Історія справи

Постанова КГС ВП від 18.05.2023 року у справі №914/669/22
Постанова КГС ВП від 18.05.2023 року у справі №914/669/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року

м. Київ

Cправа № 914/669/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Заступника керівника Львівської обласної прокуратури - Кравчук О. А.,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023

у складі колегії суддів: Плотніцького Б. Д. (головуючий), Кордюк Г. Т., Кравчук Н. М.

та на рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2022

у складі судді Березяк Н.Є.

у справі № 914/669/22

за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі позивача: Червоноградської міської ради

до відповідача: Державного підприємства "Радехівське ЛМГ"

про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

На розгляд суду постало питання щодо стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства через незаконну порубку дерев.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. Судами встановлено, що територія Бендюзького лісництва ДП "Радехівське ЛМГ" перебуває у адміністративно-територіальних межах Червоноградської міської ради.

2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Львівською обласною прокуратурою у ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" опрацьовано матеріали кримінального провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020, за результатами чого виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

3. Процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні управління нагляду Львівської обласної прокуратури у січні 2022 складено висновок та підготовлено матеріали для застосування представницьких повноважень поза межами кримінального провадження.

4. Як стверджує прокурор, в ході вивчення вказаних матеріалів кримінального провадження встановлено, що посадовими особами ДП "Радехівське ЛМГ" спільно з суб`єктами підприємницької діяльності Львівської області вчинено розтрату деревини та вчинено самовільні порубки дерев на ввірених їм лісових масивах шляхом зловживання службовим становищем з метою особистого збагачення.

5. Зокрема з`ясовано, що на розгляді Радехівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 365, ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 1 ст. 365 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України.

6. В ході досудового розслідування встановлено, що вищевказані службові особи Бендюзького лісництва ДП "Радехівське ЛМГ" в період січня-жовтня 2020 року, на ввірених ділянках лісництва, незаконно, тобто без наявності відповідних дозвільних документів (лісорубних квитків), використовуючи своє службове становище, здійснюючи рубки головного користування, діючи всупереч вимогам Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків, вчинили порубку 291 дерева різних порід, які в подальшому перевозили та реалізовували третім особам, чим спричинили заподіяння шкоди державі на суму 2 610 309,70 грн.

7. До суду прокурором подано розрахунок розміру шкоди, проведеної Державною екологічною інспекцією у Львівській області (далі - Інспекція), з урахуванням протоколів огляду місцевості в кв. 60 вид. 14, кв. 64 вид. 62, кв. 60 вид. 18, кв. 50 вид. 14, кв. 50 вид. 13, кв. З вид. 16, кв. 37 вид. 35, кв. 2 вид. 10, кв. 24 вид. 8, кв. 39 вид. 7, кв. 29 вид. 1 -1, кв. 29 вид. 1 -2, кв. 17 вид. 23 Бендюзького лісництва ДП "Радехівське ЛМГ" та матеріалів кримінального провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

8. Як зазначає прокурор, загальний розмір шкоди, завданої охороні навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки лісу, відповідно до розрахунку Інспекції становить 2 489 395,40 грн.

9. Окрім цього, 27.11.2020 слідчим у кримінальному провадженні Р. Стефанівим винесено постанову про доручення проведення судово-економічної експертизи та на адресу Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надіслано матеріали кримінального провадження, опечатані в сейф-пакеті № МІ 001768 для проведення експертизи.

10. На дослідження експерта винесено питання про те, чи підтверджується розрахунок розміру шкоди, проведений Державною екологічною інспекцією у даному кримінальному провадженні.

11. Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром проведено експертизу, за наслідками якої загальний розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок незаконної рубки дерев становить 2 610 309,70 грн. Судова економічна експертиза проведена судовим експертом O. A. Горлачук, яка на підставі ст. ст. 384 385 КК України попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Судовим експертом встановлено розбіжності у правильності нарахування розміру шкоди Інспекцією. Різниця у нарахуванні шкоди становить 120 914,30 грн.

12. Відповідач звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз з заявою щодо проведення комплексної судової інженерно-еколого-лісогосподарської експертизи лісосік Бендюзького лісництва ДП "Радехівське лісомисливське господарство" на яких, за результатами слідства, мало місце незаконна рубка дерев, та надання відповідного висновку за наслідками її проведення.

13. Проведення даної експертизи доручено судовому експерту Макарчуку В. Г. та експерту Королю М.М. - доценту Національного лісотехнічного університету.

14. Для проведення цієї експертизи було надано копії лісорубних квитків на вказані рубки у Бендюзькому лісництві ДП "Радехівське лісомисливське господарство", копії матеріально-грошових оцінок на вказані ділянки, копії перелікових відомостей вказаних ділянок, копії план-схем вказаних ділянок, копії переліків заходів поліпшення санітарного стану, копію акту лісопатологічного обстеження. За наслідками проведення комплексної судової інженерно-еколого-лісогосподарської експертизи (копія додається) надано експертний висновок, що при проведенні рубок допущено самовільний переруб дерев у кількості 19 шт., чим державі завдано збитки у розмірі 18 760, 52 грн.

15. 04.02.2022, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від за № 12-99 вих-22 прокурором попередньо, до звернення до суду, повідомлено Червоноградську міську раду про наявність шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

16. 04.02.2022 Обласною прокуратурою на адресу Державної екологічної інспекції у Львівській області скеровано лист№ 12-97вих-22 про надання інформації щодо вжиття заходів органом контролю завданої шкоди за результатами проведення незаконних рубок на території Бендюзького лісництва.

17. 15.02.2022 відповідно до відповіді Державної екологічної інспекції у Львівській області за № 13-792 з`ясовано, що останньою проведено розрахунок розміру шкоди у кримінальному провадженні № 62020140000000511. Окрім цього, повідомлено про невжиття заходів щодо стягнення шкоди у зв`язку із не проведенням перевірок на території вчинених незаконних рубок.

18. 18.02.2022 у відповіді № 3/22-1015/2-13 Червоноградська міська рада повідомила, що останньою не вжито заходів щодо стягнення завданої шкоди у судовому порядку та звернулася із проханням про пред`явлення позову у зв`язку з відсутністю асигнувань та коштів на судовий збір.

19. 17.03.2022, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором листом № 12-180 вих-22 попередньо, до звернення до суду, повідомлено Червоноградську міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом скерування до Господарського суду Львівської області позову про стягнення шкоди на користь органу місцевого самоврядування.

Подання позову

20. 08.04.2023 Заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача: Червоноградської міської ради до ДП "Радехівське ЛМГ" про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 2 610 309,70 грн.

21. Як зазначає прокурор, посадовими особами ДП "Радехівське ЛМГ" не було забезпечено виконання покладених на підприємство обов`язків та допущено незаконну порубку, внаслідок якої лісу заподіяна шкода на суму 2 610 309,70 грн, яка має бути відшкодована підприємством, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

22. 20.10.2022 рішенням Господарського суду Львівської області у задоволенні позову Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Червоноградської міської ради до Державного підприємства "Радехівське ЛМГ" про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відмовлено.

23. Суд зауважив, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором попередньо, до звернення до суду 17.03.2022 за № 12-180 вих-22, повідомлено Червоноградську міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом скерування до Господарського суду Львівської області позову про стягнення шкоди на користь органу місцевого самоврядування. Позивачем, в порядку визначеному ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави з наведених питань не оскаржувалась.

24. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що застосовані Державною екологічною інспекцією України до суб`єктів господарювання адміністративно-господарські санкції можуть бути лише за результатами здійснення заходу державного нагляду (контролю), однак Державна екологічна інспекція України, в тому числі її територіальний орган у Львівській області, не здійснювала заходи державного нагляду (контролю) в частині перевірки Бендюзького лісництва ДП "Радехівське лісомисливське господарство" на предмет наявності там незаконних рубок, не оформляла у встановленому порядку результати перевірки, окремо не залучалася для проведення перевірки за дорученням слідчих органів у кримінальному провадженні №62020140000000511 від 14.05.2020.

25. Суд також вказав, що фіксація незаконної порубки дерев була здійснена в рамках кримінального провадження шляхом проведення слідчих дій з оформленням протоколів огляду місцевості, які до позовної заяви - на момент її подання не долучались та з яких неможливо встановити чи дійсно мала місце фіксація саме незаконної порубки дерев у лісосіках Бендюзького лісництва ДП "Радехівське лісомисливське господарство".

26. Суд першої інстанції також погодився з твердженням відповідача, що без отримання вироку суду у кримінальному провадженні № 62020140000000511 від 14.05.2020, який встановить вину осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності у вчиненні злочину, без підтвердження в судовому порядку факту нанесення ними як службовими особами відповідача шкоди навколишньому природному середовищу унеможливлюється отримання одночасно всіх необхідних елементів для покладання на відповідача відповідальності.

27. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату подання позовної заяви відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували сам факт завдання шкоди (відповідний Акт перевірки Державної екологічної інспекції, вирок суду), а долучені сторонами до матеріалів справи висновки експертиз щодо розміру шкоди (при відсутності доказів її завдання) не беруться судом до уваги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

28. 01.02.2023 постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/669/22 апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 у справі № 914/669/22 залишено без змін.

29. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції, а також вказав, що передчасним є подання зазначеного позову, оскільки на момент його подання в матеріалах справи відсутні відповідні доказові матеріали (передбачені чинним законодавством) нанесення шкоди навколишньому природному середовищу, для прийняття рішення про наявність порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в частині здійснення незаконних рубок.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30. 24.02.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта Експрес") Заступником керівника Львівської обласної прокуратури подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 у справі № 914/669/22; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

31. Підставами касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 у справі № 914/669/22 Заступник керівника Львівської обласної прокуратури зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: порушення норм статей 73 76 79 86 104 ГПК України щодо оцінки доказів, ст. 1166 ЦК України та застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, статей 19 63 64 86 105 107 Лісового кодексу України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" при вирішенні питання щодо законності рубок дерев без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 09.11.2018 у справі № 909/912/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 18.02.2019 у справі № 926/869/18 , від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 14.12.2021 у справі № 926/2174/20, 26.05.2022 у справі № 922/2317/21.

32. Скаржник стверджує, що судами першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки розрахунку розміру шкоди, проведеної Державною екологічною інспекцією у Львівській області у межах кримінального провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020 та судово-економічній експертизі, проведеної Тернопільським науково-дослідним експертно-криміналістичного центром МВС у межах згаданого кримінального провадження від 23.10.2020 № 6/3-75 та не вказано, в чому саме полягає неповнота, необґрунтованість та необ`єктивність такого висновку експерта.

33. Прокурор вказує, що Верховним Судом у постанові від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17 про стягнення з постійного лісокористувача шкоди, завданої незаконною порубкою лісу, взято до уваги протоколи огляду місця події, складені у межах кримінального провадження та стверджує, що у ході досудового розслідування кримінального провадження № 62020140000000511 від 14.05.2020 було проведено огляд місця події із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівській області.

34. Прокурор наполягає, що наявність проведеної Державною екологічною інспекцією перевірки та складеного за її результатами Акту не є єдиною підставою для нарахування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу та заявлення позовних вимог про стягнення такої та посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду від 23.0.2018 у справі № 197/1261/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16.

35. Крім того, скаржник стверджує, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою відмови у позові, оскільки це суперечить вимогам ст. 227 ГПК України. При цьому, відповідачем у даній справі є ДП "Радехівське ЛМГ", а не обвинувачені у кримінальному провадженні № 62020140000000511 від 14.05.2020, а наявність вироку лише надасть право ДП "Радехівське ЛМГ" на пред`явлення позову у порядку регресу до обвинувачених. Аналогічної правової позиції дотримано у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, 09.12.2019 у справі 906/1338/18, 27.03.2018 у справі № 909/1111/16.

36. На думку прокурора, наданий відповідачем Висновок експертів комплексної судової інженерно- лісогосподарської експертизи від 29.06.2021 за № 28, відповідно до якого розмір завданої шкоди внаслідок незаконної порубки дерев становить 18 760,52 грн свідчить про визнання відповідачем факту нанесення шкоди, однак відповідач оспорює лише її розмір. Водночас, судом першої інстанції у даній справі також не надано належної та об`єктивної оцінки наданому відповідачем Висновку експертів комплексної судової інженерно-лісогосподарської експертизи від 29.06.2021 за №28.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

37. 27.04.2023 до Верховного Суду від ДП "Радехівське лісомисливське господарство" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач стверджує про безпідставність касаційної скарги, неподібність висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник обставинам цієї справи та відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

Розгляд клопотань

38. 15.05.2023 до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про закриття касаційного провадження, мотивоване тим, що позовну заяву підписано заступником керівника Львівської обласної прокуратури. Однак до касаційної скарги не додано доказів неможливості підписання такої керівником Львівської обласної прокуратури або його першим заступником, що є підставою для закриття касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 269 ГПК України. При цьому, відповідач посилається на положення ч. 3 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру" та висновки у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 260/1939/22 та у справі № 819/478/17.

39. Колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та зауважує, що для визнання особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 18.06.2021 у справі № 922/751/20.

40. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

41. Положенням ч. 3 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, серед яких, відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи.

42. У цій справі касаційну скаргу, як і позов та апеляційну скаргу, підписано Заступником керівника Львівської обласної прокуратури - Миколою Друзюком.

43. Верховним Судом здійснено перевірку наявності відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що станом на дату подання касаційної скарги (24.02.2023) в Реєстрі міститься інформація, що Микола Друзюк має право вчиняти дії від імені Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031), тобто діє в порядку самопредставництва.

44. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає безпідставними доводи відповідача про підписання касаційної скарги неуповноваженою особою та не вбачає підстав для закриття касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

45. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

46. На розгляд суду постало питання щодо стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства через незаконну порубку дерев.

47. Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

48. Частинами 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

49. Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

50. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

51. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).

52. Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

53. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

54. Частина друга статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

55. Відповідно до статей 16 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

56. Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

57. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

58. Відповідно до частини першої статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

59. За змістом пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

60. Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

61. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

62. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

63. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

64. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

65. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

66. Звертаючись із позовом про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев, прокурор стверджував, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Бендюзького лісництва ДП "Радехівське ЛМГ", яке є постійним лісокористувачем, в період січня-жовтня 2020 року, на ввірених ділянках лісництва, незаконно, тобто без наявності відповідних дозвільних документів (лісорубних квитків), використовуючи своє службове становище, здійснююючи рубки головного користування, діючи всупереч вимогам Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків, вчинили порубку 291 дерева різних порід, які в подальшому перевозили та реалізовували третім особам, чим спричинили заподіяння шкоди державі на суму 2 610 309,70 грн. Отже, посадовими особами ДП "Радехівське ЛМГ" не було забезпечено виконання покладених на підприємство обов`язків та допущено незаконну порубку, внаслідок якої лісу заподіяна шкода на суму 2 610 309,70 грн.

67. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з відсутності проведеної Державною екологічною інспекцією України перевірки відповідача із складанням акту на предмет наявності там незаконних рубок дерев. Крім того, суд першої інстанції наголосив на відсутності вироку суду у кримінальному провадженні № 62020140000000511 від 14.05.2020, який встановить вину осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності у вчиненні злочину задля підтвердження в судовому порядку факту нанесення ними як службовими особами відповідача шкоди навколишньому природному середовищу.

68. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

69. Верховний Суд звертає увагу, що для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

70. Положеннями статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

71. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

72. В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

73. Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженої постановлю Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування) (п. 4).

74. Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

75. Колегія суддів враховує, що у постанові від 26.07.2022 у справі № 924/883/21 Верховний Суд дійшов висновку, про те, що для встановлення судом, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, який (акт), відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

76. У постанові Верховного Суду від 16.08.2022 у справі № 925/1598/20 про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної вирубки дерев вказано, що наданий прокурором акт, складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища не може вважатись належним та достатнім доказом вини та протиправної поведінки відповідача, оскільки апеляційним судом встановлено, невідповідність дати отримання примірника акта в.о. директора ДП "Уманське лісове господарство" та періоду вчинення перевірки; на місці підпису начальника відділу лісового господарства ДП "Уманське лісове господарство" та в.о. директора ДП "Уманське лісове господарство" наявні ідентичні підписи; у Акті відсутній детальний опис виявленого порушення, не зазначено їх розмір та яким приладом здійснено їх заміри, а також не встановлено винних осіб та дій чи бездіяльності відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди (п. 60).

77. При цьому, Верховним Судом у справі № 925/1598/20 вказано, що при цьому, з матеріалів справи не вбачається наявність інших доказів (протоколу огляду, складеного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення, сплату штрафу тощо), які б підтверджували доводи скаржника та спростовували висновки апеляційного суду.

78. У контексті наведеного слід також погодитися із посиланнями прокурора в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах про стягнення шкоди, завданої порушенням норм лісового та природоохоронного законодавства, зокрема:

- від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, в якій не проводилась перевірка щодо здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища, а лісопорушення виявлено майстром лісу ДП "Остерське лісове господарство" на території, переданій цьому підприємству під охорону;

- від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, в якій незаконну порубку дерев було виявлено працівниками відповідача ДП "Коростишівський лісгосп АПК" та працівниками відповідача здійснено розрахунок розміру заподіяної шкоди самовільною рубкою, який було підтверджено Висновком експертного судового інженерно-екологічного дослідження;

- від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, в якій факт самовільної рубки дерев під встановлено під час досудового розслідування кримінального провадження та за відсутності проведеної Державною екологічною інспекцією перевірки із складанням акту.

79. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності.

80. Відносно висновку суду першої інстанції про необхідність винесення вироку у кримінальному провадженні задля підтвердження в судовому порядку факту нанесення службовими особами відповідача шкоди навколишньому природному середовищу, Верховний Суд зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив самовільну вирубку лісу. Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

81. Отже, наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України.

82. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, про те, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову в позові у цій справі, фактично обмежилися відсутністю проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією та відсутністю вироку щодо винних осіб, не дослідивши при цьому подані сторонами докази як окремо кожного, так і в їх сукупності та не встановили наявності/відсутності складу цивільного правопорушення та, в першу чергу, сам факт наявності незаконної порубки дерев на ввіреній відповідачу території та наявність підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

83. Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником у касаційній скарзі аргументи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо дослідження доказів та встановлення фактичних обставин справи при постановленні оскаржуваного рішення та постанови, а також щодо неврахування наведених вище висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах знайшли підтвердження під час розгляду касаційної скарги.

84. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

85. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

86. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

87. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

88. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

89. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

90. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

91. Однак, ухвалені у даній справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами апеляційної інстанції допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

92. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

94. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для покладення цивільно-правової відповідальності на відповідача за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

95. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Заступника керівника Львівської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В. Розподіл судових витрат

96. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.10.2022 у справі № 914/669/22 скасувати.

3. Справу № 914/669/22 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк