Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.07.2015 року у справі №5/530-03
Ухвала КГС ВП від 15.08.2018 року у справі №5/530-03
Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №5/530-03
Ухвала КГС ВП від 15.08.2018 року у справі №5/530-03

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 5/530-03

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Відкрите акціонерне товариство "Жмеринський завод "Сектор",

ліквідатор ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражний керуючий Сокольвак М.В. - не з'явився,

ініціюючий кредитор - Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі,

представник кредитора - не з'явився,

кредитор - ОСОБА_5, особисто,

арбітражний керуючий Лещенко А.М. - особисто, Дудніченко О.П., представник (Довіреність від 30.12.2015) - в режимі відеоконференції

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу

ОСОБА_5,

на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.01.2018 (щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М. за завдані збитки під час ліквідації ВАТ "Жмеринський завод "Сектор")

у складі колегії суддів: Крамар С.І. (головуючий), Вибодовський О.Д., Грамчук І.В.

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018

у складі колегії суддів: Демидюк О.О.(головуючий), Савченко Г.І., Павлюк І.Ю.

у справі за заявою

Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі

до Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.10.2003, за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Жмеринці, порушено провадження у справі №5/530-03 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" (далі - ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", боржник).

2. За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, господарський суд Вінницької області ухвалою від 21.01.2004 визнав вимоги кредиторів до боржника та затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" на загальну суму 800 626, 95 грн. (т. 2, а.с. 192 - 194).

3. Постановою господарського суду Вінницької області від 23.01.2004 у справі №5/530-03 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лещенка А.М.

4. Строк ліквідаційної процедури ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

5. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.02.2006 у цій справі визнано вимоги кредитора ОСОБА_5 по заробітній платі в розмірі 5 836,51 грн. та включено їх до другої черги реєстру вимог кредиторів, зобов'язано арбітражного керуючого (ліквідатора) внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів (т. 5, а.с. 116)

6. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі №5/530-03 скаргу кредитора ОСОБА_5 задоволено частково; визнано незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А.М. під час виконання ним повноважень ліквідатора боржника по справі №5/530-03, стосовно порушення черговості задоволення вимог кредиторів боржника в частині незадоволення вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_5; в частині надання правової оцінки діяльності арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенка А.М. по результатам його діяльності із жовтня 2003р. по 12 вересня 2006 та встановлення суми завданих збитків відмовлено (т.47 а.с.175-178).

7. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.09.2017, у зв'язку із неможливістю сформувати колегію у складі трьох суддів для продовження розгляду справи № 5/530-03, її було передано для подальшого розгляду до найбільш територіально наближеного до господарського суду Вінницької області - до господарського суду Хмельницької області,.

8. Ухвалою суду від 28.11.2017 колегією суддів господарського суду Хмельницької області у складі: головуючого судді Крамара С.І., суддів Вибодовського О.Д. та Грамчука І.В. справу №5/530-03 прийнято до свого провадження.

9. 26.06.2017 кредитором ОСОБА_5 до господарського суду Вінницької області було подано заяву про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М. на користь ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" за завдані збитки під час ліквідації ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" (т. 49 а.с26 - 39).

Заява обґрунтована тим, що збитки, внаслідок невиплати своєчасно заборгованості по заробітній платі Товариством (боржником) перед ОСОБА_5, завдяки діям ліквідатора Лещенка А.М., складають 362 897,22 грн., у тому числі:

заборгованість ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" перед ОСОБА_5 95 201,94 грн. щодо заробітної плати;

внаслідок продажу обладнання відповідно специфікації на 92 846,88 грн., яка на розрахунковий рахунок ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" не поступила;

внаслідок незаконного задоволення вимог кредиторів третьої черги на суму 84 766,71 грн. в той час, коли не були задоволені вимоги другої черги;

заборгованості ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" перед новим ліквідатором Сокольваком М.В. за період із 08.08.2012 по 08.10.2015 за надані послуги в сумі 73 500,00 грн.;

внаслідок недостачі товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 16 581,69 грн., та в кількості 28 037 одиниць товарно-матеріальних цінностей.

10. 06.11.2017 ОСОБА_5 до господарського суду подано заяву з вимогою постановити судовий наказ, яким зобов'язати ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенка А.М. повернути незаконно витрачені ним кошти, які не повинні були оплачуватися в даній ліквідаційній процедурі (т. 49 а.с. 211 - 226).

11. 06.11.2017 кредитором ОСОБА_5 подано суду клопотання про здійснення перевірки витрат в ліквідаційній процедурі щодо податків та стягнення коштів, в якому просить суд постановити судовий наказ яким зобов'язати ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенка А.М. повернути 64 662, 58грн., які ним незаконно витрачені по сплаті податків, які не повинні були оплачуватися в ліквідаційній процедурі.

12. 06.11.2017 ОСОБА_5 подано суду клопотання від 05.11.2017, в якому просить суд встановити, на яких підставах витрати арбітражного керуючого Лещенка А.М., здійснені ним з 03.10.2003 по 22.01.2004, оплачені за рахунок коштів ліквідаційного рахунку ВАТ "Жмеринський завод "Сектор". При цьому, звертає увагу, що згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із ліквідаційного рахунку боржника не можуть здійснюватися витрати на розпорядження майном, які були здійснені до початку процедури ліквідації підприємства - банкрута. Просить видати судовий наказ, яким зобов'язати ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенка Анатолія Михайловича повернути суми коштів, витрачені ним за період із 03.10.2003 по 22.01.2004, на ліквідаційний рахунок ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" (т. 49 а.с. 231 - 232).

13. 05.02.2018 до господарського суду надійшли клопотання від кредитора ОСОБА_5 про виклик в судове засідання свідків та про проведення судового засідання за участю свідків у режимі відеоконференції (т. 49 а.с. 228 - 229).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

14. Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 у справі №5/530-03, зокрема, у задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М. за завдані збитки під час ліквідації ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" та клопотань кредитора ОСОБА_5 від 05.02.2018 про виклик в судове засідання та допит свідків та про проведення судового засідання за участю свідків у режимі відеоконференції - відмовлено.

15. Ухвала суду першої інстанції (про відмову в задоволенні заяв ОСОБА_5 про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М., про відмову у стягненні коштів за завдані збитки в процедурі ліквідації та про відмову у допиті свідків) мотивована тим, що у межах провадження у справі про банкрутство вимоги про стягнення збитків з Лещенка А.М. є необґрунтованими, оскільки у господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, відсутні повноваження щодо розгляду спору між кредитором та особою, яка не є учасником справи про банкрутство; письмові заяви у встановленому законодавством порядку до суду свідками не подавались.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 у справі №5/530-03, в частині відмови в задоволенні заяв ОСОБА_5 про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М., про відмову у стягненні коштів за завдані збитки в процедурі ліквідації та про відмову у допиті свідків, залишено без змін; справу №5/530-03 повернуто до господарського суду Хмельницької області.

17. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 06.02.2018 та постановою апеляційного суду від 02.07.2018 (про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_5 про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М. та стягнення коштів за завдані збитки в процедурі ліквідації ВАТ "Жмеринський завод "Сектор"), ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою спрямувати справу на продовження розгляду справи до господарського суду Хмельницької області.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

19. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.08.2018.

20. Суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоусом В.В., на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, 14.08.2018 заявлено самовідвід.

21. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2018, у складі колегії суддів: головуючого судді - Білоуса В.В., суддів: Ткаченко Н.Г., Жукова С.В., заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоуса В.В. про самовідвід у справі № 5/530-03 задоволено.

22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.08.2018 клопотання ОСОБА_5 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено скаржнику строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження у справі № 5/530-03 за касаційною скаргою ОСОБА_5, датою проведення судового засідання визначено 16.10.2018.

24. 19.09.2018 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Лещенка А.М. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25. У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2018.

26. Ухвалою Суду, у визначеному складі суддів, від 01.10.2018 у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Лещенка А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконферненції 16.10.2018 у справі № 5/530-03 відмовлено.

27. 09.10.2018 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Лещенка А.М. надійшов Відзив на касаційну ОСОБА_5 з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою залишити оскаржені судові акти без змін, а також Заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

28. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/530-03 клопотання арбітражного керуючого Лещенка А.М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Вінницьким міським судом Вінницької області задоволено.

29. ОСОБА_5 16.10.2018 у судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повністю підтримав вимоги касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив Суд скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 06.02.2018 та постанову Рівненського апеляційного суду від 02.07.2018 (про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_5 про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М. та стягнення коштів за завдані збитки в процедурі ліквідації ВАТ "Жмеринський завод "Сектор"); спрямувати справу на продовження розгляду справи до господарського суду Хмельницької області.

30. Арбітражний керуючий Лещенко А.М. та його представник, в засіданні суду в режимі відеоконференції проти вимог та доводів касаційної скарги заперечили, з підстав наведених у відзиві; просили Суд оскаржені судові акти залишити без змін.

31. Інші учасники провадження у справі у призначене судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ОСОБА_5)

32. Скаржник доводить порушення судами першої та апеляційної інстанцій ст. ст. 11, 65, 73, 75, 76, 77, 78, 79 ГПК України, п. 95 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Іванов Ю.М. проти України", не врахування правої позиції Вищого господарського суду України від 07.07.2015 у цій справі, ст. 13 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а також фактів порушень арбітражним керуючим Лещенком А.М. приписів Закону про банкрутство під час виконання обов'язків ліквідатора банкрута, встановлених в ухвалі господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03 (залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій).

Доводи арбітражного керуючого Лещенка Анатолія Михайловича

33. Арбітражний керуючий у Відзиві на касаційну скаргу та в засіданні суду доводить: у суду відсутні повноваження щодо вирішення спору про стягнення збитків, заявлених кредитором ОСОБА_5, в межах справи про банкрутство, про що зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 5/530-03; діям арбітражного керуючого Лещенка А.М., судовими рішеннями у цій справі, була надано повну оцінку за час виконання обов'язків ліквідатора банкрута, зокрема ухвалою суду від 07.06.2016 відмовлено в задоволенні Скарги в частинах: надання правової оцінки діяльності арбітражного керуючого по результатам його діяльності з жовтня 2003 по 12.09.2006; встановлення суми завданих збитків, що завдані з боку арбітражного керуючого Лещенка А.М. в період здійснення ним повноважень ліквідатора; стягнення із арбітражного керуючого Лещенка А.М. суму збитків на ліквідаційний рахунок ВАТ "Жмеринський завод "Сектор".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

35. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

Верховний Суд констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Водночас, під час розгляду заяв ОСОБА_5 (про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М. за завдані збитки під час ліквідації ВАТ "Жмеринський завод "Сектор"), посилаючись на судові рішення прийняті у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій не встановили наявність/відсутність порушеного права саме ОСОБА_5, за захистом якого він звернувся, або порушення права іншої особи в інтересах якої звернувся заявник (п. 1 прохальної частини Заяви від 26.06.2017, том 49, арк. справи 27).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 є визнаним кредитором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" з заробітної плати.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За вимогами ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У частині третій статті 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 N 8-рп/2013 вказується, що "у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат".

Статтею 11 Конвенції Міжнародної організації праці № 95, яка ратифікована Україною 04 серпня 1961 року визнано, що у разі банкрутства або ліквідації підприємства працівники, "зайняті на цьому підприємстві, матимуть становище привілейованих кредиторів щодо заробітної плати, яку вони мають одержати за послуги, надані в період, що передував банкрутству чи ліквідації, котрий буде визначено національним законодавством" і яку буде виплачено, як привілейований кредит, до того, як звичайні кредитори зможуть зажадати власну частку. Порядок черговості погашення привілейованого кредиту має визначатися національним законодавством.

Аналізуючи наведене вище, слід дійти висновку, що права кредиторів з заробітної плати є привілейованими, обов'язковими та мають бути захищені на державному рівні.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій, враховуючи зміст Заяви ОСОБА_5 (що є предметом даного розгляду у справі про банкрутство) не досліджено та не з'ясовано змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, а також не враховано мету звернення такої особи до суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу судів на те, що, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення вказаних спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом (як правило) без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство за для судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

Перш за все, наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що у межах провадження у справі про банкрутство вимоги про стягнення збитків з арбітражного керуючого Лещенка А.М. не підлягають задоволенню, оскільки у господарського суду відсутні повноваження щодо розгляду спору між кредитором та особою, яка не є учасником справи про банкрутство, до встановлення судами змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернувся заявник та мети та підстав звернення його до суду.

Крім того, на переконання колегії суддів, дотримуючись принципу процесуальної економії, не варто відмовляти учаснику провадження у справі в захисті порушеного права, спонукаючи його до звернення окрім скарги що й з окремим позовом до арбітражного керуючого у порядку цивільного судочинства, якщо таке право може бути відновлене в межах провадження у справі про банкрутство.

Поміж іншим, колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним звернути увагу на наступне. Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

Пунктом 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

В даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до набрання чинності з 19.01.2013 змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції), господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, інше.

Частиною 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у визначеній редакції) передбачено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

На випадок заподіяння шкоди боржнику чи кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню. Порядок обов'язкового страхування діяльності арбітражних керуючих визначається законом.

Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання його ліцензії.

Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 22. ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Кредитор, якому арбітражним керуючим заподіяно шкоду, в тому числі через розподілення коштів з порушенням вимог Закону про банкрутство, вправі захистити свої права, звернувшись до суду.

Право та порядок відшкодування такої шкоди процесуально були відтворені у ст. 111 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011. В цій статті законодавцем визначено порядок відшкодування збитків у разі неумисних дій або помилки арбітражного керуючого та внаслідок умисних дій чи бездіяльності.

Встановивши, що арбітражного керуючого Лещенка А.М. усунено від виконання обов`язків ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", дослідивши підстави такого усунення та відповідні порушення, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_5 не надали належної правової оцінки його доводам та не встановили фактичну наявність/відсутність збитків нанесених діями арбітражного керуючого як боржнику так і кредиторам (зокрема, привілейованих), не досліджено процесуальної можливості захисту порушеного (у разі встановлення) права ОСОБА_5 поза межами провадження у справі про банкрутство ВАТ "Жмеринський завод "Сектор".

36. Щодо суті касаційної скарги

Враховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження, відтак, касаційна скарга підлягає задоволенню.

37. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України (у вказаній редакції), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги ОСОБА_5 та скасування ухвали господарського суду Хмельницької області від 30.01.2018 (щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М. за завдані збитки під час ліквідації ВАТ "Жмеринський завод "Сектор") та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 повністю, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, господарському суду належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

38. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням оскаржених судових актів і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2018

та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 30.01.2018 (щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення коштів із ліквідатора Лещенка А.М. за завдані збитки під час ліквідації ВАТ "Жмеринський завод "Сектор") у справі № 5/530-03 - скасувати.

3. Справу № 5/530-03 у відповідній частині, направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков