Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №910/10143/17
Постанова КГС ВП від 05.04.2018 року у справі №910/10143/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/10143/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт",

директор Фіцак О.М.

відповідач - Фонд соціального страхування України

представник - адвокат Дубовик А.А. (довіреність №01-38-32 від 12.03.2018)

розглянув касаційну скаргу Фонду соціального страхування України

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 14.12.2017

у складі колегії суддів: Власов Ю.Л. (головуючий), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.08.2017

у складі судді Отрош І.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт"

про стягнення 3 816 179, 95 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/10143/17 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Фонду соціального страхування України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 та призначено її розгляд на 13.03.2018 о 10 год. 15 хв., задоволено клопотання Фонду соціального страхування України про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/10143/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку, зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/10143/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку; у судовому засіданні 13.03.2018 оголошувалася перерва до 20.03.2018 14 год. 35 хв.

2. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт" 13.02.2018 поштовим відправленням надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача.

3. На розгляд суду касаційної інстанції винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та норм процесуального права - статей 34, 41, 43 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, чинній до 15.12.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

4. 21.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення 3 816 179, 95 грн., з яких 1 909 926, 60 грн. основного боргу, 132 029, 26 грн. пені, 236 043, 01 грн. - 3% річних та 1 538 181, 08 грн. інфляційних втрат.

5. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем положень укладеного між сторонами Договору №1135/10/12 від 05.12.2012 про надання послуг, пов'язаних з базами даних, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1 909 926, 60 грн. Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 132 029, 26 грн. за період з 10.04.2013 по 18.12.2013, 3% річних в розмірі 236 043, 01 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 538 181, 08 грн. за період з 10.04.2013 по 15.06.2017.

6. За наслідком автоматизованого розподілу справи відповідно до протоколу від 21.06.2017, позовна заява передана для розгляду судді Отрош І.М., яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2017 порушила провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.07.2017, в якому оголошувались перерви до 25.07.2017 та до 01.08.2017.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. 01.08.2017 Господарський суд міста Києва задовольнив позов частково, стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 1 909 926, 60 грн., пеню в розмірі 129 938, 38 грн., 3% річних в розмірі 235 942, 76 грн., інфляційні витрати в розмірі 1 538 181, 08 грн. та судовий збір в розмірі 57 209, 83 грн., в іншій частині позову відмовив.

8. Судом встановлено, що 05.12.2012 між позивачем, як виконавцем, та попередником відповідача, як замовником, укладено Договір №1135/10/12 про надання послуг, пов'язаних з базами даних (послуги з введення в дослідну експлуатацію Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності (2 етап) у кількості, термінах та за ціною, що визначені в Календарному плані надання послуг (Додаток №1 до цього договору) та Кошторисі витрат (Додаток №2 до договору). Договір укладено до 31.12.2012 (пункт 8.1 Договору), оплата за надані послуги визначена 9 592 000 грн., з попередньою оплатою 30% протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору. Строк дії договору продовжувався Додатковими договорами №1 від 28.12.2012 та №2 від 31.01.2013 до 31.03.2013 та внесенням змін в Додаток №1 (Термін виконання послуг).

9. Суд встановив, що на виконання умов договору відповідач перерахував позивачу аванс 17.12.2012 на суму 2 877 600 грн., який в подальшому намагався повернути в судовому порядку, заявивши про розірвання договору з позивачем в односторонньому порядку. Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 у справі №910/20563/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України 24.02.2016, Виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було відмовлено у задоволенні вимоги про повернення передоплати та зазначено про дійсність зобов'язань про розрахунки за виконані роботи згідно з договором (том 1, а.с. 46-63, 127).

10. Судом встановлено, що згідно з пунктом 3.1 Договору сторони узгодили прийняття послуг від виконавця по мірі їх виконання, зокрема, за кожним з розділів календарного плану надання послуг (Додаток 1 до договору). Після виконання чергового етапу робіт, визначеного у календарному плані надання послуг (Додаток №1), виконавець передає замовникові акт передачі-приймання послуг в 2 екземплярах, які підписані виконавцем.

Суд прийняв як належні докази Акт №1 передачі-приймання послуг з визначенням часткового обсягу наданих послуг на суму 4 177 650, 60 грн. (пропорційно до кількості закладів, у яких встановлювалось програмне забезпечення), а також Акт №2 передачі-приймання послуг, з визначенням часткового обсягу наданих послуг на суму 609 876 грн., які не підписані замовником та без дати складення їх позивачем (том 1, а.с. 42-45). При цьому, суд прийняв до уваги те, що вони надсилалися попереднику відповідача листами 13.03.2013 (є відмітка про отримання) та 27.05.2013 (з описом вкладення), зазначивши що, хоч відповідач і не підписав зазначених актів, однак, в подальшому між сторонами відбувалося листування щодо надання деталізованих звітів, зокрема по кожному етапу договору, отже відповідач відмовився від підписання актів з формальних мотивів - невідповідність форми актів та звітів (том 5, а.с. 116).

11. Суд погодився з виконанням позивачем зобов'язань в об'ємі встановлення програмного забезпечення у 1413 закладах здоров'я з посиланням на надані позивачем докази: звіти про надання послуг, додаток №1 до звітів; звіти вивантаження баз даних; копії наказів виконавчих дирекцій Вінницького, Волинського, Донецького, Луганського, Львівського, Полтавського, Чернівецького та Чернігівського обласних відділень Фонду щодо введення у регіоні в дослідну експлуатацію Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності; копії протоколів проведення настановних семінарів; пояснення МОЗ України №14.02-01/68 від 31.03.2014; копії звітів територіальних дирекцій наданих позивачем на вимогу суду (том 5, а.с. 117)

12. Суд прийняв до уваги, як преюдиційні факти, обставини встановлені в мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 у справі №910/20563/13: факт отримання відповідачем акта №1 на суму 4 177 650, 60 грн. та надсилання відповідачу акта №2 на суму 609 876 грн., а також обставин щодо ненадання відповідачем мотивованої відмови від підписання вказаних актів, використавши зазначені факти для встановлення строків оплати відповідачу - до 05.04.2013 (за актом №1) та до 21.06.2013 (за актом №2).

З огляду на встановлення строку розрахунку за надані послуги, суд перевірив обґрунтованість розрахунку пені, наданий позивачем, та дійшов висновку про можливість задоволення вимог про стягнення пені за період 10.04.2013-06.10.2013 із суми боргу 1 300 050, 60 грн. на загальну суму 89 970, 62 грн. та за період 22.06.2013-18.12.2013 із суми боргу 609 876 грн. на загальну суму 39 967, 76 грн., що в цілому становить 129 938, 38 грн. пені. Судом задоволено частково вимоги позивача на суму 3% річних - 235 942, 76 грн. за наслідком власного перерахунку розміру річних. Суд погодився з розрахунком інфляційних втрат на суму 1 538 181, 08 грн., задовольнивши їх в повному обсязі.

13. Суд не вирішив питання про заміну відповідача у справі - Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у зв'язку з його ліквідацією шляхом приєднання, на правонаступника -Фонд соціального страхування України, згідно з поданим представником відповідача клопотанням 31.07.2017. Суд не спростував жодним чином доводів представника відповідача та наданих ним доказів проведення Київською Незалежною Судово-Експертною Установою судово-експертного дослідження повноти фактично наданих послуг ТОВ "МедіаСофт" за договором №1135/10/12 від 05.12.2012, згідно з висновком якого №2005 тільки у 752 закладах медицини було встановлено зазначене програмне забезпечення, що відповідач підтверджував висновками суду згідно ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №910/20563/13 (том 1, а.с.118).

Незважаючи на зазначене, 01.08.2017, за наявності достатнього строку для продовження розгляду справи, та залучення до участі належного відповідача, суд постановив рішення про стягнення грошових сум по предмету позову. Рішення мотивовано тим, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконував належним чином, надав Відповідачу частково послуги за відповідну плату згідно з умовами договору №1135/10/12 від 05.12.2012, що підтверджується актами №1, №2, а Відповідач в порушення умов вказаного договору не в повному обсязі сплатив на користь Позивача вартість отриманих послуг, та має перед Позивачем заборгованість з їх повної оплати в сумі 1 909 926, 60 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

14. Не погодившись із вказаним рішенням, Фонд соціального страхування України звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою та доповненнями до неї, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, зазначаючи про те, що програмне забезпечення встановлено у значно меншій кількості медичних закладів та надаючи в обґрунтування цього висновок №2005 Київської Незалежної Судово-Експертної Установи від 21.11.2016 про обсяг фактично наданих послуг з введення в експлуатацію Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності, передбачених договором №1135/10/12 від 05.12.2012 у 752 медичних закладах, що становить 27% від загального обсягу договору. Також, скаржник заявляв клопотання про призначення експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів на предмет встановлення відповідності встановленого позивачем програмного забезпечення технічним завданням, які були передбачені договором №1135/10/12, встановлення обсягу (у яких медичних закладах відбулося реальне встановлення програмного забезпечення) виконаних робіт із встановлення програмного забезпечення та його відповідність ліцензії №03-10 на комп'ютерну програму "Укрмедсофт:Поліклініка", згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №11764 від 14.12.2004, що було предметом укладеного договору з надання послуг 05.12.2012 (том 6, а.с.156-173).

15. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 справу №910/10143/17 прийнято до провадження.

16. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 замінено Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на правонаступника Фонд соціального страхування України, виходячи з поданого до суду першої інстанції клопотання 31.07.2017 (том 6 а.с. 183-184).

17. 14.12.2017 Київський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 - без змін. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд повністю погодився з встановленням фактичних обставин надання позивачем за договором послуг у зазначеному позивачем розмірі та погодився з висновками про правомірність стягнення грошових сум за рішенням суду першої інстанції, прийнявши до уваги сплачену попередню оплату за договором, обґрунтованістю вимог про стягнення інфляційних втрат та пені.

18. Апеляційний суд погодився з правильністю висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача по заміну належного відповідача належним, зазначивши про те, що Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не подала доказів на підтвердження переходу прав та обов'язків до правонаступника, зокрема, передавального акта.

19. Апеляційний суд не прийняв жодного рішення щодо задоволення або відхилення клопотання відповідача про призначення судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів на предмет встановлення відповідності встановленого позивачем програмного забезпечення технічним завданням, які були передбачені договором №1135/10/12, встановлення обсягу (у яких медичних закладах відбулося реальне встановлення програмного забезпечення) виконаних робіт із встановлення програмного забезпечення та його відповідність ліцензії №03-10 на комп'ютерну програму "Укрмедсофт:Поліклініка" та "Укрмедсофт:Стаціонар", згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №11764 від 14.12.2004, що було предметом укладеного договору з надання послуг 05.12.2012.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

20. Скаржник доводив, що судами першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог статей 34, 43 ГПК України допущено вибіркову оцінку доказів, не в повній мірі досліджені матеріали справи, що мало наслідком хибні висновки про невиконання відповідачем умов договору, в той час як позивач неналежно виконував умови договору, а тому рішення судів про стягнення з відповідача грошових сум за фактично не виконані роботи з встановлення програмного забезпечення є незаконними.

21. Скаржник доводив, що судами з порушенням вимог процесуального законодавства проігноровано надані ним докази про фактичне отримання від відповідача 08.05.2014 Акта приймання-передачі послуг №1 та фактичну відмову в його підписанні 24.05.2014, що означає надання заперечень в межах 15-денного строку, передбаченого договором, та не може оцінюватися як безумовна правова підстава для задоволення вимог про стягнення оплати за таким актом.

22. Скаржник доводив, що судом апеляційної інстанції не надано жодної правової оцінки висновку Київської незалежної судово-експертної установи від 21.11.2016 №2005 про виконання обсягу робіт на 27% від обумовленого за договором, що з врахуванням здійсненої попередньої оплати за 30% обсяг виконання робіт звільняє його від будь-яких зобов'язань перед позивачем.

23. Скаржник аргументував порушенням вимог статті 41 ГПК України та необґрунтованою відмовою йому апеляційним судом у задоволенні клопотання про проведення комп'ютерно-технічної експертизи.

24. Також, скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції не надано жодної правової оцінки поданій ним заяві про застосування строку позовної давності, як передбачено статтею 257 ЦК України, з огляду на те, що з позовною вимогою позивач звернувся 21.06.2017, а строки розрахунку судом першої інстанції визначено по акту №1 - 05.04.2013 та по акту №2 - 21.06.2013.

Доводи інших учасників справи

25. Позивач у відзиві погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та зазначив про безпідставність доводів касаційної скарги з посиланням на преюдиційність фактів, встановлених у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №910/20563/13, та заперечуючи необхідність проведення судової експертизи як такої, необхідність якої спростована висновками судів у справі №910/20563/13.

НОРМИ ПРАВА, ПРЕЦЕДЕНТНА ПРАКТИКА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

26. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 4-2 - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частини 2-3 статті 4-3 - сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 4-7 - судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Стаття 34 - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 35 - обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Частина 1 статті 41 - для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Стаття 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги і заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Частина 2 статті 82 - рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частини 1, 2 статті 101 - у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі, разом з тим, його доводи про допущення в цілому процесуальних порушень при прийнятті та оцінці доказів відповідно до статей 34, 41, 43, 80, 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017, колегія суддів Верховного Суду вважає прийнятними.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів

28. Аналіз приписів статей 34, 43, 82 ГПК України свідчить про те, що законодавець зобов'язав суд приймати рішення за наслідком дослідження та оцінки усіх доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

За змістом прийнятих рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що суди не досліджували та не надали жодної оцінки доводам відповідача про неповний об'єм наданих позивачем послуг з встановлення програмного забезпечення, зокрема, в апеляційному суді відповідач посилався на Експертний висновок в матеріалах справи №2005 Київської Незалежної Судово-Експертної Установи від 21.11.2016, який підтверджує встановлення програмного забезпечення тільки у 752 медичних закладах, а в суді першої інстанції - на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 у справі №910/20563/13, в якій зазначалось про такий висновок, однак було відмовлено в перегляді за нововиявленими обставинами постанови суду з посиланням на нього, а прийняли до уваги докази надані позивачем. Отже, в даному випадку судами допущено вибіркову оцінку доводів та доказів у справі.

29. Відповідно до пункту 3.1 Договору, сторони узгодили, що виконавець передає, а замовник приймає послуги по мірі їх виконання, зокрема, за кожним з розділів Календарного плану надання послуг (Додаток 1 до цього договору). Календарним планом передбачено складення актів приймання-передачі наданих послуг за кожним розділом, яким визначалась окрема область.

Однак, суди не дали оцінки тим обставинам, що подані акти приймання-передачі №1, №2 складено таким чином, що всі області відображено в одному акті, що не відповідає вимогам договору щодо складення акта-приймання передачі по окремому розділу, який у Календарному плані є окремим адміністративно-територіальним утворенням (областю). Отже, суди прийняли до уваги докази позивача, які не відповідали вимогам Додатку №1 до Договору, як належні, в порушення вимог статей 34, 43 ГПК України.

Разом з тим, апеляційний суд залишив без розгляду клопотання відповідача про призначення судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів на предмет встановлення достовірних даних обсягу та якості встановленого програмного забезпечення, його відповідності Технічному завданню згідно з укладеним договором 05.12.2012. Внаслідок таких дій судами було порушено вимоги статті 4-3 ГПК України про обов'язок суду щодо створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

30. Суд зазначає, що відповідно до Договору №1135/10/12, укладеного 05.12.2012, сторони передбачили зобов'язання із встановлення програмного забезпечення у 2831 медичному закладі спочатку у строк до 31.12.2012, тобто упродовж 26 днів з моменту укладення договору (пункт 8.1, Додатки 1-2 до Договору). Пізніше строки виконання зобов'язань за Договором було пролонговано до 31.03.2013.

Визначення таких строків виконання зобов'язань, навіть з врахуванням їх пролонгації, ставить під сумнів реальність намірів сторін щодо виконання зобов'язань з встановлення програмного забезпечення, адже щодня позивач повинен би встановити програмний продукт приблизно у 7-8 медичних закладах, налаштовувати його та провести інструктаж про принципи роботи програмного продукту. Також, судам належало прийняти до уваги, що Договір №1135/10/12 від 05.12.2012 укладався сторонами в порядку здійснення державних закупівель, про що позивачем зазначено у позовній заяві.

Відтак, розглядаючи спір про стягнення вартості наданих в порядку державних закупівель послуг з програмного забезпечення, судам належало перевірити дійсність намірів сторін даного договору та його відповідність Закону України "Про тендерні закупівлі", який діяв на момент укладення договору, з огляду на очевидну невідповідність обсягу надання послуг обумовленим у договорі строкам їх надання та встановити реальний обсяг надання послуг позивачем, зокрема, шляхом призначення експертизи, про яку просив відповідач.

Однак, сумніви в добросовісності дій сторін договору в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій усунено не було, що свідчить про порушення ними принципу справедливості, добросовісності та розумності, як загальної засади цивільного законодавства згідно статті 3 ЦК України, при вирішенні даного спору.

31. З огляду на таке, Суд вважає, що судами було порушено право на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які вимагають від суду демонстрації судового процесу в такій формі, щоб особа бачила, що правосуддя відбувається, що сприяє відновленню довіри до судової системи. Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження ( Справа "Хамідов проти Росії").

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 та направлення справи на новий розгляд. При новому розгляді судам належить забезпечити сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин виконання обсягу та якості наданих позивачем послуг, з проведенням за необхідності судової експертизи, дослідити відповідність даного договору законодавству про тендерні закупівлі, яке діяло на момент його укладення, реальність намірів сторін щодо виконання зобов'язань за договором та фактичне виконання позивачем прийнятих на себе обов'язків що вимагають складення актів приймання-передачі наданих послуг по окремих областях, як визначено Календарним планом, що є додатком №1 до договору.

В. Судові витрати

33. У зв'язку із скасуванням прийнятих судами рішень та направленням справи на новий розгляд, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду соціального страхування України задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/10143/17 скасувати. Справу №910/10143/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк