Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КГС ВП від 24.09.2018 року у справі №914/2567/17 Ухвала КГС ВП від 24.09.2018 року у справі №914/25...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2567/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача - фізичної особи - підприємця Лисака Олега Олександровича (далі - Підприємець) - не з'явився,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Східний будівельний проект" (далі - Товариство) - Шегинського Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємця

на рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2018 (суддя Горецька З.В.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 (колегія суддів: Матущак О.І. (головуючий), судді Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.)

за позовом Підприємця до Товариства про визнання договору недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Підприємець звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 28.04.2017 № 28/04-17ВПВ-АГ-4-2 (далі - Договір відступлення), укладеного Товариством і житлово-будівельним кооперативом "Авалон Гарден-4" (далі - Кооператив).

Позов обґрунтовано тим, що Кооперативом (замовник) і Підприємцем (виконавець) 26.02.2015 укладено договір виконання робіт (підряду) № 26/02-15-ЖБК-4 (далі - Договір підряду), за яким виконавець взяв на себе зобов'язання своїми силами, матеріалами і засобами, на власний ризик виготовити і виконати роботи по облаштуванню балконного огородження на об'єкті замовника за адресою: 79015, м. Львів, вул. Порохова, 20 (секція № 9 на Генплані) відповідно до затвердженого технічного завдання або проектної документації. На виконання умов цього договору Кооператив 27.02.2015 перерахував на рахунок Підприємця аванс у розмірі 345 600,00 грн. та 02.06.2016 здійснив додатковий платіж за матеріали на суму 50 000,00 грн. В свою чергу Підприємець виконав обумовлені Договором підряду роботи на суму 371 200,00 грн. Однак, незважаючи на виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, 28.04.2017 Кооператив за спірним Договором відступлення передав Товариству фактично неіснуюче право стягнення заборгованості (повернення грошових коштів, перерахованих Підприємцю в якості авансу за виконання робіт згідно з Договором підряду) на суму 356 806,00 грн. Крім того, за твердженнями позивача, спірний договір підлягає визнанню недійсним також з підстав того, що він містить ознаки договору факторингу, підписаний зі сторони Кооперативу неуповноваженою особою, а сам Кооператив припинився внаслідок ліквідації.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2018, у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів невідповідність оскаржуваного правочину вимогам законодавства України, і матеріалами справи спростовуються твердження позивача щодо його недійсності внаслідок відступлення за ним неіснуючого права. За висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з встановлених обставин справи, вимога про стягнення суми авансового платежу на момент її відступлення була дійсною вимогою в розумінні статей 514-516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Натомість доводи позивача щодо обставин, пов'язаних з належним чи неналежним виконанням сторонами своїх зобов'язань за Договором підряду, обсягу виконаних позивачем робіт та, відповідно, освоєних ним коштів авансового платежу не входить до предмета доказування у даній справі, а підлягають дослідженню в межах спору про стягнення заборгованості.

У касаційній скарзі Підприємець просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційну скаргу обґрунтовано з посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків судів встановленим обставинам справи та судовій практиці Верховного Суду України з розгляду подібних спорів. За твердженнями скаржника, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, не надали належної правової оцінки дійсності відступленої грошової вимоги за Договором відступлення та не врахували обставин того, що:

- Підприємець виконав обумовлені Договором підряду роботи на суму 371 200,00 грн., у зв'язку з чим у Кооперативу на момент укладення спірного Договору відступлення було відсутнє право на повернення авансового платежу;

- Договором підряду не передбачено права Кооперативу на повернення суми авансу навіть у випадку неналежного виконання цього договору Підприємцем, у тому числі в частині порушення строків виконання підрядних робіт;

- прострочення виконання робіт за Договором підряду відбулося внаслідок прострочення самого кредитора (Кооперативу), що полягало у тривалому непереданні Підприємцю будівельного майданчика, а також односторонньому внесенні змін до проектної документації вже після укладення договору, що унеможливлювало виконання підрядних робіт;

- Підприємець не отримував повідомлення Кооперативу про одностороннє розірвання Договору підряду через порушення строків виконання робіт і матеріали справи не містять належних і допустимих доказів направлення такого повідомлення;

- Товариством не заявлялося жодних претензій або заперечень як щодо строків, так і до якості виконаних Підприємцем робіт. Відсутність відмови Товариства від прийняття робіт свідчить про їх фактичне прийняття замовником;

- за Договором відступлення Кооператив, окрім права грошової вимоги з повернення авансового платежу, передав Товариству і право стягнення штрафних санкцій та збитків, що свідчить про фактичне укладення договору факторингу, а не цесії.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника Товариства, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 26.02.2015 Кооперативом і Підприємцем укладено Договір підряду, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання своїми силами, матеріалами і засобами, на власний ризик виготовити і виконати роботи по облаштуванню балконного огородження на об'єкті замовника за адресою: 79015, м. Львів, вул. Порохова, 20 (секція № 9 на Генплані) відповідно до затвердженого технічного завдання або проектної документації;

- за приписами пунктів 1.2 і 3.2 Договору підряду облаштування балконного огородження здійснюється у відповідності до специфікації, затвердженої замовником, що відображається в додатку № 1 та погоджується сторонами протягом 10 днів після підписання договору. Перелік, кількість, вартість матеріалів та обладнання, поставку та монтаж якого здійснює виконавець, а також перелік та вартість монтажних робіт, що виконує підрядник, визначаються у додатку № 2 (Локальний кошторис), що є невід'ємною частиною цього договору;

- згідно з пунктами 2.1 і 2.2 Договору підряду виконавець розпочинає виконання робіт, передбачених цим договором, в термін до 5-ти (п'яти) робочих днів після оплати авансу. Термін виконання робіт по цьому договору складає 130 робочих днів з моменту здійснення проплати згідно з пунктом 3.3 даного договору;

- термін виконання може бути зміненим у випадку внесення зміни в проект, неготовності об'єкта до виконання робіт, неузгодження проектних рішень, та ін. У такому випадку сторони узгоджують нові терміни. Зміни графіка виконання робіт, термінів поставки матеріалів та обладнання замовником, якщо вони можуть вплинути на тривалість робіт і його вартість, проводяться на основі додаткової угоди (пункти 2.3 і 6.2 Договору підряду);

- відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 Договору підряду орієнтовна вартість робіт за договором становить 432 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%. Остаточна вартість договору визначається як сума всіх актів прийняття-передачі виконаних робіт. Ціна за 1 кв. м фіксована і становить 1 600,00 грн. Орієнтовна площа робіт 270 кв. м. Замовник оплачує аванс у розмірі 345 600,00 грн. - 80% від вартості договору за матеріали. Кінцевий розрахунок здійснюється протягом 5 (п'яти) днів після прийняття виконаних робіт замовником, враховуючи усунення виявлених дефектів, на основі акта, оформленого у встановленому порядку;

- матеріали справи не містять доказів погодження сторонами та затвердження замовником специфікації облаштування балконного огородження (додатку № 1 до Договору підряду), як і не містять доказів підписання сторонами локального кошторису (додатку № 2 до Договору підряду);

- водночас на виконання умов Договору підряду Кооператив 27.02.2015 перерахував на рахунок Підприємця аванс у розмірі 345 600,00 грн. та 02.06.2016 здійснив додатковий платіж за матеріали на суму 50 000,00 грн.;

- 31.10.2016 Підприємцем було складено та підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000022 за Договором підряду на суму 371 200,00 грн. 08.12.2016 Підприємець направив акт Кооперативу, який останнім підписано не було;

- 27.02.2017 Кооператив надіслав на адресу Підприємця претензію, якою повідомив останнього про односторонню відмову (розірвання) від Договору підряду у зв'язку з систематичним порушенням умов договору (зокрема невиконання робіт в строки передбачені договором) та вимагав від Підприємця повернути Кооперативу авансові кошти, сплатити штраф за порушення строків виконання робіт за Договором підряду та відшкодувати завдані збитки;

- 28.04.2017 Кооперативом (первісний кредитор) та Товариством (новий кредитор) укладено Договір відступлення, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором боржника щодо стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за Договором підряду. Боржником за цим договором є Підприємець, а заборгованістю - невиконані боржником грошові зобов'язання перед первісним кредитором щодо повернення грошових коштів, перерахованих (сплачених) первісним кредитором боржнику в якості авансу за виконання робіт згідно з Договором підряду у зв'язку з невиконанням цих робіт;

- відповідно до пункту 2.2 Договору відступлення розмір заборгованості боржника станом на дату укладення сторонами цього Договору становить 356 806,00 грн. без ПДВ. Разом із заборгованістю первісний кредитор передає новому кредитору право вимагати від боржника сплати штрафних санкцій (пені, штрафу) розрахованих згідно з умовами Договору підряду та збитків завданих у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) робіт за Договором підряду;

- за відступлення права вимоги Товариство сплатило Кооперативу 356 806,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 18.05.2017 № 22. Актом приймання-передачі документації до Договору відступлення Кооператив передав Товариству документацію, яка підтверджує право вимоги до Підприємця;

- листом від 29.05.2017 Товариство повідомило Підприємця про відступлення йому права вимоги та просило сплатити на його рахунок 356 806,00 грн. Доказів виконання Підприємцем зазначеної вимоги матеріали справи не містять;

- 16.06.2017 Кооператив як юридичну особу припинено, про що внесено відомості до ЄДРПОУ;

- у провадженні господарського суду Львівської області між цими ж сторонами існує інший спір зі справи № 914/1532/17 за позовом Товариства до Підприємця про стягнення переданої за Договором відступлення заборгованості - авансового платежу за Договором підряду. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 зупинено провадження у справі № 914/1532/17 до вирішення даної справи.

Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваного договору про відступлення права вимоги.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п'ята, шоста статті 203 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 зі справи № 752/8842/14-ц).

Надаючи правову оцінку обсягу та змісту прав, переданих Кооперативом Товариству за спірним Договором відступлення та їх дійсності, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що:

- Договір підряду є укладеним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався і відповідно до статті 204 його прававомірність презюмується;

- факт сплати Кооперативом Підприємцю авансового платежу підтверджується матеріалами справи і відповідно до пункту 2.2 Договору підряду Підприємець повинен був виконати обумовлені договором роботи до 22.10.2015. Однак Підприємець не закінчив виконання робіт у встановлений договором строк;

- у зв'язку з порушенням строків виконання робіт, встановлених Договором підряду, Кооператив надіслав на адресу Підприємця претензію, якою повідомив останнього про односторонню відмову (розірвання) від Договору підряду та просив повернути Кооперативу авансові кошти, чого Підприємцем зроблено не було.

Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, пов'язані безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Що ж до обставин, пов'язаних з належним чи неналежним виконанням зобов'язань за Договором підряду, зокрема фактичного виконання робіт з порушення строку їх виконання, то вони не визначаються жодною нормою матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за таким договором. У зв'язку з презюмованою правомірністю Договору підряду відсутні підстави для висновку про недійсність оспорюваного Договору відступлення лише на тій підставі, що зобов'язання за цим підрядним договором не були виконані належним чином (що, до речі, також є небезспірним та може бути предметом окремого судового розгляду, про що цілком правильно наголошено судом апеляційної інстанції. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 30.08.2018 зі справи 904/8978/17 і колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав відступати від неї у даній справі).

При цьому боржник не позбавлений права висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора на підставі статті 518 ЦК України.

За таких обставин Касаційний господарський суд вважає правомірним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо дійсності вимоги про стягнення суми авансового платежу, переданої за спірним Договором відступлення.

Доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують зазначеного висновку судів попередніх інстанцій та не впливають на них. Посилання скаржника у касаційній скарзі в цій частині зводяться до дослідження окремих обставин виконання Договору підряду сторонами, що як вже було зазначено, не входить до предмета доказування у даній справі про визнання недійсним правочину.

Судами попередніх інстанцій не встановлено будь-яких інших обставин, з якими чинне законодавство України пов'язує можливість визнання недійсним спірного правочину.

У касаційній скарзі Підприємець також зазначає про помилковість висновків судів щодо віднесення Договору відступлення до договору цесії, а не договору факторингу, стороною якого може бути лише банк або інша фінансова установа.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (положення).

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження клієнта за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує від фактора послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження клієнта, з обов'язком клієнта оплатити користування ними. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі дослідження умов Договору відступлення, останній не передбачає для Товариства будь-якої плати чи винагороди за відступлення права вимоги, у зв'язку з чим такі доводи скаржника є необґрунтованими.

Таким чином, місцевий і апеляційний господарські суди, повно та всебічно дослідивши обставини справи, встановивши факти дійсності вимоги, переданої за спірним Договором відступлення, та відсутності будь-яких інших обставин, з якими чинне законодавство України пов'язує можливість визнання його недійсним, навівши у оскаржуваних судових рішеннях необхідне мотивування, дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Підприємця.

За приписами частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 зі справи № 914/2567/17 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Лисака Олега Олександровича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Суховий

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати