Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.10.2019 року у справі №923/843/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/843/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Огороднік К. М., судді -Жуков С. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участю представників:

ВАТ "Трест "Генічеськагробуд" - Крижановського М. М. (дов. від 07.10.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Трест "Генічеськагробуд"

на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019

у справі №923/843/17

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Трест "Генічеськагробуд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таргет-Фіш",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

-Херсонської обласної державної адміністрації;

- ОСОБА_1,

про визнання права власності на самочинно збудоване майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Відкрите акціонерне товариство "Трест "Генічеськагробуд" (далі - ВАТ "Трест " Генічеськагробуд", позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таргет-Фіш" (далі - ТзОВ "Таргет-Фіш", відповідач) про визнання права власності на будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 9,7391 га, що знаходиться у постійному користуванні позивача, кадастровий номер земельної ділянки: 6522186500:11:004:0296 згідно з переліком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, право постійного користування якою належить позивачу, відтак в силу положень частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 у справі №923/843/17 у задоволенні позову відмовлено повністю; судові витрати покладено на відповідача; призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрат; встановлено строк для подання позивачем доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення цього рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що захист прав позивача як користувача земельної ділянки шляхом визнання за останнім права власності на нерухоме майно, яке на вказаній земельній ділянці самочинно збудоване відповідачем приміщення, не призведе до вирішення спору, а зумовить наявність нового спору щодо захисту інтересів відповідача як власника матеріалів, устаткування та обладнання, що використано ним для будівництва та експлуатації об'єктів самочинного будівництва, при цьому визнання права власності на спірні об'єкти за позивачем може порушити права та інтереси ОСОБА_1, який уклав з ТзОВ "Таргет-Фіш" договір купівлі-продажу спірного майна.

Висновок місцевого господарського суду про необхідність покладення судових витрат на відповідача обґрунтований тим, що пов'язані з розглядом даної справи судові витрати понесені позивачем внаслідок неправильних дій відповідача, а саме: самовільного зайняття останнім належної позивачу земельної ділянки в 2010 році; здійснення самочинного будівництва на вказаній ділянці будинків для відпочинку та їх експлуатації в підприємницьких цілях; невжиття заходів щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з часу відкриття провадження у даній справі, тобто з вересня 2017 року; ненадання до суду витребуваних доказів і вчинення дій, які перешкоджали своєчасному закриттю підготовчого провадження та призначенню розгляду справи по суті (подання заяви про заміну відповідача у справі на фізичну особу).

Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.05.2019 у справі №923/843/17 стягнуто з ТзОВ "Таргет-Фіш" на користь ВАТ "Трест " Генічеськагробуд" 40623,59 грн витрат, понесених під час розгляду даної справи, а також стягнуто з ТзОВ "Таргет-Фіш" на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 21638,60 грн.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю позивачем факту понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у сумі 40263,59
грн, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, оплату експертиз та підготовку матеріалів Комунальним підприємством "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову у загальній сумі 21638,60 грн, відтак з огляду на те, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 у справі №923/843/17 судові витрати покладено на відповідача, обов'язок сплатити зазначену суму судового збору місцевим господарським судом покладено на ТзОВ "Таргет-Фіш".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись з прийнятими рішеннями, ТзОВ "Таргет-Фіш" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 у справі №923/843/17 в частині покладення судових витрат на відповідача скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким судові витрати покласти на позивача.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 у справі №923/843/17 в частині покладення судових витрат на відповідача та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2019 у справі №923/843/17 скасовано. Судові витрати покладено на ВАТ "Трест " Генічеськагробуд ". Стягнуто з ВАТ "Трест "Генічеськагробуд" до Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в сумі 21638,60 грн. В решті рішення Господарського суду Херсонської області від 03.05.2019 у справі №923/843/17 залишено без змін. Доручено Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова мотивована тим, що рішення Господарського суду Херсонської області від
03.05.2019 в частині покладення судових витрат на ТзОВ "Таргет-Фіш" та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2019 у справі №923/843/17 не відповідають вимогам ст. 236 ГПК України у зв'язку з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 43, 129, 132, 134 ГПК України, що зумовило неправильний розподіл судових витрат у даній справі.

Апеляційним судом зазначено, що саме неправильно обраний позивачем спосіб захисту зумовив відмову місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог, а відтак і неправомірність (помилковість) звернення з відповідним позовом, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для покладення судових витрат на відповідача.

Крім того апеляційний суд зауважив, що під час визначення особи, з вини якої виник спір у даній справі, місцевим господарським судом досліджувалася поведінка лише однієї сторони - відповідача, при цьому поведінка позивача залишилася судом першої інстанції без уваги та оцінки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ВАТ "Трест "Генічеськагробуд" просить скасувати постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі №923/843/17, рішення Господарського в частині покладення судових витрат на ТзОВ "Таргет-Фіш" та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від
28.05.2019 у справі №923/843/17 залишити без змін.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновок про неправильно обраний позивачем спосіб захисту зроблений у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріально права, а саме ст. 376 ЦК України.

Свої доводи скаржник аргументує тим, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача - самовільного захоплення ТзОВ "Таргет-Фіш" земельної ділянки, яка не була відведена ТзОВ "Таргет-Фіш", та самочинного будівництва на ній будиночків відпочинку, а тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача судові витрати у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

Від сторін та учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1 , 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За умовами частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною, між тим процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони.

Зміст вказаної норми свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов'язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб, при цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд зазначив, що висновок місцевого господарського суду про необхідність покладення судових витрат на відповідача обґрунтований тим, що пов'язані з розглядом даної справи судові витрати понесені позивачем внаслідок неправильних дій відповідача, а саме: самовільного зайняття останнім належної позивачу земельної ділянки в 2010 році; здійснення самочинного будівництва на вказаній ділянці будинків для відпочинку та їх експлуатації в підприємницьких цілях; невжиття заходів щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з часу відкриття провадження у даній справі, тобто з вересня 2017 року; ненадання до суду витребуваних доказів і вчинення дій, які перешкоджали своєчасному закриттю підготовчого провадження та призначенню розгляду справи по суті (подання заяви про заміну відповідача у справі на фізичну особу).

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодившись із запереченнями відповідача, виходив з того, що захистити права позивача як користувача земельної ділянки у обраний ним спосіб шляхом визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній відповідачем не призведе до вирішення спору, а породить нові спори щодо захисту інтересів відповідача як власника матеріалів, устаткування та обладнання, що використано ним для будівництва та експлуатації будинків для проживання та інших об'єктів. Також, виходячи з фактичних обставин справи, визнання права власності на спірні об'єкти за позивачем може порушити права та інтереси ОСОБА_1.

Зазначені обставини, на думку суду першої інстанції, виключають можливість застосування приписів ст. 376 ЦК України для визнання права власності на спірні об'єкти самочинного будівництва за землекористувачем, який їх не будував на своїй земельній ділянці.

Враховуючи вказані обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що, оскільки підставою для відмови у позові судом першої інстанції був саме неправильно обраний позивачем спосіб захисту, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах приписів частини 9 статті 129 ГПК України та покладення судових витрат на відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання місцевого господарського суду на ненадання відповідачем витребуваних доказів і вчинення дій, які перешкоджали своєчасному закриттю підготовчого провадження та призначенню розгляду справи по суті, а саме: подання заяви про заміну відповідача у справі на фізичну особу, як на підставу для покладення судових втрат на відповідача, з огляду на положення частини 1 статті 134 ГПК України щодо можливості застосування заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів, що судом першої інстанції зроблено не було.

Посилання суду першої інстанції на ненадання відповідачем до суду витребуваних доказів і подання клопотання про заміну відповідача у справі на фізичну особу, як на доказ зловживання "ТзОВ "Таргет-Фіш" своїми процесуальними правами та вчинення останнім неправильних дій, які призвели у нього спору з позивачем, судом апеляційної інстанції визнано безпідставними.

Зважаючи на вищенаведене, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено відповідних обставин, з яким пов'язано застосування частини 9 статті 129 ГПК України, як то зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, то у суду касаційної інстанції відсутні підстави для застосування наведеної норми ГПК України у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п.40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Трест "Генічеськагробуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі №923/843/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С. В.

Ткаченко Н. Г.