Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №915/1134/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/1134/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

прокуратури - Савицької О.В. (прокурор відділу ГПУ за посвідченням);

позивача - Фартушної В.Л. (дов. від 06.04.2018);

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - Лець Ю.В. (адвокат);

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 (суддя Привалов А.І.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Майданевич А.Г.) у справі

за позовом Прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1) Миколаївської обласної державної адміністрації,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина"

про зобов'язання вчинити дії, визнання незаконним і скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2016 року Прокурор Миколаївської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) до Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА) і Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (далі - ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина") про визнання незаконним і скасування розпорядження Голови Миколаївської ОДА від 04.02.2015 № 25-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області" (далі - розпорядження від 04.02.2015 № 25-р); визнання недійсним на майбутнє договору про надання в оренду земельної ділянки площею 157 га, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, у межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району, укладеного 17.02.2015 між Миколаївською ОДА і ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина"; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 18.05.2015 № 9763443 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, за ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина"; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 24.03.2015 № 9522686 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, за Миколаївською ОДА.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог обґрунтовано встановленням обставин дотримання місцевим органом виконавчої влади компетенції щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та визначеної законом процедури передачі земельної ділянки в оренду, а також відсутністю підстав для скасування державної реєстрації прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 20, 207 Господарського кодексу України (далі - ГК), статей 14, 172 Водного кодексу України (далі - ВК), статей 79, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 55 Закону України "Про землеустрій", статей 8, 13 "Про морські порти", статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", наголошуючи на тому, що:

1) Миколаївська ОДА вийшла за межі визначених повноважень, приймаючи спірне розпорядження щодо водних об'єктів загальнодержавного значення;

2) суди не врахували того, що спірну ділянку надано для створення товариством портової акваторії, що належить до виключної компетенції КМУ;

3) товариству надано в оренду водний об'єкт, а не земельну ділянку, який не може бути об'єктом земельних відносин (на ньому не можна встановити межові знаки);

4) висновок державної експертизи землевпорядної документації не містить відомостей про наявність позитивного висновку, лише зазначено про доопрацювання цієї документації.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішеннях.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній судові рішення, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням від 04.02.2015 № 25-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури, підхідного каналу та причальних фронтів із земель державної власності, не наданих у власність або користування, у межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області; надано в оренду ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" строком на 49 років земельну ділянку, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, площею 157,0 га із земель водного фонду для експлуатації та догляду за водними об'єктами (розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури, підхідного каналу та причальних фронтів) із земель державної власності, не наданих у власність або користування, у межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

17.02.2015 Миколаївська ОДА (орендодавець) і ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (орендар) уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець зобов'язався на підставі розпорядження від 04.02.2015 № 25-р передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури, підхідного каналу та причальних фронтів із земель державної власності, не наданих у власність або користування, у межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області площею 157,0 га із земель водного фонду, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, строком на 49 років.

18.05.2015 здійснено реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, за ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" за № 9763443.

Також судами встановлено, що спірна земельна ділянка відповідно до Класифікації видів призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, віднесена до земель водного фонду за кодом 10.01. - для експлуатації та догляду за водними об'єктами, а із наявних у проекті землеустрою документів вбачається, що спірна земельна ділянка підлягає відведенню для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури, підхідного каналу та причальних фронтів. Проект землеустрою погоджено Відділом Держземагентства у Жовтневому районі Миколаївської області (висновок від 23.09.2014 № 112), Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області (висновок від 01.08.2014 № 0147-7), Державним агентством водних ресурсів (висновок від 21.07.2014 № 3691/9/11-14); надані Державним агентством земельних ресурсів України зауваження доопрацьовано 05.01.2015, що підтверджується підписами Заступника начальника Головного управління Держземагентства у Миколаївській області та Начальника відділу державної землевпорядної експертизи.

Із матеріалів справи вбачається, що за змістом довідки Відділу Держземагенства у Жовтневому районі Миколаївської області від 24.09.2014 № 5430/01-16, інформації Миколаївського обласного управління водних ресурсів, наявних у проекті відведення графічних матеріалів (ситуаційного та кадастрового планів), а також висновків органів влади, запроектована до відведення в оренду ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" спірна ділянка площею 157,0 га є акваторією Бузького лиману та відповідно до статистичної звітності (форми 6-зем) обліковується як землі державної власності, не надані у власність чи користування, за видами земельних угідь - води, у тому числі під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами.

За змістом частини 1 статті 58 ЗК, статті 4 ВК до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (стаття 3 ВК).

Відповідності до статті 14 ВК до відання КМУ у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, зокрема, розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів.

Згідно зі статтею 5 ВК до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

За змістом пункту 3 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою КМУ від 29.02.1996 № 269 (у редакції постанови КМУ від 29.03.2002 № 431) внутрішні морські води України - це, зокрема, води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

До компетенції обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: видача дозволів на спеціальне водокористування, погодження проектів водоохоронних зон та вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин, визначених законом (стаття 172 ВК у редакції, чинній на час прийняття Миколаївською ОДА спірного розпорядження).

Зі змісту наведених норм убачається, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення, належить до відання КМУ (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 29.03.2016 у справі № 814/4685/13-а).

За інформацією Миколаївського обласного управління водних ресурсів від 02.04.2015, наявною у матеріалах справи (т. 1, а.с. 46), спірна земельна ділянка є акваторією Бузького лиману, який належить до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд (стаття 79 ЗК).

До того ж у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт (частина 2 статті 85 ВК у редакції, чинній на час прийняття розпорядження від 04.02.2015 № 25-р).

Таким чином, ураховуючи положення статей 14, 172 ВК, статті 79 ЗК, суди обох інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що Миколаївська ОДА діяла у межах наданих їй повноважень, затверджуючи проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, яка належить до водних об'єктів загальнодержавного значення, безпідставно не визнали незаконним і не скасували спірне розпорядження.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди недійсною (стаття 152 ЗК).

Відповідно до статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (стаття 207 ГК).

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, що відповідає пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", за змістом якого акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Ураховуючи те, що на підставі незаконного розпорядження між Миколаївською ОДА і ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" укладено договір оренди землі від 17.02.2015, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК, статей 20, 207 ГК, статті 152 ЗК спірний договір підлягає визнанню недійсним.

У позовній заяві прокурор просив визнати договір оренди землі від 17.02.2015 недійсним на майбутнє, однак відповідно до положень частини 1 статті 236 ЦК нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, судові рішення обох інстанцій в частині відмови у позові про визнання незаконним і скасування розпорядження від 04.02.2015 № 25-р, а також у частині відмови у позові про визнання недійсним договору оренди землі від 17.02.2015 слід скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про їх часткове задоволення.

Судові рішення попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 18.05.2015 № 9763443 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, за ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", а також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 24.03.2015 № 9522686 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, за Миколаївською ОДА слід залишити без змін з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у відповідній редакції) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; за змістом частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, здійснюючи відповідні функції з державної реєстрації прав, орган державної реєстрації прав не перебував із позивачем у відносинах, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності щодо спірного права оренди земельної ділянки та права власності на земельну ділянку, а тому не міг не визнавати чи оспорювати права позивача у розумінні положень статті 15 ЦК.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів погоджується з аргументами скаржника про те, що Миколаївська ОДА вийшла за межі своїх повноважень, приймаючи спірне розпорядження щодо водних об'єктів загальнодержавного значення, з огляду на викладене вище.

Посилання скаржника на помилкове неврахування судами попередніх інстанцій того, що спірна ділянка, надана для створення товариством портової акваторії, що належить до виключної компетенції КМУ, є правомірним.

Із клопотання ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" про виділення земельної ділянки та наведеного у спірному розпорядженні цільового призначення ділянки вбачається, що підприємство використовуватиме затон/водний об'єкт (водне дзеркало) для утворення акваторії і підхідного каналу, причальних фронтів для розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури.

Згідно з вимогами пункту "г" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а також частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" акваторії портів відносяться до об'єктів загальнодержавного значення, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, та відповідно не підлягають приватизації та не можуть бути об'єктами оренди.

Отже, суди попередніх інстанцій, не застосувавши положення статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", помилково дійшли висновку, що Миколаївська ОДА наділена повноваженнями розпоряджатися об'єктами загальнодержавного значення, зокрема, акваторією морського порту.

Колегія суддів також вважає правомірним посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 14 ВК, статей 8, 13 Закону України "Про морські порти України" та не врахували змісту Правил пропуску суден через судноплавні шлюзи України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.10.2003 № 809, Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту України та зв'язку від 27.05.2005 № 257, Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за промірними роботами на акваторіях, підхідних каналах та судноплавних шляхах воднотранспортного комплексу України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.05.2006 № 463, Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, і дійшли помилкового висновку про те, що ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" передано в оренду саме земельну ділянку, а не водний об'єкт.

Надана товариству в оренду земельна ділянка є дном лиману, її межі лише частково збігаються зі штучними спорудами, тому в супереч вимогам статті 55 Закону України "Про землеустрій" неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання (а.с. 160, т. 1) межових знаків на спірній ділянці встановлено не було.

Оскільки проектом передбачено відведення в оренду частини дна водної акваторії Бузького лиману, де відсутні межі в натурі (на місцевості), які збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, а також неможливо встановити межі запроектованої території в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, отже запроектована до відведення територія не має ознак земельної ділянки - встановлених меж, колегія суддів вважає, що запроектована до відведення територія не може бути об'єктом земельних правовідносин.

До того ж висновок державної експертизи землевпорядної документації від 02.12.2014 № 1597-14 не містить відомостей про наявність позитивного висновку, лише зазначено про доопрацювання цієї документації, що у порушення вимог статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", пункту 3.5.3 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Держкомзему від 03.12.2004 № 391, не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Відсутність у проекті землеустрою саме позитивного висновку державної експертизи на час прийняття Миколаївською ОДА спірного розпорядження є підставою для відмови у затвердженні відповідного проекту землеустрою згідно з вимогами частини 13 статті 123 ЗК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, беручи до уваги неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження від 04.02.2015 № 25-р; визнання недійсним на майбутнє договору про надання в оренду земельної ділянки площею 157 га, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, у межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району, укладеного 17.02.2015 між Миколаївською ОДА та ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", підлягають скасуванню із прийняттям у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові рішення попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 18.05.2015 № 9763443 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, за ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", а також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 24.03.2015 № 9522686 про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4823380600:01:000:1753, за Миколаївською ОДА слід залишити без змін.

У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг у порядку статті 129 ГПК, у частині задоволених позовних вимог підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 915/1134/16 скасувати в частині відмови у позові про визнання незаконним та скасування розпорядження Голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 04.02.2015 № 25-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області"; визнання недійсним на майбутнє договору про надання в оренду земельної ділянки площею 157 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1753 в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району, укладеного 17.02.2015 між Миколаївською обласною державною адміністрацією та ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина".

Прийняти у цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 04.02.2015 № 25-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області".

Визнати недійсним договір про надання в оренду земельної ділянки площею 157 га з кадастровим номером 4823380600:01:000:1753 в межах території Галицинівської сільської ради Жовтневого району, укладений 17.02.2015 між Миколаївською обласною державною адміністрацією та ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина".

В решті рішення та постанову у цій справі залишити без змін.

Стягнути з Миколаївської обласної державної адміністрації на користь Прокуратури Миколаївської області 1 378,00 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" на користь Прокуратури Миколаївської області 1 378,00 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з Миколаївської обласної державної адміністрації на користь Прокуратури міста Києва 7 441,20 грн судового збору сплаченого за подання апеляційних та касаційних скарг.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина" на користь Прокуратури міста Києва 7 441,20 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційних та касаційних скарг.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков