ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/5002/18

Верховний Суд у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів:

Кондратова І. Д. - головуючий, суддів: Баранця О. М., Вронської Г. О., Губенко Н. М., Кролевець О. А., Мамалуя О. О., Стратієнко Л. В., Студенця В. І, Ткача І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А. Л. ;

за участю представників учасників справи:

позивача - Пічухіної С. С.,

третьої особи - Набокової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя Суховаров А. В)

від 21.02.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Орєшкіна Е. В., судді - Широбокова Л. П., Кузнецова І. Л. )

від 03.06.2019

у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрозалізничпостачання"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Дніпропетровський стрілочний завод"

про заміну продукції неналежної якості та стягнення 49003,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У листопаді 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (надалі - ПАТ "Українська залізниця"), звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просило суд:

1) зобов'язати ТОВ "Дніпрозалізничпостачання" здійснити заміну рейок рамних прямих з вістряком кривим типу Р65 марки 1/11-1/9 із заводськими № 276 та № 280 неналежної якості у кількості 2 одиниць на аналогічну продукцію належної якості;

2) стягнути з ТОВ "Дніпрозалізничпостачання" штраф у розмірі 49 003,56 грн (20 % від вартості продукції неналежної якості).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за договором поставки № ЦЗВ-05-04817-01 від 20.11.2017 поставив продукцію з дефектами, які були виявлені протягом гарантійного строку експлуатації (відповідно до акту комісії від
02.05.2018, складеного за участю представника виробника - АТ "Дніпропетровський стрілочний завод", рейки рамні прямі з вістряком кривим типу Р65 марки 1/11-1/9 проект М1740.11.000; (-01) із заводськими № 276 та 280 не витримали гарантійного терміну експлуатації по пропущеному тоннажу та гарантованому мінімальному строку експлуатації), не здійснив її заміну на якісну продукцію та не сплатив штраф у розмірі 20 %.

1.3. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

1.4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, АТ "Дніпропетровський стрілочний завод", подала пояснення щодо позову, в яких заперечила проти позову з таких підстав:

1) відповідно до пункту 3.1.4 Інструкції ЦП 0162 "Гарантійні строки служби та умови забезпечення гарантійної експлуатації металевих елементів стрілочних переводів" (надалі - Інструкція ЦП/0162), що затверджена наказом Укрзалізниці від 20.12.2016 № 512-Ц, постачальник (виробник) несе відповідальність лише при виявленні таких причин несправностей: недоліки і порушення при виготовленні конструкцій; недостатня якість матеріалів, з яких виготовлені елементи стрілочних переводів, проте акти від 02.05.2016, які підписані з особливою думкою представника виробника, не містять причини виникнення недоліків та не вказують на порушення виробником підпунктів а) і б) пункту 3.1.4 Інструкції ЦП/0162;

2) за висновками актів основна причина викришування вістряка та зносу рейки рамної позивачем не встановлена, а третя особа вважає, що причиною появи несправностей поставленої продукції є неякісне та несвоєчасне виконання позивачем колійних робіт із поточного утримання й ремонтів елементів стрілочного переводу (відсутність гребнезмащувачів і рельсозмащувачів) та дія несправного рухомого складу;

3) позивач встановив дефектність продукції 25.04.2018, а відповідно до частини 8 статті 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

1.5. У відповіді на такі пояснення позивач зазначив, що:

1) вхідний контроль проводився шляхом вибіркової перевірки із застосуванням штангенциркуля та рулетки, тобто візуальними промірами, тому введення спірної продукції в експлуатацію не є підтвердженням її якості;

2) твердження виробника, що викладені в окремій думці, не можуть братися до уваги, оскільки встановлення якості рамної рейки має здійснюватися в лабораторних умовах, а представником не були відібрані зразки для такого дослідження;

3) за умовами договору гарантійний строк експлуатації становить 1 рік мінімальний строк служби або 45 млн. т брутто мінімальний пропущений по продукції тоннаж, а відповідно до актів перевірки пропущений тоннаж становить 6,54 млн. т, а строк експлуатації 2 місяці;

4) за висновками комісії встановлено відповідність умов експлуатації та утримання стрілочних переводів № 10 та 14 діючим нормативам, про що зазначено у пункті 5 актів;

5) відповідно до частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили, а пунктом 6 статті 269 господарського кодексу України передбчено, що постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. Третя особа не надала жодних доказів, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу;

6) днем встановлення недоліків є 02.05.2018, тобто день складання актів, тому позивач, звернувшись до суду з позовом 01.11.2018, не пропустив шестимісячний строк позовної давності.

Окрім того, позивач заявив клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення причин виникнення дефектів продукції, що якої виник спір у справі.

1.6. У запереченнях на пояснення позивача третя особа додатково зазначила, що відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 №П-7 (далі - Інструкція П-7), саме на покупця (позивача у справі) покладений обов'язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення прихованих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 у задоволенні позовних вимог ПАТ "Українська залізниця" до ТОВ "Дніпрозалізничпостачання" про заміну рейок рамних прямих з вістряком кривим типу Р65 марки 1/11-1/9 із заводськими № 276 та 280 неналежної якості у кількості 2 одиниць на аналогічну продукцію належної якості та стягнення штрафних санкцій у розмірі 49 003,56 грн відмовлено повністю.

2.2. Суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем обставин поставки неякісної продукції, оскільки:

1) акти перевірки стрілочної продукції, що не витримала умов гарантії, від
02.05.2018, які складені позивачем та підписані представником ПАТ "Дніпровський стілочний завод" з особливою думкою, містять посилання на те, що "при натурній перевірці умов експлуатації і утримання стрілочного переводу комісією встановлено відповідність умов експлуатації вимогам інструкції ЦП-0269, ремкомплект рейки рамні прямі з вістряком кривим виготовлена згідно з конструкторською документації, не витримала гарантійного терміну експлуатації по пропущеному тоннажу та гарантованому мінімальному строку експлуатації (у роках), упродовж якого рамна рейка при експлуатації й поточному утриманні в колії", проте не містять причин виникнення недоліків;

2) відповідно до п. 3.1.4 Інструкції ЦП/0162, положення якої застосовуються до спірних відносин згідно з пунктом 2.3 договору, постачальник (виробник) стрілочної продукції несе відповідальність лише при виявленні таких причин несправностей: а) недоліки і порушення при виготовленні конструкцій; б) недостатня якість матеріалів, із яких виготовлені елементи стрілочних переводів.

В інших випадках відповідальність покладається на власника виробу або тих, хто порушив технічні умови експлуатації або укладання конструкції;

3) у пункті 7.2 договору сторони погодили приймання продукції по якості замовником або кінцевим вантажоодержувачем продукції відповідно до Інструкції № П-7;

4) позивач не надав доказів приймання продукції по якості замовником або кінцевим вантажоодержувачем продукції згідно з абз. 3 пункту 30, пункту 33 та пункту 35 Інструкції П-7, згідно з положеннями якої саме на покупця (позивача у справі) покладений обов'язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення прихованих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції.

2.3. Клопотання позивача про призначення судової експертизи про визначення відповідності якісного і кількісного хімічного складу спірної продукції зазначеним у договорі поставки вимогам, відповідності продукції зазначеним у договорі поставки вимогам, марки металу виготовленої продукції та причини появи в ній критичних дефектів суд відхилив, з тих підстав, що в матеріалах справи наявні докази, за результатом дослідження яких суд вбачав можливим без спеціальних знань та залучення експертів вирішити питання про наявність або відсутність підстав для заміни відповідачем товару неналежної якості та стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій.

2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 у справі № 904/5002/18 залишено без змін.

2.5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення експертизи та про недоведеність позивачем обставин поставки неякісної продукції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, частини 6 статті 269 Господарського кодексу України, пункту 4.9 Інструкції ЦП/0162, абзацу З пункту 9 Інструкції П-7 та порушення норм частини 7 статті 11, статей 74, 99 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Третя особа AT "Дніпропетровський стрілочний завод" подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

3.4. Третя особа вважає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач при здійсненні дій з приймання продукції та її обстеження не дотримався положень Інструкції ЦП/0162 та Інструкції П-7, в той час як відсутність таких доказів свідчить про безпідставність позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Положення Інструкції П-7, відповідно до якої на покупця (позивача у справі) покладений обов'язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення прихованих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції, у спірних правовідносинах не застосовані і не можуть бути підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" може застосувати лише ті нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

4.2. Окрім того, відповідно до частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

4.3. У даному випадку спірні правовідносини врегульовані законами України.

4.4. Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

4.5. Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

4.6. Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

4.7. Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

4.8. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, належним чином не встановили причини недоліків продукції, на яку за умовами договору встановлено гарантійний строк експлуатації, безпідставно поклавши обов'язок доведення цих обставин на позивача (покупця), а не на відповідача (постачальника), який не надав взагалі жодних заперечень по суті спору.

4.9. Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на момент ухвалення місцевим господарським судом рішення суду) у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. А відповідно до пп. в) пункту 6 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

4.10. Як у відповіді на пояснення третьої особи, так і в апеляційній скарзі, позивач прямо посилався на необхідність застосування у спірних правовідносинах норми частини 6 статті 269 Господарського кодексу України, частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України. Проте суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, не розглянули відповідні аргументи позивача та не зазначили мотиви не застосування відповідних норм права.

4.11. Окрім того, застосовуючи положення Інструкції П-7, суди безпідставно не брали до уваги те, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Пункти 30,33,35 цієї Інструкції П-7 регулювали правовідносини сторін при складанні актів про виявлені приховані недоліки товарів в процесі приймання продукції по якості та кількості.

4.12. Водночас, у даному випадку складався акт про виявлені в процесі експлуатації недоліки продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації). У такому випадку особливістю є те, що по-перше: продукція вже була введена в експлуатацію (тобто етап приймання продукції по якості та кількості вже закінчився), по-друге: на таку продукцію встановлений гарантійний строк експлуатації. Інструкція П-7 не застосовується, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, а в даному випадку, навіть за часів СРСР, коли були прийнята відповідна Інструкція П-7, діяло інше Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, що затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 N 888, у якому також було передбачено, що постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу (абз. 6 пункту 33 розділу IV). Тобто, закріплені аналогічні положення щодо покладення обов'язку доведення на постачальника (виробника), як і в частині 6 статті 269 Господарського кодексу України.

4.13. Отже, суди помилково застосували до спірних правовідносин норми, що закріплені у пунктах 30,33,35 цієї Інструкції П-7.

4.14. Відповідно до частини 1 статті 209 Господарського процесуального кодексу України суд з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовані

4.15. Відповідно до частини 1 статті 209 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

4.16. Для з'ясування дійсної якості поставленого товару та встановлення причин, характеру та часу виникнення недоліків товару позивач заявляв клопотання про призначення судової експертизи.

4.17. Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

4.18. Незважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірність докази, які б підтверджували відповідні обставини (причини виникнення недоліків), що мають суттєве значення для справи, жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, а відповідач взагалі не доводив жодними доказами, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу, суди обох інстанцій, безпідставно відмовили у задоволенні клопотання позивача з тих підстав, що в матеріалах справи наявні докази, за результатом дослідження яких суд вбачає можливим без спеціальних знань та залучення експертів вирішити питання про наявність або відсутність підстав для заміни відповідачем товару неналежної якості.

4.19. Суди, відмовивши у позові з підстав недоведеності, фактично поклали ризик настання негативних наслідків, пов'язаних з невчиненням процесуальних дій (не проведення судової експертизи), на позивача, чим порушили принцип змагальності сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суть якого визначена у пункт 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених пункт 4 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (частина 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Відповідно до частини 4 цієї статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

5.4. Беручи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а також порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, необґрунтовано відхилено клопотання позивача про призначення судової експертизи, рішення та постанова попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, вирішити питання про призначення судової експертизи за клопотанням позивача, встановити обставин (причини виникнення недоліків), що мають суттєве значення для справи, і в залежності від цього перевірити доводи учасників справи щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позову.

6. Висновок про правильне застосування норми права.

6.1. Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

6.2. Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

6.3. Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

6.4. Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

6.5. Положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 №П-7, відповідно до якої саме на покупця покладений обов'язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення окритих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції не застосовуються, як підстава для звільнення постачальника (виробника) від обов'язку доводити, що дефекти товару виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від
12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" може застосувати лише ті нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України, а відповідно до частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

6.6. Окрім того, ця Інструкція застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).

6.7. За наведений обставин, палата Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати (постанова від
13.08.2019 у справі № 904/4958/18), зокрема: щодо покладення на позивача (покупця) обов'язку доказування причин дефектів продукції, виявлених протягом гарантійного строку, застосування до спірних правовідносин положень Інструкції № П-7 та незастосування норми права (частини 6 статті 269 Господарського кодексу України) у подібних правовідносинах.

7. Щодо судових витрат.

7.1. Відповідно до підпунктів "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинні бути зазначені: новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.3. Отже, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі. У зв'язку із скасуванням судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судових витрат у справі, в тому числі понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 308, пунктом 2 частини 1 статті 308, частинами 3, 4, 5 статті 310, статтями 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 904/5002/18 задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 904/5002/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. КондратоваСудді О. Баранець Г. Вронська Н. Губенко О. Кролевець О.

Мамалуй Л. Стратієнко В. Студенець І. Ткач