Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.03.2019 року у справі №913/479/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/479/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

заявника (ТОВ "Асгард Фінанс") - адвокат Зототарьова М.К., адвокат Молчанов А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 05.02.2019

у складі колегії суддів: Мартюхіної Н.О. (головуючого), Здоровко Л.М., Плахова О.В.

та на ухвалу Господарського суду Луганської області

від 01.11.2018

у складі судді: Ковалінас М.Ю.

у справі № 913/479/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Асгард Фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. 04.10.2018 до Господарського суду Луганської області надійшла заява ТОВ "Асгард Фінанс" про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ливарник" в порядку, встановленому статтями 10 та 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 у справі №913/479/18 відкрито провадження у справі №913/479/18 про банкрутство ТОВ "Ливарник"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; визнано безспірними грошові вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс" до боржника - ТОВ "Ливарник" в розмірі 4 671 355,98 грн. основного боргу (4 черга) та 17 620,00 грн. судового збору за подання заяви про відкриття справи про банкрутство боржника (1 черга); введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Максимова І.М.

3. Не погодившись з постановленою ухвалою, до Східного апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Ливарник" з апеляційною скаргою.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

5.1 06.03.2014 між ПАТ "ПУМБ" (як первісним кредитором) та боржником ТОВ "Ливарник" було укладено Кредитний договір №05.14 із змінами та доповненнями викладеними у Додаткових угодах №1 від 21.03 2014, №2 від 11.06.2014, №3 від 27.10.104, №4 від 27.02.2015, №5 від 30.11.2015, №6 від 30.12.2015 (надалі - Кредитний договір №05.14).

5.2 Обставини невиконання боржником - ТОВ "Ливарник" та майновим поручителем - ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод" умов Кредитного договору №05.14 від 06.03.2014 встановлені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 27.09.2016 у справі №908/2109/16, яке набрало законної сили 11.10.2016, за яким стягнуто солідарно з ТОВ "Ливарник" та ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод" на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованість за основною сумою кредиту в сумі 620 000,00 грн. та 8 724 000,00 рос. рубл., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 97 752,41 грн. та 768 996,16 рос. рубл., а також 36 793,35 грн. судового збору.

5.3 ПАТ "ПУМБ" було здійснено відступлення права вимоги первісного кредитора в повному обсязі, в загальній сумі 899 573,78 грн. та 14 866 666,50 рос. рубл., 514 294,33 дол. США, що за курсом НБУ на момент укладання цього Договору становить 20 278 087,70 грн. за наступними договорами:

- Кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 із змінами та доповненнями викладеними у Додаткових угодах: №1 від 21.03.2014, №2 від 11.06.2014, №3 від 27.10.104, №4 від 27.02.2015, №5 від 30.11.2015, №6 від 30.12.2015 року, укладеним з ТОВ "Ливарник";

- Кредитним договором №17.12 від 26.07.2012, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: №1 від 21.05.2013, №2 від 18.09.2013, №3 від 20.01.2014, №4 від 19.02.2014, №5 від 06.03.2014, №6 від 11.06.2014, №7 від 30.07.2014, №8 від 21.08.2014, №9 від 27.10.2014, №10 від 30.10.2014, №10 від 27.02.2015, №11 від 30.11.2015, №12 від 30.12.2015, укладеним з ТОВ "Ливарник";

- Договором застави рухомого майна №17.12/ЗРМ від 02.08.2012, посвідченим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Мартиненком В.О., реєстр. №596, із змінами та доповненнями внесеними наступними Договорами про внесення змін: №1 від 21.05.2013, реєстр №289, №2 від 18.09.2013, реєстр. №539, №3 від 19.02.2014, реєстр. №72, №5 від 19.11.2014, реєстр. №255, №6 від 05.06.2015, реєстр №1719, №7 від 29.12.2015, реєстр. №3464, укладеним з ТОВ "Ливарник";

- Договором застави рухомого майна №05.14/ЗРМ від 06.03.2014, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: №1 від 21.03.2014, №2 від 11.06.2014, №3 від 27.10.2014, №5 від 30.11.2015, укладеним з ТОВ "Ливарник";

- Договором застави (майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому) №05.14/МП від 06.03.2014, із змінами та доповненнями внесеними наступними Додатковими угодами: №1 від 21.03.2014, №2 від 11.06.2014, №3 від 27.10 2014, №5 від 30.11.2015, укладеним з ТОВ "Ливарник";

- Договором застави рухомого майна №17.12-01.13/3PM-2 від 10.06.2013, посвідченим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Мартиненком В.О., реєстр. №343, із змінами та доповненнями внесеними наступними Договорами про внесення змін: №1 від 18.09.2013, реєстр. №540, №2 від 10.01.2014, реєстр. №49, №3 від 19.02.2014, реєстр. №73, №5 від 19.11.2014, реєстр. №254, №5 від 05.06.2015, реєстр. №1718, №6 від 29.12.2015, реєстр. №3463, укладеним з ТОВ "Ливарник";

- Договором поруки №17.12/ПОР від 26.07.2012, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: №1 від 21.05.2013, №2 від 18.09.2013, №3 від 19.02.2014, №4 від 1 1.06.2014, №5 від 30.07.2014, №6 від 21.08.2014, №7 від 27.10.2014, №8 від 27.02.2015, №9 від 28.12.2015, з ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод";

- Договором поруки №05.14/ПОР від 06.03.2014, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: №1 від 21.03 2014, №2 від 11.06.2014, №3 від 27.10.2014, №4 від 27.02.2015, №5 від 28.12.2015, №6 від 30.12.2015, укладеним з ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод";

- Договором застави товарів обороті №17.12/13/ТОВ від 21.05.2013, із змінами та доповненнями внесеними наступними додатковими угодами: №1 від 18.09.2013, №2 від 19.02.2014, №3 від 11.06.2014, №4 від 30.07.2014, №5 від 21.08.2014, №6 від 27.10.2014, №7 від 27.02.2015, №8 від 08.12.2015, укладеним з ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод".

5.4 Вищезазначені права вимоги відступлені первісним кредитором на користь нового кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс", на підставі Договору про відступлення прав вимоги №1983/61.1 від 25.09.2017, Договору про відступлення права вимоги №1987/61.1 від 25.09.2017, та Договору про відступлення права вимоги №1985/61.1, посвідчених 25.09.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. реєстр. №1304.

5.5 На виконання умов вищезазначених договорів 26.09.2017 на адресу ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод" новим стягувачем було направлено повідомлення про відступлення права вимоги, яке згідно відомостей на сайті УДППЗ "Укрпошта" отримано майновим поручителем 02.10.2017, а також 26.09.2017 новим стягувачем було направлено повідомлення про відступлення права вимоги на адресу ТОВ "Ливарник", яке останніми згідно відомостей на сайті УДППЗ "Укрпошта" було отримано 06.10.2017.

5.6 28.09.2017 між первісним кредитором та новим кредитором було підписано Акт приймання-передачі документів до вказаних договорів про відступлення права вимоги.

5.7 Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2017 у справі №908/2109/16 здійснено процесуальне правонаступництво позивача (первісного кредитора) ПАТ "ПУМБ" його правонаступником - (новим кредитором) ТОВ "Асгард Фінанс", також згідно з цією ухвалою позивачем у справі (новим кредитором) визнано - ТОВ "Асгард Фінанс".

5.8 Сєвєродонецьким міським відділом ДВС ГТУЮ у Луганській області 26.04.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника заборгованості за Кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 за основною сумою кредиту в сумі 620 000,00 грн. та 8 724 000,00 рос. рубл., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 97 752,41 грн. та 768 996,16 рос. рубл. із зазначенням стягувача - ТОВ "Асгард Фінанс" та постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника 36 793,35 грн. судового збору із зазначенням стягувача - ТОВ "Асгард Фінанс".

5.9 Ініціюючий кредитором зазначено, що на момент звернення із цією заявою загальна сума стягнення з боржника за Кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 за вищезазначеним виконавчим провадженням у національній валюті - гривні складає 4 671 355,98 грн.

5.10 З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору №05.14 між первісним кредитором (ПАТ "ПУМБ") та ТОВ "Ливарник" (боржник за Кредитним договором №05.14) 06.03.2014 було укладено:

- Договір застави рухомого майна №05.14/ЗРМ, предметом застави за вищезазначеним договором забезпечення є "Автоматична формовочна лінія, виробництво "Heinrich Wagner Sinto Maschinenfabrik GmbH", модель ZFA-SD 5, 2007 року виробництва, заводський номер 11118, інвентарний номер 80). За Договором застави сторони погодили оціночну вартість предмету застави, який оцінено у 16 751 025,00 грн., при цьому сторони погодились з тим, що при зверненні стягнення та реалізації предмету застави заставодержатель не буде зв'язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною оціночною вартістю предмету застави, за умовами договору кредитор оцінив предмет застави в розмірі 10 000 000,00 грн. Згідно п. 5.1.8 Договору заставодавець має право у будь-який час відмовитись від цього Договору у повному обсязі. З моменту відправлення заставодержателем повідомлення заставодавцю про відмову від цього Договору, цей Договір вважається розірваним в односторонньому порядку. Після відправлення такого повідомлення заставодержатель зобов'язаний вчинити дії щодо припинення обтяження (його виключення/зняття), встановленого на підставі цього Договору у відповідному реєстрі.

- Договір застави майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому №05.14/МП від 06.03.2014, предметом застави за вищезазначеним договором забезпечення сторони визначили індукційні печі для плавлення сталі, сторони погодили оціночну вартість предмету застави, який оцінено у 16751025,00 грн., при цьому сторони погодились з тим, що при зверненні стягнення та реалізації предмету застави заставодержатель не буде зв'язаний або будь-яким чином обмежений зазначеною оціночною вартістю предмету застави. Згідно п. 5.1.9 Договору заставодавець має право у будь-який час відмовитись від цього Договору у повному обсязі. З моменту відправлення заставодержателем повідомлення заставодавцю про відмову від цього Договору, цей Договір вважається розірваним в односторонньому порядку. Після відправлення такого повідомлення заставодержатель зобов'язаний вчинити дії щодо припинення обтяження (його виключення/зняття), встановленого на підставі цього Договору у відповідному реєстрі.

5.11 Виходячи з умов Договору застави рухомого майна №05.14/ЗРМ від 06.03.2014 та Договору застави майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому №05.14/МП, а саме п. 5.1.8 і п. 5.1.9 відповідно, ТОВ "Асгард Фінанс" 19.09.2018 направив на адресу ТОВ "Ливарник" рекомендованими листами письмові повідомлення, якими довів до відома боржника, що відмовляється від Договору застави рухомого майна №05.14/ЗРМ від 06.03.2014 та Договору застави майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому №05.14/МП, і як наслідок позбавляється усіх своїх прав та обов'язків за цими Договорами, тобто станом на дату подання даної заяви виконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором №05.14 є не забезпеченим майном боржника, що також підтверджуються інформацією з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 19.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 у справі № 913/479/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 913/479/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.02.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 913/479/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.11.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 17.04.2019 о 11 год. 30 хв.

Розгляд клопотань Верховним Судом

9. 16.04.2019 від представника боржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке мотивоване неможливістю явки в судове засідання його уповноваженого представника у зв'язку із участю у розгляді Самарським районним судом міста Дніпропетровська справи № 206/4863/16-ц.

10. Представники заявника в судовому засіданні 17.04.2019 проти вказаного клопотання заперечили.

11. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

11.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

11.2 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

11.3 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

11.4 Скаржник не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.

11.5 Участь в іншій судовій справі в даному конкретному випадку не може вважатися поважною причиною неявки представника скаржника в судове засідання 17.04.2019 з розгляду касаційної скарги у справі № 913/479/18, оскільки скаржник був повідомлений про відкриття касаційного провадження та призначення його касаційної скарги до розгляду ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019, копія якої була вручена скаржнику 11.03.2019.

11.6 З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

11.7 Тому, суд касаційної інстанції в даному випадку визнає неповажними причини неявки в судове засідання 17.04.2019 з розгляду касаційної скарги у справі № 913/479/18 уповноваженого представника скаржника.

11.8 З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Ливарник" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Асгард Фінанс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ливарник".

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Суди не перевірив вжиття заходів примусового стягнення заборгованості за заявленими безспірними вимогами в порядку виконавчого провадження, а отже не перевірив неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором

13.2 Вимоги кредитора повністю забезпечені майном боржника, що відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

13.3 Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, а саме статті 2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. ТОВ "Асгард Фінанс" подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

15. Представники ТОВ "Асгард Фінанс" в судовому засіданні 17.04.2019 заперечили проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників ТОВ "Асгард Фінанс", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

20. Відповідно, встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження. Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

21. Згідно з приписами частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

22. Частиною 2 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

23. Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (частина 6 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

24. Згідно вимог частини 1 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

25. Частиною 2 статті 16 цього Закону передбачено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

26. За змістом частини 3 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

27. Відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; відмову у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

28. В силу вимог частини 7 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд відмовляє в відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо: заявником не доведено наявності підстав для відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

29. Як встановлено судом апеляційної інстанції із наданих ініціюючим кредитором до своєї заяви документів, на час звернення ТОВ "Асгард Фінанс" до місцевого господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Ливарник" (01.10.2018) виконавче провадження з примусового виконання судових наказів про стягнення солідарно в тому числі з ТОВ "Ливарник" на користь ТОВ "Асгард Фінанс" заборгованості за Кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 за основною сумою кредиту в сумі 620 000,00 грн. та 8 724 000,00 рос. рубл., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 97 752,41 грн. та 768 996,16 рос. рубл. та 36 793,35 грн. судового збору здійснювалось протягом 5-ти місяців та 5-ти днів, але будь-якого навіть часткового виконання вказаних наказів, виходячи із досліджених судом матеріалів виконавчого провадження не здійснювалось.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час звернення ініціюючого кредитора до суду трьохмісячний строк, встановлений Законом про банкрутство, для задоволення боржником вимог кредитора сплинув, а державною виконавчою службою примусове виконання судового рішення у справі №908/2109/16 здійснювалось, хоча такі дії виявились безрезультатними через неможливість боржника задовольнити вимоги кредитора.

31. Надаючи оцінку наведеним обставинам в контексті приписів статей 1, 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ініціюючим кредитором доведено неспроможність боржника ТОВ "Ливарник" виконати свої грошові зобов'язання перед ТОВ "Асгард Фінанс" протягом трьох місяців після настання встановленого строку для їх виконання, відтак вимоги ініціюючого кредитора на суму 4 671 355,98 грн. є безспірними в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а ТОВ "Ливарник" відповідає всім ознакам боржника, визначеним у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

32. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 13.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

33. Доводи скаржника (пункт 13.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

33.1 Як вже зазначалось, право вимоги за Кредитним договором №05.14 від 06.03.2014 із змінами та доповненнями викладеними у Додаткових угодах: №1 від 21.03.2014, №2 від 11.06.2014, №3 від 27.10.104, №4 від 27.02.2015, №5 від 30.11.2015, №6 від 30.12.2015, а також за Договорами застави, у т.ч Договорами застави рухомого майна №05.14/ЗРМ від 06.03.2014 та застави майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому №05.14/МП від 06.03.2014, первісним кредитором - ПАТ "ПУМБ" відступлено на користь нового кредитора - ТОВ "Асгард Фінанс", що підтверджено ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.11.2017 у справі №908/2109/16, за якою здійснено процесуального правонаступництво. Тому всі права та обов'язки заставодержателя за Договором застави рухомого майна №05.14/ЗРМ від 06.03.2014 та Договором застави майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому №05.14/МП від 06.03.2014 у повній мірі розповсюджуються на нового стягувача ТОВ "Асгард Фінанс".

33.2 Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п. 5.1.8. Договору застави рухомого майна №05.14/ЗРМ від 06.03.2014 та п. 5.1.9 Договору застави майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому №05.14/МП від 06.03.2014, заставодержатель має право у будь-якій час відмовитись від цих Договорів у повному обсязі. З моменту відправлення заставодержателем повідомлення заставодавцю про його відмову від цього Договору, цей Договір вважається розірваним у односторонньому порядку. Після відправлення такого повідомлення Заставодержатель зобов'язаний вчинити дії щодо припинення обтяження (його виключення/зняття) встановленого на підставі цього Договору у відповідному реєстрі.

33.3 Як встановлено судами попередніх інстанцій та свідчать досліджені докази, на виконання умов вищевказаних забезпечувальних договорів, ініціюючим кредитором заявою від 19.09.2018 б/н (а.с. 193-196 т.1) повідомлено боржника (заставодавця) про відмову від Договору застави рухомого майна №05.14/ЗРМ від 06.03.2014 та від Договору застави майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому №05.14/МП від 06.03.2014, а також про розірвання цих Договорів в односторонньому порядку.

33.4 Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) №№56972032, 56972331 від 20.09.2018, записи щодо перебування майна боржника під заставою були вилучені (а.с.197-198 т.1).

33.5 Відповідно до частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

33.6 Положеннями статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

33.7 У відповідності до частини 1 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

33.8 Отже, враховуючи принцип свободи договору, а також умови п. 5.1.8. Договору застави рухомого майна №05.14/ЗРМ від 06.03.2014 та п. 5.1.9 Договору застави майнових прав та обладнання, що стане власністю заставодавця в майбутньому №05.14/МП від 06.03.2014, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що сторони передбачили можливість заставодержателя у будь-якій час відмовитись від цих Договорів у повному обсязі, що повністю спростовує доводи скаржника.

33.9 В силу частини 2 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

33.10 Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм відповідну правову оцінку, враховуючи умови договорів застави рухомого майна та майнових прав, зважаючи на наявність заяви кредитора про відмову від забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Асгард Фінанс" та, відповідно, визнання грошових вимог ініціюючого кредитора до ТОВ "Ливарник" на загальну суму 4671355,98 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги реєстру вимог кредиторів (основний борг); 17620,00 грн. до першої черги задоволення вимог кредиторів (судовий збір).

34. Доводи скаржника (пункт 13.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

34.1 Відповідно до приписів частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

34.2 Згідно частини 2 статті 202 вказаного Кодексу суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

34.3 Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2018 до місцевого господарського суду від ТОВ "Ливарник" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване наступними обставинами:

- для надання витребуваних судом документів представники боржника потребують значного часу, оскільки ТОВ "Ливарник" у своєму штатному розписі не має посади юриста, тому вимушено звертатись за юридичним супроводом до фахівців у галузі права;

- єдиним працівником ТОВ "Ливарник" є директор, який тимчасово перебуває в м. Луганську і не має можливості терміново в строк, достатній для підготовки до судового засідання та участі в ньому виїхати на підконтрольну Україні територію.

При цьому, судова колегія з огляду на доводи апеляційної скарги зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

34.4 Також судами попередніх інстанцій встановлено, що до свого клопотання про відкладення розгляду справи боржником не надано доказів, на підтвердження дійсної необхідності для вчинення такої процесуальної дії, як і не наведено жодних переконливих доводів для відкладення розгляду справи, оскільки знаходження директора Товариства на тимчасово окупованій території не є обставиною, яку можна визнати поважною у розумінні статті 202 Господарського процесуального кодексу України, адже така поведінка зумовлена суб'єктивними чинниками.

34.5 З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що боржником не доведено неможливості скористатись послугами адвоката до моменту винесення оскаржуваної ухвали.

34.6 Окрім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, із матеріалів справи вбачається, що боржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а його представник безпосередньо приймав участь у судовому засіданні 01.11.2018.

34.7 Скаржник не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді касаційної інстанції.

34.8 Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

35. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

37. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

38. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

39. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

41. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

42. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

43. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та ухвали були дотримані.

44. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИВАРНИК" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 у справі № 913/479/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.11.2018 у справі № 913/479/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко