Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/24539/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.

учасники справи:

особа, яка звернулася до суду за захистом порушених прав суб'єкта авторського права, - приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами",

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1",

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 (головуючий суддя Марченко О.В.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 (головуючий - Доманська М.Л., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.)

у справі № 910/24539/16

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "МУН РЕКОРДС" (далі - ТОВ "МУН РЕКОРДС")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" (далі - ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"),

про стягнення 128 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Організація звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах ТОВ "МУН РЕКОРДС" з позовом до ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 128 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 32, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем музичних творів з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики ОСОБА_6, автори тексту: ОСОБА_4 та ОСОБА_6, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5") шляхом здійснення повторного публічного сповіщення (ретрансляції).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2017 зі справи № 910/24539/16: позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" на користь Організації в інтересах ТОВ "МУН РЕКОРДС" 64 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 960,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології", викладеними у касаційній скарзі:

- судами попередніх інстанцій помилково встановлено факт надання провайдерських послуг ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" на території Дарницького району м. Києва, де було складено працівниками Організації акт фіксації від 12.08.2016 № 12/08/2016-1 комерційного використання музичних творів способом публічного сповіщення;

- судами попередніх інстанцій помилково встановлено факт використання відповідачем об'єктів авторського права (музичних творів) без дозволу та виплати винагороди, що мало місце на телеканалі "1+1" (ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1") в межах телевізійної передачі "ІНФОРМАЦІЯ_6";

- у 2016 році канал "1+1" входив до складу універсальної програмної послуги, тобто провайдер (відповідач) не обирав цей канал на власний розсуд, а зобов'язаний був ретранслювати в силу вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

- публічне сповіщення телевізійної передачі "ІНФОРМАЦІЯ_6", що відбулося на каналі "1+1" на законних підставах за своєю суттю не є позадоговірним використанням авторського твору і не порушує ані прав позивача, ані прав Організації, якій передано в управління відповідні права;

- Організація не мала повноважень звертатися за захистом майнових авторських прав, які не були передані їй в управління (щодо повторного публічного сповіщення);

- судами не досліджено весь ланцюг договорів між позивачем та авторами спірних музичних творів;

- відповідач має укладені договори з трьома організаціями колективного управління (іншими ніж Організація) та сплачує цим організація відповідну винагороду;

- представлені відповідачем докази не були взяті до уваги, а в судових рішеннях відсутні мотиви відхилення клопотань та аргументів відповідача по суті спору.

У відзиві на касаційну скаргу Організація просила у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що фактичні обставини справи були встановлені судами попередніх інстанцій у повній відповідності з процесуальним законом. Відповідачем у касаційній скарзі не зазначено, в чому конкретно полягало порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права, і як воно (порушення) вплинуло на законність судових актів. При цьому суд апеляційної інстанції цілком правильно застосував приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017), врахувавши, що додаткові докази на стадії апеляційного провадження приймаються судом лише якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання місцевому господарському суду з причин, що не залежали від нього.

Розгляд касаційної скарги ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 та пункту 4 частини четвертої статті 247 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- Організація здійснює управління майновими авторськими правами ТОВ "МУН РЕКОРДС" на підставі укладеного договору від 17.05.2012 № 17052012/01 про управління майновими авторськими правами, зокрема щодо музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики ОСОБА_6, автори тексту: ОСОБА_4 та ОСОБА_6, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5");

- відповідно до пункту 2.1 Договору від 17.05.2012 № 17052012/01 видавник (ТОВ "МУН РЕКОРДС") доручає Організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до Договору, а саме дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими пунктом 2.2 Договору № 17052012/01;

- у разі виявлення порушень майнових прав видавник надає Організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, а саме: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; попереднє досудове врегулювання порушень майнових прав видавника; здійснення представництва інтересів видавника у суді, а також за необхідності в апеляційній чи касаційній інстанції, Верховному Суді України при розгляді справи за позовними заявами, для чого видавник наділяє Організацію всіма правами, передбаченими чинним законодавством України для позивача в процесі (підпункт 3.2.7 пункту 3.2 Договору № 17052012/01);

- Договір № 17052012/01 набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012, а в частині зобов'язань з надання звітів, розподілу та виплати зібраної винагороди - до їх повного виконання сторонами (пункт 9.1 Договору № 17052012/01);

- відповідно до додаткової угоди від 01.12.2016 № 17 до Договору строк дії Договору № 17052012/01 продовжено до 31.12.2017 включно;

- відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Договору № 17052012/01 ТОВ "МУН РЕКОРДС" надано декларації щодо переданих в управління музичних творів: "ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики ОСОБА_6, автори тексту: ОСОБА_4 та ОСОБА_6, виконавець "ОСОБА_5"), "ІНФОРМАЦІЯ_4" (автор тексту і музики ОСОБА_4, виконавець "ОСОБА_5");

- у свою чергу, позивач отримав майнові авторські права на вказані музичні твори на підставі таких правочинів: договір від 18.12.2009 № 1/18-12-09 (чинний до 31.12.2022); договір від 12.03.2015 № 03/12-03-15 (чинний до 31.12.2021); договір від 05.10.2011 № 15/05-10-11 (чинний до 31.12.2022);

- ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" є суб'єктом інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, який здійснює господарську діяльність, надаючи абонентам програмну послугу шляхом забезпечення можливості перегляду програм абонентами.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- відповідно до акта від 12.08.2016 № 12/08/2016-1 комерційного використання музичних творів способом публічного сповіщення представником Організації зафіксовано здійснення ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" як провайдером повторного публічного сповіщення (ретрансляції) спірних музичних творів у складі телепередачі "ІНФОРМАЦІЯ_6" (трансляція якої відбувалася на телеканалі "1+1"). Повторне публічне сповіщення підтверджується також наданим Організацією відеозаписом фіксації порушення;

- відповідачем не надано доказів наявності у нього права на використання шляхом повторного публічного сповіщення наведених об'єктів авторського права.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені в нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди попередніх інстанцій, з посиланням на приписи статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), дійшли заснованого на законі висновку про те, що Організація на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема щодо спірних музичних творів, та відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача. Наведеним спростовується твердження ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" про те, що Організація не мала повноважень на звернення в інтересах позивача з даним позовом до суду.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною третьою статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне сповіщення творів.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення": ретрансляція - це прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником; провайдер програмної послуги - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж; програмна послуга - це формування пакетів програм та забезпечення абонентам можливості їх перегляду на договірних засадах; суб'єкт інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення - юридична особа, що здійснює господарську діяльність у сфері телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізація, провайдер програмної послуги тощо).

Статтею 11 bis Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (1971) встановлено, що автори літературних і художніх творів користуються виключним правом дозволяти, зокрема:

(i) передачу своїх творів в ефір або публічне повідомлення цих творів будь-яким іншим способом бездротової передачі знаків, звуків або зображень;

(ii) будь-яке публічне повідомлення, чи то по проводах або засобами бездротового зв'язку, повторно переданого в ефір твору, якщо таке повідомлення здійснюється іншою організацією, ніж первісна.

Отже, ретрансляція провайдерами телерадіопрограм та передач мовлення є їх повторним публічним сповіщенням, а тому обов'язковим є одержання відповідної згоди суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на використання твору, виконання, фонограми, відеограми та виплата винагороди відповідним суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав (статті 15, 35, 36, 39, 40, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Зазначеним спростовується твердження ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" про те, що правомірне публічне сповіщення (трансляція) ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" спірних музичних творів у складі аудіовізуального твору автоматично означає і правомірне повторне публічне сповіщення (ретрансляцію) таких музичних творів іншою особою (у даному випадку, відповідачем).

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації.

За приписами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017):

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (частина перша статті 32);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина перша статті 33);

- оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (частина перша статті 43).

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, встановивши наявність в Організації права на звернення до господарського суду з даним позовом; належність позивачеві виключних майнових авторських прав на спірні музичні твори; відсутність у ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" необхідного дозволу на використання (повторне публічне сповіщення) спірних музичних творів; факт використання відповідачем як провайдером програмної послуги спірних музичних творів шляхом їх повторного публічного сповіщення; використання відповідачем спірних творів без належної сплати (правовласнику або організації колективного управління) винагороди, врахувавши фактичні обставини порушення та виходячи з принципів справедливості, добросовісності, розумності, дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації у визначеній місцевим господарським судом сумі (64 000,00 грн.).

При цьому апеляційний господарський суд при розгляді апеляційної скарги обґрунтовано відмовив відповідачу у прийнятті додаткових доказів (зокрема, копії договору оренди технічного обладнання від 01.11.2011 № 11111-2, копії ліцензійного договору від 02.07.2012 № 02/07/12-Т, копії ліцензійного договору на використання об'єктів авторських і суміжних прав в аудіовізуальній сфері від 01.05.2013 № 34/П, копії договору від 01.07.2004 № 02/11/04- МК на виплату винагороди за використання опублікованих для використання з комерційною метою фонограм і відеограм та зафіксованих у них виконань способом повторного публічного сповіщення, копії договору від 01.01.2016 № К-01/01-17) з огляду на те, що відповідачем не обґрунтовано неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Аргумент відповідача про те, що надані суду апеляційної інстанції нові докази мали істотне значення для справи й ставлять під сумнів законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, а відповідно Київський апеляційний господарський суд повинен був реалізувати власне право на дослідження нових доказів, Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що відповідач не враховує того, що неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Відповідач не зазначав ані в суді апеляційної інстанцій, ані в суді касаційної інстанції, які саме об'єктивні причини перешкоджали йому в поданні доказів на стадії розгляду справи місцевим господарським судом. Більше того, у суді першої інстанції відповідач і не посилався на ті обставини, про які останній зазначив на стадії апеляційного провадження. Водночас у розгляді справи судами попередніх інстанцій відповідач не заперечував проти того, що ним як провайдером здійснювалася ретрансляція телевізійної передачі "ІНФОРМАЦІЯ_6" [безвідносно до території], складовими частинами якої є спірні музичні твори.

Аргумент відповідача про те, що судами попередніх інстанцій не наведено мотиви відхилення клопотань та аргументів відповідача по суті спору спростовується змістом судових рішень та здійсненим судами всебічним, повним та об'єктивним розглядом всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, які викладені у відзиві Організації на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права (статей 204, 426, 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 1, 7, 15, 31-33, 45, 48, 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", статті 11 bis Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, статей 43, 32, 33, 43 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017).

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Крім того, ухвалою Вищого господарського суду України від 14.12.2017 було зупинено виконання рішення зі справи до закінчення його перегляду в порядку касації. З огляду на те, що Касаційний господарський суд залишає судові акти попередніх інстанцій зі справи без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" - без задоволення, виконання рішення суду підлягає поновленню.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Інформаційні технології" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 у справі № 910/24539/16 - без змін.

2. Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2017 зі справи № 910/24539/16.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко