Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №904/4933/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/4933/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі

за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Науково - виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації про відшкодування збитків обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів у розмірі 87 309, 40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі - ДП "НВО " Павлоградський хімічний завод") про відшкодування збитків у розмірі 87 309,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, внаслідок самовільного використання підземних вод, у зв'язку з чим, державі нанесені збитки у розмірі 87 309,40 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено, стягнуто з ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод" збитків на суму 87 309,40грн.

Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено, шляхом надання належних доказів, факт порушення відповідачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 87 309,40 грн є обґрунтованими.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у складі: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанова обґрунтована відсутністю всіх елементів цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення з відповідача заявленої суми збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області у касаційній скарзі просить постанову касаційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, доведенням факту порушення відповідачем законодавства про охорону та використання водних ресурсів, а також тим, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 908/2138/16, не може бути взято до уваги, оскільки у цій справі інші обставини справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність о обґрунтованість.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області у період з 04.07.2016 по 20.07.2016 на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 22.06.2016 № 435-П та направлення на проведення позапланової перевірки від 22.06.2016 № 4-4152-8-3, повідомлення від 22.06.2016 № 4-4153-8-3 проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства України.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ДП "НВО"Павлоградський хімічний завод", в якому встановлено, що в період з 02.10.2014 по 02.04.2015 підприємство використовувало поверхневу воду з р. Вовча та підземну воду з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням статей 44,48 Водного кодексу України.

Перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства проведено у присутності уповноважених осіб відповідача, якими підписано Акт перевірки та отримано його примірник.

Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, який проведено у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 № 767/16783 із змінами та доповненнями, його сума складає 87 309,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.08.2016 № 4-5104-8-3 про відшкодування шкоди.

Невідшкодування відповідачем зазначених збитків стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 46 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне.

Відповідно до статті 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до частин 1, 3 статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України, статтями 16, 21 Кодексу України про надра встановлений обов'язок водокористувача здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволів на спецвикористання на користування надрами.

Статтею 110 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у забрудненні та засміченні вод, а також у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно зі статтею 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач завчасно звернувся до Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної Державної адміністрації з клопотанням про отримання дозволу на спеціальне водокористування і отримав дванадцять відмов за аналогічних обставин, при чому зауваження дозвільного органу були неконкретизованими, що спонукало відповідача звертатися до в.о. міського голови м. Павлоград, першого заступника міського голови ОДА, Державної служби геології надр України, Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів. При цьому відповідач відзвітував про обсяги водовикористання, сплатив платежі за використання водних ресурсів, перевищення обсягу використання (ліміту) Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області не виявлено.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що Начальник відділу водних ресурсів управління охорони та раціонального використання природних ресурсів Ламикін О.В. пояснив, що відповідач порушив закон в частині не зазначення найменування ділянки водокористування (забір води) та водоносного горизонту, що експлуатується, з чим не можна погодитися оскільки відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" це не є підставою для відмови у видачі документу дозвільного характеру.

З огляду на викладене, апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач є добросовісним учасником у правовідносинах з державою, ним було вжито усіх можливих у його ситуації заходів щодо отримання ліцензії і не було допущено жодного умислу щодо порушення правил ліцензування, отже, вина відповідача в заподіянні збитків відсутня, як відсутня і його протиправна поведінка.

За змістом статті 1166 ЦК для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи встановлення апеляційною інстанцією відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, судом правомірно зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення збитків.

Аргумент скаржника про неправомірність посилання апеляційним господарським судом на постанову Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 908/2138/16, оскільки в ній зазначені інші обставини, не приймається до уваги з огляду на те, що суд послався на цю постанову в розрізі правової позиції про необхідність встановлення усіх елементів складу цивільного правопорушення при вирішенні питання про застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Твердження скаржника про недоведеність неправомірності дій державного органу не приймається до уваги, оскільки предметом дослідження суду, в даному випадку, було не дії такого органу, а наявність складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції про відмову в позові відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 у справі № 904/4933/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір