Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.02.2018 року у справі №904/4384/17
Постанова КГС ВП від 02.05.2018 року у справі №904/4384/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/4384/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Банк "Експобанк ЧЗ, а.с."

представник позивача - Манойленко К. В., Кальницька І. С.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло"

представник відповідача - Гринько М. М.

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу Банку "Експобанк ЧЗ, а.с." на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2017 (головуючий суддя - Коваль Л. А., судді Верхогляд Т. А., Чередко А. Є.) у справі Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" до Банку "Експобанк ЧЗ, а.с." про визнання договору іпотеки недійсним,

Короткий зміст позовних вимог

1. 11.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (далі - Позивач) звернулось до Банк "Експобанк ЧЗ, а.с." (далі - Відповідач) з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 21.03.2012, укладеного між Позивачем та Відповідачем, посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за номером 490 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний Договір не відповідає частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вчинений під впливом помилки відповідно до частини 1 статті 229 ЦК України, оскільки в іпотеку передані печі (літери "с/п4", "с/п5", "с/п6"), що є рухомим майном, а надавалась частина (будівля Б-2) об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 78569132) без урахування печей, які є частиною об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 78569132).

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. 23.11.2017 Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е. М.) ухвалив провадження у справі № 904/4384/17 припинити. Скасувати заходи забезпечення позову у справі, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017.

Прийняте судове рішення мотивоване тим, що зі змісту Договору, недійсність якого є предметом даного спору, будь-які спори, протиріччя або претензії, які виникають у зв'язку з або відповідно до цього договору, повинні остаточно вирішуватись арбітражним судом при торговій палаті Чеської Республіки та аграрній палаті Чеської Республіки трьома арбітрами, призначеними згідно з його регламентом. Місцем знаходження арбітражного суду є Прага, а мовою - англійська (підпункт б, пункту 7.2 Договору). Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Провадження у справі в цих випадках припиняється на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 28.12.2017 Дніпропетровський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Позивача задовольнити. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 скасувати. Справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Прийняте судове рішення мотивоване тим, що відсутність взаємної згоди сторін спору на його вирішення арбітражем, оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом згідно з висновками Верховного Суду України, викладеному у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16. Крім того, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує, оскільки згідно з англомовною редакцією підпункту (b) пункту 7.2 Договору назва арбітражної установи зазначена як: Arbitration Tribunal of the Chamber of Commerce of the Czech Republic and the Agrarian Chamber of the Czech Republic. Проте, відповідно до англомовного Регламенту суду (роздруківки регламенту з сайту арбітражного суду) назва арбітражної установи відрізняється від зазначеної у Договорі - Arbitration Court attached to the Czech Chamber of Commerce and the Agricultural Chamber of the Czech Republic. При цьому, сторонами погоджено, що англійська версія Договору матиме переважну силу над українською версією. На підставі наведеного суд дійшов висновку про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для припинення провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 18.01.2018 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2017, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 залишити в силі в повному обсязі.

5. 06.04.2018 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2017 залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", частини 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди", частини 2 статті 12 ГПК України, умов Договору між сторонами укладено арбітражну (третейську угоду) у вигляді арбітражного (третейського) застереження, тобто даний спір переданий сторонами на розгляд третейського суду, що є підставою для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

7. Згідно з вимогами частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд першої інстанції у будь-якому випадку мав припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, незважаючи на те, що Договір було укладено на території України.

8. Суд апеляційної інстанції не обґрунтував, у чому полягає неправильність застосування судом першої інстанцій положень частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", єдиним є лише посилання на висновки Вищого господарського суду України, прийняті за результатами розгляду іншої справи, що є грубим порушенням права Скаржника на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка включає вимогу щодо вмотивованості судового рішення, що є істотним порушенням норм процесуального права.

9. Відповідно до норм пункту 1 статті ІІ Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, пункту 1 статті IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 9 Конституції України, частини 2 статті 13, статей 15, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і положеннями законодавства, які визначають обов'язковість виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.

10. Уклавши арбітражне застереження, Позивач реалізував своє волевиявлення на звернення до міжнародного комерційного арбітражу і повинен виконувати обов'язки, які випливають з арбітражного застереження, тому помилковими є висновки апеляційного суду про те, що за наявності третейської угоди у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатись до третейського суду і те, що начебто відсутня взаємна згода (воля) обох сторін спору на його вирішення арбітражною установою.

11. Згідно з пунктом 10 листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/91 від 10.03.1998 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору в господарському суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Така правова позиція була також відображена у постанові Верховного Суду України у постанові від 11.06.2002.

12. Роздруківка скріншоту з екрану комп'ютера з частиною регламенту арбітражного суду, надана Відповідачем у якості доказу, не може вважатись достовірним та допустимим в розумінні статей 77, 78 ГПК України, його походження є сумнівним та жодним чином не підтверджує пояснення Позивача щодо неправильності зазначення назви арбітражної установи у Договорі, що також свідчить про порушення судом основних принципів господарського судочинства, закріплених частиною 3 статті 2 ГПК України, а саме принципів рівності всіх учасників процесу перед законом та судом та змагальність сторін.

13. Висновки щодо неналежності листа арбітражної установи, що засвідчує дійсність арбітражного застереження, функціонування арбітражного суду, вказаного в застереженні, можливість розгляду спору на підставі цього арбітражного застереження у цій установі суперечить положенням статті 76 ГПК України. Суд не був позбавлений можливості витребувати лист арбітражної установи, скріплений підписом уповноваженої особи та печаткою установи для перевірки достовірності вказаної у ньому інформації відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України.

14. Висновки суду щодо існування обов'язкового для застосування офіційного перекладу власної назви арбітражної установи з чеської на англійську мову (офіційність перекладу якої суд обґрунтовує роздруківкою сумнівних скріншотів з екрану комп'ютеру) є лише припущенням суду. Суд першої інстанцій належним чином встановив можливість виконання арбітражного застереження та відсутність будь-яких доказів невірного зазначення назви арбітражної установи в арбітражному застереженні, як в україномовній, так і в англомовній версіях.

15. Висновком експертного дослідження № 056/494 від 03.10.2017 встановлено коректний переклад у арбітражному застереженні чеської власної назви арбітражної установи на англійську та українську мови, що підтверджує, що назва арбітражної установи в арбітражному застереженні вказана обома мовами правильно.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

16. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 статті 16 ЦК України, частини 3 статті 1 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, статей 1, 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", частини 2 статті 12 ГПК України, Позивач має повне право на звернення з позовом про захист своїх прав до господарського суду, а вже господарський суд в процесі розгляду справи встановлює підвідомчість цього спору господарському суду та в разі наявності підстав припиняє провадження.

17. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", з огляду на те, що Договір був укладений на території України в м. Вільногірськ і Позивач знаходиться у м. Вільногірськ, є законні підстави для розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області.

18. Даний спір підпадає під дію статті 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" щодо виключної підсудності, оскільки предметом спору є визнання недійсним правочину з нерухомістю.

19. У контексті статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та висновку Конституційного Суду України, наведеному у рішенні від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (№ 1-рп/2008) даний спір підлягає розгляду виключно в державному суді, оскільки за вимогами частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Також враховуючи, що Договір підпорядкований праву України даний спір не може бути вирішений іноземним арбітражним (третейським) судом, а пророгаційної угоди між договірними сторонами не укладено.

20. Саме англомовна редакція назви третейського суду, викладена в тексті Договору, не збігається з офіційною назвою цього суду, що міститься в офіційних документах третейського суду, а отже у зв'язку з відсутністю арбітражної установи, зазначеної у Договорі, виконання арбітражного застереження є неможливим. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 6/395 від 22.12.2010.

21. До подання та розгляду клопотання про припинення провадження у справі Відповідачем подано до суду заяву про застосування позовної давності, заперечення на клопотання Позивача про залучення до участі третьої особи, заперечення на клопотання про призначення експертизи, тобто Відповідач надав пояснення по суті спору, у тому числі у заяві про застосування позовної давності просив суд відмовити у задоволенні позову.

22. Постанова апеляційного суду законна, прийнята за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, а відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

23. Посилання в касаційній скарзі на переоцінку доказів у справі є неприпустимим на стадії касаційного провадження. Суд апеляційної інстанції надав чітку оцінку кожному доказу, наявному на час розгляду апеляційної скарги та аргументував підстави, на яких ці докази приймаються або відхиляються судом, як це передбачено ГПК України.

24. Посилання на те, що позицію Відповідача не було почуто, а постанова суду є невмотивованою, що порушує право останнього на справедливий суд, є необґрунтованим та не відповідає дійсності.

Позиція Верховного Суду

25. Відповідно до приписів частини 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Судами встановлено, що іпотекодержателем за спірним Договором є Банк "ЛББВ Банк ЧЗ, а.с." (іпотекодержатель, Чеська Республіка, правонаступником якого є Банк "Експобанк ЧЗ, а.с."). Договір укладено у м. Вільногірськ Дніпропетровської області, Україна. Відповідно до статті 123 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача. Статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України, при цьому статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням статей 75 - 77 цього Закону.

26. Водночас частиною 2 статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що за угодою сторін можуть передаватися до міжнародного комерційного арбітражу: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України. При цьому арбітраж, за приписами статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України. Згідно з положеннями частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. При цьому право сторін погодити передачу спорів, які можуть виникнути між ними з укладеного правочину чи стосовно такого правочину, на розгляд арбітражу ґрунтується на вільному волевиявленні, тобто сторони такого правочину на власний розсуд вирішують питання щодо укладення арбітражної угоди та, відповідно, визначення арбітражу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивачем та Відповідачем при укладенні спірного Договору погоджено, що будь-які спори, протиріччя або претензії, які виникають у зв'язку з або відповідно до цього договору, повинні остаточно вирішуватись арбітражним судом при торговій палаті Чеської Республіки та аграрній палаті Чеської Республіки трьома арбітрами, призначеними згідно з його регламентом. Місцем знаходження арбітражного суду є Прага, а мовою - англійська (підпункт б, пункту 7.2 Договору). Таким чином, укладаючи спірний Договір, сторони уклали також арбітражну угоду у вигляді арбітражного застереження щодо розгляду будь-яких спорів, які виникнуть з цього договору або у зв'язку з ним, арбітражним судом у Чеській Республіці.

Щодо наслідків укладення арбітражної угоди

27. Відповідно до приписів пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Водночас, за положеннями статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", в редакції, що діяла на час винесення ухвали судом першої інстанції, суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Таким чином за змістом пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право " суди можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом, однак наведене не стосується тих випадків, коли між сторонами спору укладено арбітражну угоду, яка є дійсною, не втратила чинність та щодо якої не встановлено неможливості її виконання, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, зобов'язаний, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу. У зв'язку з цим Суд відхиляє посилання Позивача (пункт 17) на укладення Договору на території України, що, на думку Позивача, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", свідчить про підставність розгляду даного спору Господарським судом Дніпропетровської області.

Щодо права на звернення до господарського суду

28. Посилання Позивача (пункт 16) на те, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 статті 16 ЦК України, частини 3 статті 1 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, статей 1, 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", частини 2 статті 12 ГПК України кожній особі гарантовано право звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу у спорах, віднесених до підвідомчості господарського суду, тому він має право на звернення до господарського суду не спростовують встановленого нормами законодавства обов'язку господарського суду припинити провадження у справі у разі, якщо спір не підлягає розгляду господарським судом. Втім реалізація сторонами права на укладення арбітражної угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину чи у зв'язку з ним, на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до господарського суду, оскільки являє собою вибір сторонами такого правочину одного із способів реалізації права на звернення за захистом своїх прав.

Суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16 згідно з якою, відповідно до положень частини 2 статті 124 Конституції України, статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1 статті 16 ЦК, частини 3 статті 1 ГПК України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Щодо передання до арбітражу спору про визнання правочину недійсним

29. Суд відхиляє посилання Позивача (пункт 19) на те, що у контексті статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та висновку Конституційного Суду України, викладеного у рішенні від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (№ 1-рп/2008), а також враховуючи приписи частини 3 статті 215 ЦК України, даний спір підлягає вирішенню виключно в державному суді з огляду на те, що визначення у зазначеній нормі можливості визнання оспорюваного правочину недійсним судом, тобто у судовому порядку, не виключає права сторін правочину передати спір про визнання укладеного між ними правочину недійсним на розгляд арбітражу, оскільки цей спір не належить до спорів, які не можуть бути передані на розгляд арбітражного (третейського) суду.

30. При цьому та обставина, що договір підпорядкований праву України, не свідчить про неможливість вирішення спору іноземним арбітражним (третейським) судом відповідно до законодавчих приписів України, враховуючи також, що частиною 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено право учасників (учасника) правовідносин самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

31. Суд не погоджується з доводами Позивача (пункт 18) про те, що дана справа належить до категорії справ, що мають розглядатись за місцезнаходженням нерухомого майна, на яку розповсюджуються положення про виключну підсудність, встановлені статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки даний спір виник щодо дійсності Договору.

Щодо назви арбітражної установи

32. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до підпункту (а) пункту 7.6 Договору цей договір оформлено англійською та українською мовами. У випадку розбіжностей англійська версія договору матиме переважну силу над українською версією. Англійська версія цього договору буде застосовуватись під час розгляду будь-якого спору між сторонами, в тому числі під час розгляду в будь-якому суді або іншого провадження. Як видно з англомовної редакції підпункту (b) пункту 7.2. Договору, назва арбітражної установи зазначена як "Arbitration Tribunal of the Chamber of Commerce of the Czech Republic and the Agrarian Chamber of the Czech Republic". Відповідно до англомовного Регламенту суду (роздруківки регламенту з сайту арбітражної установи) назва арбітражної установи відрізняється від зазначеної у Договорі, правильною назвою є "Arbitration Court attached to the Czech Chamber of Commerce and the Agricultural Chamber of the Czech Republic". Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновком експертного дослідження № 056/494 від 03.10.2017 встановлено лише допустимість перекладу та відсутність змістовних відмінностей назви арбітражної установи, вказаної у договорі, від оригінальної назви чеською мовою та назви англійською мовою відповідно до регламенту, у той час як арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує. Суд не погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, оскільки зазначена відмінність у назві арбітражної установи, вказаній у Договорі, від офіційної англомовної назви арбітражної установи за встановленої відсутності змістовних відмінностей у такому перекладі не свідчить про те, що арбітражна угода є такою, що не може бути виконана. Очевидним є намір сторін арбітражної угоди передати визначену у ній категорію спорів на вирішення до арбітражу, здійснюваного за регламентом визначеної арбітражної установи. Неточність вказаної в арбітражному застереженні назви не мала наслідком відмову арбітражного суду визнати свою компетенцію з розгляду спору. Також судом не було обґрунтовано зазначено, яке саме неоднозначне тлумачення арбітражної угоди стає можливим внаслідок помилки у назві арбітражної установи, та які у суду є підстави вважати, що в арбітражній угоді йдеться про передання спору до якогось іншого арбітражу, ніж до арбітражу за регламентом Arbitration Court attached to the Czech Chamber of Commerce and the Agricultural Chamber of the Czech Republic. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958) кожна Договірна Держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності. Цей обовязок суду закріпено також у частині 3 статті 22 ГПК Україіни у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення.

33. З огляду на викладене, враховуючи помилковість висновків апеляційного господарського суду, прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законна ухвала місцевого господарського суду про припинення провадження у справі підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 312 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Банку "Експобанк ЧЗ, а.с." задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.12.2017 у справі № 904/4384/17 скасувати, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2017 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак