Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.07.2019 року у справі №911/618/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/618/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області (далі - Прокурор, скаржник)

на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 (суддя - Сокуренко Л. В. ) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (головуючий - суддя Іоннікова І. А., судді: Чорна Л. В., Михальська Ю. Б. )

у справі № 911/618/19

за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" (далі - ТОВ "Юніверсал Лоджистік");

про визнання договору укладеним.

1. Історія справи

1.1. У березні 2019 року Прокуратура в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Юніверсал Лоджистік" про визнання укладеним між ТОВ "Юніверсал Лоджистік" та Великоолександрівською сільською радою договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради у редакції запропонованій позивачем.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача обов'язку щодо укладення вказаного договору, передбаченого статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ухиленням останнього від його підписання. Крім того, Прокуратура, посилаючись на пункт 3 статті 1311 Конституції України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", частини 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказує на те, що звертається до суду з позовною заявою, реалізуючи конституційну функцію представництва інтересів держави у суді. Прокуратура зазначає, що Великоолександрівською сільською радою, до компетенції якої віднесені питання щодо укладення договорів пайової участі та освоєння коштів пайової участі, не вживалися належні заходи реагування, спрямовані на усунення порушення відповідачем статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не вжито заходів спрямованих на укладення договору пайової участі та стягнення із забудовника пайового внеску. Прокуратура зазначає, що інтереси держави порушені у зв'язку з ненадходженням коштів пайової участі до бюджету Великоолександрівської сільської ради, що спричинило безпідставні втрати місцевого бюджету.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019: позовну заяву (з доданими до неї документами) Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради повернуто заявникові без розгляду.

2.2. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанції мотивовані, з посиланням на частину 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та пункт 4 частини 5 статті 174 ГПК України, тим, що Прокуратурою не обґрунтовано підстав для представництва держави та не надано доказів на підтвердження бездіяльності Великоолександрівської сільської ради щодо нездійснення чи неналежного здійснення останнім захисту інтересів держави, а саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. Крім того, судами зазначено про те, що повідомлення Великоолександрівської сільської ради про звернення до суду не можна вважати таким, що відповідає вимогам статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

2.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Прокурор, просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі №911/618/19; направити справу № 911/618/19 для розгляду до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосуванні норм статті 1311 Конституції України, частин 3 та 4 статті 53 ГПК України, частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

3.2. Скаржник вказує, що звертаючись із цим позовом до суду, прокурором зазначено, що протягом тривалого часу Великоолександрівською сільською радою як представницьким органом територіальної громади не вживаються заходи щодо захисту її майнових інтересів щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі. Невжиття сільською радою починаючи з березня 2016 року жодних заходів цивільно-правового характеру щодо укладення з ТОВ "Юніверсал Лоджистік" договору пайової участі, від укладення якого останнє ухиляється, свідчить про нездійснення здійснення радою захисту інтересів громади в сфері залучення коштів пайової участі до місцевого бюджету та інтересів держави в сфері регулювання спірних правовідносин.

3.3. При цьому скаржник зазначає на те, що "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

3.4. Скаржник наголошує на тому, що з доданих до позовної заяви листів Великоолександрівської сільської ради від 11.05.2017, від 27.09.2018 та від
07.11.2018 вбачається, що з моменту отримання нею відповідних листів Бориспільської місцевої прокуратури з направленням інформації щодо введених в експлуатацію об'єктів та території ради та щодо вжитих у зв'язку з цим заходів, і до моменту пред'явлення прокурором позову (07.03.2019) сільською радою не здійснено жодних дій щодо захисту порушеного права внаслідок неукладення відповідачем договору пайової участі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

3.5. Скаржник не погоджується з твердженням судів першої та апеляційної інстанції про те, що у цьому випадку прокурор замінює Великоолександрівську сільську раду як належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, оскільки таке твердження не узгоджується із дійсними обставинами справи за відсутності жодного реагування останньої на неукладення ТОВ "Юніверсал Лоджистік" договору пайової участі у зв'язку із будівництвом ним відповідного об'єкту та ненадходження коштів пайової участі до місцевого бюджету як у визначений частинами 3 та 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" строк - до прийняття об'єкту будівництва до експлуатації, так і протягом майже трьох років після введення об'єкту будівництва в експлуатацію.

3.6. Скаржник вважає, що ухилення відповідача від укладення відповідного договору завдає шкоди економічним інтересам відповідної територіальної громади внаслідок ненадходження коштів до місцевого бюджету, що безпосередньо стосується прав такої громади на комунальну власність у розумінні статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" (якою є доходи місцевого бюджету), у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду, збігаються повністю.

3.7. Скаржник звертає увагу на те, що у додатках до позовної заяви прокурора міститься копія листа-повідомлення Великоолександрівській сільській раді від
05.03.2019 № 34-2909 вих-19 про представництво інтересів держави в її особі в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру". При цьому, твердження судів першої та апеляційної інстанції про ненадання доказів направлення вказаного повідомлення та, у зв'язку з цим, недодержання прокурором встановленої частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, ґрунтуються на неправильному застосуванні вказаної норми Закону.

4. Позиція учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу

4.1. Від учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надходило.

5. РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ

5.1. Розгляд касаційної скарги Прокурора здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини 5 статті 301 ГПК України.

5.2. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

5.3. Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2019: поновлено Прокурору пропущений строк на подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі постановлено здійснювати перегляд ухвали Господарського суду Київської області від 12.03.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від
14.05.2019 у справі №911/618/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинено касаційне провадження у справі до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №587/430/16-ц.

5.4. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 911/618/19 та зупинено касаційне провадження у справі № 911/618/19 до прийняття рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1107/18.

5.5. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 911/618/19 та зупинено касаційне провадження у справі № 911/618/19 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 912/2385/18.

5.6. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 911/618/19 постановлено здійснювати розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Бориспільська місцева прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ "Юніверсал Лоджистік" про визнання договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради укладеним, посилаючись на положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради, затвердженого рішенням Великоолександрівської сільської ради № 157-05-VII від 14.04.2016.

6.2. В обґрунтування порушення інтересів держави перший заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області зазначив, що пред'явлення ним цієї позовної заяви в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради викликане бездіяльністю останньої щодо невжиття заходів, спрямованих на укладення договору пайової участі та стягнення із забудовника пайового внеску.

6.3. Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає у не надходженні коштів пайової участі до бюджету Великоолександрівської сільської ради, що спричинює безпідставні витрати місцевого бюджету. Заходи, спрямовані на усунення вказаних порушень - укладення договору пайової участі та стягнення із забудовника пайового внеску Великоолександрівською сільською радою, як суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені питання освоєння коштів пайової участі, не вживались, тому інтереси держави залишаються незахищеними через бездіяльність уповноваженого державою органу, що, на думку прокуратури, є підставою для представництва прокурором інтересів держави у суді у цій справі.

6.4. Прокуратура зазначила, що у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" на адресу позивача направлено повідомлення про намір реалізації представницьких повноважень шляхом звернення до суду (від 05.03.2019 №34-2909 вих19). Проте, судами встановлено, що Прокуратурою не надано належних доказів на підтвердження надсилання названого листа Великоолександрівській сільській раді.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

7.2. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

7.3. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

8.2. Статтею 4 ГПК України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому Статтею 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

8.3. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

8.4. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3 статті 4 ГПК України).

8.5. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (близькі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 6.21,6.22 постанови від
20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19,4.20 постанови від
26.02.2019 у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

8.6. У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

8.7. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

8.8. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

8.9. Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

8.10. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених частини 4 статті 53 ГПК України.

8.11. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

8.12. Системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

8.13. Згідно з частиною 5 статті 162 ГПК України У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру": прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

8.14. Однією з підстав для представництва прокурором є бездіяльність компетентного органу.

8.15. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

8.16. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

8.17. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Подібна за змістом правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 37-40 постанови від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

8.18. Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

8.19. Крім того, Верховний Суд наголошує на тому, що суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва інтересів саме держави, не повинен установлювати протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

8.20. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

8.21. Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

8.22. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

8.23. У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р (II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

8.24. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

8.25. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

8.26. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

8.27. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 та частиною 5 статті 162 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених частиною 4 статті 53 та частиною 5 статті 162 ГПК України, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 39) та від
26.05.2020 у справі №912/2385/18 (пункт 48).

8.28. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву Прокуратури і додані до неї документи, без розгляду, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України, виходив з відсутності передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі Великоолександрівської сільської ради, адже: Прокуратурою не надано будь-яких доказів бездіяльності Великоолександрівської сільської ради щодо нездійснення чи неналежного здійснення останнім захисту інтересів держави, а саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо; Прокуратура не довела неможливості реалізації судового захисту самим позивачем.

Крім того, судами встановлено, що Прокуратурою повідомлення від 05.03.2019 №34-2909вих.19, у якому Прокуратурою повідомлялося позивача про вжиття заходів, спрямованих на пред'явлення позову в інтересах Великоолександрівської сільської ради, було підготовлено 05.03.2019, а позовна заява направлена до суду
06.03.2019. При цьому доказів направлення зазначеного повідомлення матеріали позовної зави не містять.

8.29. Проте, суд касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на таке.

8.30. У позовній заяві Прокуратура стверджує про те, що ТОВ "Юніверсал Лоджистік" введено об'єкт нерухомого майна в експлуатацію ще у березні 2016 року, проте на порушення вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури території Великоолександрівської сільської ради. Прокуратура зазначає, що Великоолександрівською сільською радою, до компетенції якої віднесені питання щодо укладення договорів пайової участі та освоєння коштів пайової участі, не вживалися належні заходи реагування, спрямовані на усунення порушення відповідачем статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не вжито заходів спрямованих на укладення договору пайової участі та стягнення із забудовника пайового внеску. Листами від 11.05.2017 та від
07.11.2018 Великоолександрівська сільська рада повідомляла Прокуратуру про не укладання договору про пайову участь з відповідачем. Прокуратура зазначає, що інтереси держави порушені у зв'язку з ненадходженням коштів пайової участі до бюджету Великоолександрівської сільської ради, що спричинило безпідставні втрати місцевого бюджету.

8.31. Як вже зазначалося, згідно з частиною 5 статті 162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами 1,2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру": прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва інтересів саме держави.

8.32. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених частиною 4 статті 53 ГПК України про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

8.33. Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.34. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення (ухвала Господарського суду Київської області від 12.03.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019) не відповідають у повній мірі зазначеним приписам процесуального законодавства, з огляду на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення позовної заяви без попереднього залишення такого позову без руху та щодо відсутності передбачених законом виключних підстав для звернення Прокуратури до суду з цим позовом за захистом інтересів держави в особі Великоолександрівської сільської ради.

8.35. Враховуючи викладене у розділі 8 цієї постанови частково приймаються доводи Прокурора викладені у касаційній скарзі.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.2. Згідно із частиною 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

9.3. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області слід задовольнити частково, оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та направити справу до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою Бориспільської місцевої прокуратури Київської області.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 129, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 12.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 911/618/19 скасувати.

Справу № 911/618/19 направити до Господарського суду Київської області зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великоолександрівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" про визнання договору укладеним.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос