Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.07.2019 року у справі №904/4260/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Кушніра І. В., Краснова Є. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна лабораторія Інвітро"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (колегія суддів: Подобєд І. М. - головуючий, Кузнецова І. Л., Орєшкіна Е. В. ) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 (суддя Рудь І. А.)

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Керелюса Ігоря Ілліча

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна лабораторія Інвітро"

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна лабораторія Інвітро"

до Фізичної особи-підприємця Керелюса Ігоря Ілліча

про визнання зобов'язань за договором суборенди припиненими з 01.12.2017,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець Керелюс Ігор Ілліч (далі - позивач або ФОП Керелюс І. І.) звернувшись в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна лабораторія Інвітро" (далі - відповідач або ТОВ "Незалежна лабораторія Інвітро"), просив стягнути заборгованість у сумі 165
521,68 грн., з яких: 120 888,52 грн. - основний борг, 44 633,16 грн. - неустойка, відповідно до умов договору суборенди нежитлового приміщення № 25/15 від 01.07.2015 (далі - договір №25/15 від 01.07.2015).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендних платежів за договором №25/15 від
01.07.2015 суборенди нежитлового приміщення загальною площею 77 м2 за адресою: м. Павлоград, вул. Карла Маркса, буд. 75/ 2, та зобов'язань щодо повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі після спливу строку дії договору, що є підставою для стягнення неустойки за весь час прострочення користування майном.

1.3. ТОВ "Незалежна лабораторія ІНВІТРО" звернулось до суду із зустрічним позовом до ФОП Керелюс І. І., в якому просило визнати зобов'язання за договором суборенди нежитлового приміщення №25/15 від 01.07.2015 припиненими з 01.12.2017.

1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки сторони не дійшли згоди щодо розірвання спірного договору суборенди, у липні 2017, у зв'язку із переїздом на іншу адресу діяльності, на яку видана нова ліцензія, лабораторія повністю звільнила суборендоване приміщення загальною площею 77 м2 за адресою: м. Павлоград, вул. Карла Маркса, буд. 75/ 2 та передала 11.08.2017 відповідачу за зустрічним позовом ключі від вказаного приміщення. Однак складені суборендарем акт прийому-передачі приміщення та акт прийому-передачі ключів від приміщення ФОП Керелюс І. І. підписувати відмовився. Починаючи з серпня 2017 відповідач за зустрічним позовом в порушення пунктів 4.2.2., 4.2.5. договору, не виставляв вимог щодо сплати орендних платежів та рахунків за комунальні послуги, не направляв акти виконаних робіт (наданих послуг) з суборенди приміщення тощо.

Проте, у листопаді 2017 ФОП Керелюс І. І. звернувся до господарського суду із позовом до лабораторії про стягнення заборгованості з орендної плати за спірним договором за період з серпня по листопад 2017 року в сумі 70 652,97 грн., який було задоволено у повному обсязі. Проте, з грудня 2017 ФОП Керелюс І. І. не розпочав надсилати лабораторії рахунки та акти для оплати вартості суборенди, не надав ключі від приміщення, не вимагав його повернення, а отже фактично орендні відносини за спірним договором вже були припинені, а позивач за зустрічним позовом не мав змоги користуватися приміщенням.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
10.06.2019, первісний позов задоволений повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовано тим, ТОВ "Незалежна лабораторія Інвітро" неналежним чином виконало свої договірні зобов'язання, чим порушило умови укладеного із ФОП Керелюс І. І. договору суборенди та приписи чинного законодавства. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних суди виходили з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та достовірних доказів розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №25/15 від
01.07.2015 та припинення зобов'язань за цим договором.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі відповідач за первісним позовом просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення неустойки у розмірі 44 633,16
грн. та в частині стягнення заборгованості по орендній платі за серпень - листопад 2017 року у сумі 5 677,34 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і зокрема, частини 2 статті 785 ЦК України, якою передбачається стягнення неустойки, що є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі.

Судами попередніх інстанцій не встановлено обставини щодо припинення орендних правовідносин та часу прострочення, у зв'язку з чим висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення неустойки не ґрунтуються на вимогах закону. Крім цього, вимоги про сплату додатково суми 5677,40 грн. за період з серпня 2017 по листопад 2017 року є неправомірною, оскільки стягнення орендної плати за цей період вже було предметом судового розгляду та стягнута за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 у справі № 904/10353/17.

4. Відзиви на касаційну скаргу

4.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Як встановленого господарськими судами попередніх інстанцій, 01.07.2015 між ФОП Керелюс І. І. (орендар) та ТОВ "Незалежна лабораторія Інвітро" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення №25/15 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 77 кв. м, що розташоване за адресою: м. Павлоград, вул. Карла Маркса, 75/2, в подальшому назване об'єкт суборенди (п. 1.1. договору).

5.2. Об'єкт суборенди знаходиться у користуванні орендаря відповідно до договору оренди № 02 від 01.07.2015. Згода власників приміщення на передачу його в суборенду отримана (п.1.2. договору).

5.3. Об'єкт суборенди передається суборендареві для розміщення відділення забору біологічного матеріалу (надалі - цільове призначення). Балансова вартість об'єкта суборенди станом на дату укладання договору становить 2 200 000,00 грн. (п. п. 1.4., 1.5 договору).

5.4. Відповідно до п. 2.1. договору за користування об'єктом суборенди суборендарем вноситься суборендна плата у грошовій формі в національній валюті України. Суборендна плата включає вартість всіх платежів, пов'язаних з користуванням об'єктом суборенди, зокрема, вартість електроенергії, водопостачання та водовідведення, вартість опалення, а також експлуатаційні витрати. Суборендна плата починає нараховуватись з дати підписання акту прийому - передачі об'єкта суборенди в суборенду та припиняє нараховуватись в дату підписання акту про повернення об'єкта суборенди орендарю.

5.5. Щомісячна суборендна плата складається з постійної частини та змінної частини. Змінна частина покриває витрати, пов'язані з користуванням приміщенням, зокрема, вартість електроенергії, вартість водопостачання та водовідведення, вартість опалення, експлуатаційні витрати. Розмір постійної частини суборендної плати за перший місяць дії договору складає 15 400,00 грн. За кожний наступний після першого місяця суборенди розмір суборендної плати розраховується шляхом помноження суборендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за місяць, що передує звітному. Орендар має право змінювати розмір орендної плати шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 2.2 договору).

5.6. З умовами пункту 2.4. договору суборендар зобов'язується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкта суборенди сплатити орендарю 15 400 грн. - завдаток за останні дні користування об'єктом суборенди у рахунок належних з суборендаря за договором платежів на забезпечення їх виконання. У випадку припинення дії Договору (у тому числі достроково) сума завдатку зараховується у рахунок сплати суборендної плати за останні дні суборенди приміщень.

5.7. Згідно з п. 2.7. договору факт надання послуг з суборенди підтверджується підписанням сторонами акту виконання робіт (наданих послуг) з суборенди приміщення за відповідний місяць.

5.8. У разі використання об'єкта суборенди після закінчення строку дії даного договору суборендар сплачує суборендні платежі у розмірі та в порядку, які передбачені цим договором до дня фактичного звільнення об'єкта суборенди та передачі суборендованого майна згідно Акту прийому-передачі (п. 2.9. договору).

5.9. За змістом п. п. 3.1., 3.2. договору передача орендарем об'єкту суборенди здійснюється в момент підписання Акту прийому-передачі, із зазначенням технічного стану об'єкта суборенди, наявного обладнання, інвентарю та іншого майна, що належить орендарю і передається разом з об'єктом суборенди та підписується повноважним представниками сторін. У момент підписання Акту прийому-передачі орендар передає суборендарю ключі від об'єкта суборенди.

Повернення об'єкту суборенди здійснюється в момент підписання відповідного Акту прийому-передачі в останній день строку дії цього договору, або у день його дострокового розірвання. Об'єкт суборенди повертається у такому ж стані, що існував на день його передачі орендарем, і, з урахуванням нормального фізичного зносу та зроблених суборендарем поліпшень та ремонту (п. 3.2. договору).

5.10. Згідно з п. 5.2. договору суборендар зобов'язаний:

Прийняти у орендаря приміщення за Актом прийому-передачі (п. 5.2.1. договору).

Своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендну плату (п. 5.2.2. договору).

У разі припинення дії договору або закінчення строку суборенди, не пізніше 5 (п'ять) робочих дні з моменту настання вказаної події за Актом прийому - передачі повернути об'єкт суборенди (п. 5.2.6. договору).

5.11. У випадку неповернення об'єкта суборенди протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту, коли об'єкт суборенди повинен бути повернений орендарю, суборендар сплачує орендарю договірну санкцію у розмірі подвійної щомісячної орендної плати до моменту фактичного повернення об'єкту суборенди (п. 6.1.7. договору).

5.12. Цей договір набирає чинності з 01.07.2015 та діє по 31.05.2018 включно (п.
8.1. договору).

5.13. Відповідно до п. 8.3. договору цей договір припиняє свою дію у наступних випадках:

- за згодою сторін шляхом укладання відповідної додаткової угоди до договору.

При цьому сторона - ініціатор припинення договору надсилає письмове повідомлення цінним листом з описом вкладення про припинення договору іншій стороні не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до пропонованої дати припинення договору (п. 8.3.1. договору);

- завершення строку дії договору суборенди (п. 8.3.2. договору);

- за рішенням суду, яке набуло законної сили (п. 8.3.3. договору);

- у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин відповідно до пп. 7.1.-7.3. цього договору (п. 8.3.4. договору).

5.14.01.07.2015 сторонами підписаний акт прийому-передачі об'єкту оренди до договору суборенди нежитлового приміщення №25/15 від 01.07.2015.

5.15. Додатковою угодою № 1 від 01.09.2016 сторонами внесено зміни до договору суборенди та погоджено, що починаючи з 01.09.2016 плата за користування об'єктом суборенди складатиме 17 500,00 грн. на місяць з розрахунку 227,27 грн. х 77 кв. м = 17 500,00 грн. Решта умов договору суборенди залишено без змін. Ця додаткова угода набула чинності з 01.09.2016.

5.16. Неналежне виконання суборендарем умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати у період з серпня по листопад 2017 року стало підставою для звернення орендаря до суду та стягнення з ТОВ "Незалежна лабораторія Інвітро" за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
14.03.2018 у справі №904/10353/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2018, заборгованості у розмірі 70 652,97 грн, яка сплачена відповідачем під час примусового виконання судового наказу.

5.17. Подальше невиконанням ТОВ "Незалежна лабораторія Інвітро" своїх зобов'язань зі сплати орендної плати після листопада 2017 року, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення орендної плати за період з грудня 2017 року по травень 2018 року (останній місяць дії спірного договору відповідно до умов п. 8.1.) у загальному розмірі 130 611,18 грн., орендної плати за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року у розмірі 5
677,34 грн., яка не заявлялась та не була стягнута за рішенням суду від
14.03.2018 у справі №904/10353/17, а також неустойку за користування об'єктом суборенди в червні 2018 року у розмірі 44 633,16 грн. на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

6. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині стягнення орендної плати за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року у розмірі 5
677,34 грн. та неустойки у розмірі 44 633,16 грн., тому касаційна скарга розглядається судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог цієї скарги.

7.2. Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

7.3. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків в силу приписів частини 2 статі 11 ЦК України, зокрема, є договори та інші правочини.

7.4. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

7.5. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.6. Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторони (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

7.7. ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

7.8. За приписами частини 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

7.9. Відповідно до частини 4 статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

7.10. Згідно із частинами 1, 2 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

7.11. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, заборгованість відповідача за первісним позовом, яку розраховано з урахуванням умов п. п. 2.2.,
2.3. договору суборенди, за період з серпня 2017 по листопад 2017 року становила 82 388,76 грн.

7.12. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 у справі №904/10353/17 встановлено, що з урахуванням добровільної сплати частини орендної плати у сумі 6 058,45 грн., розмір заборгованості відповідача перед позивачем по договору за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року включно складає 76 330,31 грн. (82 388,76 грн. - 6 058,54 грн. ). Проте, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 70 652,97 грн., тому з урахуванням принципу диспозитивної судом позовні вимоги задоволено у межах заявленого розміру.

7.13. Отже, при зверненні до суду з даним позовом позивачем заявлено до стягнення несплачена частина заборгованості з оплати суборенди по договору за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року, що становить 5 677,34 грн. (76330,31 грн. - заборгованість за період з серпня 2017 року по листопад 2017 року - 70 652,97 грн. - стягнута сума за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2018 по справі №904/10353/17), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині правомірно визнані обґрунтованими та задоволено до стягнення.

7.14. Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

7.15. В частині 2 цієї статті встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

7.16. Частиною 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

7.17. Оскільки строк дії договору встановлено до 31.05.2018 включно (п. 8.1. договору) і відповідачем не повернуто орендоване майно в зазначений термін у спосіб визначений умовами договору та закону, то суди попередніх інстанцій, враховуючи норми вищенаведеного законодавства, дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення 44 633,16 грн. неустойки за заявлений період (червень 2018 року).

7.18. Виходячи із викладеного вище за результатами розгляду касаційної скарги вбачається, що посилання відповідача у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №908/2379/17 не дають правових підстав вважати, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у наведеній справі суд касаційної інстанції погодився із відмовою у позові виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи про те, що договір розірвання не міг бути підписаний відповідачем 8 червня 2015 року, докази, на підставі яких можна встановити дату отримання відповідачем проекту договору розірвання та його підписання сторонами, в матеріалах справи відсутні. За цих обставин суд касаційної інстанції у наведеній справі дійшов висновку про те, що оскільки суд апеляційної інстанції на підставі наданих сторонами доказів встановив відсутність порушення відповідачем зобов'язання з повернення орендованого майна у встановлений договором оренди строк, тому слід погодитися з висновком про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги і посилання відповідача на постанову Верховного Суду України у справі № 3-70гс14 від
19.08.2014, оскільки предметом розгляду у вказаній справі є вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном, переданим за договором оренди, та стягнення з відповідача неустойки у зв'язку з простроченням повернення предмету оренди на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, і у вказаній справі Верховний Суд України виходив з того, що відповідачем не було передано спірне майно в зв'язку з накладенням на нього арешту державним виконавцем на підставі виконавчого напису нотаріуса. За постановою державного виконавця це майно було в подальшому передано на відповідне зберігання іпотекодержателю (третій особі у справі), тому Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, дійшов передчасних висновків про неправомірне утримання орендарем майна та безпідставну його передачу третій особі, а також про можливість застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.

Також не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги і посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 05.12.2018 зі справи № 910/20370/17, оскільки у цій справі суд касаційної інстанції скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий розгляд виходив із того, що не було з'ясовано обставини чи дійсно внаслідок підписання акта приймання-передачі орендар перестав фактично користуватись орендованим ним обладнанням.

Отже у неведених справах суди застосовували норми права в залежності від встановлених обставин у конкретній справі, і не вбачається, що при вирішенні спору у справі, що переглядається у касаційному порядку, суди по іншому застосовували норми права.

7.19. Зважаючи на наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, повно перевіривши доводи сторін та з'ясувавши всі істотні для справи обставини, правильно визначили спірні правовідносини, вірно застосували до них норми матеріального та процесуального права, в результаті дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині.

7.20. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

7.21. Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

7.22. Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

7.23. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008) принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (принципу остаточності рішення), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

7.24. З врахуванням викладеного та встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 300 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається, а сама лише необхідність додатково дослідити докази, які вже були досліджені судами, не є підставою, яка б була передбачена процесуальним законом для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій.

7.25. З огляду на викладене, оскільки за результатами розгляду касаційної скарги не встановлено, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових актів - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовані судами з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.2. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

8.3. Оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

8.4. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

9. Розподіл судових витрат

9.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 1 пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна лабораторія Інвітро" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4260/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов