Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №910/11527/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11527/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Пхайко Ю.Л. (адвокат),

відповідача - Ісаєвої Л.М. (представник за довіреністю від 30.01.2018),

третьої особи - Зубарєвої Н.В. (представник за довіреністю від 12.02.2018),

розглянувши касаційну скаргу Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 (головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Руденко М.А.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів"

до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Фонду державного майна України

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У липні 2017 Приватне акціонерне товариство "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (далі - ПрАТ "Банк крові", Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" (далі - ДУ "ННЦ радіаційної медицини НАМН України", Установа) про усунення перешкод у користуванні майном, а саме приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату загальною площею 455 кв.м. (далі - спірне приміщення), розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119/121, шляхом надання позивачу та його відвідувачам вільного доступу до вказаного приміщення, посилаючись на статті 395, 398 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 133, 147 Господарського кодексу України (далі - ГК) та статтю 13 Закону України "Про господарські товариства".

Позовна заява обґрунтовується чиненням відповідачем починаючи з березня 2014 року перешкод для використання Товариством спірного приміщення, право користування яким у позивача виникло відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №354-р від 01.07.2002 "Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (суддя Лиськов М.О.) у позові відмовлено у повному обсязі.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями статей 317, 321, 326 ЦК, статей 134, 135, 136 ГК, частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", частини 2 статті 13 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, чинній з 17.06.2011) та статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, з урахуванням яких суд дійшов висновку про те, що сам факт визнання господарським судом (судові рішення у справі №910/10042/13) частково недійсними установчих документів Закритого акціонерного товариства "Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (далі - ЗАТ "Банк крові") не є підставою для встановлення правового режиму майна, органом управління якого є Національна академія медичних наук України та перебуває в оперативному управлінні ДУ "ННЦ радіаційної медицини НАМН України", а з огляду на сплив 10-річного строку користування спірним приміщенням на підставі проведеної оцінки, у позивача відсутні правові підстави для користування нерухомим майном.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову повністю.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи визнання в судовому порядку недійсними установчого договору ЗАТ "Банк крові" в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості, зазначеного в пункті 2 частини 1 статті 4 установчого договору, а також Додатку до установчого договору ЗАТ "Банк крові" в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в преамбулі Додатку, визначений 10-річний строк користування є недійсним з моменту укладення установчого договору, як наслідок, право користування приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату площею 455 кв.м., розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, було передано позивачу безстроково.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, 12.02.2018 відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову про залишення рішення в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме приписів статей 267, 317, 321, 326, 391 ЦК, частини 1 статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" та частини 2 статті 13 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", наголошуючи на тому, що: 1) Національною академією медичних наук України як суб'єктом управління спірним приміщенням до теперішнього часу не приймалося рішення про передачу позивачу права безстрокового користування об'єктом державної власності до статутного капіталу ПрАТ "Банк крові"; 2) суд апеляційної інстанції не врахував того, що на момент складення акта прийому-передачі спірного експертна вартість об'єкта нерухомості встановлювалася з огляду на передачу об'єкта на 10 років та досі не розраховано вартість зазначеного об'єкта за умови його передачі у безстрокове користування, що суперечить вимогам частини 2 статті 13 Закону України "Про управління об'єктами державної власності"; 3)апеляційним судом не звернуто уваги на сплив позовної давності та на той факт, що позивач не є власником спірного майна, тому його позов не може вважатися негаторним; 4) ДУ "ННЦ радіаційної медицини НАМН України" та Національна академія медичних наук України не є сторонами установчого договору, на який посилається позивач.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Фонд державного майна України (далі - ФДМУ) у відзиві на касаційну скаргу (в редакції пояснень від 15.05.2018) просить залишити її без задоволення з мотивів обрання нового керівника ПрАТ "Банк крові" на конкурсних засадах.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, розпорядженням Кабінету Міністрів України №354-р від 01.07.2002 "Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" (далі - розпорядження) вирішено питання щодо утворення за участю держави та приватних інвесторів Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і зберігання аутологічної крові та її компонентів у формі закритого акціонерного товариства, та зобов'язано Фонд державного майна України виступити з боку держави співзасновником Науково-виробничого комплексу.

Відповідно до пункту 2 розпорядження зобов'язано Академію медичних наук визначити в двомісячний термін разом з Міністерством охорони здоров'я України співзасновників Науково-виробничого комплексу та подати Фонду державного майна пропозиції щодо формування переліку державного майна (майнових прав), яке передається до статутного фонду Науково-виробничого комплексу для забезпечення його діяльності.

Листом №3.22-10/1892 від 15.10.2002 Міністерство охорони здоров'я України на виконання розпорядження повідомило ФДМУ, що не заперечує щодо створення Науково-виробничого комплексу у формі закритого акціонерного товариства та визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Біомедтранс" недержавним співзасновником ЗАТ "Банк крові" з пакетом акцій у розмірі 49%. Державні корпоративні права складають 51%.

Також у додатку до вказаного листа Міністерство охорони здоров'я України повідомило перелік майна, право користування на яке передається до статутного фонду ЗАТ "Банк крові" та яке перебуває на балансі Академії медичних наук України.

Згідно з наказом ФДМУ №84 від 21.01.2003 останній погодив створення ЗАТ "Банк крові" та виступив його співзасновником.

Так, 21.01.2003 між ФДМУ та Товариством з обмеженою відповідальністю "БіоМедТранс" було укладено установчий договір, згідно з пунктом 4 якого ФДМУ сплачує вартість акцій шляхом передачі товариству права користування нижченаведеними об'єктами нерухомості терміном на 10 років: адміністративним корпусом (прибудованим приміщенням клінічного корпусу), розташованим за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 27, площею 758 кв.м. за вартістю, визначеною експертним шляхом в розмірі 3059000 грн.; приміщенням 9-го поверху корпусу пансіонату, розташованим за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121, площею 455 кв.м. за експертною вартістю 517000 грн.; Загальна вартість внеску ФДМУ складає 3576000 грн. і становить 51% Статутного фонду АТ. Товариство з обмеженою відповідальністю "БіоМедТранс" сплачує вартість акцій, шляхом внесення грошових коштів на загальну суму 3436000 грн., що становить 49% Статутного фонду АТ.

Згодом 04.07.2003 були проведені збори засновників ЗАТ "Банк крові", якими вирішено: створити ЗАТ "Банк крові"; затвердити Статут ЗАТ "Банк крові", затвердити розмір Статутного фонду та порядок його внесення; обрано генерального директора товариства, членів спостережної ради, дирекцію, членів ревізійної комісії, що оформлено протоколом від 04.07.2003.

Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.07.2003 за №12303 було зареєстровано установчий договір та Статут ЗАТ "Банк крові".

07.02.2003 на підставі акта приймання-передачі від 24.01.2003 видано наказ Національної академії медичних наук України №16 "Про приймання-передачу у користування об'єктів нерухомості (приміщень) в якості внеску до Статутного фонду ЗАТ "Банк крові", відповідно до якого державні установи "Інститут травматології та ортопедії" та "Національний науковий центр радіаційної медицини" мали передати у користування терміном на 10 років позивачу: прибудоване приміщення клінічного корпусу, загальною площею 758 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Воровського, 27; приміщення 9-го поверху, корпусу пансіонату, загальною площею 455 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119,121.

На підставі акта приймання-передачі у користування від 11.02.2003 відповідачем було здійснено передачу позивачу у користування строком на 10 років приміщення 9-го поверху корпусу пансіонату загальною площею 455 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119, 121.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновки апеляційного суду про те, що визнання недійсними установчих документів ЗАТ "Банк крові" в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості жодним чином не змінило обставин належності позивачу спірного приміщення на праві користування, оскільки в цій частині установчі документи Товариства недійсними не визнавалися, що обумовлює встановлення передачі позивачу права користування спірним приміщенням на безстроковій основі (на весь час діяльності Товариства), тоді як непроведення оцінки вартості безстрокового права користування спірним об'єктом не може жодним чином вплинути на реалізацію позивачем свого права користування, оскільки вказане право вже внесено до статутного капіталу позивача і таке користування, з урахуванням рішення суду у справі №910/10042/13, надано на весь час діяльності ЗАТ "Банк крові". При цьому належними доказами на підтвердження чинення відповідачем перешкод у користуванні майном шляхом недопуску ПрАТ "Банк крові" до спірного приміщення є акт від 05.03.2014, складений комісією відповідача, акти від 22.02.2016 і від 27.02.2017 про недопуск позивача до приміщення, підписані головним інженером ДУ "ННЦ радіаційної медицини НАМН України" ОСОБА_7 Відхиляючи заяву відповідача про застосування позовної давності, апеляційний суд виходив з того, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 у справі №910/10042/13 (за участю ЗАТ "Банк крові" та ФДМУ), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014, визнано частково недійсним установчий договір ЗАТ "Банк крові", зареєстрований 09.07.2003 Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним №12303, в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості, зазначеного в пункті 2 частини 1 статті 4 установчого договору; визнано частково недійсним з моменту укладення Додаток до установчого договору ЗАТ "Банк крові" в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в преамбулі Додатку; визнано частково недійсним Статут ЗАТ "Банк крові", зареєстрований 09.07.2003 Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним №12303, в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в пункті 6.3 статті 6 Статуту; визнано частково недійсним Статут ЗАТ "Банк крові", зареєстрований 29.03.2006 Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним №10721050001001161, в частині встановлення строку користування приміщеннями, зазначеного в пункті 7.4. статті 7 Статуту.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що положення установчого договору та статут Товариства щодо встановлення строку, на який передається право користування приміщеннями, не відповідають статті 5 Закону України "Про господарські товариства", розпорядженню Кабінету Міністрів України №354-р від 01.07.2002, рішенню установчих зборів засновників ЗАТ "Банк крові", оформленому протоколом від 04.07.2003, та основним положенням Статуту ЗАТ "Банк крові", зі змісту яких не вбачається, що ЗАТ "Банк крові" було створено строком на 10 років.

Зокрема, розпорядженням Кабінету Міністрів України №354-р від 01.07.2002 "Про утворення Державного науково-виробничого комплексу заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів" не було передбачено строків діяльності Товариства та строків користування майном, а в наказі ФДМУ №84 від 21.01.2003 "Щодо створення ЗАТ "Банк крові" також не міститься жодного положення про те, що право користування майном до статутного фонду Товариства передається на певний строк.

При цьому в постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі №910/10042/13 зазначено, що враховуючи можливість вилучення зі Статутного фонду ЗАТ "Банк крові" права користування нерухомим майном, що в свою чергу може призвести по суті до припинення діяльності підприємства та поставити під загрозу досягнення цілей, за для яких було створено дане товариство, то суди правомірно визнали порушеними права позивача.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу приписів частини 3 статті 4 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що чинне судове рішення у справі №910/10042/13 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у справі №910/11527/17, не можуть йому суперечити.

Отже, встановлені судовими рішеннями у справі №910/10042/13 фактичні обставини свідчать про правильність висновку апеляційного суду щодо безстроковості права користування позивача спірним приміщенням.

Водночас, спростовуючи висновок суду першої інстанції про те, що сам факт визнання господарським судом частково недійсними установчих документів ЗАТ "Банк крові" не є підставою для встановлення правового режиму майна, органом управління якого є Національна академія медичних наук України та перебуває в оперативному управлінні ДУ "ННЦ радіаційної медицини НАМН України", суд апеляційної інстанції вірно зазначив таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 11.06.2003, чинній на час утворення ЗАТ "Банк крові") вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Апеляційним судом враховано, що чинна на той час редакція Закону України "Про господарські товариства" не забороняла використовувати для формування статутного фонду господарського товариства майнові права, зокрема, право на користування державним майном, переданим галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування.

Спірне приміщення було передано та знаходиться у позивача на праві користування. При цьому, органом управління вказаним державним майном залишається Національна академія медичних наук України, а балансоутримувачем - ДУ "ННЦ радіаційної медицини НАМН України".

Визнання недійсними установчих документів ЗАТ "Банк крові" в частині встановлення строку користування об'єктами нерухомості жодним чином не змінило обставин належності позивачу права користування спірним приміщенням, оскільки в цій частині установчі документи Товариства недійсними не визнавалися.

Рішенням у справі №910/10042/13 не встановлювався та не змінювався правовий режим державного майна, право користування яким передано до статутного капіталу позивача ще до його прийняття судом, а тому необґрунтованим є передчасний висновок місцевого господарського суду про те, що визнання частково недійсними установчих документів ЗАТ "Банк крові" не є підставою для встановлення правового режиму цього майна.

В свою чергу, апеляційна інстанція правомірно не погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи сплив строку користування спірним приміщенням на підставі проведеної оцінки, у позивача відсутні правові підстави для користування майном, оскільки непроведення оцінки вартості безстрокового права користування спірним об'єктом жодним чином не може вплинути на реалізацію ЗАТ "Банк крові" свого права користування, позаяк таке право вже внесено до статутного капіталу позивача і таке користування, з урахуванням рішення суду у справі №910/10042/13, надано на весь час діяльності Товариства, а не на 10-річний строк.

З цього приводу, касаційна інстанція зауважує, що місцевий господарський суд помилково послався в обґрунтування своїх висновків на норму частини 2 статті 13 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, чинній з 17.06.2011), яка (норма), по-перше, не має зворотної дії до спірних правовідносин, пов'язаних зі створенням та державною реєстрацією ЗАТ "Банк крові" у липні 2003 року, а, по-друге, у ній йдеться про порядок визначення незалежної оцінки майна, що вноситься у спільну діяльність за відповідним договором, що не можна ототожнювати зі внесенням учасником (засновником) до статутного капіталу господарського товариства вкладу у вигляді майнового права, внаслідок чого виникають корпоративні, а не договірні правовідносини.

При цьому, колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що в контексті заперечень відповідача, відповідно до чинного законодавства учасники Товариства не позбавлені права переглянути розміри своїх часток з урахуванням судового рішення, яким визнано недійсними положення установчих документів ЗАТ "Банк крові" в частині строку користування спірним приміщенням та фактично зафіксовано безстроковість користування ним.

Відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК умовами подання негаторного позову є: 1) майно знаходиться у власника або титульного володільця; 2) інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; 3) для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); 4) у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Отже, зміст негаторного позову становлять вимоги позивача (власника або іншої особи, уповноваженої законом, статутом чи договором) про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням права володіння.

Захист прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання шляхом подання негаторного позову здійснюється судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Колегія суддів враховує, що у даному випадку титульним володільцем спірного приміщення є ЗАТ "Банк крові", якому право користування цим приміщенням належить на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №354-р від 01.07.2002, рішення установчих зборів засновників ЗАТ "Банк крові" від 04.07.2003 та положень установчого договору і Статуту ЗАТ "Банк крові".

Судом апеляційної інстанцій достеменно встановлено той факт, що починаючи з березня 2014 року відповідачем чиняться позивачу перешкоди у користуванні спірним приміщенням, що підтверджується такими належними доказами, як акт від 05.03.2014, складений комісією відповідача, акти від 22.02.2016 і від 27.02.2017 про недопуск позивача до приміщення, підписані головним інженером ДУ "ННЦ радіаційної медицини НАМН України" ОСОБА_7, а також отриманий Національною академією медичних наук України лист ЗАТ "Банк крові" від 05.08.2014 №147 (а.с.70-71), в якому повідомляється про те, що спірне приміщення опечатано відповідачем, який відмовляє позивачу у допуску до нього.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог у зв'язку з порушенням прав Товариства шляхом незаконного недопуску відповідачем позивача до приміщення 9-го поверху корпусу пансіонату загальною площею 455 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 119,121.

Судом апеляційної інстанції також правомірно залишено без задоволення заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності з тих мотивів, що за змістом статей 268, 391 ЦК позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, а тому власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що відповідно до статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" Національною академією медичних наук України як суб'єктом управління спірним приміщенням до теперішнього часу не приймалося рішення про передачу позивачу права безстрокового користування об'єктом державної власності до статутного капіталу ПрАТ "Банк крові", оскільки судовими рішеннями у справі №910/10042/13 підтверджено безстроковість такого права користування Товариства. Крім того, відповідними повноваженнями (за погодженням з Кабінетом Міністрів України виступати засновниками підприємств із змішаною формою власності, надавати дозвіл організаціям, що віднесені до їх відання, на створення підприємств, до статутних фондів яких передаються належні їм майнові права) галузеві академії наук були наділені лише з дня набрання чинності зазначеним Законом в новій редакції (з 03.08.2014), чим власне і пояснюється той факт, що легітимним співзасновником ЗАТ "Банк крові" зі сторони держави Україна у січні-липні 2003 року виступив ФДМУ, а наказ №16 "Про приймання-передачу у користування об'єктів нерухомості (приміщень) в якості внеску до Статутного фонду ЗАТ "Банк крові" 07.02.2003 було видано Національною академією медичних наук України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №354-р від 01.07.2002.

В свою чергу, касаційна інстанція враховує, що навіть у разі відсутності судового рішення, яким установчі документи ЗАТ "Банк крові" визнано недійсними в частині 10-річного строку користування спірним приміщенням, станом на дату закінчення цього строку (11.02.2013) діяла норма частини 2 статті 8 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, чинній з 08.04.2012), згідно з якою Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1, 3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур. При цьому, до переліку повноважень галузевих академій наук не включено пункт 17 статті 6 цього Закону, яким передбачено право уповноважених органів управління давати згоду Фонду державного майна України на передачу об'єктів державної власності до статутних капіталів господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, що створюються за участю держави.

Таким чином, ані в липні 2003 року, ані в лютому 2013 року, ані на даний час Національна академія медичних наук України не мала та не має права самостійно приймати рішення про передачу майнових прав держави до статутних капіталів господарських товариств, створених за участю держави.

Касаційна інстанція відхиляє доводи Установи і третьої особи про неврахування судом апеляційної інстанції того, що на момент складання акта прийому-передачі спірного приміщення експертна вартість об'єкта нерухомості встановлювалася з огляду на передачу об'єкта на 10 років та досі не розраховано вартість зазначеного об'єкта за умови його передачі у безстрокове користування, оскільки, як зазначено вище, вказані доводи ґрунтуються на помилковому застосуванні судом першої інстанції до спірних правовідносин положень частини 2 статті 13 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", якими врегульовано порядок визначення незалежної оцінки майна, що вноситься у спільну діяльність за відповідним договором, що не можна ототожнювати зі внесенням учасником (засновником) вкладу до статутного капіталу господарського товариства.

Не заслуговують на увагу також твердження відповідача про сплив позовної давності та той факт, що позивач не є власником спірного майна, тому його позов не може вважатися негаторним, оскільки, по-перше, позовна давність не може поширюватися на вимогу про усунення перешкод у здійсненні власником права користування своїм майном, бо в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. По-друге, за змістом статті 391 ЦК усунення перешкод у користуванні майном вправі вимагати як безпосередньо власник, так і титульний володілець майна (особа, уповноважена законом, статутом чи договором), а зважаючи, що у даному випадку належним титульним володільцем спірного приміщення є ЗАТ "Банк крові", якому право користування цим приміщенням належить на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №354-р від 01.07.2002, рішення установчих зборів засновників ЗАТ "Банк крові" від 04.07.2003 та положень установчого договору і Статуту ЗАТ "Банк крові", захист порушених прав Товариства може здійснюватися шляхом подання негаторного позову.

Водночас, не приймається до уваги як такий, що не має значення для справи, аргумент скаржника про те, що ДУ "ННЦ радіаційної медицини НАМН України" та Національна академія медичних наук України не є сторонами установчого договору, на який посилається позивач, оскільки як за змістом частини 3 статті 35 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, так і за змістом частини 4 статті 75 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, преюдиціальне значення надається обставинам, встановленим рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, якщо у справі, що розглядається, бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини. При цьому, з огляду на частину 5 статті 75 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід зазначити, що відповідач не навів мотивованих доводів на спростування у загальному порядку обставин, встановлених у справі №910/10042/13, в якій скаржник не брав участі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено факт порушення його прав шляхом чинення відповідачем перешкод у користуванні спірним приміщенням, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відтак, оскаржувана постанова прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права (статей 268, 391 ЦК, статті 133 ГК, статті 13 Закону України "Про господарські товариства", статті 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу") та без порушення норм процесуального права (статей 33, 35,43, 101 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі №910/11527/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков