Історія справи

Ухвала КГС ВП від 29.10.2018 року у справі №910/23489/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/23489/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" - Бугайова А.О.,

Державного підприємства "Підприємство із забезпечення

нафтопродуктами" - Гевка А.В.,

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 (у складі колегії суддів: Тарасенко К.В. (головуючий), Куксов В.В., Разіна Т.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг"

до Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

про зобов'язання вчинити дії, а саме: повернути дизельне паливо у кількості 25 591,46 тонн і бензин марки А-95 у кількості 1 795,17 тонн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вог Трейдинг" (далі - ТОВ "Вог Трейдинг") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (далі - ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами") про зобов'язання відповідача повернути позивачу дизельне паливо у кількості 25 591,56 тонн та бензин марки А-95 у кількості 1 795,17 тонн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 з повернення позивачу 25 591,56 тонн дизельного палива та 1 795,17 тонн бензину марки А-95.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що: надані позивачем акти прийому-передачі нафтопродуктів за період з 06.12.2013 по 11.03.2014 не можуть слугувати належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження передачі спірних нафтопродуктів відповідачу на виконання саме умов договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013; у суду відсутні належні та допустимі докази, з яких можна дійти однозначного висновку щодо обсягу нафтопродуктів, які залишились у відповідача, повернення яких є предметом позову у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Вог Трейдинг" задоволено повністю. Зобов'язано ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" повернути позивачу дизельне паливо у кількості 25 591,46 тонн та бензин марки А-95 у кількості 1 795,17 тонн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем акти прийому-передачі нафтопродуктів за період з 06.12.2013 по 11.03.2014 є належними доказами передачі нафтопродуктів відповідачу за договором про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013, оскільки матеріали справи не містять інформації про те, що вказані акти укладались на виконання іншого договору з відповідачем. Встановивши, що матеріали справи не містять доказів повернення частини нафтопродуктів позивачу у розмірі, зазначеному позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, апеляційний суд відхилив посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 935/05-4 від 17.04.2014.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, 08.10.2018 ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що: апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі нафтопродуктів за період з 06.12.2013 по 11.03.2014 є належними доказами передачі нафтопродуктів відповідачу у зазначеній позивачем кількості саме на підставі договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013; апеляційний суд безпідставно відхилив доводи відповідача щодо дії форс-мажорних обставин у правовідносинах між сторонами.

ТОВ "Вог Трейдинг" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" подало письмові пояснення ,у яких повторно просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

27.11.2013 між ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами", яке перейменоване у ДП "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами", (виконавець) та ТОВ "Вог Трейдинг" (замовник) було укладено договір про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 (далі - договір), предметом якого є надання виконавцем замовнику послуг по перевалці бензинів та дизельного палива (далі - нафтопродукти), об'ємом до 60 000 тонн в місяць з можливим збільшенням щомісячного об'єму перевалки за погодженням з виконавцем. При цьому, вартість нафтопродуктів, що поставляються замовником на перевалку зазначається в додатку № 2 до даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору об'єм послуг по перевалці нафтопродуктів, що є предметом вказаного договору, включає в себе: прийом-передачу нафтопродуктів у ємностях виконавця; зберігання нафтопродуктів у ємностях (резервуарах) виконавця протягом строків, встановлених вказаним договором; відвантаження нафтопродуктів у залізничні цистерни відповідно до наданої замовником рознарядки.

У п. 2.1 договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язаний:

- прийняти на зберігання нафтопродукти замовника в об'ємі, на умовах та на строк, передбачений даним договором та відповідними додатками до нього по фактичній кількості та якості (пп. 2.1.1 договору);

- до початку кожної декади звітного місяця погодити графік відвантаження нафтопродуктів на попередню декаду, надісланий замовником. Забезпечити відвантаження нафтопродуктів залізничним транспортом в об'ємах та строки відповідно до погоджених письмово графіків відвантаження нафтопродуктів на попередню декаду й розпорядженнями замовника. Зобов'язання виконавця по відвантаженню нафтопродуктів залізничним транспортом вважаються виконаними після надання на ст. Айвазовська Придніпровської залізниці необхідних документів (пам'ятка прийомоздавальника, залізнична накладна з вагонним листом, паспорт якості) на завантажений у вагоно-цистерни вантаж. (пп.2.1.6 договору);

- відвантаження нафтопродуктів проводити під контролем повноваженого представника замовника з оформленням акта відвантаження нафтопродуктів (додаток №3) із зазначенням найменування і кількості, якості (до залізничної накладної додається паспорт якості відвантаженого нафтопродукту, що оформлюється лабораторією виконавця) завантаженого у вагоно-цистерни нафтопродукти (пп. 2.1.7);

- протягом 2 робочих днів місяця, наступного за звітним, надати замовнику оформлений та підписаний зі свого боку акт наданих послуг з підтверджуючими документами (пп. 2.1.9);

- протягом 2 робочих днів з моменту отримання підписати акт прийому-передачі нафтопродукту (додаток №4) й направити його замовнику за допомогою засобів електронного зв'язку з одночасною відправкою одного оригінального екземпляру замовнику рекомендованим листом (пп.2.1.10);

- зобов'язання виконавця в частині відвантаження нафтопродуктів по кількості та якістю вважаються повністю виконаними після передачі нафтопродуктів в цистернах перевізнику (залізниці) під контролем представника замовника (пп.2.1.12).

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.3, 2.2.11 договору замовник зобов'язався узгоджувати з виконавцем письмово, не менше ніж за п'ять діб, об'єм партії нафтопродуктів, найменування і сорт нафтопродукту, який планується до перевалки; а також за 2 календарних дня до початку кожної декади звітного місяця узгоджувати графік відвантаження нафтопродуктів на наступну декаду, проект якого надається замовником виконавцю. Відвантаження всіх нафтопродуктів виконавцем здійснюється виключно за розпорядженням замовника, яке повинно бути направлене останнім не менше ніж за 4 робочих дня до планованої дати відвантаження нафтопродуктів позивача. Позивач зобов'язаний надати розпорядження на відвантаження і забезпечити відвантаження належних йому нафтопродуктів відповідно до графіків відвантаження нафтопродуктів на наступну декаду, а також скласти й направити виконавцю підписаний зі своєї сторони акт прийому-передачі нафтопродуктів (додаток №4) у 2 екземплярах рекомендованим листом.

Згідно з п. 3.1 договору прийом та облік нафтопродуктів по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок прийому, транспортування, зберіганню, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах й в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 20.05.2008 №281/171/578/155 й Інструкції по контролю якості нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Мінтопенерго України та Держпотребстандарту України від 04.06.2007 №271/121. Прийом нафтопродуктів проводиться у ємностях виконавця - Феодосійського підприємства із забезпечення нафтопродуктами. Підтвердженням прийнятої виконавцем кількості нафтопродуктів є акт прийому-передачі (додаток №4) прийнятої кількості нафтопродуктів у ємностях виконавця й є обов'язковим для замовника та виконавця.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 він передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 40 094,33 тонн дизельного палива та 2600 тонн бензину марки А-95, однак відповідач свої зобов'язання з повернення позивачу нафтопродуктів виконав лише частково та безпідставно не повернув позивачу 25 591,56 тонн дизельного палива та 1 795,17 тонн бензину марки А-95.

На підтвердження факту передачі відповідачу на виконання умов договору про надання послуг з перевалки нафтопродуктів № 372 від 27.11.2013 дизельного палива та бензину марки А-95 ТОВ "Вог Трейдинг" надало акти прийому-передачі нафтопродуктів за період з 06.12.2013 по 11.03.2014, які підписані з боку постачальника - Фірмою "West Trading & Marketing Oil, Corp.", Фірмою "Marshell Oil LLP", з боку покупця - ТОВ "Вог Трейдинг" та з боку виконавця - Феодосійським підприємством із забезпечення нафтопродуктами.

Надавши оцінку вказаним актам прийому-передачі, апеляційний суд встановив, що останні є належними та допустимими доказами передачі нафтопродуктів відповідачу, а крім того, матеріали справи не містять інформації, що вказані акти укладались на виконання іншого договору з відповідачем.

Судами також встановлено, що 28.03.2016 позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих. № 2803 про повернення нафтопродуктів, в якій вказано кількість нафтопродуктів, що підлягає до повернення, реквізити залізничної станції, станція отримання нафтопродуктів (копія вимоги та докази надсилання вимоги наявна в матеріалах справи). Однак відповідач не виконав вимоги позивача та нафтопродукти не повернув.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав про те, що листом від 22.04.2014 № 22/04-02 повідомив позивача про неможливість виконання умов договору внаслідок втрати контролю над майном нафтобази, де зберігалися нафтопродукти та настання обставин непереборної сили (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя), пославшись при цьому на висновок Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 935/05-4 від 17.04.2014.

Суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Водночас у п. 6.1 договору сторони погодили, що підставою звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань є обставини непереборної сили: пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, блокади, ембарго, заборони на експорт, війна, військові операції будь-якого характеру; зміни законодавства і рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань за даним договором, а також інші форс-мажорні обставини.

За змістом п. 6.2 договору сторона, для якої виникли обставини неможливості виконання зобов'язань за договором, повинна про настання або припинення таких обставин, негайно, але не пізніше п'яти календарних днів повідомити іншу сторону договору про неможливість такого виконання, в іншому випадки сторона позбавляється права посилатися на обставини непереборної сили як на підставу для звільнення від відповідальності.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що факт настання обставин непереборної сили (форс-мажор) повинен підтверджуватися відповідним документом Торгово-промислової палати або актом чи рішенням відповідного органу влади за місцем дії таких обставин.

При цьому, відповідно до п. 6.4 договору у разі виникнення наведених вище обставин строк виконання сторонами своїх обов'язків за договором продовжується на період дії таких обставин.

У висновку Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини №935/05-4 від 17.04.2014, на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України вказала, що вищевказані події на території Автономної Республіки Крим (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя) є обставинами непереборної сили (форс-мажору), передбаченими договором № 372 від 27.11.2013 між ДП "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" та ТОВ "Вог Трейдинг". Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) - 27.02.2014, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили (форс-мажору) на момент видачі даного висновку встановити неможливо.

Разом з тим, відхиляючи посилання відповідача на вказаний висновок Торгово-промислової палати України № 935/05-4 від 17.04.2014 як на доказ наявності обставинами непереборної сили та вважаючи недоведеним факт існування обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки висновкам, наведеним у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі № 918/407/14, в межах якої у спорі між тими ж самими сторонами судами було встановлено, що події на території Автономної Республіки Крим (окупація Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя) є форс-мажорними обставинами, які існують з 27.02.2014.

Крім того, оскільки з урахуванням п. 6.4 договору № 372 від 27.11.2013 з'ясування наявності чи відсутності обставин непереборної сили впливає на визначення строку виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, суд апеляційної інстанції дійшов також передчасного висновку про те, що строк виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором є таким, що настав.

За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскільки постанова Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 не відповідає вказаним вимогам законодавства, то вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 у справі № 910/23489/17 скасувати.

3. Справу № 910/23489/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді Т.Б. Дроботова

Ю.Я. Чумак