ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1883/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - адвокат Філевський Р.М.

відповідача - адвокат Широкобород С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

від 09.07.2018

у складі колегії суддів: Величко Т.А. (головуючого), Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

та на рішення Господарського суду Одеської області

від 26.09.2016

у складі судді: Шаратова Ю.А.

у справі № 916/1883/16

за позовом Приватного підприємства будівельної компанії "Глиноземпромбуд"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерства оборони України

за участю Військової прокуратури Південного регіону України Одеського гарнізону

про стягнення 1 781 094,12 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2016 Приватне підприємство будівельна компанія „Глиноземпромбуд звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України „Південьвійськбуд про стягнення заборгованості за Договором від 17.09.2008 № 1109-ГПС у розмірі 1 781 094,12 грн, з якої: 1 020 985,60 грн сума основного боргу, 668 419,18 грн сума інфляційного збільшення, 91 689,34 грн 3 % річних.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2016 позов задоволено частково: стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» на користь Приватного підприємства будівельної компанії «Глиноземпромбуд» 1 020 985,60 грн. основного боргу, 42 797,10 грн. 3 % річних, 98 839,94 грн. інфляційного збільшення; в задоволенні іншої частини позову відмовлено».

3. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Міністерство оборони України - центральний орган виконавчої влади і військового управління, який не приймав участі при розгляді даної справи, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити в повному обсязі.

4. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 було залучено Міністерство оборони України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі №916/1883/16 на стороні відповідача; апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, оскаржуване рішення залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

5.1 17.09.2008 між Акціонерним товариством закритого типу будівельна компанія "Глиноземпромбуд" (далі - АТЗТ БК "Глиноземпромбуд"), правонаступником якого є Приватне підприємство будівельна компанія "Глиноземпромбуд" (далі - ПП БК "Глиноземпромбуд", підрядник, позивач) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" (далі - замовник, відповідач) укладено Договір № 1109-ГПС (далі - Договір від 17.09.2008).

5.2 Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Договору від 17.09.2008 замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, із забезпеченням належної якості, відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових та інших актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів тощо) у галузі будівництва та умов договору виконати роботи по капітальному ремонту військової будівлі спеціального призначення інв. № 61 у військовому містечку № 63 а, м. Миколаїв (шифр: Миколаїв-63а/61). Договірна ціна робіт з капітального ремонту об'єкта складає суму у розмірі 2 638 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 439 666,66 грн. Вказана договірна ціна є динамічною, складається підрядником на основі затвердженої проектно-кошторисної документації згідно нормативних документів. Сума договору на 2008 рік складає 2 638 000,00 грн.

5.3 Згідно із пунктами 12.2, 13.2, 13.3 Договору від 17.09.2008 передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі "Актів прийняття виконаних підрядних робіт" за формою КБ-2в та "Довідок про вартість виконаних підрядних робіт" за формою КБ-3, протягом 3-х банківських днів з дати підписання Актів виконаних робіт. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник зобов'язаний протягом 3-х днів підписати документи про виконані роботи та їх вартість. Якщо протягом 3-х днів замовник не підписав і не направив на адресу підрядника документи про виконані роботи та їх вартість, то роботи вважаються прийнятими замовником. Кінцеві розрахунки за виконані підрядником за договором роботи здійснюються на протязі десяти діб після виконання і прийняття всіх передбачених договором робіт.

5.4 15.01.2014 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 6 до Договору від 17.09.2008, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії Договору від 17.09.2008 на 2014 рік до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

5.5 В матеріалах справи також наявна договірна ціна на капітальний ремонт будівлі ГП №61 м. Миколаїв, у військовому містечку №63а, шифр "06-2006", що здійснюється у 2014 році всього на суму 3 168 400, 80 грн., яка є твердою.

5.6 Як зазначає позивач, протягом 2014-2015 на виконання умов Договору від 17.09.2008 ним згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року, за грудень 2014 року та за лютий 2015 року були виконано будівельні роботи на загальну суму 3 168 400, 80 грн.

5.7 Вартість вказаних будівельних робіт оплачена відповідачем частково на суму 2 147 415, 20 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за виконані у 2014-2015 будівельні роботи складає 1 020 985, 60грн.

5.8 27.08.2015 позивач звернувся до відповідача із претензією №1 від 28.06.2015 на зазначену суму заборгованості, але відповідач відповідь на неї не надав та заборгованість не сплатив.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 30.07.2018 Міністерство оборони України звернулось через Одеський апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 30.07.2018 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 та на рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2016 у справі № 916/1883/16, підтвердженням чого є вхідний штамп Одеського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

7. 03.08.2018, справа № 916/1883/16 Господарського суду Одеської області разом з вказаною касаційною скаргою Міністерства оборони України направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1883/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.08.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 916/1883/16 за касаційною скаргою Міністерства оборони України від 30.07.2018 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 та на рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2016; розгляд касаційної скарги призначено на 17.10.2018; відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2016 у справі № 916/1883/16 до закінчення його перегляду у суді касаційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погодившись з прийнятою постановою апеляційного суду, Міністерством оборони України подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та постанову та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

11. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник зазначає наступне.

11.1 Під час розгляду господарської справи суду не були доведені обставини в частині наявності правових підстав для прийняття та оплати робіт за актом форми №КБ-2в за лютий 2015 року №б/н на суму 1 601 283, 60 грн. Як наслідок, рішення суду, є підставою стягнення коштів, що не підтверджується договірними зобов'язаннями згідно з договором від 17.09.2008 № 1109-ГПС.

11.2 Договором передбачено єдиний спосіб зміни договірної ціни який полягає у підписанні додаткової угоди і лише у випадках передбачених пунктом 3.2 договору, проте сторонами жодна додаткова угода не укладалась.

11.3 Жодної кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем не існує.

11.4 Судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

12. Окрім того, Міністерством оборони України вдруге було подано заяву про зупинення виконання оскаржуваного рішення суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

13. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2016 у справі № 916/1883/16 до закінчення його перегляду у суді касаційної інстанції.

14. Представник відповідача в судовому засіданні 17.10.2018 підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. 05.10.2018 Генеральною прокуратурою України подано пояснення щодо позиції прокурора у справі № 916/1883/16, в яких остання просить задовольнити касаційну скаргу у повному обсязі.

16. Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2018 заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

21. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

22. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

23. Положеннями частини другої статті 317 Господарського кодексу України передбачено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

24. Відповідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

25. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України).

26. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

27. За змістом частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

28. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на виконання умов договору виконано, а відповідачем прийнято виконані позивачем, на загальну суму 4 195 654,80 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, а саме:

- 194 214,00 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 1;

- 441 262,80 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 3;

- 30 452,40 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 3;

- 189 153,60 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 2;

- 172 171,20 грн. - акт прийому виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 30.11.2008 № 1;

- 353 666,40 грн. - акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року від 30.08.2014, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року;

- 1 213 450,80 грн. - акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року від 30.12.2014, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року;

- 1 601 283,60 грн. - акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року від 28.02.2015, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2015 року.

29. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані акти підписані представником відповідача та скріплені печаткою Підприємства без будь-яких зауважень та заперечень; як вбачається із матеріалів справи, позивачем зобов'язання виконання робіт по капітальному ремонту виконані і наявні в матеріалах справи Акти прийняття виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, з огляду на положення пунктів 12.2, 13.2, 13.3 Договору належною мірою це підтверджують.

30. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами Договору від 17.09.2008, а саме пунктом 13.3 передбачено, що кінцеві розрахунки за виконані підрядником за договором роботи здійснюються на протязі десяти діб після виконання і прийняття всіх передбачених договором робіт.

32. Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

33. Відповідно до статі 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

34. Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

35. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем частково сплачено за виконані роботи 3 174 669,20 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку Позивача, а саме: 389 500,00 грн. - 06.11.2008; 364 990,76 грн. - 18.11.2008; 145 000,00 грн. - 19.06.2014; 55 000,00 грн. - 07.08.2014; 100 000,00 грн. - 15.08.2014; 110 000,00 грн. - 28.08.2014; 46 333,60 грн. - 10.09.2014; 50 000,00 грн. - 10.09.2014; 53 666,40 грн. - 10.09.2014; 178,44 грн. - 30.09.2014; 300 000,00 грн. - 06.10.2014; 150 000,00 грн. - 14.10.2014; 240 000,00 грн. - 17.10.2014; 110 000,00 грн. - 03.11.2014; 140 000,00 грн. - 11.11.2014; 200 000,00 грн. - 28.11.2014; 100 000,00 грн. - 02.12.2014; 40 000,00 грн. - 30.12.2014; 580 000,00 грн. - 24.04.2015.

37. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відповідачем не були виконані грошові зобов'язання в сумі 1 020 985,60 грн. з оплати виконаних робіт - будь-яких доказів протилежного або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч статей 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

38. Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

39. Передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

40. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

41. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

42. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

43. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

44. Як зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що останній Акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року підписаний та скріплений печатками сторін 28.02.2015. А отже, в силу положень пункту 13.3 Договору від 17.09.2008, обов'язок зі сплати (кінцевого розрахунку) у відповідача за виконані роботи настав за спливом 10 діб, а саме, 10.03.2015.

45. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період, що передував цій даті є неправомірним. Представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат та суми 3% річних перевірений як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, та визнаний обґрунтованим в частині 3% річних за період з 11.03.2015 до 07.07.2016 на суму 42 797,10 грн. та щодо інфляційного збільшення за період з 01.05.2015 до 30.06.2016 на суму 98 839,94 грн.

46. Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

48. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

49. У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

50. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами справи та наданою судами оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

51. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

52. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

53. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

54. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

55. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.

56. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 та на рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2016 у справі № 916/1883/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.09.2016 у справі № 916/1883/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко