Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КГС ВП від 14.05.2020 року у справі №910/4517/14 Ухвала КГС ВП від 14.05.2020 року у справі №910/45...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4517/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Прохоренко О. І. (довіреність від 05.01.2021 №б/н),

відповідача - Мельник С. Р. (ордер №АА1038023 від 19.03.2021)

третьої особи - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой"

про усунення недоліків виконаних робіт,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Статусбуд",

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" (далі - ТОВ "РСГП "Шувар", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солстрой" (далі - ТОВ "Солстрой", відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Статусбуд" (далі - ТОВ "Статусбуд") про усунення недоліків виконаних робіт.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем, на виконання договору підряду №23/09-06 від 01.09.2010 (далі - договір підряду), укладеного між ТОВ
"РСГП "Шувар"
(замовник) та ТОВ "Солстрой" (генпідрядник) було споруджено павільйони "Овочі, фрукти" та "Риба" з інженерними мережами та під'їзними шляхами із твердим покриттям на об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар". Проте, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем в процесі експлуатації було виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба". Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Згідно з прохальною частиною позову ТОВ "РСГП "Шувар" просить суд зобов'язати відповідача усунути недоліки робіт, виконаних згідно з договором підряду, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" на об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 4-Б, шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300) - упродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішенням господарського суду у цій справі законної сили.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.

2.2. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 позов задоволено повністю.

2.3. Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4517/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.4. Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2016 (суддя - Маринченко Я. В. ) позов задоволено. Суд зобов'язав ТОВ "Солстрой" усунути недоліки Робіт, виконаних згідно з договором підряду №23/09-06 від 01.09.2010, по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" на Об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою: м. Львів, вул. Хуторівка, 4-Б (примусове виконання обов'язку в натурі) шляхом усунення місць пониженої міцності бетону плити дорожнього покриття механічним методом та відновлення дорожнього покриття бетоном міцністю В25 (М300) - упродовж 3 календарних місяців з моменту набрання рішення господарського суду у цій справі законної сили.

2.5. Приймаючи рішення від 25.06.2016 суд першої інстанції зазначив, що висновок експерта №8194 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 09.02.2015 вказав на наявні недоліки бетонної плити дорожнього покриття, а також підтвердив обґрунтованість вимог позивача про те, що неналежне виконання робіт відповідачем за договором підряду по влаштуванню бетону дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритого павільйону "Овочі, фрукти" та закритого павільйону "Риба" на Об'єкті будівництва оптового ринку сільськогосподарської продукції "Шувар" за адресою: м. Львів, вул.

Хуторівка, 4-Б, є причиною масового руйнування дорожнього покриття з виходом фібри на поверхню, а також знижує експлуатаційні та технічні показники покриття і, як результат, зменшує довговічність конструкції дорожнього покриття.

2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/4517/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові.

2.7. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем умов договору підряду, оскільки сторонами не було погоджено будівництво дороги з використанням відповідної марки бетону та її щільності, а тому вимоги позивача про усунення порушень умов договору є безпідставними, документально не обґрунтованими, задоволенню не підлягають.

2.8. Постановою Верховного Суду від 06.08.2020 касаційну скаргу ТОВ "РСГП " Шувар" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі №910/4517/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

2.9. За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 (колегія суддів: Пашкіна С. А., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2016 у справі №910/4517/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові.

2.10. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вимоги про усунення порушень умов договору є безпідставними, документально не обґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не було порушено умови договору підряду, з огляду на те, що сторонами не погоджено будівництво дороги. Умовами договору підряду не передбачено вимоги щодо використання відповідної марки бетону та вимог щодо міцності та щільності покриття. Предметом договору субпідряду №3.11 від 16.11.2011 (далі - договір субпідряду) є влаштування доріг загальною площею 20 500 кв. м., влаштування основи: щебінь вапняний 400 мм; щабель гранітний 200 мм; фібро бетон 200 мм.

Отже, даним договором сторонами також не передбачено вимог щодо якості виконання бетонного покриття та марки бетону, який має бути використаний відповідачем для влаштування доріг.

2.11. Розглянувши подану ТОВ "Солстрой" заяву про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність порушеного права позивача, наслідки спливу строку позовної давності у даних правовідносинах не застосував.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "РСГП "Шувар" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від
13.01.2021 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від
26.05.2020.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України, пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

4.1.2. Позивач вказує на:

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 838 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За твердженням позивача, суд визначивши, що між сторонами немає відносин субпідряду не обґрунтував з яких підстав відхиляє або не бере до уваги докази, які підтверджують протилежне та не вказав, які ж інші правовідносини між сторонами виникли;

- неправильне застосування судом апеляційної інстанції застосування пункту 2 частини 1 статті 847 ЦК України. Зокрема, суд взяв до уваги лише позицію відповідача, що позивач як замовник, підписавши акти виконаних робіт та, здійснюючи технічний нагляд, погоджував хід та порядок виконання робіт, саме тому повинен самостійно нести наслідки виявлених недоліків. Однак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою пункт 2 частини 1 статті 847 ЦК України, згідно з якою обов'язком генерального підрядник є попередження замовника, що його вказівки щодо виконання робіт можуть загрожувати якості та придатності результатів роботи.

4.1.3. Так, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано норми права (приписи статей 853, 884 ЦК України) та не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.07.2020 та від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18; від
07.05.2018 у справі № 912/3308/16; від 07.08.2019 у справі № 910/17995/16, від
22.04.2019 у справі № 910/7243/18.

4.1.4. Також ТОВ "РСГП "Шувар" вказує, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: 1) "застосування статті 838 ЦК України, в якому було б визначено ознаки відносин субпідряду та їх співвідношення з відносинами підряду, визначено засади цивільно-правової відповідальності замовника, генерального підрядника та субпідрядника, а також окреслено правовідносин між замовником і субпідрядником, між замовником і генпідрядником та між генпідрядником і субпідрядником"; 2) застосування пункту 2 частини 1 статті 847 ЦК України, в якому було б визначено правові наслідки для підрядника, який не виконав такого обов'язку".

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

4.2.2. За твердженням відповідача, касаційне провадження у справі №910/4517/14 підлягає закриттю, оскільки висновки викладені в постановах Верховного Суду на якій посилається позивач стосуються правовідносин які не є подібними з правовідносинами у даній справі.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Між позивачем (Замовник) та відповідачем (Генпідрядник) укладено договір підряду №23/09-06 від 01.09.2010, за умовами якого замовник доручає генпідряднику здійснити будівництво павільйонів "Овочі. Фрукти" та терміналу "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції. Обсяг основних робіт генпідрядника за цим договором (роботи) визначений сторонами у Додатку 1 "Розрахунок вартості робіт", який є невід'ємною частиною договору. Усі роботи за цим договором здійснюються генпідрядником відповідно до робочої проектної документації наданої замовником генпідряднику із складанням відповідного акту, Додатком 1 "Розрахунок вартості робіт на будівництві павільйону "Овочі-Фрукти" та терміналу "Риба" та мають бути організовані та виконані відповідно до Державних будівельних норм України.

5.2. В подальшому між ТОВ "Солстрой" (генпідрядник) та ТОВ "Статусбуд" (виконавець) було укладено договір №3.11 від 16.08.2011, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується організувати та виконати повний комплекс робіт з влаштування доріг з використанням власного обладнання та матеріалів, на будівництві об'єкта: "Павільйон "Овочі. Фрукти" та термінал "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції у м.

Львові (об'єкт) відповідно до Додатків 1,2,3,4,5,6 до цього договору, ДБН України та вимогами генпідрядника, замовника будівництва, а саме влаштування доріг загальною площею 20500 кв. м., влаштування основи: щебінь вапняний 400 мм., щабель гранітний 200 мм., фібро бетон 200 мм. Строк виконання робіт з 16.08.2011 по 05.10.2011 (пункт 2.1 договору субпідряду). Замовником будівництва за договором субпідряду є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шувар" (пункт
1.4 договору субпідряду).

5.3. Судами встановлено, що роботи по влаштуванню дорожнього покриття під проїздами та автостоянкою навколо закритих павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба" виконувались Генпідрядником відповідно до схеми генерального плану з вересня 2011 року по листопад 2011 року включно, що підтверджується актом №15 прийняття виконаних підрядних робіт за вересень 2011 року на загальну суму 1 578 900 грн, актом №20 прийняття виконаних підрядних робіт за жовтень 2011 року на загальну суму 5 452 777,50 грн, та актом №24 прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2011 року на загальну суму 6 315 600,00 грн. Таким чином, загальна вартість збудованого згідно з договором генпідряду дорожного покриття на об'єкті будівництва становила 13 347 277,50 грн.

5.4. Вказану вартість виконаних робіт по будівництву дорожнього покриття було оплачено позивачем повністю.

5.5. В подальшому, позивачем 15.02.2013 було виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба", виконаного згідно з договором генпідряду, що свідчить про порушення вимог щодо якості виконання Робіт.

5.6. У порядку, визначеному пунктами 18.1,18.2 договору генпідряду та Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені постановою КМ України від 01.08.2005 №668, позивачем було надіслано відповідачу вимоги про необхідність з'явитися на Об'єкт будівництва для встановлення причин руйнування дорожнього покриття і запровадження заходів для усунення недоліків виконаних робіт, однак такі залишились не виконаними.

5.7. Відповідно до пункту 4.3 та параграфу 22 договору Генпідрядник несе відповідальність за надійність, безпечність (в тому числі несучу здатність, стабільність, стійкість, потужність) та робото-придатність несучих та огороджувальних конструкцій, систем інженерного забезпечення та технічного обладнання, що перелічені у Додатку 1 - "Розрахунок вартості робіт" та виконані безпосередньо Генпідрядником або його субпідрядниками і Генпідрядник залишатиметься повністю відповідальним за виконання та завершення робіт у всіх відношеннях та у відповідності до Документів цього Договору, незважаючи на передачу робіт на субпідряд.

5.8. Відповідач своїми листами від 27.02.2013 за №20-27/02/13-1 та від
28.03.2013 №20-221 повідомив про те, що вимога позивача відправлена безпосередньо виконавцю влаштування дорожнього покриття - ТОВ "Статусбуд", в роботі комісії по встановленню причин виникнення недоліків дорожнього покриття участі не приймав, рекомендував позивачу звернутися з вимогою про усунення недоліків влаштування дорожнього покриття безпосередньо до субпідрядника - ТОВ "Статусбуд", який виконував роботи по створенню дорожнього покриття, жодних дій, спрямованих на усунення таких недоліків не вжив.

5.9. Також позивачем відповідачу було надіслано претензію №11-330 від
27.08.2013, яка отримана відповідачем 02.09.2013, в якій позивач вимагав розпочати роботи по усуненню недоліків виконаних робіт у 14-ти денний термін з моменту отримання цієї претензії. Однак, відповідач до усунення недоліків виконаних робіт не приступив, відповіді на претензію не надав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Так, у справі, що розглядається, судами встановлено, що предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача (замовника) до відповідача (генпідрядника) про усунення недоліків виконаних робіт, які прийнято та оплачено замовником.

6.3. Частинами 1 , 2 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботи за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

6.4. Відповідно до частин 1 -4 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого із них має бути призначена експертиза.

6.5. Отже, приписи статті 853 ЦК України ставлять виникнення права у замовника посилатися на недоліки виконаної роботи у залежність від встановлення замовником під час прийняття виконаних робіт факту виявлення відступу виконавця від умов договору підряду або інших недоліків.

6.6. Судами встановлено, що дані роботи виконувались під наглядом представника будівельно-монтажної організації ТОВ "Солстрой", представника технічного нагляду замовника ТОВ "РСП "Шувар" та представника проектної організації ПП "Артік". При цьому складались акти прихованих робіт. Дані роботи після їх виконання були передані позивачу і позивачем такі роботи були прийняті. Акти прийняття виконаних підрядних робіт №15 за вересень 2011 року, №20 за жовтень 2011 року та №24 за листопад 2011 року позивачем підписані та скріплені печаткою підприємства.

6.7. Відповідно до частини 2 статті 884 ЦК України підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

6.8. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення (частина 4 статті 884 ЦК України).

6.9. Судами встановлено, що 15.02.2013 (в межах гарантійного строку) позивачем (замовником) виявлено руйнування бетону дорожнього покриття навколо павільйонів "Овочі, фрукти" та "Риба", виконаного згідно з умовами договору підряду.

6.10. У розгляді даної справи Верховний Суд у постанові від 06.08.2020 застосував положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, та, висловив таку позицію: "позивач, посилаючись на наявність у виконаних відповідачем підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними".

6.11. Зокрема, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу №910/4517/14 на новий розгляд Верховний Суд вказував, що суду апеляційної інстанції необхідно надати оцінку відповідям експертів на такі питання: 1) Який клас бетону згідно вимог чинних нормативів слід було використати для виконання робіт з будівництва бетонного покриття? 2) Які роботи було виконано фактично і чи відповідають дані роботи вимогам робочої проектної документації і нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам, тощо)? 3) Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності.

6.12. Також Верховний Суд вказував, що суду апеляційної інстанції необхідно надати оцінку експертному висновку №8194 від 09.02.2015 "Незалежного інституту судових експертиз".

6.13. Згідно зі статтями 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

6.14. Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статті 104 ГПК України.

6.15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 86 ГПК України надав оцінку наявним у справі висновкам експертів № 8194 від 09.02.2015, №14435/16-42 від 30.09.2019 та відхилив їх як неналежні докази.

6.16. Здійснивши оцінку висновків експертів, наявних у матеріалах справи, суд апеляційної інстанцій встановив, що дані висновки дають відповіді на питання, які виникають з договору субпідряду, предметом якого є влаштування доріг загальною площею 20 500 кв. м. Зокрема, влаштування основи: щебінь вапняний 400 мм; щабель гранітний 200мм; фібро бетон 200мм. Водночас, суд встановив, що даним договором не передбачено, як умова - якісне виконання бетонного покриття.

Договором субпідряду також не визначено марку бетону, який має бути використаний відповідачем для влаштування доріг.

6.17. Відхиляючи вказані експертні висновки суд апеляційної інстанції виходив із того, що вони не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки умовами договору підряду та додатками до договору (Додаток №1) передбачено влаштування відповідачем виконання комплексу робіт по вимощенню фігурних елементів мощення (ФЕМів) на основі з бетону в розмірі 20500 кв. м. Умовами договору також не передбачено товщину бетонного покриття, його міцність, марку тощо.

6.18. Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з актами огляду прихованих робіт позивачем (замовником) відхилень від проектної документації виявлено не було, натомість було надано дозвіл на виконання робіт з влаштування бетонного покриття під'їздів до павільйонів. В той же час, умовами пункту 3.1.5 договору саме на замовника покладено обов'язок здійснювати технічний нагляд на будівництві, у відповідності із положеннями ДБН України. Співробітник (співробітники) замовника, що здійснюють технічний нагляд зобов'язаний знаходитись на будмайданчику постійно, протягом часу виконання будівельних робіт.

6.19. Суд апеляційної інстанції також врахував, що у висновку судової експертизи від 30.09.2019 №14435/16-42 зазначено, що у зв'язку з відсутністю вимог в проектному рішенні щодо морозостійкості бетону, застосовувався бетон стандартного складу з маркою морозостійкості F50 з випробуванням при відставанні у воді. Водночас, відсутність вимог по морозостійкості до дорожнього бетону покриття в проектному рішенні призвела до його руйнування. Також у даному висновку зазначалось, що руйнування бетону плити в результаті його розморожування, утворення тріщин, як наслідок корозії фібри та просідання, призвело, за час його експлуатації (7 років), до падіння міцності бетону нижче проектної (у віці 28 діб), про що свідчать результати випробувань кернів (Додаток Е), і тому ці дані не можуть бути використані для визначення міцності бетону в проектному віці - 28 діб після його укладення.

6.20. Тобто, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову виходив із того, що позивачем не доведено обставин виконання відповідачем робіт з недоліками та обставин того, що вказані недоліки виникли внаслідок порушення відповідачем умов договору підряду щодо якості робіт. Суд виходив із того, що не містить обов'язку підрядника виконати будівництво дороги та не містить будь-яких вимог щодо товщини "бетонного покриття" (його міцності, марки тощо). Водночас, умови договору субпідряду хоч і передбачають "влаштування доріг" загальною площею 20 500 кв. м.", однак також не містять будь-яких вимог щодо якості такого виконання та марки бетону, який має бути використаний для "влаштування доріг".

6.21. Позивачем підставами касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у даній справі визначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

6.22. Колегія суддів Верховного Суду, дослідивши аргументи касаційної скарги в частині підстав відкриття касаційного провадження передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій частині на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) з огляду на таке.

6.23. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.24. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

6.25. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

6.26. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

6.27. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий).

6.28. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

6.29. Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у справі №910/4517/14 ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.07.2020 та від 14.01.2021 у справі №922/2216/18; від 07.05.2018 у справі №912/3308/16; від 07.08.2019 у справі №910/17995/16, від 22.04.2019 у справі № 910/7243/18, оскільки висновки в зазначених справах і у справі №910/4517/14, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

6.30. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову виходив із того, що позивачем не доведено обставин порушення відповідачем умов договору підряду, оскільки договір не містить обов'язку підрядника виконати будівництво дороги та не містить будь-яких вимог щодо товщини "бетонного покриття" (його міцності, марки тощо). Водночас, умови договору субпідряду хоч і передбачають "влаштування доріг" загальною площею 20 500 кв. м., однак також не містять будь-яких вимог щодо якості такого виконання та марки бетону, який має бути використаний для "влаштування доріг".

6.31. Водночас, судом касаційної інстанції встановлено, що постанови Верховного Суду від 22.04.2019 зі справи №910/7243/18, від 07.08.2019 зі справи №910/17995/16, від 24.07.2020 та від 14.01.2021 зі справи №922/2216/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, прийняті хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у кожній з наведених справ, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті відповідні судові рішення. Зокрема, висновки судів про задоволення позовних вимог у наведених справах базуються на обставинах доведення позивачем порушення підрядником умов договору в частині якісного виконання робіт (за результатами розгляду зазначених справ судами встановлено, що результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними).

6.32. Так у справі № 910/7243/18 судами встановлено, що після виконання робіт, передбачених умовами договору, замовником роботах було виявлено недоліки (дефекти) у виконаних та прийнятих роботах, у зв'язку з чим між сторонами були підписані дефектні акти №1, №2, №3, №4, які в подальшому відповідачем (підрядником) не усунуто.

6.33. У справі №910/17995/16 судами встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання, визначені пунктом 5.2,7.1 договору, зокрема, роботи за договором виконано з недоліками, вказані недоліки не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт (металопластикові конструкції з профілю ПВХ не відповідають вимогам пунктів 5.2,5.2.2-5.2.4,5.2.7 та 5.3.1.2.1), що є свідченням наявності у діях останнього вини щодо неналежного виконанні умов договору, стосовно якості виконаних робіт.

6.34. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного суду застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 14.01.2021 зі справи №922/2216/18 стосуються порядку заявлення прихованих недоліків. Водночас, у даній справі позов позивачем подано щодо зобов'язання відповідача усунути недоліки у виконаних відповідачем та прийнятих і оплачених позивачем роботах.

Обставин існування саме прихованих недоліків на час прийняття робіт замовником, позивачем не доведено, а судом встановлено не було.

6.35. Крім того, постановами Верховного Суду від 24.07.2020 та від 14.01.2021 у справі №922/2216/18, на які посилається скаржник, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з неї.

6.36. Отже, Верховний Суд встановив, що встановлені судами фактичні обставини у справі, що розглядається, та у справах №910/7243/18, №910/17995/16, №922/2216/18 є різними, що виключає подібність правовідносин у цих справах.

6.37. Водночас, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №912/3308/16 про відмову у позові також базуються на не доведенні позивачем обставин щодо неналежного виконання відповідачем умов договору (неякісного виконання робіт). Отже, висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, який викладений у справі №912/3308/16, жодним чином не суперечить висновку суду апеляційної інстанції у цій справі, а навпаки за своїм змістом є таким саме (відмова у позові з підстав недоведеності), а тому відсутні підстави для його врахування.

6.38. За таких обставин доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у таких постановах Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №910/4517/14.

6.39. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава відкриття касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "РСГП "Шувар" у цій частині.

6.40. Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ТОВ "РСГП "Шувар" визначено пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

6.41. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: 1) "застосування статті 838 ЦК України, в якому було б визначено ознаки відносин субпідряду та їх співвідношення з відносинами підряду, визначено засади цивільно-правової відповідальності замовника, генерального підрядника та субпідрядника, а також окреслено правовідносин між замовником і субпідрядником, між замовником і генпідрядником та між генпідрядником і субпідрядником"; 2) застосування пункту 2 частини 1 статті 847 ЦК України, в якому було б визначено правові наслідки для підрядника, який не виконав такого обов'язку".

6.42. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статті 838 ЦК України колегія суддів зазначає таке.

6.43. Судами встановлено, що між сторонами склалися правовідносини генерального підряду з виконання робіт по будівництву павільйонів "Овочі. Фрукти" та терміналу "Риба" на частині території земельної ділянки оптового ринку сільськогосподарської продукції, у яких позивач є замовником, відповідач - підрядником, а третя особа - субпідрядником за укладеним з відповідачем договором субпідряду. Вимоги позивача до відповідача про усунення недоліків виконаних робіт ґрунтуються на правовідносинах, що виникли між сторонами на підставі договору підряду.

6.44. Відповідно до статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

6.45. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від
02.07.2018 зі справи №910/11196/14, від 03.09.2018 зі справи №922/4170/17, від
12.06.2019 зі справи 910/20780/16 та від 12.11.2020 зі справи №916/712/17.

6.46. В силу положень частини 6 статті 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

6.47. Апеляційний суд, встановив, що у правовідносинах генерального підряду, де замовником є позивач, підрядником є відповідач, а за договором субпідряду замовником є відповідач, а субпідрядником - третя особа ТОВ "Статусбуд". Отже, фактично відповідач у правовідносинах із ТОВ "Статусбуд" є замовником та несе відповідальність перед позивачем ТОВ "РСГП "Шувар" за роботи виконані третьою особою.

6.48. Водночас, суд апеляційної інстанції встановив, що роботи виконані ТОВ "Статусбуд" прийнято позивачем (замовником) від відповідача (підрядника/замовника за договором субпідряду) без зауважень та заперечень як належно виконані. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що на час прийняття робіт позивачем було встановлено недоліки, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети. Навпаки, судом встановлено, що позивачем як замовником у договорі підряду не виставлено будь-яких вимог відповідачу, як підряднику щодо виконання робіт по "влаштування доріг". Суд дослідивши умови договору підряду та додатки до нього, а також умови договору субпідряду встановив, що позивачем, як замовником не було заявлено відповідачу, як підряднику будь-яких вимог щодо товщини "бетонного покриття", зокрема, його міцності, марки бетону тощо.

6.49. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності висновків суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про усунення недоліків виконаних робіт не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки позивачем не доведено обставин щодо порушення відповідачем умов договору підряду. Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції здійснено перевірку наявних доказів, з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосовано статтю 838 ЦК України під час розгляду даної справи.

6.50. Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 847 ЦК України колегія суддів зазначає таке.

6.51. Частиною 1 статті 847 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: 1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; 2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; 3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

6.52. У статті 847 ЦК України зазначені обставини, про які підрядник зобов'язаний попередити замовника (зокрема, про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи); а в статті 848 ЦК України - правові наслідки невиконання замовником вимог підрядника: якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків.

6.53. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 зі справи №910/124408/18.

6.54. Застосовуючи норми пункту 2 частини 1 статті 847 ЦК України, Суд дійшов висновку, що у разі виявлення підрядником обставин, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи, підрядник в силу вимог вказаної статті зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника.

6.55. Відтак, враховуючи наведене вище, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів виходить із такого.

6.56. Відповідно до умов Додатку 1 до договору підряду (Розрахунок вартості робіт) у редакції від 01.09.2010 було передбачено виконання комплексу робіт ("мощение из ФЕМОВ") - облаштування навколо павільйонів з використанням піску, щебня, арматури, гарцовки М150, бетону М350 з мощенням фемів "Фалка".

6.57. Як свідчать матеріали справи, в подальшому позивачем (замовником)
09.08.2011 підписано технічне завдання на влаштування твердого покриття автостоянки ринку сільськогосподарської продукції "Шувар", відповідно до якого було виставлено вимоги щодо влаштування твердого бетонного покриття автостоянки.

Згідно з пунктом 4 вказаного технічного завдання було передбачено вимоги до об'єму робіт та робочий проект до такого завдання. Водночас позивачем не надано, а матеріали справи не містять такого робочого проекту, що свідчить також про відсутність будь-яких вимог замовника щодо товщини "бетонного покриття", його міцності, марки бетону тощо.

6.58. Водночас, у матеріалах справи наявний Додаток 1 до договору підряду (Розрахунок вартості робіт) у редакції від 01.10.2011 (том 5 а. с. 239-242), яким сторони внесли зміни в розділ "мощение из ФЕМОВ" на розділ "благоустрій" та передбачили виконання комплексу робіт по укладці "бетонного полотна 20 500 кв. м." та "влаштування корита". Вказані обставини, на думку колегії суддів, свідчать про те, що підрядником було виконано обов'язок визначений для нього пунктом 2 частини 1 статті 847 ЦК України. Водночас, при внесенні таких змін позивачем (замовником) також не було визначено будь-яких вимог щодо товщини "бетонного покриття", його міцності, марки бетону тощо.

6.59. При цьому Суд звертається до правової позиції в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 зі справи №910/12408/18, відповідно до якої: "в силу статей 853, 882 ЦК України у разі одержання замовником повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або якщо це передбачено договором - етапу робіт, обов'язок негайно розпочати їх прийняття та організувати прийняття цих робіт покладається на замовника, в протилежному випадку - якщо замовник не виконав свого обов'язку прийняти роботу, виконану підрядником, і негайно не заявив про виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети, то за відсутності такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі".

6.60. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано достовірних та достатніх доказів на підтвердження неналежної якості виконаних підрядником робіт, іншого істотного порушення ним договору підряду, що тягнуло б для замовника неможливість досягнення цілей договору підряду. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Наведеним спростовуються твердження позивача в касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 838, 847 ЦК України.

6.61. Отже, розглядаючи касаційну скаргу у межах її доводів та вимог, Верховний Суд зазначає, що аргументи скаржника є виключно формою незгоди з цим висновком та оскаржуваним судовим рішенням. Критична оцінка судом апеляційної інстанції висновків експертів не може бути перевірена й спростована судом касаційної інстанції з урахуванням того, що відповідні висновки, за змістом статті 104 ГПК України, є доказом зі справи.

6.62. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. По-перше, це згідно з імперативним приписом частини 2 статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень Верховного Суду. По-друге, вказані обставини ніяким чином не впливають на висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем фактів порушення відповідачем умов договору підряду.

6.63. Крім того, Верховний Суд зазначає, що саме на позивача покладено обов'язок доведення обставин на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

6.64. У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції, а зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.2. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

8. Судові витрати

8.1. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зі справи №910/4517/14 закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок сільськогосподарської продукції "Шувар" з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції, визначених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі №910/4517/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати