Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.09.2019 року у справі №911/2360/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/2360/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Роєнка Є. В. (адвокат),

відповідача - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2019 (суддя Черногуз А. Ф. ) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 (Пашкіна С. А. - головуючий, судді Буравльов С. І. Калатай Н. Ф. ) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"

про стягнення пені та штрафу.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У жовтні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" (далі - ТОВ "Енергосервіс") про стягнення 1 728 853,71 грн пені та 711 009,36 грн штрафних санкцій.

2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 11, 15, 16, 509, 530, 549, 622, 610, 612, 629, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статей 20, 173, 174, 193, 216, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовано тим, що 26.07.2016 між АТ "Укртрансгаз" і ТОВ "Енергосервіс" укладено договір про закупівлю робіт № 1607000790 (далі - договір) і декілька додаткових угод до нього. Відповідно до календарного плану підрядник зобов'язався виконати роботи підготовчого періоду до 31.12.2016, пусконалагоджувальні роботи - до 30.09.2017, основний етап будівництва - до
31.12.2017. Проте підрядник виконував роботи несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого невиконаними залишилися роботи загальною вартістю 9 423 582,75

грн, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачеві 1 728 853,71 грн пені та 711 009,36 грн штрафних санкцій.

3. Заперечуючи проти позову, відповідач зауважив, що у договорі не визначено переліку робіт, які охоплюють кожний з етапів, тому здійснення позивачем нарахуваннь у визначені ним періоди є безпідставним, позаяк із умов договору неможливо встановити, які саме роботи мають виконуватися піж час кожного етапу та, відповідно, коли настає момент прострочення у їх виконанні; договір належить до змішаного типу та містить ознаки договору поставки (в частині поставки устаткування) та договору підряду (у частині виконання робіт), позивач безпідставно нарахував суму пені та штрафу на вартість непоставленого устаткування, позаяк ці санкції передбачено у договорі лише за невиконання або неналежне виконання будівельних робіт; у постанові Верховного Суду від
14.01.2018 у справі № 911/728/18 викладено правову позицію щодо можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів робіт.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2019 у справі № 911/2360/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Енергосервіс" на користь АТ "Укртрансгаз" 843 204,24 грн пені, 370 621,34 грн штрафу та 18 207,38 грн судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

5. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, що відповідно до календарного плану кінцевою датою виконання всіх робіт за договором є 31.12.2017, зважаючи на відсутність визначення у договорі порядку виконання кожного з етапів робіт за договором із конкретизацією за видами робіт, дійшов висновку, що прострочення у виконанні зобов'язань ТОВ "Енергосервіс" за договором починається із дня, наступного за днем закінчення виконання робіт за договором, тобто із 01.01.2018. Суд зауважив про незаперечення сторонами, що на час розгляду цієї справи відповідач виконав зобов'язань на суму 8 048 248,90 грн, натомість невиконаними залишися роботи на загальну суму 9 423 582,75 грн.

Отже, суд установив факт прострочення виконання робіт за договором і дійшов висновку про виникнення у позивача права нарахувати пеню та штраф у зв'язку із таким простроченням, за період із 01.01.2018 по 30.06.2018, зокрема 843 204,24
грн пені та 370 621,34 грн штрафу.

Щодо пені та штрафу, нарахованих позивачем за попередні періоди, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що право на нарахування пені та штрафу у позивача виникає з 01.01.2018, тож всі нарахування, здійснені за попередні періоди, є неправомірними та не підлягають стягненню з відповідача, оскільки нараховані у період, коли прострочення у виконанні зобов'язань відповідачем допущено не було.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, за результатами розгляду якої місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки право на нарахування пені та штрафу виникло у позивача із 01.01.2018, натомість із позовом позивач звернувся 19.10.2018, річну позовну давність позивач не пропустив, у зв'язку із цим підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у суду немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від
22.02.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від
29.05.2019 у справі № 911/2360/18, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і передати справу до Господарського суду Київської області у відповідній частині.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Підставами для скасування рішення та постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема положень статей 526, 530, 549, 610, 611, 612, 846, 833 ЦК України та статей 193, 216, 230 ГК України.

8. Скаржник наголошує, що у справі № 911/2360/18 не підлягає встановленню момент набрання чинності кошторисною документацією та визнання її частиною договору у розумінні положень статті 844 ЦК України, оскільки у цьому разі розробником проектно-кошторисної документації є сам позивач, тому він не зобов'язаний погоджувати її із підрядником і за змістом статті 875 ЦК України має обов'язок лише передати затверджену проектно-кошторисну документацію підрядникові для виконання робіт.

9. Крім цього, скаржник звертає увагу, що у такому разі не підлягає окремому доведенню факт передання кошторису, на підставі якого складена та підписана обома сторонами договірна ціна. Так, пусконалагоджувальні роботи, їх зміст і вартість підтверджуються локальними кошторисами, які не взяли до уваги суди попередніх інстанцій через відсутність доказів їх передачі або підтвердження.

Проте скаржник наголошує, що зазначені локальні кошториси є як у складі проектно-кошторисної документації, так і у складі кошторису до підписаної обома сторонами договірної ціни, які складено на етапі укладення договору.

10. Окрім цього, скаржник акцентує на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права через ненадання оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.07.2016 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" як замовником і ТОВ "Енергосервіс" як підрядником, укладено договір, згідно з пунктом 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати роботи "Технічне переоснащення системи теплопостачання Дніпропетровського проммайданчика Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (будівельні роботи)", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи. Крім того, сторонами укладено низку додаткових угод до договору.

13. Відповідно до пункту 1.2 договору склад та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за цим договором, визначені договірною ціною (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору.

14. Зміст і строки виконання робіт визначаються Календарним планом (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

15. У пункті 3.1 договору визначено, що ціна договору становить 17 471 831,65
грн, у тому числі ПДВ 20 % - 2 911 971,94 грн.

16. Оплата здійснюється поетапно по факту виконання робіт протягом 180 календарних днів після підписання акта виконаних робіт по кожному етапу (форма КБ-2в, КБ-3) або за фактом поставки обладнання та матеріалів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника (пункт 4.2. договору).

17. Відповідно до пункту 5.1 договору строк виконання робіт з дати укладення договору - до 31.12.2017.

18. Згідно з пунктом 5.3 договору визначено умови виконання робіт: відповідно до договірної ціни (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору, та вимог розділу ІІ цього договору.

19. Підготовчі роботи, придбання обладнання та матеріалів, необхідних для виконання умов договору про закупівлю, здійснюються підрядником та входить у вартість робіт (пункт 5.4 договору).

20. Згідно з пунктом 5.6 договору роботи повинні виконуватись у відповідності до узгодженого підрядником і замовником Календарного плану (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

21. Виконання робіт по кожному з етапів згідно з календарним планом проводиться лише після письмового погодження із замовником (пункт 5.8 договору).

22. Згідно з пунктом 7.2 договору за порушення строків виконання робіт або виконання робіт у менших обсягах, ніж передбачено цим договором, відмову від виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказані в даному договорі, підрядник виплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

23. Сторони у пункті 10.1 договору погодили, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє в частині виконання робіт по 27.12.2017.

24. Також суди установили, що 05.07.2017 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 відповідно до якої внесено зміни до пунктів 5.1,10.1 договору, встановлено, що строк виконання робіт - із дати укладання договору до 31.12.2017; договір набирає чинності із дати його укладання та діє до 29.06.2018.

25. Крім того, сторони виклали додаток № 1 до договору ("Календарний план") у новій редакції, відповідно до якої, підрядник зобов'язався виконати роботи підготовчого періоду до 31.12.2016, пусконалагоджувальні роботи - до 30.09.2017, основний етап будівництва до 31.12.2017.

26. Отже, суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами договору відповідач зобов'язався придбати обладнання та матеріали, необхідні для виконання умов договору, та виконати будівельні роботи загальною вартістю 17 471
831,65 грн у строки, встановлені календарним планом.

27. Як убачається із матеріалів справи, відповідач на виконання договірних зобов'язань передав матеріали, виконав роботи згідно з такими документами: видаткові накладні від 27.09.2016 № 56 на суму 5 114 390,40 грн і від 13.12.2016 № 99 на суму 1 460 770,80 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2016 року на суму 656,41 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2017 року на суму 42
748,09 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2017 року на суму 49 277,22
грн; акт приймання виконаних будівельних робіт і довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за липень 2017 року на суму 46 431,95 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за серпень 2017 року на суму 98 004,13 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за вересень 2017 року на суму 56 417,54 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за жовтень 2017 року на суму 195 836,48 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за листопад 2017 року на суму 118 878,82грн; акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за грудень 2017 року на суму 35 267,01 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт, акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за січень 2018 року на суму 801 256,76 грн; акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за квітень 2018 року на суму 28 313,29 грн, всього на суму 8 0482 48,90
грн, які підписані представниками сторін і скріплені їх печатками, роботи та матеріали замовник прийняв без зауважень.

28. Суди попередніх інстанцій установили, що на час звернення з позовом у цій справі невиконаними залишилися роботи на загальну суму 9 423 582,75 грн, що підтверджується матеріалами справи.

29. У зв'язку із простроченням виконання робіт підрядником і виконанням їх не в повному обсязі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 1 728 853,71
грн пені та 711 009,36 грн штрафних санкцій нарахованих за період з 01.01.2017 по 30.06.2018.

Позиція Верховного Суду

30. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

31. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

34. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

35. З урахуванням викладеного суд не приймає та не розглядає доводи скаржника, пов'язані із переоцінкою доказів і встановленням обставин справи наново.

36. Колегія суддів зауважує, що судові рішення у частині стягнення 370 621,37
грн штрафу та 18 207,38 грн судового збору не оскаржує жодна зі сторін.

37. АТ "Укртрансгаз" оспорює правомірність висновків судів попередніх інстанцій саме щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 885 649,47 грн та 340 388,02 грн штрафу.

38. З урахуванням положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає цю справу саме у межах доводів і вимог, наведених у касаційній скарзі.

39. Суд першої інстанції при вирішенні спору, надав правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін і зазначив, що спірний договір за правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво, у цьому разі слід застосовувати, зокрема, положення статті 318 ГК України.

40. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин норм права, що регулюють договір підряду на капітальне будівництво, а також щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

41. Відповідно до частини 2 статті 4, статті 162 ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі лише посилання позивача на певну норму закону) позову.

42. При цьому господарський суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію цих правовідносин і застосовує для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

43. Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору.

44. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17, від
06.02.2019 у справі № 922/587/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18.

45. За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина 1,4 зазначеної статті).

46. Беручи до уваги правову позицію, викладену об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського Суду у постанові від 07.12.2018 у справі № 910/22058/18 і Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 29.08.2019 у справі № 911/2454/18, колегія суддів виходить із такого.

47. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

48. Згідно з статті 11 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

49. Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Статтею 6 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (Статтею 6 ЦК України).

50. Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

51. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

52. За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

53. Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.

54. Проаналізувавши передбачені договором зобов'язання сторін, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що договір про закупівлю робіт від 26.07.2016 № 1607000790 за правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, статті 875 ЦК України.

55. Так, статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

56. У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.

57. Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій установили, що основним зобов'язанням підрядника за договором є виконання передбачених у пункті 1.1 договору будівельних робіт із технічного переоснащення системи теплопостачання Дніпропетровського проммайданчика Запорізького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів. Водночас умовами договору з урахуванням додатків до нього також визначено інші обов'язки підрядника у межах основного зобов'язання, зокрема обов'язок придбати обладнання та матеріали, необхідні для виконання умов договору та виконання будівельних робіт у строки встановлені у календарному плані.

58. Отже, проаналізувавши передбачені у договорі зобов'язання підрядника, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором будівельних робіт, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет договору будівельного підряду, - це закінчені будівельні роботи відповідно до такого договору.

59. За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

60. Відповідно до статей 13, 14 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

61. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

62. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

63. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

64. Відповідно до частини 2 статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

65. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

66. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).

67. Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % цієї вартості.

68. За змістом частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

69. Із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.

70. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторони у договорі визначили кінцевий строк виконання відповідачем усіх передбачених договором будівельних робіт - із дати укладення договору до
31.12.2017 (пункт 5.1 договору у редакції додатковї угоди від 05.07.2017 № 3).

Крім того, суди встановили, що сторони виклали додаток № 1 до договору "Календарний план" у новій редакцій, відповідно до якої підрядник зобов'язався виконати роботи підготовчого періоду у строк до 31.12.2016, пусконалагоджувальні роботи - до 30.09.2017, а основний етап будівництва - до 31.12.2017.

71. З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що прострочення відповідачем у виконанні зобов'язань за договором починається із наступного дня за днем закінчення виконання всіх робіт за договором, тобто із 01.01.2018, а відповідно саме із цієї дати виникає право позивача на нарахування пені та штрафу.

72. За таких підстав колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів про часткове задоволення позову і стягнення 843 204,24 грн пені та 370 621,34 грн штрафу за період із 01.01.2018 по 30.06.2018 та відмову у решті позовних вимог.

73. Доводи, наведені у касаційній скарзі не спростовують висновку судів попередніх інстанцій та не впливають на нього, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

75. Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

76. Оскільки суди дослідили подані учасниками справи докази, надали їм належну оцінку, однак помилково кваліфікували спірні правовідносини як такі, що виникли із договору підряду на капітальне будівництво, що не призвело до неправильного вирішення спору, суд касаційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені у пункті 3 частини 1 статті 308 ГПК України - відмовити у задоволенні касаційної скарги та змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Розподіл судових витрат

77. Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку із зміною мотивувальних частин судових рішень, що не має наслідком фактичну зміну результатів вирішення позовних вимог, судові витрати необхідно покластина скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі № 911/2360/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 911/2360/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ