Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №908/3209/16
Ухвала КГС ВП від 15.02.2018 року у справі №908/3209/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/3209/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи:

позивача - Мамотенко О.П.,

відповідача - Ратич Х.О., Мотрич А.І.,

третьої особи - не з'явилися,

прокурора - Голуб Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017

(головуючий - Попков Д.О., судді - Татенко В.М., Чернота О.В.)

у справі №908/3209/16 Господарського суду Запорізької області

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"

до Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України

за участю Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України

про стягнення 2 749 201,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 для розгляду справи №908/3209/16 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі №908/3209/16 за касаційною скаргою Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №621 від 19.03.2018 у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О., відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/3209/15.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/3209/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Стратієнко Л.В., Студенець В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018.

У справі оголошувалась перерва до 18.04.2018

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (далі - ПАТ АКБ "Індустріалбанк") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя про стягнення збитків за договором №66/10 від 05.02.2010 у розмірі 2 749 201,39грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №66/10 від 05.02.2010, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв цінне відправлення оголошеною цінністю 2 749 201,39 грн для доставки його до пункту призначення. У строки, визначені у договорі, відповідач не доставив цінне відправлення, у зв'язку з чим 22.11.2016 позивач направив відповідачу вимогу щодо відшкодування завданих збитків. Оскільки відповідач таку вимогу позивача не задовольнив, ПАТ АКБ "Індустріалбанк" звернулось з позовом до суду у цій справі. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи статей 526, 610, 629 Цивільного кодексу України та статей 193, 224, 225, 226 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 відмовлено ПАТ АКБ "Індустріалбанк" у задоволені позовних вимог повністю.

2.2. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" до Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя про стягнення збитків в розмірі 2 749 201,39 грн задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя на користь позивача збитки в розмірі 2 749 201,39 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 41 239 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 45 362,91грн.

2.3. Судами попередніх інстанцій встановлено таке.

05 лютого 2010 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (Замовник) та Відділом урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя (в редакції додаткової угоди №2 від 04.04.2016 (Виконавець)) було укладений договір №66/10, відповідно до умов п.1.1 якого, Виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень Замовника на умовах вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується Виконавцем.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 04.04.2016) Виконавець забезпечує доставку відправлень Замовника на адресу юридичних осіб в обласних центрах України, м. Запоріжжя, м. Кременчук, Полтавської області, м. Київ з використанням встановлених фельд'єгерських маршрутів та виконує доставку до м. Дніпропетровськ та з м. Дніпропетровська до м. Запоріжжя з використанням спеціального автомаршруту.

У п.2.4 договору сторони погодили, що термін доставки відправлень по території України від Замовника до Одержувача становить 2 доби (не враховуючи день приймання відправлення Виконавцем, а також вихідні і святкові дні).

Відповідно до п.3.2 договору на відправлення, що передаються Виконавцю, Замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленнями Виконавцю, а третій, з підписом і печаткою Виконавця, залишається у Замовника. При оформленні реєстру Замовник повинен обов'язково вказувати номер цього договору.

У п.3.4 договору сторони визначили, що пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини які розплавляються, різного роду гази та інше) вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматися, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування до їх використання, а також інші предмети і речовини заборонені для пересилки відповідно до постанови КМУ від 17.08.2002 №1155 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку".

Згідно з п.5.1.1 договору Виконавець зобов'язався прийняти відправлення Замовника відповідно до п.2.2 та ст.3 цього договору, доставити відправлення Замовника до пункту призначення в строк, передбачений п.2.4 цього договору. Під час доставки відправлень Замовника Виконавець зобов'язаний забезпечити їх збереження та конфіденційність.

Відповідно до ст.6 договору Замовник та Виконавець звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними способами. До таких подій відносяться стихійні лиха, пожежі, землетруси та інші природні явища, а також страйки, військові дії, повстання, рішення органів державної влади та Національного банку України, що призвели до неможливості виконання умов цього договору.

За умовами п.п. 7.1.1, 7.1.2 договору Виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від Замовника відправлення у межах оголошеної цінності, за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі, та за рішенням суду. Відповідальність Виконавця перед Замовником за збереження відправлень починається з моменту їх приймання у встановленому порядку від Замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням.

Умовами п. 7.2 договору визначено, що Замовник відповідає за вкладене відповідно до п. 3.4 цього договору, оформлення, упаковку і правильність вказаної адреси.

Відповідно до п. 10.1 договору останній вступає в силу з дня його підписання обома сторонами, діє протягом року і автоматично подовжується, якщо жодна із сторін не виявить письмового бажання його скасувати.

Додатком №1 до договору сторонами визначено тарифи на послуги, що надаються Державною фельд'єгерською службою України.

15 листопада 2016 року в межах цього договору позивач передав відповідачу цінне відправлення для його доставки з Регіонального відділення Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" у м. Київ (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7) до приміщення Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" у м.Запоріжжя (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39Д). Означене, як встановили суди, підтверджується реєстром №1 на кореспонденцію, що направляється через Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку. Відповідно до такого реєстру, позивачем передано, а відповідачем прийнято без жодних зауважень і застережень відправлення з оголошеною цінністю 2 749 201,39 грн.

Судами на підставі пояснень позивача встановлено, що цінність посилки була визначена виходячи із вартості вкладення у ній, а саме: 70 000 доларів США, 34 000 євро, 160 канадських доларів. Такі грошові кошти відповідно до прибутково-видаткових касових ордерів №1992-1, №1992-2, №1993-3 від 15.11.2016 було складено в інкасаторську сумку та разом з супровідним касовим ордером №б/н від 15.11.2016 опломбовано пломбіратором №4 на дві пломби, разом з ярликом на якому вказано оголошену цінність відправлення, адреси Відправника та Отримувача. Цінне відправлення разом з двома примірниками реєстру були передані представнику відповідача, а 3-й примірник залишився в касових документах.

На підставі пояснень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, встановлено, що 16.11.2016 невідомими особами було здійснено збройний напад на військовослужбовців ГУУФЗ Держзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень, у тому числі, відправлення за договором №66/10 від 05.02.2010 маршрутом Київ-Запоріжжя. Таким чином, внаслідок вказаного нападу, невідомими особами було здійснено відкрите викрадення, в тому числі, цінностей позивача, котрі передавались з м. Києва до м. Запоріжжя за реєстром №1 від 15.11.2016 на підставі договору №66/10 від 05.02.2010. У зв'язку з такими обставинами Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження №12016042010000292, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 Кримінального кодексу України.

За даним фактом Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України було відкрито кримінальне провадження №42016040010000298, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.185, ч. 2 ст. 418 Кримінального кодексу України за фактом таємного викрадення грошових коштів на загальну суму 29 714 387,24 грн та банківського металу (золото 959 ХAU) загальною вагою 1 295 грам. При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що зазначене кримінальне провадження відкрито відносно військовослужбовців (співробітників) відповідача.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що відповідачем до матеріалів справи було залучено акт службового розслідування від 15.12.2016, за результатом якого комісія встановила порушення молодшим лейтенантом ОСОБА_12 та молодшим лейтенантом ОСОБА_13 ст.16 розділу 1 ч.1 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України", Закону України "Про Статут гарнізонної та вартової служби Збройних сил України", п.180-182, 185 Інструкції Державної фельд'єгерської служби України, затвердженої наказом Міністерства транспорту №8с від 30.03.1995 та Посадової інструкції офіцера фельдзв'язку, що призвело до втрати частини цінних відправлень та до настання тяжких наслідків.

22 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача із претензією №5298 від 22.11.2016 про відшкодування завданих збитків в межах оголошеної цінності відправлення, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2 749 201,39грн, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі, предметом розгляду якої є позовні вимоги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" до Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя про стягнення збитків, на підставі договору №66/10 від 05.02.2010, у розмірі 2 749 201,39 грн.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

2.4.1. Фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону Украйни "Про поштовий зв'язок", а діяльність у сфері фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України.

У статті 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 №270 (далі Правила), надано визначення терміну "поштове відправлення з оголошеною цінністю" - це реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

У пункті 30 Правил зазначено, що у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що пересилці не підлягають предмети і речовини, заборонені для пересилки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1155 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку". На момент виникнення спірних правовідносин Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені зазначеною постановою, втратили чинність і відносини сторін регулюються Правилами надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 №270.

Відтак, врахувавши пункт 32 Правил, відповідно до якого у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту, здійснивши посилання на п.3.4 договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати національну та іноземну валюту, а позивачу було заборонено передавати для відправлення відповідачу іноземну валюту.

2.4.2. Місцевий господарський суд також зазначив, що порядок здійснення інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні визначено в Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14.02.2007 №45.

Порядок доставки підкріплень готівки визначається Інструкцією, а доказом передачі валюти особам, уповноваженим на її перевезення, та факт дотримання позивачем вимог норм права, що регулюють порядок вивезення готівки із власних філій в іноземній валюті, може бути доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7 до Інструкції), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8 до Інструкції). Проте жодного із зазначених документів матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутня ліценція Національного банку України на право перевезення відповідачем готівки та інших валютних цінностей між банківськими установами, їх філіями тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надавши відповідачу на відправлення грошові кошти, позивачем не дотримано вимог Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45.

Тобто, на переконання суду, протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору, не породжує у нього права вимагати від відповідача відшкодування грошових коштів.

2.5. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ПАТ АКБ "Індустріалбанк", зазначив таке.

2.5.1. Спірні правовідносини виникли в межах та на підставі договору №66/10 від 05.02.2010, який за своєю природою опосередковує надання затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1105 від 26.10.2011 платних послуг, що надаються на договірній основі юридичним особам підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації відповідно до п.4 ч.6 ст.10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України".

2.5.2. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого суду, що на спірні відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, розповсюджується Правила, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, а зазначена у п.3.4 договору Постанова Кабінету Міністрів України №1155 від 17.08.2002 на момент укладення договору була скасована. Тому висновок місцевого суду про порушення Позивачем п. 32 Постанови Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 як підстава для відхилення позовних вимог є необґрунтованим через безпідставність застосування цих Правил.

2.5.3. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем жодною мірою не доведено, місцевим судом не встановлено, а з наявних матеріалів справи не вбачається, що позбавлення позивача його власності шляхом не повернення (не доставки за визначеною адресою), отриманого відповідачем цінного відправлення, переслідує якусь легітимну мету (охоплюється суспільним інтересом). Поряд із цим, ані Інструкція Національного банку України №45 від 14.02.2007, ані згадувані місцевим судом в цьому контексті Правила надання послуг поштового зв'язку не передбачають наслідком їх недотримання щодо передачі в межах цінного відправлення валютних цінностей позбавлення позивача права власності на таке відправлення. Позивач не був позбавлений права поза межами правовідносин, врегульованих цією Інструкцією, скористатися відповідними послугами відповідача на підставі укладеного договору, що цілком узгоджується із позицією НБУ з цього приводу, висловленою у листі №50-0006/66318 від 27.09.2017 на запит апеляційного суду у цій справі.

2.5.4. Таким чином, обставини недотримання вимог згаданої Інструкції НБУ за будь-яких обставин не передбачають позбавлення від відповідальності з компенсації завданих збитків, оскільки втручання у право власності у випадку, що розглядається, не є виправданим, тим більше, що відповідач не був позбавлений можливості в контексті п.5.3.3 договору перевірити зміст цінного відправлення та визначитися за результатами такої перевірки із можливістю надання послуги з його доставки та збереження впродовж такої доставки.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що факт прийняття відповідачем цінного відправлення та його вартість, що визначає межі відповідальності виконавця (відповідача) відповідно до п.7.1.1 договору підтверджується належним в розумінні п. 3.1, 3.2 договору реєстром №1 форма №10 від 15.11.2016, достовірність якого не тільки не спростована матеріалами справи, але й кореспондується з наявними у справі прибутково-видаткових касових ордерів.

2.5.5. З урахуванням положень ст.204 Цивільного кодексу України про презумпцію правомірності договору №66/10 від 05.02.2010 та ст.629 Цивільного кодексу України про обов'язковість його умов для сторін, суд дійшов висновку, що підписання без зауважень уповноваженим представником відповідача передбаченого п.3.2 договору реєстру є належним та достатнім доказом згоди відповідача з розміром оголошеної вартості прийнятого відправлення (незалежно від його наповнення).

Факт невиконання Відповідачем обов'язку з доставки відправлення у встановлені в п.2.4 договору строки з причини його втрати в повному розмірі підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується, що дає змогу стверджувати як про наявність факту порушення обумовлених договором обов'язків в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, так і про факт та розмір збитків в сумі оголошеної вартості 2 749 201,39 грн, що відповідає п.7.1.1 договору.

Причинно-наслідковий зв'язок за висновком апеляційного господарського суду полягає у нездійсненні відповідачем доставки в установлений строк прийнятого цінного відправлення позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №908/3209/16 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2017, а також стягнути з позивача 49 486,80 грн судового збору, сплачених за подання касаційної скарги.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, зокрема, таке.

3.2.1. Договір №66/10 від 05.02.2010 є договором про надання послуг поштового зв'язку. Фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону України "Про поштовий зв'язок", а діяльність фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України.

На переконання скаржника, спірні правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, регулюються положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, відповідно до п. 32 якої у внутрішніх відправленнях забороняється пересилати, зокрема, іноземну валюту. Тобто, передавши іноземну валюту відповідачу для відправлення, позивач порушив умови договору.

3.2.2. Крім того, відповідач стверджує, що його працівниками приймався до відправлення пакет з оголошеною цінністю, а не валюта готівкою, а позивачем не надано доказів вкладення касиром валюти до відправлення з оголошеною цінністю.

3.2.3. Відділ урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя також зазначає про порушення позивачем Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 №45.

3.2.4. Згідно з доводами відповідача він не є особою, що заподіяла збитки, оскільки відповідно до кримінальних проваджень, які розслідуються органами досудового розслідування, збройний напад на працівників Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя, в результаті якого було викрадено цінні відправлення позивача, які перевозились відповідачем, було здійснено невідомими особами. Відтак, посилаючись на ст.62 Конституції України, відповідач вважає, що до постановлення судом вироку у вказаних кримінальних провадженнях він не повинен відповідати за збитки, завдані позивачу.

3.3. ПАТ АКБ "Індустріалбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає таке.

3.3.1. На думку позивача, касаційна скарга Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя підписана неуповноваженою особою, а саме, представником Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку ОСОБА_11. без надання документів, які б підтверджували право останньої на здійснення адвокатської діяльності.

Посилаючись на Перехідні положення Конституції України та Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VІІІ від 02.06.2016, позивач просить закрити касаційне провадження у цій справі на підставі п.2 ч.1 ст.296 Господарського процесуального кодексу України.

3.3.2. У разі розгляду касаційної скарги Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя по суті, ПАТ АКБ "Індустріалбанк" просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 - без змін, з огляду на те, що відповідач не довів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

На переконання ПАТ АКТ "Індустріалбанк", хибною є позиція відповідача про застосування до спірних правовідносин Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 та Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14.02.2007 №45, посилання на які були правильно та обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Відповідно до частини 1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Спір у справі стосується відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати відповідачем цінного відправлення, переданого позивачем відповідачеві згідно з договором, укладеним між сторонами.

4.3. Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

4.4. Відповідно до ч. 2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст.623 Цивільного кодексу України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

4.5. У справі, що розглядається, спір стосується саме відшкодування збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини 1,2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками.

Визначаючи розмір заподіяних збитків внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

4.6. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.

4.7. Як зазначено вище, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Проте вирішуючи спір у справі, суди належним чином не з'ясували, які норми цивільного законодавства регулюють правовідносини сторін за договором і на підставі яких документів, відповідач уклав таку угоду з позивачем та здійснював доставку цінних відправлень згідно з нею.

4.8. Суди правильно зазначили, що поштовий зв'язок спеціального призначення є складовою частиною поштового зв'язку України та призначений для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів (ст.1 Закону України "Про поштовий зв'язок").

Відповідно до частини 2 ст.2 Закону України "Про поштовий зв'язок" діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.

Поза увагою суду першої інстанції залишились положення Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" від 26.10.2011 №1105, Наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України "Про затвердження Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України" від 29.09.2016 №600.

Водночас суд апеляційної інстанції, який частково врахував зазначені законодавчі акти, не дослідив приписи інших підзаконних нормативних актів, якими регулюється діяльність відповідача, зокрема, правила надання платних послуг юридичним особам з доставки цінних відправлень.

Суди не надали належної оцінки преамбулі договору, укладеного між сторонами, у якій зазначено, що відповідач діє на підставі Положення про Державну фельд'єгерську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1349-37 та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2006 №41 та власне не з'ясовували питання, що таке цінне відправлення, доставку якого здійснює відповідач за договором. Оскільки з аналізу наведеного у статті 1 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" визначення поняття "урядовий фельд'єгерський зв'язок" слідує, що послуги, які надаються підрозділами фельд'єгерської служби стосуються саме приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) кореспонденції спеціальним суб'єктам.

Таким чином, встановлення та з'ясування правого регулювання діяльності відповідача є важливим для з'ясування усіх фактичних обставин цієї справи. Дослідження та правовий аналіз таких документів дозволить судам встановити наявність правових підстав у відповідача надавати відповідні послуги з доставки цінних відправлень, визначення їх вартості, порядок надання таких послуг, а саме, місце отримання відправлень, порядок перевірки та з'ясування його вмісту, особливості доставки (перевезення) тощо.

4.9. Не менш важливим є і з'ясування питання правомірності дій банку з "передачі для доставки в інше відділення банку" іноземної валюти за допомогою служби спеціального зв'язку.

Судами не досліджувалось положення Постанови Національного Банку України від 20.10.2004 №495 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України", у якій врегульовано порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам'ятними монетами та банківськими металами в касах банків (п.1.2 Інструкції).

Не досліджено судами і положення Постанови Національного Банку України від 01.06.2011 № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні", зокрема, розділ ІІ, який визначає загальний порядок забезпечення банків готівкою, та пункт 3 цього розділу, яким встановлено порядок передавання готівки банками своїм філіям (відділенням), а також іншим банкам.

4.10. Як встановлено судами, у п. 3.4 договору сторони погодили, що пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини які розплавляються, різного роду гази та інше) вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматися, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування до їх використання, а також інші предмети і речовини, заборонені для пересилки відповідно до постанови КМУ від 17.08.2002 №1155 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку".

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України).

4.11. З'ясування обставин, про які йшла мова вище у п. 4.8 та п. 4.9 цієї постанови, є необхідним для встановлення факту ступеня вини кожної із сторін спору у порушенні умов договору та, як результат, встановлення прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками. Проте, розглянувши справу, суди належним чином не дослідили існування факту, який би свідчив, що понесені майнові втрати позивачем зумовлені виключно протиправними діями відповідача і всупереч вжитих ним заходів (що також судами не досліджувалось) були невідворотним результатом порушення саме відповідачем свого зобов'язання за договором.

У випадку належного встановлення факту існування прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками, з'ясування порядку відображення в бухгалтерському обліку банками України операцій з іноземною валютою, про що йшла мова у п.4.9 цієї постанови, буде необхідним для оцінки поданих банком документів в підтвердження розміру завданого йому збитку.

4.12. Верховний Суд зазначає, що рішення суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

Проте зі змісту судових рішень, ухвалених у цій справі, вбачається, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмету спору. Судами надано неповну юридичну оцінку обставинам справи та не з'ясовано усіх істотних для справи обставин.

4.13. Всупереч зазначеному вище, суд першої інстанції обмежився лише посиланнями на Закон України "Про поштовий зв'язок", Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 №270 та Інструкцію з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 №45, не обґрунтовуючи, яким чином положення зазначених нормативно-правових актів спростовують покладену на відповідача умовами цивільно-правового договору відповідальність з відшкодування збитків, завданих невиконанням обов'язку з доставки цінного відправлення, оскільки правовідносини, що склались між сторонами, є цивільно-правовими. Тобто висновок суду про відмову у задоволенні позову є передчасним.

4.14. Апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, не з'ясував повно і об'єктивно всіх обставин спору щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього. Зокрема, суд належним чином не з'ясував існування прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, завданими позивачу. З огляду на зазначене висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову також є передчасним.

4.15. Стосовно клопотання позивача про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя, підписаною представником Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку ОСОБА_11 (п. 3.3.1 цієї постанови), суд зазначає таке.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)". Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-2 Конституції України в редакції Закону № 1401-VIII виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року. Проте, в абзаці 2 зазначеного пункту передбачено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Таким чином, клопотання позивача про закриття касаційного провадження, викладене у відзиві на касаційну скаргу, відхилено судом як необґрунтоване.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

5.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

6. Судові витрати

6.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 у справі №908/3209/16 скасувати.

3. Справу №908/3209/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді Л.Стратієнко

В.Студенець