Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.06.2018 року у справі №910/20676/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20676/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніан"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018

(головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/20676/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець Худич Микола Володимирович

про стягнення 137 580,81 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "НІАН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" 137 580,81 грн збитків за договором №98911 від 04.11.2014 про транспортно-експедиторське обслуговування.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення на підставі договору №98911 від 04.11.2014 про транспортно-експедиторське обслуговування відбулось пошкодження вантажу. Враховуючи, що відповідно до умов укладеного сторонами договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна", як експедитор, несе відповідальність за збереження вантажу до моменту передачі одержувачу, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 04 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІАН" (клієнт) було укладено договір №98911 про транспортно-експедиторське обслуговування (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов'язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним, морським, авіа та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним договором, а також обґрунтовані затрати експедитора, які підлягають сплаті експедитором третім особам.

За змістом п. 1.2 вказаного договору умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операцій, що необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявці. Заявка є невід'ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці.

Також, згідно з пунктом 1.4 договору сторони погодили, що транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів клієнта в межах цього договору при автомобільних перевезеннях виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КПДВ, 1956).

Згідно з п. 2.2 зазначеного договору експедитор зобов'язаний, зокрема, організовувати і забезпечити виконання послуг, обумовлених цим договором та замовленням (заявкою), виконувати чи організовувати виконання інших пов'язаних з перевезенням робіт і послуг, якщо вони погоджені в замовленні (заявці), зазначеній в п. 1.2 договору, а також забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу.

2.2. Суди встановили, що 25.07.2017 на підставі договору між позивачем та відповідачем узгоджена заявка №25/07/17 відповідно до якої позивач взяв на себе обов'язок з організації перевезення вантажу за маршрутом: Валенсія (Іспанія) - Прушків (Польща) - Київ (Україна). Зазначене перевезення вантажу здійснювалось на виконання інвойсу № 16/152995 підприємства Anecoop S. Coop .

2.3. Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 16082017/4 від 16.08.2017 компанія Anecoop S. Coop. (вантажовідправник) здійснила відправлення вантажу (вина ігристі) загальною вагою 2684 кг. Вантаж отримано вантажоодержувачем - ТОВ "Ніан" 29.08.2017.

2.4. Згідно з Міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 16082017/4 від 16.08.2017 перевезення товару (255 ящиків з вином на 3-транспортних пакетах (палетах)) за маршрутом: м. Прушків - м. Київ здійснювалось Фізичною особою-підприємцем Худичем Миколою Володимировичем транспортним засобом д.н.з. НОМЕР_1.

2.5. 29 серпня 2017 року під час розвантаження вантажу позивачем виявлено його пошкодження, про що складено акт від 29.08.2017, який підписано завідувачем складом, водієм-експедитором та представниками позивача. Зокрема, у зазначеному акті вказано, що при прийманні товару палети, на яких знаходився товар, були завалені. При перекладці товару виявлені відхилення. Автомобіль опломбований.

2.6. В матеріалах справи міститься експертний висновок Київської торгово-промислової палати № І-1809 від 27.10.2017 відповідно до якого експертом встановлено, що партія товару в асортименті кількістю 684 пляшки, в тому числі Brut - 223 шт, Semi Seco - 300 шт, Brut Rosado - 161 шт через пошкодження маркувальних етикеток втратила товарний вид.

2.7. Позивач направив на адресу відповідача претензію №164, в якій вимагав відшкодувати збитки, що виникли з вини ТОВ "ЕФ ЕС Маккензі-Україна", у загальній сумі 137 580,82 грн.

Оскільки збитки в добровільному порядку відшкодовані не були, позивач звернувся з позовом у цій справі. Збитки у загальній сумі 137 580,81 грн складаються з: 52 269,41 грн - вартості знищеного товару, 294,68 грн - вартості акцизних марок, 16 954,44 грн - мита, 6 553,50 грн - акцизу, 18 623,03 грн - ПДВ, 22 142,18 грн відшкодування витрат на транспорт, 18 100,00 грн - витрати на брокерські послуги, 1 281,00 грн - витрати на обов'язкові митні послуги (перевірка ваги, пакування тощо), 1 362,57 грн - витрати на експрес перевезення товару до підприємства продавця.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніан" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніан" збитки у розмірі 104 143,87 грн.

3.1.1. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що під час здійснення перевезення на підставі договору №98911 від 04.11.2014 про транспортно-експедиторське обслуговування відбулось пошкодження вантажу, внаслідок чого позивачу завдано збитків у загальному розмірі 104 143,87 грн.

3.1.2. За приписами ст.932 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії залучених ним третіх осіб, як за свої власні. Відтак, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 104 143,87 грн суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

3.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Худича Миколи Володимировича, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову.

3.2.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином в обґрунтування своїх позовних вимог не підтверджено, що товар який перевозився був знищений. Втрата товарного виду внаслідок пошкодження маркувальних етикеток не свідчить про непридатність його до споживання та використання за призначенням.

3.2.2. Крім того, суд зазначив, що позивачем в підтвердження своїх вимог не надано доказів того, що товар внаслідок пошкодження маркувальних етикеток не може бути прийнятий торговельними мережами.

3.2.3. Суд вважає, що позивач, звертаючись з позовними вимогами, просить стягнути збитки за пошкодження товару, однак з експертного висновку торгово-промислової палати вбачається, що товар був не пошкоджений, а лише відбулась втрата товарного вигляду маркувальних етикеток, при цьому зауважень щодо якості товару експерт не зазначив. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, про факт нанесення збитків, оскільки втрати товарного вигляду товару не свідчить про те, що останній не може бути реалізований або знецінений.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018. Судові витрати покласти на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник вказує на порушення апеляційним господарським судом ст.ст. 270, 252, 76, 79 та 86 ГПК України, що знайшло свій прояв в тому, що суд під час розгляду справи повністю проігнорував наявний у справі акт про пошкодження товару, у якому чітко зафіксовано наявність браку (товару неналежної якості) та кількості такого товару. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги відзив відповідача, у якому він визнав свою вину та підтвердив суму завданих позивачу збитків, яка правильно була стягнута судом першої інстанції.

4.3. Неправильною є оцінка наявного у матеріалах справи експертного висновку, оскільки перед експертом не ставилось питання про придатність товару до споживання, тоді як експерт підтвердив факт пошкодження та кількість пошкодженого товару, інформація про який була вказана у акті про пошкодження товару.

4.4. Скаржник вважає, що ним доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

Узагальнюючи свої доводи, позивач звертає увагу на те, що всі зобов'язання, які виникли за договором, стосуються сторін, які цей договір уклали. В даному випадку зобов'язання виникли між позивачем та відповідачем, оскільки з третьою особою у позивача будь-які договірні відносини відсутні.

4.5. У відзиві на касаційну скаргу третя особа просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду - без змін.

Позиція ФОП Худича М.В. цілком відповідає висновкам, що здійснені судом апеляційної інстанції в постанові, що оскаржується.

4.6. Відповідач також подав відзив на касаційну скаргу, в якому погодився з доводами, наведеними у скарзі, та просить її задовольнити.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо компетенції та меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Враховуючи положення пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про необхідність касаційного перегляду цієї справи.

5.1.2. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.300 Господарського процесуального кодексу України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про транспортно-експедиторське обслуговування.

5.2.2. За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

5.2.3. Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ст. 929 ЦК України та ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування, зазначені в статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За змістом ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії. Аналогічне положення погоджено сторонами у п.4.4 договору.

Згідно з п.4.3 договору експедитор несе відповідальність за вантаж з моменту прийняття вантажу під свою відповідальність до моменту передачі вантажу.

Таким чином, з огляду на положення ст. 932 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також п. 4.4 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕФ ЕС Маккензі-Україна" як експедитор за договором №98911 від 04.11.2014 несе відповідальність за доставку товару позивачеві.

5.2.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 16082017/4 від 16.08.2017 компанія Anecoop S. Coop. (вантажовідправник) здійснила відправлення вантажу (вина ігристі) на підставі інвойсу №16/152995 загальною вагою 2684 кг. Вантаж було отримано вантажоодержувачем - ТОВ "Ніан" 29.08.2017, що підтверджується скріпленням печаткою вказаного підприємства у накладній в графі "вантаж отримано".

Перевезення товару (255 ящиків з вином на 3-х транспортних палетах за маршрутом: м. Прушків - м. Київ на підставі Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 16082017/4 від 16.08.2017 здійснювалось Фізичною особою-підприємцем Худичем Миколою Володимировичем (якого було залучено відповідачем для перевезення вантажу згідно з договором-заявкою №КИСП08170008 від 14.08.2017). Перевезення вантажу здійснювалось у міжнародному сполучені.

Документом, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

5.2.5. Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

Як вже зазначалось вище, предметом спору у цій справі є стягнення збитків з експедитора за пошкоджений товар, що перевозився.

5.2.6. У ст.22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За змістом ч.3 цієї статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача за приписами статті 74 ГПК України.

5.2.7. За висновком суду апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про факт нанесення збитків, оскільки втрата товарного вигляду товару, про що зазначено у експертному висновку, не свідчить про те, що товар не може бути реалізований або знецінений.

Суд касаційної інстанції вважає такий висновок апеляційного господарського суду передчасним, оскільки судом не надано належної правової оцінки наявному у матеріалах справи акту пошкодження товару, у якому позивач, відповідач та водій перевізника зафіксували, що товар доставлений на адресу позивача з браком. Суд першої інстанції вважав цей акт належним доказом у справі, яким встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором, проте апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначеного не спростував, обмежившись висновком, що товар не втратив своїх споживчих властивостей, а пошкодження етикетки не обмежує можливість його подальшої реалізації.

При цьому обґрунтованими є твердження скаржника про те, що питання придатності товару для споживання експертом не досліджувалось. Натомість, експерт у висновку підтвердив встановлений власником товару, експедитором та перевізником факт наявності пошкоджень етикеток на товарі.

5.2.8. Водночас, слушними є твердження суду апеляційної інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили, що товар внаслідок пошкодження маркувальних етикеток не був прийнятий на реалізацію торгівельними мережами або прийнятий за нижчою ціною, чи взагалі знищений, як зазначив позивач у своїй позовній заяві (абз.6 ст.2).

Натомість суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, обмежившись висновком, що відповідач визнав розмір збитків у сумі 104 143,87 грн.

По суті суд першої інстанції не перевірив правильність здійснених позивачем розрахунків та обґрунтованість позовних вимог в частині розміру заявленої до стягнення суми. Зазначаючи у позовній заяві, що товар у кількості 684 пляшок знищений, позивач не надає жодних документів, які б підтверджували зазначені обставини. Тобто розмір збитків як необхідний елемент складу цивільного правопорушення судом першої інстанції належним чином не встановлено.

5.2.9. Слушними є і твердження апеляційного господарського суду про те, що у матеріалах справи відсутній контракт на купівлю - продаж зазначеної продукції, з огляду на що не дослідженим залишилось питання про умови упаковки товару відправником, контракти на перевезення вантажу з Іспанії до Польщі, його стан, при загрузці та розгрузці, а також контракт на розміщення товару у польській фірмі PRO LOG м. Прушків, Польща. Зазначені обставини також залишені поза увагою суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

5.2.10. Верховний Суд зазначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

Проте зі змісту судових рішень, ухвалених у цій справі, слідує, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст.86 Господарського процесуального кодексу України не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета спору та не відобразили встановлені ними обставини у судових рішеннях. Судами надано неповну юридичну оцінку доводам усіх учасників судового процесу, що призвело до передчасних висновків.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

6.5. У зв'язку з наведеними у розділі 5 цієї постанови обставинами, зважаючи на встановлені законом межі компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення та постанови судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.6. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Судові витрати

7.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніан" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2018 у справі № 910/20676/17 скасувати.

Справу № 910/20676/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець