Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 905/810/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Берднік І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2023 року (головуючий - Плахов О.В., судді: Бородіна Л.І., Мартюхіна Н.О.) і рішення Господарського суду Донецької області від 14 березня 2023 року (суддя Сковородіна О.М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"

про стягнення 27 808 797, 61 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ

1. Учасниками цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі "Позивач", ТОВ "ОГС України") та Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (далі "Відповідач", ПАТ "Маріупольгаз").

2. ПАТ "Маріупольгаз", як замовник, неналежно виконало взяті на себе за договором транспортування природного газу зобов`язання, а саме: не сплатило у повному обсязі надані ТОВ "ОГС України", як оператором, послуги з балансування газу у газотранспортній системі.

3. Саме з цих підстав і виник даний господарський спір, у якому Позивач просив стягнути з Відповідача наявну заборгованість з оплати негативних щодобових небалансів, з нарахованими на неї пенею, 3 % річних та інфляційними втратами.

4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, однак позов задовольнили частково, зменшивши розмір належної до стягнення пені на 50 %.

5. ТОВ "ОГС України" із вказаним зменшенням не погодилося і звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.

6. За викладеного, у даному касаційному провадженні перед судом касаційної інстанції постало питання правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто норм матеріального права, якими передбачено право суду зменшувати належні до стягнення штрафні санкції.

7. Спрощено це питання можна сформулювати таким чином:

"Чи правомірно суди попередніх інстанцій зменшили нараховану ПАТ "Маріупольгаз" пеню?"

8. Здійснивши перегляд судових рішень у цій справі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду констатував правомірність здійснених судами дій, а тому касаційну скаргу ТОВ "ОГС України" відхилив, рішення судів залишив без змін.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини спору

9. 26.12.2019 між ТОВ "ОГС України" (оператор) та ПАТ "Маріупольгаз" (замовник) було укладено договір № 1910000185/08/640-19 транспортування природного газу (далі договір), основними положеннями якого є наступні:

9.1. Згідно з умовами пункту 2.1 договору, оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

9.2. Відповідно до пункту 4.1 договору, замовник взяв на себе, зокрема, такі зобов`язання: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; здійснити в термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

9.3. У випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту (абзац 1 пункту 9.3 договору).

9.4. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 договору).

10. ТОВ "ОГС України" сформувало та направило ПАТ "Маріупольгаз" рахунки на оплату щодобових небалансів: (1) рахунок № 10-2021-1910000185/08/640-19 від 31.10.2021 на суму 20 966 421, 60 грн; (2) рахунок № 11-2021-1910000185/08/640-19 від 30.11.2021 на суму 409 448, 21 грн; (3) рахунок № 12-2021-1910000185/08/640-19 від 31.12.2021 на суму 112 027, 42 грн.

11. Відповідно до пункту 9.3 договору замовник має оплатити рахунок на оплату за щодобовий небаланс у термін до 5 робочих днів. Проте, в порушення умов процитованого пункту 9.3., ПАТ "Маріупольгаз" не оплатило щодобові негативні небаланси жовтня, листопада та грудня 2021 року.

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

12. Так, посилаючись на вказані обставини, а саме на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань з оплати негативних щодобових небалансів за договором, Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом, у якому просив стягнути з Відповідача заборгованість в загальній сумі 27 808 797, 61 грн, яка складається з 21 344 825, 15 грн основного боргу, пені в сумі 2 051 450, 95 грн, інфляційних в сумі 3 920 779, 84 грн та 3% річних в розмірі 491 741, 67 грн.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.03.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг в сумі 21 344 825, 15 грн, 3 % річних в сумі 491 741, 67 грн, інфляційні втрати в сумі 3 920 779, 84 грн та пеню в сумі 1 025 725, 48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14. Приймаючи вказані рішення, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "ОГС України". Однак, керуючись положеннями статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50% (у клопотанні ПАТ "Маріупольгаз" просило зменшити на 99%).

15. Аргументами, якими Відповідач мотивував зменшення пені, є:

15.1. Частково або повністю пошкоджено, зруйновано, знищено та захоплено значну кількість майна товариства (детальний перелік наведено в оскаржуваній постанові та рішенні);

15.2. Вказане майно знаходиться на тимчасово окупованій території, до нього немає доступу, а робота Відповідача на тимчасово окупованій території об`єктивно неможлива, як неможливо і виконання в повному обсязі господарських, податкових, трудових та інших зобов`язань.

16. З огляду на ці аргументи та надані на їх підтвердження докази, суди зменшили розмір пені.

Касаційна скарга

17. Не погодившись із судовими рішеннями в частині зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить в частині незадоволених вимог їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Узагальнені доводи касаційної скарги Позивача

18. Підставами касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Позивач визначив:

- пункт 1: суди попередніх інстанції неправильно застосували статті 549 - 552 599 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19;

- пункт 4: суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили питання того, що Позивач у справі не перебуває у кращому фінансовому становищі порівняно з Відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, несвоєчасної оплати замовниками послуг транспортування.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

19. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Маріупольгаз" стверджує про її безпідставність та необґрунтованість. З рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується, а тому у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувані рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що суди правомірно зменшили розмір пені на 50%, касаційна скарга відхиляється. Такі висновки обґрунтовуються наступним.

21. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перш за все виходить з того, що судова практика щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України в частині застосування судами власної дискреції щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17).

22. Вказана судова практика визначає критерії та підходи, яких мають дотримуватись суди, зменшуючи (або відмовляючи в зменшенні) штрафні санкції:

22.1. Як Цивільний, та і Господарський кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

22.2. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

22.3. Довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

22.4. Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

22.5. Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

22.6. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

22.7. Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням тих обставин спору, що мають значення в цьому контексті.

23. При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86 236-238 ГПК України).

24. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду стверджує, що суди належно мотивували свої рішення про зменшення пені на 50%, погодившись з аргументами Відповідача. Ця мотивація співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

25. ТОВ "ОГС Україні" у касаційній скарзі зазначило, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

26. У всіх згаданих постановах Верховного Суду (крім справи № 924/414/19, де штрафні санкції були зменшені на 50%) суди відмовляли у зменшенні розміру штрафних санкцій, наводячи відповідну аргументацію, що, на думку Позивача, має свідчити про незастосування судами вказаних правових позицій в цій справі.

27. Втім, такий підхід Позивача є помилковим, оскільки, як вже було наведено вище, судова практика Верховного Суду виходить із правильності застосування судами критеріїв та підходів, а не констатує конкретні випадки та/або ситуації, коли штрафні санкції обов`язково мають бути зменшені або в цьому має бути відмовлено. В кожному конкретному спорі зменшення або відмова в такому мають оцінюватись виходячи з конкретних обставин, але із застосуванням універсальних критеріїв та підходів, наведених вище.

28. Саме тому судова колегія констатує, що скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано та взагалі не зазначено в чому конкретно полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вказаним висновкам Верховного Суду, що зазначені у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

29. У кожній із вказаних справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення.

30. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у цій частині констатує, що аргументи касаційної скарги Позивача в цілому й не містять у собі питань права чи правозастосування, а є лише намаганнями ТОВ "ОГС України" спонукати суд касаційної інстанції до здійснення нової оцінки установлених обставин справи, проте в силу приписів статті 300 ГПК України Верховний Суд таких повноважень немає.

31. Звідси, доводи скаржника про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження колегією суддів визнаються необґрунтованими, а наявність такої виключної підстави для касаційного перегляду судових рішень - недоведеною.

32. Щодо ж іншої підстави касаційного оскарження судових рішень, а саме підстави, яка передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

33. Згаданим пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

34. В свою чергу, у пункті 1 частини третьої статті 310 ГПК України (саме його обґрунтовує Позивач у касаційній скарзі) вказано, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

35. Тобто, в силу наведеного приписи процесуального права скасування оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції з подальшим направленням судової справи для нового розгляду можливе виключно у тому випадку, коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

36. Втім вище колегія суддів стверджувану скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України вже визнала необґрунтованою, а тому і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду немає.

37. Більше того, ТОВ "ОГС України" у касаційній скарзі не вказало про конкретні докази, які судами не було досліджено.

38. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, тому касаційна скарга Позивача визначається необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

40. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана ТОВ "ОГС України" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Судові витрати

41. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги несе скаржник.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2023 року і рішення Господарського суду Донецької області від 14 березня 2023 року у справі № 905/810/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Зуєв В.А.

Берднік І.С.