Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 908/771/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (судді: Дарміна М. О., Антоніка С. Г., Березкіної О. В.),

та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019 (суддя: Мірошниченко М. В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл"

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

про стягнення 673 563,44 грн заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж, 54 348,43 грн пені, 32 529,58 грн інфляційних втрат, 13 344,81 грн трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ультра Ойл" (далі - ТОВ "Ультра Ойл") звернулося до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго") на свою користь 673563,44 грн - заборгованість за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, 54348,43 грн - пеня, 32529,58 грн - інфляційні втрати, 13344,81 грн - три проценти річних.

1.2. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 06.12.2016 № 4-84, а саме несплата послуг за період із січня до грудня 2018 року на загальну суму 673563,44 грн.

1.3. У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність заборгованості, зокрема не надано жодного доказу щодо направлення відповідачу та отримання відповідачем рахунків на оплату. Відповідач вважає, що оскільки відсутні докази прострочення відповідачем грошового зобов`язання, відсутні й правові підстави для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019, позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ТОВ "Ультра Ойл" 673563,44 грн заборгованості за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, 54348,43 грн пені, 32 529,58 грн інфляційних втрат, 13344,81 грн три проценти річних, 11606,79 грн судового збору.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що акти прийому-здачі наданих послуг за договором від 06.12.2016 № 4-84 щомісяця підписувалися сторонами без жодних зауважень та заперечень з боку відповідача, а тому відповідачу була відома сума наданих послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, яка підлягає сплаті за договором № 4-84. Крім того, сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків, яким відповідач фактично підтвердив наявність заборгованості за договором від 06.12.2016 № 4-84 у сумі 673563,44 грн, доказів оплати якої відповідач суду не подав.

3. Короткий зміст вимог, викладених у касаційній скарзі

3.1. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ПАТ "Запоріжжяобленерго" у касаційній скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3.2. Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: судами застосовано норми, які не підлягають застосуванню - частина друга статті 530, стаття 625 Цивільного кодексу України та не застосовано норми, які підлягали застосуванню - статті 614, 627, 629 Цивільного кодексу України, а також порушено норми процесуального права - статей 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Зокрема заявник вказує на те, що суди не надали належної оцінки тому факту, що оплата мала здійснюватися відповідно до договору протягом 10 днів з дня виставлення рахунку. Рахунки на оплату позивачем не виставлялись, а тому, на думку скаржника, у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з цими вимогами, оскільки його права на момент звернення до суду порушені не були.

3.4. Також заявник вказує, що умови договору щодо сплати рахунку в десятиденний строк виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, а тому висновок суду щодо обов`язку відповідача здійснити оплату за надані позивачем послуги негайно після підписання актів прийому-здачі без отримання рахунку є, на думку скаржника, неправильними.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 06.12.2016 між ТОВ "Ультра Ойл" (власник мереж за договором) та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (користувач) укладений договір № 4-84 про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі - субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договору).

4.3. Згідно з пунктом 4.1 договору користувач зобов`язався здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком №4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж".

4.4. У розділі 8 договору сторони встановили порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних мереж. Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця (пункт 8.1).

За підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники "Акта прийому-здачі наданих послуг" (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" (пункт 8.2). Оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого "Акта прийому-здачі наданих послуг" у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання документів, зазначених у пункті 8.2 договору. Якщо рахунок та (або) "Акт прийому-здачі наданих послуг" не надані та (або) неналежно оформлені, то оплата за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється користувачем у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання належно оформлених документів (пункт 8.4). Користувач у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання зобов`язаний повернути власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою "Акт прийому-здачі наданих послуг" (додаток № 5) (пункт 8.5).

4.5. Згідно з пунктом 12.5 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2017. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

4.6. Сторонами до договору підписаний, зокрема, додаток № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж".

4.7. Як установили суди та вбачається з матеріалів справи, між сторонами були підписані без зауважень та заперечень за договором від 06.12.2016 № 4-84 акти надання послуг (прийому-здачі наданих послуг): № 1 від 31.01.2018, № 2 від 28.02.2018, б/н від 31.03.2018, б/н від 30.04.2018, б/н від 31.05.2018, б/н від 30.06.2018, б/н від 31.07.2018, б/н від 31.08.2017, б/н від 30.09.2018, б/н від 31.10.2018 на суму 55382,05 грн за кожним актом, б/н від 30.11.2018 та № 355 від 30.11.2018 на суму 59871,47 грн, б/н від 31.12.2018 на суму 59871,47 грн, усього на загальну суму 673563,44 грн.

4.8. Також у матеріалах справи наявні оригінали відповідних рахунків на загальну суму 673563,44 грн, які виставлялися позивачем відповідачу згідно з вказаними вище актами. Дати виставлення рахунків співпадають з датами, зазначеними в актах надання послуг (прийому-здачі наданих послуг), окрім рахунку за березень 2018, який виставлений 30.03.2018 (акт від 31.03.2018).

4.9. Суди також установили, що на вимогу пункту 8.4 договору № 4-84 позивач листом від 20.02.2019 вих. № 78/05 направив відповідачу копії актів надання послуг та рахунки на оплату за 2018 рік. Листом від 30.05.2019 вих. № 170/07 позивач повторно направив відповідачу вказані документи (акти та рахунки).

4.10. Між сторонами у справі підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2016 - грудень 2018 за договором № 4-84 від 06.12.2016, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2018 склала 673563,44 грн. З боку відповідача акт звірки підписаний головним бухгалтером ПАТ "Запоріжжяобленерго" Мага І. М.

4.11. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

4.12. Відповідно до частини першої статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

4.13. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.15. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, статтею 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

4.16. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.17. Як установлено судами сторонами щомісяця підписувалися акти прийому-здачі наданих послуг за договором від 06.12.2016 № 4-84. Акти з боку відповідача підписані без зауважень та заперечень, підпис представника відповідача, який підписував акти, скріплений круглою печаткою ПАТ "Запоріжжяобленерго". В актах відображено за який місяць надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та сума наданих послуг з урахуванням ПДВ.

4.18. Таким чином, відповідачу була відома сума наданих послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, яка підлягає сплаті за договором № 4-84. В усіх актах зазначена дата їх складення. У деяких актах ця дата співпадає з датою підписання їх відповідачем. В інших актах дата підписання їх відповідачем не зазначена.

4.19. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

4.20. Саме акт здавання-прийняття робіт (послуг) є тим первинним документом, на підставі якого виникає обов`язок сплати.

4.21. Натомість рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

4.22. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року в справі № 910/49/17.

4.23. Разом з тим, спір у цій справі виник через те, що відповідач вважає, що до отримання рахунку у нього не виникає обов`язку зі сплати грошових коштів, а тому він не є боржником, що прострочив виконання зобов`язання.

4.24. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.25. Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.26. Як свідчить аналіз змісту пунктів 8.2, 8.4 укладеного між сторонами договору, сторони погодили що оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі не лише виставленого власником мереж рахунка, а й оформленого "Акта прийому-здачі наданих послуг" у термін, що не перевищує 10 днів з дня отримання цих документів.

4.27. Отже, однією з підстав для проведення оплати за отримані послуги є у тому числі акт. Не надання рахунку не може перешкоджати проведенню розрахунків у разі підписання сторонами актів, визначених у пункті 8.2 договору. Тому саме з часу отримання й підписання сторонами цього документа й має відраховуватись 10-денний строк, визначений у договорі.

4.28. Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

4.29. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

4.30. Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.31. Отже, надавши належну оцінку доводам сторін та доказам у справі, перевіривши розрахунок щодо нарахування на прострочене відповідачем грошове зобов`язання суди дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

4.32. Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

5.3. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.7. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали свого підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.07.2019 у справі №908/771/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова