Історія справи

Постанова КГС ВП від 17.11.2022 року у справі №922/1116/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 922/1116/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 (колегія суддів: Крестьянінов О. О. - головуючий, Фоміна В. О., Шевель О. В.) і ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.07.2022 (суддя Буракова А. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО"

до Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777"

про стягнення 5 903 890,63 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову

1.1. У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/1116/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО" (далі - ТОВ "ТБ "НОВААГРО") до Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777" (далі - ФГ "ВІКТОРІЯ 777") про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки від 16.02.2022 № 1602П1 (далі - договір поставки) у розмірі 5 903 890,63 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань щодо поставки позивачу товару (пшениці) за договором поставки.

1.3. Крім того, ТОВ "ТБ "НОВААГРО" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, за змістом якої просило суд накласти арешт на грошові кошти ФГ "ВІКТОРІЯ 777" в межах суми позову 5 903 890,63 грн, а саме 4 184 909,61 грн сплаченої попередньої оплати за договором поставки та штрафу у розмірі 1 718 981,02 грн, які знаходяться у банківських та інших фінансово-кредитних установах.

1.4. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором поставки та не поставив позивачу товар на суму 8 594 905,11 грн При цьому позивач зазначав, що на виконання умов договору позивачем (покупцем) було перераховано на користь відповідача (постачальника) попередню оплату у розмірі 7 000 000,00 грн, проте відповідачем (постачальником) лише частково поставлено товар за договором на загальну суму 2 815 090,39 грн. За доводами позивача, станом на день подання цієї заяви відповідач ігнорує будь-які ділові контакти, умови договору поставки не виконує. Позивач також зазначав, що відповідачем відповідно до діючого законодавства та звичаїв ділового обороту не було повідомлено позивача про причини непоставки товару за договором поставки з огляду на обставини військової агресії Російської Федерації проти України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2022 у справі № 922/1116/22, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, заяву ТОВ "ТБ "НОВААГРО" про забезпечення позову задоволено у повному обсязі. Постановлено до вирішення справи № 922/1116/22 по суті заявлених позовних вимог вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ФГ "ВІКТОРІЯ 777" в межах суми ціни позову у розмірі 5 903 890,63 грн, які знаходяться у Акціонерного товариства "Приватбанк" на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 , МФО 351533, а також на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах.

2.2. Ухвала місцевого господарського суду, з якою погодився апеляційний господарський суд, мотивована наявністю підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій виходили із значного розміру заявленої до стягнення суми, наявності доказів, які підтверджують перерахування цієї суми позивачем відповідачу, а також суди врахували те, що вид забезпечення позову: по-перше, спроможний забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позову; по-друге, є адекватним, оскільки цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається; по-третє, такий захід забезпечення позову у разі його вжиття судом не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу; по-четверте, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову може призвести (у разі задоволення позовних вимог) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, що є недопустимим.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 та ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2022 у справі № 922/1116/22, до Верховного Суду звернулося ФГ "ВІКТОРІЯ 777" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ТБ "НОВААГРО" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФГ "ВІКТОРІЯ 777" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм права. Скаржник наголошує, що заходи забезпечення позову обмежують господарську діяльність ФГ "ВІКТОРІЯ 777", що є неприпустимим. Скаржник також зазначає, що позивач не надав суду доказів того, що у відповідача відсутнє інше майно, на яке міг би бути накладений арешт замість арешту коштів на єдиному операційному рахунку. Накладення арешту на грошові кошти, на думку відповідача, повністю блокує будь-яку роботу відповідача в умовах воєнного стану на значний часовий період, навіть якщо би у відповідача потенційно з`явився мобільний зв`язок та інтернет. Крім того, за доводами відповідача, позивач не надав суду доказів того, що договір поставки не виконаний у повному обсязі. Виконання такого договору відбулося частково та добросовісно у період мирного часу. Позивач не надав суду доказів того, що існують інші судові процеси (виконавчі провадження), у яких ФГ "ВІКТОРІЯ 777" є відповідачем (боржником) за значними грошовими зобов`язаннями. Позивач не надав суду доказів того, що на банківському рахунку відповідача наявні грошові кошти на суму забезпечення позову. Позивач не надав суду доказів того, що у відповідача наявні інші банківські рахунки.

3.3. ТОВ "ТБ "НОВААГРО" у відзиві на касаційну скаргу ФГ "ВІКТОРІЯ 777" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. ТОВ "ТБ "НОВААГРО" зазначає, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неможливість поставки за договором. При цьому, за доводами позивача, керівництво відповідача вивело кошти з рахунків ФГ "Вікторія 777" на своє інше підприємство одразу після опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Господарського суду Харківської області від 28.07.2022, що, на думку позивача, свідчить про недобросовісні дії відповідача здійснені для ухилення від сплати боргу. Разом з тим майно, яке належить відповідачу перебувало в тимчасовій окупації, що унеможливить виконання судового рішення про накладення арешту на майно відповідача, а тому накладення арешту на інше майно відповідача не дало би можливості виконати рішення суду.

4. Обставини справи, встановлені судами, та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "ТБ "НОВААГРО" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ФГ "ВІКТОРІЯ 777" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки у розмірі 5 903 890,63 грн.

4.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "ТБ "НОВААГРО" зазначало, що 16.02.2022 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець оплатити і прийняти товар українського походження врожаю 2021 року, а саме пшеницю у кількості 1 400,00 тон (+ - 14% на вибір покупця) загальною вартістю 11 409 995,52 грн на умовах, зазначених у договорі. Строк поставки до 28.02.2022. Відповідно до пункту 3.1 договору поставки покупець на свій вибір має право здійснити попередню оплату за товар.

4.4. Позивач стверджував, що на виконання умов договору покупцем було перераховано на користь постачальника попередню оплату на загальну суму 7 000 000,00 грн (платіжні доручення: від 18.02.2022 № 2460 на суму 2 000 000,00 грн; від 22.02.2022 № 2516 на суму 1 000 000,00 грн; від 21.02.2022 № 113286 на суму 2 000 000,00 грн; від 17.12.2022 № 950 на суму 2 000 000,00 грн). Проте відповідач лише частково поставив товар, а саме: 21.02.2022 на суму 1 312 230,98 грн; 22.02.2022 на суму 923 639,14 грн; 23.02.2022 на суму 579 220,27 грн (на загальну суму 2 815 090,39 грн).

4.5. На думку позивача, з огляду на те, що товар не було поставлено у повному обсязі відповідно до умов договору поставки, тому наявні підстави для повернення сплаченої попередньої оплати у розмірі 4 181 909,61 грн та нарахування штрафних санкцій за договором поставки у розмірі 1 718 981,02 грн відповідно до пункту 4.5 договору поставки.

4.6. Одночасно з позовом ТОВ "ТБ "НОВААГРО" звернулося із заявою про забезпечення позову, в якій зазначало, що 27.06.2022 на виконання вимог договору позивачем на офіційну електронну пошту відповідача було надіслано вимогу від 27.06.2022 про повернення на розрахунковий рахунок позивача попередньої оплати за договором поставки у розмірі 4 184 909,61 грн, яка була перерахована на банківський рахунок за реквізитами, шо зазначені у договорі поставки. Проте станом на день подання заяви про забезпечення позову відповідач ігнорує будь-які ділові контакти, умови договору поставки не виконує, багаторазові спроби врегулювати спір з відповідачем не дали жодного позитивного результату. Крім того, позивач зазначав, що відповідачем відповідно до діючого законодавства та звичаїв ділового обороту не було повідомлено позивача про причини непоставки товару за договором з огляду на обставини військової агресії Російської Федерації проти України.

4.7. Господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

4.8. Верховний Суд погоджується із таким висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з урахуванням такого.

4.9. Верховний Суд констатує, що предметом касаційного перегляду під час цього касаційного провадження є ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, про задоволення заяви про забезпечення позову.

4.10. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України установлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

4.11. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.12. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і вимог позивача, що задоволені судом.

4.13. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

4.14. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

4.15. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

4.16. Верховний Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

4.17. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

4.18. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

4.19. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

4.20. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

4.21. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22.

4.22. Верховний Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

4.23. При цьому частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4.24. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

4.25. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

4.26. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19.

4.27. Верховний Суд зазначає, що обрання належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

4.28. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

4.29. Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

4.30. Верховний Суд констатує, що предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "ТБ "НОВААГРО" до ФГ "ВІКТОРІЯ 777" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки у розмірі 5 903 890,63 грн.

4.31. Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

4.32. Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

4.33. Господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що викладені у позові та заяві про його забезпечення обставини об`єктивно свідчать про значний розмір зобов`язань, які не були виконані тривалий час відповідачем. При цьому судами правильно зазначено, що безпосередні причини невиконання зобов`язань за договором поставки, а також обґрунтованість позовних вимог мають бути з`ясовані під час розгляду справи по суті. Крім того, апеляційний господарський суд під час перегляду ухвали господарського суду першої інстанції встановив, що захід забезпечення позову не порушує права або охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Апеляційним судом враховано, що певне обмеження відповідача у можливості розпорядження коштами не може бути розцінене судом як перешкоджання здійсненню його господарської діяльності, оскільки опосередковане його обов`язком виконання умов договору, спрямоване саме на збереження грошових коштів відповідача до вирішення спору по суті, а тому переслідує легітимну мету та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

4.34. Верховний Суд констатує, що накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

4.35. Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі.

4.36. Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

4.37. Щодо наведених у касаційній скарзі доводів скаржника про порушення судами положень Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову вжито за заявою позивача з урахуванням усіх установлених місцевим господарським судом обставин при розгляді такої заяви та з дотриманням норм процесуального права.

4.38. При цьому доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, спрямовані на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також стосуються розгляду справи по суті спору.

4.39. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд помилково не долучив до матеріалів справи документи, які подавалися разом із клопотанням про поновлення строків на подання такого клопотання, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що розгляд такого клопотання був здійснений із дотриманням норм процесуального права.

4.40. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову. За результатами перегляду рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом першої та апеляційної інстанцій, з правильним застосуванням до них норм права. Підстав для скасування чи зміни судових рішень, які оскаржуються, Верховний Суд не встановив.

4.41. Таким чином, за встановлених обставин цієї справи колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

4.42. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм права судами не підтвердилися, не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "ВІКТОРІЯ 777" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.07.2022 у справі № 922/1116/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак