 409,2 кв. м, літ. В-2 площею 875,1 кв. м, літ. Д-1 площею 70,8 кв. м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101); скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016) на нежитлові будівлі літ. А-1 площею 135,8 кв. м, літ. Б-1 площею 409,2 кв. м, літ. В-2 площею 875,1 кв. м, літ. Д-1 площею 70,8 кв. м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101).

2. У позовній заяві позивач зазначає про відсутність інформація, яка б свідчила про наявність дозвільних документів на реконструкцію нежитлової будівлі літ. Б-1 по вул. Велика Панасівська, 101, яка належить відповідачу. Позивач вказує, що за відповідачем зареєстровано право власності на неприйнятий до експлуатації об'єкт будівництва, у зв'язку з чим, на думку позивача, державна реєстрація змін до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 28683919 від 15.03.2016) підлягає скасуванню, так як таким рішенням безпідставно збільшено площу нежитлової будівлі літ. Б-1.

3. Також, Харківська міськрада вважає, що запис про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення: 29279841 від 15.04.2016) на нежитлові літ. А-1 площею 135,8 кв. м, літ. Б-1 площею 409,2 кв. м, літ. В-2 площею 875,1 кв. м, літ. Д-1 площею 70,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 101 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 289077363101) підлягає скасуванню, оскільки відповідні зміни стосуються лише реконструкції, яка визнана у ході проведеної Інспекцією перевірки самочинним будівництвом (без належним чином затвердженої проєктної документації).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Справа розглядалася неодноразово. Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

5. Судові рішення мотивовано тим, що:

5.1. позивач не надав жодного доказу, який би спростовував законність внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо площі нежитлової будівлі літ. Б-1 по вул. Великій Панасівській, 101, у м. Харкові, водночас матеріали справи містять докази того, що збільшення площі вказаної нежитлової будівлі відбулось за рахунок внесення загальної площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення 28683919 від 15.03.2016) не підлягає задоволенню;

5.2. ТОВ "Фортуна" із дотриманням приписів ст.ст. 26, 27, 29, 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розпочало та завершило у 2015 році будівельні роботи з реконструкції нежитлових будівель та споруд літ.

А-1, В-2, Г-1 та Д-1 по вул. Великій Панасівській, 101, за наявності розробленої та узгодженої проєктної документації, повідомлення органу державного архітектурно-будівельного контролю про такі роботи, за відсутності містобудівних умов та обмежень, оскільки проєктом не була передбачена забудова земельної ділянки та зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у планах, та в подальшому провела законну реєстрацію права власності на вказані об'єкти
15.04.2016 за №29279841.

6. Суди, зокрема, виходили з того, що:

6.1. Після придбання у 2014 році об'єктів нежитлової нерухомості відповідач замовив технічну інвентаризацію у ТОВ "Інвент-Харків", за результатами якої складено технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. Б-1, станом на 06.05.2015, що підтверджується довідкою ТОВ "Інвент-Харків" від 05.02.2016 № 05.02-01/16.

Саме через не відображення площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі відповідач звернувся до ТОВ "Міжрегіональне БТІ" для проведення додаткового комплексу робіт по технічній інвентаризації, за результатами чого складено довідку від 04.03.2016 №24110/-01.

6.2. Оспорювані позивачем зміни (рішення від 15.03.2016 індексний номер 28683919) проведені держреєстратором на підставі довідки ТОВ "Міжрегіональне БТІ" від 04.03.2016 №24110/-01, в якій зазначено, що після проведення комплексу робіт по технічній інвентаризації нежитлової будівлі літ. Б-1, що знаходиться по вул. Котлова, 101, встановлено, що загальна площа будівлі збільшилася до 409,2 кв. м за рахунок внесення загальної площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі, тоді як раніше площа веранди була включена до загальної площі забудови.

6.3. Викладені позивачем аргументи не можуть бути підставою для скасування рішення (індексний номер 28683919), оскільки з моменту технічної інвентаризації 1965 року минуло 55 років, за цей час конфігурація, площа та зовнішні обриси могли змінитися декілька разів. Як убачається з матеріалів справи, відповідач став власником спірного нерухомого майна лише 12.08.2014 року.

6.4. Позивач не спростував, що площа нежитлової будівлі літ. Б-1 збільшена не за наслідком проведення будівельних робіт, які вимагають отримання дозвільних документів, а за рахунок внесення загальної площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі. Тому, посилання позивача на відсутність у відповідних реєстрах будь-яких дозвільних документів на проведення відповідачем будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі літ. "Б-1", відхилені судами попередніх інстанцій.

6.5. Право власності відповідача на спірні об'єкти, а саме нежитлові виробничі будівлі літ. А-1, В-2, Г-1, Д-1 виникло після проходження належної законодавчої процедури, яка включала в себе реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність до експлуатації об'єкта, за наслідками якої літ. В-1 об'єднана з літ. Г-1, а літ. Д-1 збільшена у розмірах, без жодного зауваження з боку департаменту ДАБІ в Харківській області.

6.6. Наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 21.02.2019 № 76, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт № ХК 083151770535 від 30.06.2015 та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ХК 143152240059 від 21.08.2015, у судовому порядку визнано незаконним та скасовано, тому суди відхили посилання позивача на цей наказ Інспекції як на підставу для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021, справу № 922/3130/19 направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

8. Суд апеляційної інстанції застосував приписи абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, а також не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові 30.06.2020 у цій справі.

9. Суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: підстави набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю Б-1 зі збільшеною загальною площею з 139,9 кв. м до 409,2 кв. м; довідку ТОВ "Міжрегіональне БТІ" від
04.03.2016 № 2411\-01, долучену позивачем до матеріалів справи, на підтвердження того, що неопалювана веранда відноситься саме до літ. А-1, а не до літери Б-1; обставини реєстрації у 2014 році за відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. Б-1, загальною площею 139,9 кв. м, без урахування площі веранди, оскільки остання за логікою судів станом на час такої реєстрації вже існувала.

Позиція інших учасників справи

10. ТОВ "Фортуна" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги з підстав, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11. Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) надало пояснення, які просить врахувати під час перегляду справи в суді касаційної інстанції, просить ухвалити законне і обґрунтоване рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. На підставі акта прийому-передачі нежитлових будівель від 24.06.2014 та свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна від 12.08.2014, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції, за ТОВ "Фортуна" було зареєстровано права власності на нежитлові будівлі виробничого призначення, розташовані по вул. Великій Панасівській, 101 (колишня вулиця Котлова), у м. Харкові, а саме:

- літ. "А-1" площею 135,8 м2;

- літ. "Б-1" площею 139,9 м2;

- літ. "В-2" площею 306,0 м2;

- літ. "Г-1" площею 85,0 м2;

- літ. "Д-1" площею 34,1 м2.

13. На підставі проєктної документації, розробленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент-Харків" та затвердженої позивачем наказами від
11.06.2015 № б/н та від 10.07.2015 № б/н, а також відповідно до декларації про початок будівельних робіт, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 30.06.2015 за № ХК 083151770535, розпочато реконструкцію та перепланування нежитлових виробничих будівель літ. А-1, В-2, Г-1 та Д-1.

14. Проєктна документація та подальша реконструкція проводились без отримання містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки відповідно до пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 за № 109 (далі - Перелік), оскільки реконструкція належних позивачу будівель шляхом об'єднання та зміни поверховості і їх конфігурації, не передбачала забудову земельної ділянки.

15. Після завершення будівельних робіт та введення об'єкта до експлуатації на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 21.08.2015 за № ХК 143152240059, кількість будівель та їх площа частково змінились.

Так, за результатами проведеної реконструкції площа нежитлової будівлі літ. А-1 залишилася без змін - 135,8 м2.

Площа нежитлової будівлі літ. В-2 збільшилась за рахунок об'єднання з нежитловою будівлею літ. "Г-1" та розділенням одноповерхової будівлі на два поверхи.

У результаті площа приміщення збільшилася з 306,0 м2 до 875,1 м2, однак, площа забудови земельної ділянки залишила без змін.

Площа нежитлової будівлі літ. Д-1 також збільшилась з 34,1 м2 до 70,8 м2 за рахунок надбудови стін та стелі над рампою, що була частиною цієї будівлі.

Площа забудови земельної ділянки також залишилася без змін.

Таким чином, загальна площа реконструйованих нежитлових будівель стала 1081,7 м2.

16. Площа нежитлової будівлі літ. Б-1, яка за функціональним призначенням була складом, фактично змінилась з 139,9 м2 до 409,2 м2 за рахунок внесення загальної площі неопалюваної веранди до загальної площі будівлі, тоді як раніше (під час попередньої технічної інвентаризації) площу веранди було включено до загальної площі забудови.

17. На час розгляду справи об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлові будівлі літ. А-1 площею 135,8 м2, літ. Б-1 площею 409,2 м2, літ. В-2 площею 875,1 м2, літ. Д-1 площею 70,8 м2, розташовані по вул. Велика Панасівська, 101 у м.

Харкові, належить на праві приватної власності ТОВ "Фортуна".

18. Право власності за ТОВ "Фортуна" зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 12.08.2014 № 25498225, проведеної реконструкції згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 21.08.2015 № ХК 143152240059 (реконструкція будівель літ. А-1, літ. В-2, літ. Г-1 та літ. Д-1) та внесених змін щодо площі нежитлової будівлі літ. Б-1, яка змінилася за наслідками проведення поточної інвентаризації.

19.15.03.2016 державний реєстратор Шишакова О. М. (Харківське міське управління юстиції) внесла запис до реєстру (індексний номер рішення: 28683919), яким було змінено, зокрема, площу нежитлової будівлі літ. Б-1 з 139,9 м2 на 409,2 м2.

20. При цьому державний реєстратор зазначив у додаткових відомостях інформацію: "додана площа нежитлової будівлі літ. Б-1 складає 409,2 м2, помилково було зазначено 139,9 м2; після проведення робіт з технічної інвентаризації нежитлової будівлі літ. "Б-1" встановлено, що загальна площа будівлі складає 409,2 м2 за рахунок внесення загальної площі неопалювальної веранди до загальної площі будівлі, тоді як раніше площу веранди було включено до загальної площі забудови".

21. При цьому проєктна документація та подальша реконструкція також проводились без отримання містобудівних умов та обмежень відповідно до пункту 25 Переліку, оскільки реконструкція належних відповідачеві будівель здійснювалася шляхом їх об'єднання та зміни поверховості, але не передбачала забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації зазначених нежитлових будівель.

22. Після закінчення будівельних робіт та ведення об'єктів у експлуатацію на підставі зареєстрованої Департаментом ДАБІ у Харківській області 21.08.2015 за № ХК 143152240059 декларації, позивач 15.04.2016 за № 29279841 здійснив нову реєстрацію права власності на зазначені об'єкти нерухомого майна.

23. Відповідач під час розгляду справи зазначив, що площа нежитлової будівлі літ. В-2 збільшилася за рахунок об'єднання з нежитловою будівлею літ. Г-1 та розділенням міжповерхового простору будівлі на два поверхи. При тому, що будівля літ. Г-1 фактично однією стіною примикала до будівлі літ. В-2 і після їх реконструкції зовнішня конфігурація обох будівель поєднаних в одну не змінилась.

У результаті площа приміщення збільшилася з 306,0 м2 до 875,1 м2.

Таким чином, загальна площа збільшилася за рахунок власних приміщень прийнятих в експлуатацію нежитлових будівель, шляхом їх приєднання та розділення об'єму.

Площа нежитлової будівлі літ. Д-1 також збільшилась з 34,1 м2 до 70,8 м2 за рахунок надбудови стін та стелі над рампою, що була частиною літ. Д-1.

Зазначені виробничі та адміністративні будівлі фактично знаходяться поруч одні від інших, використовуються ТОВ "Фортуна" в єдиному технологічному циклі виробництва та зв'язані між собою телекомунікаційними, електричними та іншими мережами і комунікаціями.

24. Орган державного архітектурно-будівельного контролю (Департамент ДАБІ у Харківській області) отримані документи перевірив та 30.06.2015 за № ХК 083151770535 зареєстровав декларацію про початок виконання будівельних робіт, а
21.08.2015 за № ХК 143152240059 про готовність об'єкта до експлуатації (без повернення чи зауважень з приводу недостовірних даних чи неналежного оформлення).

25. Протягом 2018 року будівлю складу літ. Б-1 взагалі було демонтовано із дотриманням положень пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від
07.06.2017 № 406, якою затверджений перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

26. Відповідач зазначає, що на теперішній час на місці розташування колишньої будівлі літ. Б-1 зведено відкритий навіс (склад) для тимчасового зберігання великогабаритних виробів та паркування вантажного автотранспорту, якій не відповідає визначенню об'єкта нерухомого майна.

27.21.02.2019 Інспекція звернулася до відповідача з листом № 470/0/250-19, яким було повідомлено ТОВ "Фортуна" про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 30.06.2015 № ХК 083151770535 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 21.08.2015 № ХК 143152240059 "Реконструкція нежитлових виробничих будівель літ. А-1, В-2, Г-1 та Д-1, розташованих по вул. Котлова, 101 у м. Харкові" відповідно до наказу Інспекції від 21.02.2019 № 76.

28. На запит відповідача від 05.03.2019 № 16 Інспекція надіслала на адресу ТОВ "Фортуна" наказ № 76, прийнятий на підставі службової записки від 21.02.2019 за наслідками виявлення факту подання ТОВ "Фортуна" недостовірних даних у скасованих деклараціях, що свідчить про самочинне будівництво об'єкта (реконструкція без належно затвердженої проєктної документації).

29. При цьому, Інспекція посилалася на положення підпункту 5 пункту 3 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності", статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 та службову записку від 21.02.2019.

30. На запит відповідача від 09.04.2019 № 21 Інспекція супровідним листом від
17.04.2019 за № ПУБЛ-7/0/294-1 надіслала службову записку, зі змісту якої вбачається, що сектор інспекційної роботи Інспекції на підставі листа Харківської місцевої прокуратури № 1 від 04.01.2019 за № 04-20-6501-19 здійснив перевірку наявної інформації щодо реконструкції у 2015 році ТОВ "Фортуна" нежитлових приміщень, розташованих по вул. Великій Панасівькій, 101, на предмет наведення у деклараціях позивачем недостовірних даних та можливого самовільного заняття земельної ділянки за зазначеною адресою.

Так, структурний підрозділ Інспекції, порівнявши розміщення та конфігурацію будівель та споруд, розташованих по вул. Великій Панасівькій, 101, станом на
21.02.2019, із двоповерховими планами та конфігурацією будівель та споруд за зазначеною адресою станом на 1965 рік, які містяться в матеріалах інвентаризаційної справи КП "Харківське МіськБТІ", дійшов висновку, що реконструкція нежитлових будівель літ. В-2, шляхом об'єднання з будівлею літ.

Г-1 та будівлі Д-1, шляхом надбудови додаткових приміщень над існуючими та зміни поверховості, були проведені відповідачем із заняттям вільної від забудови земельної ділянки та без отримання містобудівних умов та обмежень.

31. Структурний підрозділ Інспекції вказав про наявність підстав вважати проведені робити із реконструкції самовільними, без отримання належно затвердженої проєктної документації та запропонував начальнику Інспекції скасувати декларації від 30.06.2015 № ХК 083151770535 та від 21.08.2015 № ХК 143152240059, що і було зроблено наказом від 21.02.2019 № 76.

32. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі №520/7551/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020, задоволено адміністративний позов ТОВ "Фортуна". Визнано незаконним та скасовано наказ Інспекції від 21.02.2019 №76, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від
30.06.2015 №ХК 083151770535 та реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 21.08.2015 №ХК 143152240059 по об'єкту "Реконструкція нежитлових виробничих будівель літ. А-1, В-2, Г-1, Д-1 розташованих по вул.

Котлова, 101 у м. Харкові".

33. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №520/7551/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції.

34. За наслідками розгляду справи №520/7551/19 адміністративний суд установив, що реконструкція належних ТОВ "Фортуна" будівель здійснювалась шляхом їх об'єднання та зміни поверховості, але не передбачала забудову земельної ділянки та виконувалась без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів реконструйованих об'єктів у плані, що також допускається ч. 4 ст. 34 ЗУ України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 7 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466.

35. Звертаючись до суду першої інстанції із позовом, Харківська міськрада зазначила, що Декларація про початок виконання будівельних робіт від 30.06.2015 № ХК 083151770535 не містила відомості щодо реконструкції літ. Б-1, а передбачала реконструкцію нежитлових виробничих будівель літ. А-1, В-2, Г-1, Д-1, за наслідками якої літ. В-1 об'єднана з літ. Г-1, а літ. Д-1 збільшена у розмірах. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 21.08.2015 № ХК 143152240059 також не містила жодних відомостей щодо нежитлової будівлі літ. "Б-1".

В Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті, не має інформації щодо дозвільних документів на реконструкцію нежитлової будівлі літ. "Б-1" по вул. Велика Панасівська, 101, яка належить відповідачеві.

Крім того, Інспекцією проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог містобудівного законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті: "Об'єкт будівництва по вул. Великій Панасівській, 101 у м. Харкові", за результатами якої встановлено факт самочинного будівництва (реконструкції) нежитлових будівель літ. "А-1" та літ. "В-2" у період після березня 2017 року без отримання дозволу на виконання будівельних робіт зі збільшення площі шляхом об'єднання суцільною конструкцією покрівлі в єдину будівлю з утворенням додаткових приміщень.

За змістом акта від 01.08.2019 № 562/624-А, складеним Інспекцією за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, під час перевірки встановлено, що відповідно до документів, що посвідчують право власності, топогеодезичної зйомки М 1:500 (березень 2017), наданої відповідачем до Харківської міськради листом від 28.07.2017 № 48, нежитлові будівлі літ. "А-1" та літ. "В-2" є окремо розташованими будівлями. Разом з цим, з виїздом на місце 19.07.2019 встановлено, що нежитлові будівлі літ. "А-1" та літ. "В-2" реконструйовані зі збільшенням площі шляхом об'єднання в одну єдину будівлю.

Позивач зазначає, що майно розташоване на землях комунальної власності, а відповідна земельна ділянка за наслідком розширення площі забудови будівель вибула із володіння Харківської міськради поза її волі, що стало підставою для звернення Міськради до суду з відповідним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

36. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

37. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

38. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі, яка переглядається, скаржник визначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

39. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними (тотожними, аналогічними, подібними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 372/4583/14-ц).

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

40. Предметом розгляду в цій справі є вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності (внесення змін) щодо об'єктів нерухомого майна за наслідком проведеної реконструкції (збільшення площі) без отримання необхідних дозвільних документів.

41. Предметом розгляду справи № 910/10987/18 були вимоги банку про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Спірним у наведеній справі було питання щодо наявності у відповідача права власності на іпотечне майно, а також різниці між відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та чинними, нескасованими правовстановлюючими документами (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Висновки Верховного Суду у наведеній постанові стосувалися недослідження судами всіх обставин справи, встановлення яких має вирішальне значення для правильного вирішення спору. Висновки щодо застосування приписів абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у наведеній постанові відсутні.

42. Таким чином, фактично-доказова база, матеріально-правове регулювання правовідносин у справі № 910/10987/18 та у справі № 922/3130/19 суттєво відрізняються, що свідчить про неподібність правовідносин та про відсутність підстав для врахування висновків, викладених у наведеній скаржником постанові.

43. Окрім того, скаржник зазначає про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у цій справі.

44. Так, направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд, за умови протилежних висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо проведеної спірної державної реєстрації (місцевий господарський суд під час первісного розгляду справи вказав, що відповідач набув право власності на об'єкт, який не було прийнято в експлуатацію, а суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач із дотриманням норм законодавства здійснив реконструкцію спірних об'єктів нерухомого майна) вказав, зокрема, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи належним чином не спростував висновок місцевого суду про прийняття державним реєстратором оспорюваних рішень з метою легалізації спірного нежитлового приміщення (нежитлової будівлі літ. Б-1) як об'єкта самочинного будівництва, оскільки спірний об'єкт не було прийнято в експлуатацію у встановленому порядку.

45. Під час нового розгляду справи суди в межах визначеної процесуальним законом компетенції встановили, що відповідач не проводив будівельних робіт по збільшенню площі нежитлової будівлі літ. Б-1, які вимагають отримання дозвільних документів, а реконструкція нежитлових виробничих будівель літ. А-1, В-2, Г-1, Д-1 проводилася з дотриманням вимог законодавства (пункти 5-6 цієї постанови).

46. З наведеного вбачається, що суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 236, ч. 5 ст. 310, ч. 1 ст. 316 ГПК України повно та всебічно з'ясували обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, на виконання вказівок Верховного Суду встановили обставини щодо реєстрації відповідачем права власності на нерухоме майно набуте ним у 2014 році та реконструйоване у 2015 році за наявності розробленої та узгодженої проєктної документації та, відповідно, дійшли обґрунтованого висновку про недоведення позивачем обставин, на які він посилався у позовній заяві, а саме щодо неправомірного збільшення відповідачем загальної площі забудови без дозволу Харківської міськради.

47. Доводи касаційної скарги, викладені у пункті 9 цієї постанови, переважно стосуються питань, пов'язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній, зокрема стосовно збільшення площі нежитлової будівлі літ. Б-1, приналежності неопалюваної веранди до будівлі літ. А-1, надання оцінки довідці ТОВ "Міжрегіональне БТІ" від 04.03.2016 № 2411\-01. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов'язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права ", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.

48. Вказані доводи позивача були детально розглянуті та відхилені, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, з посиланням на відповідні обставини справи і приписи законодавства.

49. Переоцінка встановлених судами попередніх обставин перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо недоведення позивачем наявності порушених або оспорюваних прав чи інтересів з урахуванням заявлених предмета і підстав позовних вимог скаржником у визначеному процесуальним законом порядку не спростовані.

50. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

51. При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United
Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

52. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

53. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

54. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

55. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

56. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України ", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

57. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

58. У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

59. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

61. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

62. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

63. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного господарських суду і рішення суду першої інстанції - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат

64. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2020 у справі № 922/3130/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил