Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.04.2019 року у справі №914/891/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/891/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Болдін В.В., адвокат

відповідач - Волощук П.Ю, адвокат

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Львівської області (головуючий - З.В. Горецька, судді О.Д. Запотічняк, Т.Я. Рим) від 03.10.2018

та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий - Г.Г. Якімець, судді О.І. Матущак, О.Л. Мирутенко) від 12.02.2019

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

про стягнення 11 377 366 грн 06 коп.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 23.03.2016 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - Відповідач) на користь Позивача 7 475 484 грн 68 коп. основного боргу, 2 423 139 грн 78 коп. пені, 206 986 грн 50 коп. 3 % річних, 569 639 грн 05 коп. інфляційних втрат та 702 116 грн 05 коп. 7 % штрафу.

1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1109011061/Н29 від 27.09.2011 з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Договір) в частині оплати отриманих в березні-червні та січні-лютому 2015 послуг з транспортування природного газу.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. При новому розгляді справи 03.10.2018 Господарський суд Львівської області прийняв рішення (залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019): позов задовольнити частково: в частині вимог про стягнення 5 406 141 грн 99 коп. основного боргу відмовити; стягнути з Відповідача на користь Позивача 156 053 грн 80 коп. пені, 125 807 грн 59 коп. 3% річних, 59 678 грн 51 коп. інфляційних втрат; в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення відмовити; в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 23 432 грн 22 коп. провадження закрити; в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2.3. Рішення судів мотивовані здійсненням Відповідачем часткової оплати власними коштами та згідно з умовами спільних протокольних рішень (далі - СПР) вартості послуг, отриманих за Договором у січні-червні 2015, у тому числі згідно з платіжним дорученням № 12484 від 21.08.2017 на суму 2 045 910 грн 47 коп., та відсутністю вини Відповідача у простроченні платежів, що виключає можливість застосування санкцій, передбачених Договором, і наслідків порушення грошового зобов`язання в частині грошових вимог, які підпадають під регулювання СПР;

в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 5 429 574 грн 19 коп. -припиненням цього зобов`язання внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з заявою Відповідача № Лв07/4-1309-16 від 24.02.2016, яка Позивачем не оскаржувалась та недійсною не визнавалась;

в частині задоволення вимог щодо часткового стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат - правильно здійсненим контррозрахунком Відповідача із зазначенням про те, що підставою для стягнення пені та застосування наслідків порушення грошового зобов`язання є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання СПР та несвоєчасно сплачена Відповідачем за рахунок власних коштів;

в частині зменшення суми пені - врахуванням факту часткового виконання основного зобов`язання Відповідачем, незначним простроченням оплати, обставинами залежності від бюджетних асигнувань, важливості збереження господарської діяльності Відповідача, а також того, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення Відповідачем грошового зобов`язання, а інфляційні процеси, які мали місце за час неналежного виконання спірного зобов`язання, компенсуються Позивачу стягненням з Відповідача заявлених інфляційних втрат та 3 % річних;

в частині відмови в задоволенні заяви Відповідача про відстрочку виконання рішення суду - необхідністю дотримання балансу інтересів сторін та задоволенням клопотання Відповідача про зменшення пені на 90%.

в частині відмови у стягненні 7 % штрафу - неправильним застосуванням з боку Позивача до спірних грошових зобов`язань абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) з огляду на відсутність усіх обов`язкових елементів необхідних для застосування даної норми.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 19.03.2019 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018:

в частині відмови в стягненні 5 406 141 грн 99 коп. основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги;

в частині відмови у стягненні 2 045 910 грн 47 коп. основного боргу та закрити провадження у справі в цій частині і повернути судовий збір в сумі 30 688 грн 65 коп.;

в частині відмови у стягненні 2 267 085 грн 98 коп. пені, 81 178 грн 91 коп. 3 % річних, 509 960 грн 54 коп. інфляційних втрат, 702 116 грн 05 коп. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди зробили висновок щодо можливості здійснення зустрічного зарахування у спірних правовідносинах на суму 5 429 574 грн 21 коп. з порушенням статей 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), помилково встановивши обов`язок Позивача сплатити Відповідачу вказану суму з посиланням на рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2012 у справі № 5015/393/12, оскільки цим рішенням вказаного обов`язку Позивача не встановлено.

4.2. Суди безпідставно зменшили суму пені на 90 %, оскільки клопотання Відповідача про зменшення суми пені є фактично визнанням ним своєї вини у порушені власних зобов`язань за Договором, відсутні виняткові обставин для зменшення розміру пені, а заявлена до стягнення сума пені не є надмірно великою.

4.3. Суди безпідставно відмовили в задоволенні вимог про стягнення суми 7 % штрафу, оскільки Позивач не робив заяв щодо відмови від вимог в цій частині, а встановлення судами протилежних обставин не відповідає дійсним.

4.4. Суди, встановивши обставини сплати Відповідачем під час розгляду цієї справи заборгованості в сумі 2 045 910 грн 47 коп., всупереч нормам процесуального права відмовили в позові, тоді як мали закрити провадження у справі в цій частині та вирішити питання про повернення Позивачу судового збору в сумі 30 688 грн 65 коп.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 07.05.2019 від Відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

5.2. Доводи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 Позивачу поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, повідомлено про розгляд касаційної скарги 21.05.2019 о 12 год. 50 хв. та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07.05.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. Між дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Відповідачем укладено Договір, за яким Позивач зобов`язується надати Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобов`язується сплатити за надані послуги у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору. Сторони у Додаткових угодах № № 1, 2, 3, 4, 5 погодили зміни до Договору.

7.2. Згідно зі статутом Позивача, затвердженим рішенням установчих зборів від 25.12.2012 та зареєстрованим 27.12.2012, він є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

7.3. Послуги з транспортування природного газу оформляються Позивачем і Відповідачем актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (надалі акт наданих послуг, пункт 2.11.1 Договору). Акт наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Відповідача з Позивачем (пункт 2.11.4 Договору).

7.4. На виконання умов Договору Позивач надав, а Відповідач прийняв послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 25 308 018 грн 80 коп., що підтверджується актом наданих послуг у січні 2015 року від 31.01.2015 в обсязі 137 173,926 тис. м3 на суму 8 691 339 грн 95 коп.; актом наданих послуг у лютому 2015 року від 28.02.2015 в обсязі 110 347,073 тис. м3 на суму 6 991 590 грн 54 коп.; актом наданих послуг у березні 2015 року від 31.03.2015 в обсязі 88 152,112 тис. м3 на суму 5 585 317 грн 81 коп.; актом наданих послуг у квітні 2015 року від 30.04.2015 в обсязі 56 965,952 тис. м3 на суму 2 310 539 грн 02 коп.; актом наданих послуг у травні 2015 року від 31.05.2015 в обсязі 24 783,485 тис. м3 на суму 1 005.218 грн 15 коп.; актом наданих послуг у червні 2015 року від 30.06.2015 в обсязі 17 850,427 тис. м3 на суму 724 013 грн 32 коп.

7.5. Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Відповідачем, Позивачем та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Сторони СПР) укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 455/у від 20.02.2015 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (пункт 1).

Положенням пункту 2.5 СПР сторони погодили, що Відповідач перераховує Позивачу кошти в сумі 1 477 988 грн 83 коп., у тому числі ПДВ 246 331 грн 47 коп., за 2015 рік, згідно з Договором.

За змістом параграфу 4 СПР сторони несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 342-16358, і невиконання своїх зобов`язань за цим СПР відповідно до чинного законодавства України.

7.6. Між Сторонами СПР укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ № 641/у від 19.03.2015, № 913/у від 20.04.2015, № 1187/у від 20.05.2015, № 1395/у від 18.06.2015, № 1639/у від 20.07.2015, № 221/утг від 20.04.2017.

7.7. Відповідач частково виконав свої зобов`язання зі сплати боргу за Договором в порядку, визначеному умовами СПР, що підтверджується платіжними дорученнями №1067 від 20.02.2015, №2221 від 19.03.2015, №3433 від 20.04.2015, №5320 від 20.05.2015, №6988 від 18.06.2015, №8352 від 21.07.2015, а також під час розгляду справи подано платіжне доручення №12484 від 21.08.2017 на суму 2 045 910,47 грн.

7.8. Надано послуг на суму 25 308 018 грн 79 коп., сплачено згідно з СПР 5 064 559 грн 16 коп. та 2 045 910 грн 47 коп., сплачено власними коштами 12 767 974 грн 95 коп., а під час розгляду справи - 23 432 грн 22 коп. Залишилась заборгованість в розмірі 5 406 141 грн 99 коп.

7.9. Відповідач скерував на адресу Позивача заяву від 24.02.2016 № 07/41309/16 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Заява про зарахування), згідно з якою у УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" існує заборгованість перед Відповідачем за договором № 01-83ін-06 від 28.02.2006 в сумі 5 429 574 грн 21 коп., а також у Відповідача існує заборгованість перед ПАТ "Укртрансгаз" в сумі 7 522 824 грн 69 коп.

7.10. Згідно із Заявою про зарахування заборгованість Відповідача перед ПАТ "Укртрансгаз" за Договором станом на 22.02.2016 зменшилась на 5 429 574 грн 21 коп. Докази надіслання додані до матеріалів справи.

8. Позиція Верховного Суду

Щодо правочину про зарахування зустрічних вимог

8.1. Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

8.2. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є правочином, який оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

8.3. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.4. Як встановлено судами, зазначена вище одностороння угода - Заява про зарахування - на момент прийняття судом першої інстанції рішення не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку.

8.5. В той же час відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

8.6. З матеріалів справи вбачається, що в межах цієї справи Позивач не звертався до суду з позовом про визнання недійсною Заяви про зарахування або із заявою про визнання Заяви про зарахування недійсною як пов`язаного з предметом спору правочину, як це передбачено частиною третьою статті 237 ГПК України.

8.7. Отже, оскільки Заява про зарахування не оскаржена та не визнана недійсною, Відповідач реалізував своє право на зарахування зустрічних однорідних вимог з Позивачем, а суди дійшли правильного висновку щодо припинення зобов`язань Відповідача за Договором на суму 5 429 574 грн 21 коп. на підставі статті 601 ЦК України, у зв`язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позову в цій частині (Суд враховує mutatis mutandis висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 910/17770/17).

Щодо зменшення розміру пені

8.8. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

8.9. Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.10. За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

8.11. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18).

8.12. Суди перевірили та надали оцінку доводам та доказам, наданим на обґрунтування клопотання Відповідача про зменшення розміру пені на 90 %, та запереченням Позивача проти задоволення цього клопотання, зауваживши факт часткового виконання Відповідачем основного зобов`язання, незначне прострочення оплати, залежність Відповідача від бюджетних асигнувань, важливість збереження господарської діяльності Відповідача та врахували інтереси Позивача як об`єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення Відповідачем грошового зобов`язання.

8.13. Отже, суди перевірили доводи сторін щодо їх фінансового стану, врахували їх майнові інтереси, значний розмір нарахованої до стягнення суми пені, а також те, що інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання Відповідачем зобов`язань, компенсуються Позивачу задоволенням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

8.14. З огляду на наведене, встановлені судами обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій підставно частково задовольнили клопотання Відповідача, зменшивши розмір пені на 90 %, до 125 807 грн 59 коп., забезпечивши дотримання балансу інтересів сторін.

8.15. За наведених обставин, доводи Скаржника (підпункт 4.2.) про безпідставне зменшення розміру пені Суд відхиляє як такі, що спростовуються встановленими судами обставинами.

Щодо вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та 7% штрафу

8.16. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.17. Як встановлено судами, заявлені Позивачем до стягнення суми 3 % річних та інфляційних розраховані від суми боргу, у тому числі і на розрахунки, проведені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок), чинної на час виникнення спірних правовідносин.

8.18. Вказаний Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

8.19. Абзацом четвертим пункту 7 Порядку передбачено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

8.20. Суди встановили, що у період з 20.02.2015 до 20.04.2017 між Сторонами протокольних рішень підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ.

8.21. Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, Сторони погодили, що відшкодування частини боргу Відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку.

8.22. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За положеннями статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, тобто умови які є обов`язковими для сторін цього договору.

8.23. Отже умови Договору є обов`язковими для Позивача та Відповідача, тобто сторін Договору, та не регулюють порядок відшкодування боргу відповідно до зазначених спільних протокольних рішень, підписаних на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20.

8.24. При цьому для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

8.25. Отже, підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

8.26. З огляду на наведене, Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт перерахування грошових коштів в розмірі 5 064 559 грн 16 коп. на виконання СПР за процедурою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20, правильно визнали обґрунтованим контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який здійснений Відповідачем без врахування зазначених оплат.

8.27. З огляду на викладене Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні 81 178 грн 91 коп. 3 % річних та 509 960 грн 54 коп. інфляційних втрат розрахунок яких здійснено на суми заборгованості, що підлягали сплаті в порядку передбаченому СПР.

8.28. Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

8.29. Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини другої статті 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14 та постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі 915/507/17).

8.30. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що Договором передбачено інший вид штрафних санкцій, а саме пеню, дійшли правильного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин штрафу в порядку абзацу 3 частини другої статті 231 ГК України.

Щодо відмови в частині стягнення 2 045 910 грн 47 коп. основного боргу

8.31. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

8.32. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

8.33. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

8.34. Суди попередніх інстанцій встановили, що під час розгляду справи Відповідач на виконання СПР оплатив заборгованість за Договором в сумі 2 045 910 грн 47 коп. (пункт 7.7 цієї постанови), проте дійшли помилкового висновку про наявність підстав для відмови в позові цій частині. Натомість відсутність предмету спору (заборгованості за Договором), є підставою для закриття провадження у справі.

8.35. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.36. З урахуванням викладеного, Суд вважає, що рішення судів в частині відмови в стягненні 2 045 910 грн 47 коп., прийняті з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та закриття провадження у справі в цій частині.

8.37. Згідно з частиною першою статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

9. Судові витрати

9.1. Частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

9.2. З урахуванням цього викладене у касаційній скарзі клопотання Позивача про повернення з Державного бюджету України судового збору в сумі 30 688 грн 65 коп. за позовні вимоги в частині стягнення 2 045 910 грн 47 коп. основного боргу підлягає задоволенню.

9.3. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги, судові витрати, понесені Позивачем у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції та переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог в наступних розмірах:

за подання апеляційної скарги Позивачем сплачено 247 778,86 грн судового збору (меморіальний ордер № 12808_51 від 08.11.2018), тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 46 032 грн 98 коп.;

за подання касаційної скарги у даній справі Позивачем було сплачено 330 371,82 грн судового збору (платіжне доручення № 3577 від 18.03.2019), тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 61 377 грн 31 коп.

Керуючись статтями 231, 300, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2018 у справі № 920/891/16 скасувати в частині відмови у стягненні 2 045 910 грн 47 коп. основного боргу.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 2 045 910 грн 47 коп. основного боргу.

4. Повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" (01021 , м. Київ, вул. Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) із Державного бюджету України 30 688 (тридцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 65 коп. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви згідно з платіжним дорученням № 3422 від 17.03.2016, оригінал якого міститься у матеріалах даної справи.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 46 032 (сорок шість тисяч тридцять дві) грн 98 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 61 377 (шістдесят одна тисяча триста сімдесят сім) грн 31 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

7. Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак