Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №904/5844/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/5844/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Трак Салют"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017

у справі № 904/5844/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Трак Салют"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Легіон"

про стягнення 90 003, 84 грн. безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ "Авто Трак Салют" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Агро Легіон" 90 003,84 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним помилково перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 90 003,84 грн., оскільки договорів на підставі яких їх було перераховано між сторонами не укладалось.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017 року (суддя Бондарів Е.М.) у справі №904/5844/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що між сторонами укладений договір поставки №050417-3 від 05.04.2017, за платіжним дорученням №419 від 05.04.2017 позивачем сплачено саме рахунок №1153 від 05.04.2017 року, тобто, грошові кошти в розмірі 90 003,84 грн. сплачені на виконання договірних зобов'язань, тобто набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі № 904/5844/17 (судді: Пархоменко Н.В. - головуючий, Білецька Л.М., Коваль Л.А.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Авто Трак Салют" звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2017, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі № 904/5844/17 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень ТОВ "Авто Трак Салют" зазначає порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права. Зокрема, заявник касаційної скарги посилається на те, що:

- судами безпідставно встановлено, що проект договору № 050417-3 від 05.04.2017 був укладений, а між сторонами мали місце договірні відносини;

- судами не встановлено, що між сторонами укладався договір поставки у спрощений спосіб;

- судами не встановлювалося чи здійснювалась відповідачем поставка та чи передавав відповідач у власність позивача будь-які товари чи послуги

- суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України;

- рахунок № 1153 від 05.04.2017 не підтверджує факту укладання договору, не відповідає вимогам первинного та зведеного облікового документа у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", отже, не є належним доказом згідно ст. ст. 33,34 ГПК України;

- судами невірно застосовано норму ч. 2 ст. 642 ЦК України, оскільки позивач не вчиняв дій, що свідчили б про прийняття пропозиції укласти договір, а в пункті 8.1 проекту договору зазначено, що договір набуває сили з моменту підписання його обома сторонами.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агро Легіон" заперечує проти касаційної скарги позивача та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін. На думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що між сторонами виникли господарські зобов'язання щодо поставки товару, зазначеного у рахунку № 1153 від 05.04.2017, тому грошові кошти в розмірі 90 003,84 грн., сплачені на виконання господарських зобов'язань, та вірно застосовані норми ЦК України і ГК України до відповідних правовідносин. При цьому, ТОВ "Агро Легіон" посилається, зокрема, на те, що: оскільки позивачем не надано жодного доказу, який би спростовував факт обміну між сторонами договору документами в електронному вигляді, а також не надано інформацію при неприйняття/відхилення податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, то позивач скористався податковим кредитом і тим самим підтвердив наявність договірних відносин між сторонами; рахунок на оплату № 1153 від 05.04.2017 є пропозицією укласти договір, а сплата позивачем 90 003,84 грн. передоплати, є прийняттям пропозиції укласти договір.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.04.2017 ТОВ "Авто Трак Салют" згідно платіжного доручення №419 перерахувало ТОВ "Агро Легіон" 90 003,84 грн. з призначенням платежу: "Часткова оплата за товар, згідно рахунку №1153 від 05.04.2017, договір поставки №050417-3 від 05.04.2017".

Як з'ясовано місцевим та апеляційними судами, 05.05.2017 ТОВ "Авто Трак Салют" направило ТОВ "Агро Легіон" претензію-вимогу про повернення безпідставно набутих грошових коштів, в яких просило повернути помилково перераховані 90 003,84 грн. згідно платіжного доручення №419 від 05.04.2017. Однак, оскільки зазначена претензія-вимога залишена ТОВ "Агро Легіон" без відповіді, ТОВ "Авто Трак Салют" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Агро Легіон" 90 003,84 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно норм ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами під час розгляду справи обставин, Касаційний господарський суд погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про те, що здійснивши оплату згідно виставленого відповідачем рахунку №1153 від 05.04.2017 за платіжним дорученням №419 від 05.04.2017, грошові кошти в розмірі 90 003,84 грн. були сплачені позивачем на виконання договірних зобов'язань. Тобто, встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують схвалення позивачем своїми діями укладення спірного договору поставки, здійснення його часткового виконання.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі N 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13).

Зважаючи на викладене, на підставі дослідження поданих сторонами доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що грошові кошти у сумі 90 003,84 грн. набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.

При цьому, оцінка доводів сторін та наявних доказів була здійснена попередніми судовими інстанціями з дотриманням приписів ст.ст. 47, 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відтак, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє аргументи заявника касаційної скарги про наявність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України та неправильне застосування судами ч. 2 ст. 642 ЦК України.

Інші аргументи касаційної скарги, наведені ТОВ "Авто Трак Салют" в обґрунтування наявності підстав для скасування ухвалених судових рішень, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Так, згідно ч. 3 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Таким чином, наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до вимог ст. 310 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не обґрунтовують порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм чинного законодавства, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними відповідачем у відзиві касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та відповідних нормах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 у справі № 904/5844/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на ТОВ "Авто Трак Салют".

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Трак Салют" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2017 у справі №904/5844/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.