ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 927/787/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. і Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Укргазвидобування",

представник позивача - Артамонов А. А., адвокат (довіреність від 28.12.2020 № 2-446д),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина",

представник відповідача - Жайворонко І. В., адвокат (ордер від 14.09.2021 № 147903), Середа Р. С., адвокат (ордер від 14.09.2021 № 118017),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування",

на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.12.2020 (головуючий суддя Романенко А. В. )

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 (головуючий Тищенко О. В., судді: Дикунська С. Я. і Шаптала Є. Ю.)

у справі № 927/787/19

за позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (далі - Компанія)

про стягнення 4 795 454,52 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Компанії про стягнення 4 795 454,52 грн штрафу за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару, відповідно до пункту 7.4 договору поставки від
17.05.201 8 № УГВ9320/30-18 (закупівля товару за власні кошти; далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- протягом гарантійного строку (за період з 12.03.2019 по 24.04.2019) Товариством виявлені дефекти та невідповідності якості 5 одиниць установок насосних УНПН-160х40, загальною вартістю 23 977 272,60 грн, поставлених Компанією на підставі Договору;

- Товариством у межах строків, встановлених пунктом 6 специфікації від
17.05.2018 № 1 (гарантія на товар), здійснено повідомлення Компанії про невідповідність критеріям якості 5 одиниць поставленого;

- пунктом 7.3 Договору сторонами погоджено дії при можливому виявленні дефектів або невідповідності якості товару під час гарантійного строку;

- будь-які інші чи додаткові умови дотримання гарантійних зобов'язань постачальником у Договорі відсутні;

- Компанія відмовилась усувати дефекти поставленого товару або замінити неякісний товар на товар належної якості, а тому зазначені обставини є підставою для застосування до Компанії відповідальності, передбаченої пунктом 7.4 Договору у вигляді стягнення штрафу у розмірі 20 % від вартості товару неналежної якості, що становить 4 795 454,52 грн (23 977 272,60 х 20 %).

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.12.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Компанії на користь Товариства 959 090,90 грн штрафу. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- Компанією, яка є одночасно постачальником та виробником товару, не доведено на підставі належних та допустимих доказів виникнення дефектів товару протягом гарантійного строку його експлуатації внаслідок порушення Товариством правил зберігання або експлуатації установок насосних пересувних нафтогазопромислових УНПН-160х40;

- матеріалами справи підтверджено, що товар, поставлений за Договором, мав дефекти, про що, у тому числі, свідчать фактичні дії Компанії з його гарантійного ремонту (за рахунок заміни конструктивних вузлів установок);

- наведене свідчить про наявність достатніх підстав для застування до спірних правовідносин приписів пункту 7.4 Договору щодо нарахування штрафу;

- Товариством правомірно нараховано Компанії неустойку (штраф) за постачання Товару неналежної якості у розмірі 20% від загальної вартості п'яти дефектних одиниць установок насосних УНПН-160х40 на суму 4 795 454,52 грн (23 977 272,60
грн х 20%);

- враховуючи, що Компанія в добровільному порядку усунула виявлені дефекти товару (за рахунок ремонту та заміни складових запчастин обладнання), приймаючи до уваги компенсаторний характер штрафних санкцій в господарському процесі та відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження заподіяння Товариству збитків внаслідок виявлених дефектів такого товару, з огляду та те, що на момент вирішення спору відремонтоване обладнання продовжує експлуатуватися Товариством, суд першої інстанції на підставі статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ГК України), дійшов висновку про можливість зменшення суми нарахованої до сплати неустойки (штрафу) на 80%, присудивши до стягнення 959
090,90 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при не з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно наявності недоліків товару, який поставлено Компанією Товариству за Договором, у момент його передачі та тих недоліків, які виявлені у процесі експлуатації, а також їх причини); за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо обставин наявності вини Компанії та застосування обумовленої Договором відповідальності у вигляді штрафу); висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (статей 549, 673, 674, 675, 678, 679 ЦК України) та порушення норм процесуального права (статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України; далі ГПК - України).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог та з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та на те, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, просить скасувати рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- суди не врахували висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від
13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо застосування статті 679 ЦК України у подібних правовідносинах;

- суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів.

Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.09.2021 № 29.3-02/3101 у зв'язку з відпусткою судді Селіваненка В. П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 927/787/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І. В. (головуючий), Львова Б. Ю. і Малашенкової Т. М.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Постановою Верховного Суду від 30.09.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 та рішення господарського суду Чернігівської області від 11.01.2020 у справі № 927/787/19 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції містить наступні висновки:

- колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові положень частини 6 статті 269 ГК України та статті 679 ЦК України без урахування висновку щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо необхідності доведення постачальником причин виявлених недоліків поставленого ним товару;

- натомість суди попередніх інстанцій не врахували наведеного висновку суду касаційної інстанції та помилково виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт постачання відповідачем товару неналежної якості - 5 одиниць установок насосних УНПН-160х40; а також належним чином позивачем не доведено невідповідність якості поставленого товару та дефектів протягом гарантійного строку. Адже надавати протилежні докази та доводити, що дефекти поставленого товару виникли не з його вини і у нього відсутній обов'язок сплачувати передбачений пунктом 7.4 договору штраф, повинен був саме відповідач;

- суди не встановили обставини, що мають суттєве значення, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не врахували висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від
13.12.2019 у справі № 904/5002/18; отже, судові рішення про відмову у задоволенні позову є передчасними;

- водночас судами враховано позицію Верховного Суду, наведену в зазначеній постанові в частині висновку про те, що Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу від 25.04.1966 № П-7, застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації);

- місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, врахувати висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №904/5002/18, встановити причини виникнення дефектів поставленого відповідачем товару, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази та надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції встановив, що пунктом 5.11 Договору сторонами було узгоджено необхідність застосування Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу від 25.04.1966 № П-7 саме в момент прийняття товару, що здійснено сторонами за видатковими накладними, які свідчать про те, що жодних зауважень та/або заперечень позивачем щодо прийняття товару в момент його прийняття за видатковими накладними - не висловлено у порядку, встановленому договором та вказаною Інструкцією.

Суд апеляційної інстанції також врахував і те, що у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у даній справі при направленні справи на новий розгляд зазначено, що Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу від
25.04.1966 № П-7, застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації). Такаж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18.

Отже, наведені обставини в сукупності свідчать про те, що у момент прийняття Товариством товару від Компанії за видатковими накладними (зокрема і щодо якості якого виник спір) ним не висловлено жодних заперечень щодо якості товару.

Крім того наказом Товариства від 10.12.2018 № 358 "Про введення в експлуатацію транспортних засобів" введено в експлуатацію 9 одиниць (зокрема і спірних) спеціалізованих вантажних платформ УНПН-160х40 (установка насосна пересувна нафтогазопромислова) на шасі КпАЗ-63221 2018 року випуску, реєстраційні номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9.

У постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 зазначено правову позицію, згідно з якою у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

У свою чергу, у даній справі № 927/787/19 Товариство посилається на те, що в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), було виявлено неякісність поставленого товару внаслідок його поломки, що на його думку, є підставою для застосування штрафної санкції, обумовленої пунктом 7.4 Договору.

Так, пунктом 7.4 договору передбачено відповідальність постачальника за неналежну якість поставленого товару за договором, у вигляді штрафу.

Водночас вказаний пункт визначає відповідальність за неналежну якість товару, який постачається, проте, після прийняття товару за видатковими накладними (зокрема і щодо спірного) та після введення його в експлуатацію Товариством шляхом прийняття відповідного наказу, правовідносини сторін договору щодо якості товару після його прийняття, врегульовано пунктами 2.2 та 7.3 договору, з урахуванням умов узгодженої специфікації № 1 від 17.05.2018, і, відповідно, обставина стосовно неналежної або належної якості спірного товару, так і наявність або відсутність недоліків поставленого товару, а також і підстави виникнення таких недоліків, підлягає дослідженню з урахуванням наявних у справі доказів.

Враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 30.09.2020, а також доводи учасників справи стосовно висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18:

- предметом розгляду були позовні вимоги про зобов'язання здійснити заміну рейок рамних прямих з вістряком кривим типу Р65 марки 1/11-1/9 із заводськими № 276 та № 280 неналежної якості у кількості 2 одиниць на аналогічну продукцію належної якості, а також стягнення штрафу у розмірі 49 003,56 грн (20 % від вартості продукції неналежної якості);

- позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за договором поставки поставив продукцію з дефектами, які були виявлені протягом гарантійного строку експлуатації (відповідно до акту комісії від 02.05.2018, складеного за участю представника виробника - АТ "Дніпропетровський стрілочний завод", рейки рамні прямі з вістряком кривим типу Р65 марки 1/11-1/9 проект М1740.11.000; (-01) із заводськими № 276 та 280 не витримали гарантійного терміну експлуатації по пропущеному тоннажу та гарантованому мінімальному строку експлуатації), не здійснив її заміну на якісну продукцію та не сплатив штраф у розмірі 20 %.

У постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 викладено наступний висновок про застосування норм права:

"- 6.1. Відповідно до статті 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили;

- 6.2. Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу;

- 6.3. Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару;

- 6.4. Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу;

- 6.5. Положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 №П-7, відповідно до якої саме на покупця покладений обов'язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення скритих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції не застосовуються, як підстава для звільнення постачальника (виробника) від обов'язку доводити, що дефекти товару виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу, оскільки відповідно до постанови Верховної Ради України від
12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" може застосувати лише ті нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України, а відповідно до частини 7 статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили;

- 6.6. Окрім того, ця Інструкція застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації);

- 6.7. За наведених обставин, палата Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати (постанова від
13.08.2019 у справі № 904/4958/18), зокрема: щодо покладення на позивача (покупця) обов'язку доказування причин дефектів продукції, виявлених протягом гарантійного строку, застосування до спірних правовідносин положень Інструкції № П-7 та незастосування норми права (частини 6 статті 269 ГК України) у подібних правовідносинах."

При цьому у даній справі пунктом 2.2 Договору визначено, що постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на товар встановлюється в специфікації до цього договору.

У свою чергу, дослідивши специфікацію від 17.05.2018 № 1, судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 6 вказаної специфікації передбачено гарантію на товар, строк якої складає:

- на шасі не менше ніж 12 місяців з дати введення в експлуатацію або 50 000 км пробігу;

- на установку не менше ніж 18 місяців з дати введення в експлуатацію або 900 відпрацьованих годин.

Крім того, пунктом 8 специфікації від 17.05.2018 № 1 зазначено, що товар новий, який не був у використанні.

На підтвердження дефектів та невідповідності якості 5 одиниць поставленого товару - установок насосних УНПН-160х40, загальною вартістю 23 977 272,60 грн, реєстраційні номери: НОМЕР_10, АА 6539 ТР, АА 6529 ТР, Товариством до матеріалів справи долучено акти технічного обстеження та дефектні акти від
12.03.2019, від 21.03.2019, від 27.03.2019, від 16.04.2019, від 16.04.2019, від
25.04.2019, дослідивши які, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані акти складені без участі представників відповідача, в них не міститься відомостей стосовно того чи викликались уповноважені представники відповідача (який є виробником відповідної продукції) для складання вказаних актів з метою фіксації відповідних поломок з метою встановлення факту чи вказана поломка є наслідком неякісності поставленого товару, та/або виникла внаслідок неправильної експлуатації відповідного товару.

Водночас, вказані акти підписані зі сторони Товариства особами, щодо яких не наведено відомостей про те, що їх уповноважено від імені позивача на складання відповідних актів у складі відповідної комісії, як не зазначено і відомостей стосовно розпорядчого акту на підставі якого сформовано відповідну комісію та наділено повноваженнями щодо складання таких актів.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що вказані акти від 12.03.2019, від
21.03.2019, від 27.03.2019, від 16.04.2019, від 16.04.2019, від 25.04.2019 містять зафіксовані відомості стосовно загального напрацювання установок та відомості щодо їх загального пробігу, проте відсутні підтвердження того, на підставі яких даних були визначені вказані показники (журнали обліку пробігу, журнали робіт, тощо) для підтвердження та достовірного встановлення наявності гарантійного терміну, обумовленого пунктом 6 специфікації від 17.05.2018 № 1, а також не підтверджено і факту настання саме гарантійного випадку неякісності в частині спірного товару, а тому суд дійшов висновку, що такі акти в розумінні вимог статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України не є належними доказами на підтвердження такої обставини.

У той же час надані до матеріалів справи листи Товариства від 12.03.2019 № 41-01/4-431, від 25.03.2019 № 41-01/4-523, від 28.03.2019 № 41-563, від
19.04.2019 № 41-697, від 24.04.2019 № 41-01/4-732 свідчать про те, що певні несправності у роботі відповідних установок виникли у процесі їх експлуатації, тобто в процесі здійснення Товариством певної діяльності щодо використання відповідного товару, а Компанією листами від 11.11.2019 № ВСО-067/19, від
20.11.2019 № ВСО-068/19, від 22.11.2019 № 41-7755, від 10.12.2019 № С-243 повідомлялось про готовність виконання гарантійних зобов'язань щодо установок УНПН-160х40, і у подальшому Компанія у листі-відповіді від 01.07.2019 № ЮВ-23 на претензію Товариства від 22.05.2019 № 30.1-022-3630 посилалась на те, що Товариством згідно з видатковими накладними було прийнято товар за Договором і протягом 20 днів з дня надходження товару на склад отримувача, невідповідності виявлено не було, а пізніше листами № 41-01/4-431 від 12.03.2019, № 41-01/4-523 від 25.03.2019, № 41-563 від 28.03.2019, № 41-697 від 19.04.2019, № 41-01/4-732 від 24.04.2019 філія Товариства повідомила про виявлення недоліків складових частин 5 із поставлених за договором автомобілів - установок насосних пересувних нафтогазопромислових УНПН-160х40, тобто повідомлення здійснено з порушенням строків та з порушенням форми виклику; проте, Компанія направляла фахівців з метою проведення діагностики та ремонту поставленої техніки, про що повідомлено відповідним листом від 25.06.2019 № ВСО-037.19; також у листі зазначено, що при проведенні огляду поставлених установок (у тому числі і спірних), встановлено порушення вимог експлуатаційної документації на насосне обладнання та шасі, у зв'язку з чим відмовлено у задоволенні претензії Товариства.

Також у актах обстеження установок від 15.05.2019, які підписані Товариством після обстеження установок, зафіксовано, зокрема, що з установки реєстраційний номер НОМЕР_7 знято редуктор передачі обертального руху, відсутня інформація про правильність ведення експлуатаційної документації шасі/насосного обладнання, відсутні дані про проведення технічного обслуговування; щодо установки реєстраційний номер НОМЕР_1 - трансмісія, наявні сліди масла на фланцях роздаточної коробки, відсутня інформація про правильність ведення експлуатаційної документації шасі/насосного обладнання- документація не пред'явлена; щодо установки реєстраційний номер НОМЕР_2 - редуктор знято, що є втручанням без дозволу Коипанії, відсутня інформація про правильність ведення експлуатаційної документації шасі/насосного обладнання; щодо установки реєстраційний номер НОМЕР_4 - у робочому стані, відсутня інформація про правильність ведення експлуатаційної документації, як і посвідчення про відрядження представників відповідача на філії позивача, на яких розташовано відповідні установки насосні УНПН-160х40, з відмітками про прибуття та вибуття представників Компанії з філій підприємств Товариства, в сукупності підтверджують ту обставину, що Компанія своїми діями підтвердила здійснене обстеження установок (у тому числі і щодо яких заявлено дефекти) на території підприємства Товариства, зафіксувала робочий стан установок, проте з фактами певного втручання у їх механізми, і в сукупності з тими обставинами, що у момент передачі вказаних установок вони були новими та відповідали якості, що посвідчено обома сторонами шляхом оформлення відповідних видаткових накладних, а також введенням Товариством в експлуатацію поставлених установок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідні несправності, зафіксовані Товариством самостійно у актах технічного обстеження та дефектних актах від
12.03.2019, від 21.03.2019, від 27.03.2019, від 16.04.209, від 16.04.2019, від
25.04.2019, свідчать про те, що вказані несправності виникли саме під час використання відповідних установок Товариством у своїй діяльності.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що згідно з Паспортом установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40 з робочим тиском 40 Мпа, 32 Мпа, 24 МПА, 19 Мпа, який відповідно до пункту 5.6 Договору є додатком до відповідного обладнання, в якому, зокрема у розділі 11 "Відомості про рекламації" визначено порядок пред'явлення рекламацій у випадку виявлення дефектів, їх оформлення та дії сторін у випадку розбіжності думок щодо причин виникнення дефектів (пункти 11.1,11.1.2,11.1.3,11.1.4,11.1.5,11.1.6,11.1.7,11.1.8,11.1.9,11.1.10,11.1.11,11.1.14).

Проте, ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ані апеляційного розгляду справи, до матеріалів справи не було подано двосторонньо погодженого акту - рекламації, з виконанням сторонами умов п. 11.1,11.1.2,11.1.3,11.1.4,11.1.5,11.1.6,11.1.7,11.1.8,11.1.9,11.1.10,11.1.11,11.1.14 Паспорту установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40 з робочим тиском 40 Мпа, 32 Мпа, 24 МПА, 19 Мпа.

Водночас, Компанія на спростування доводів Товариства про наявність її вини у поломці установок обґрунтовано зазначала про те, що наявні в матеріалах справи акти технічного обстеження від 12.03.2019,27.03.2019,16.04.2019 та дефектні акти від 21.03.2019,16.04.2019,25.04.2019, складені за участю позивача, в односторонньому порядку, без участі представника відповідача, не містять відомостей про те, що зазначені позивачем дефекти виникли під час експлуатації в період гарантійного терміну, а тому не можуть бути належним доказом невідповідності якості товару або дефекту згідно з Паспортом поставленого товару - "Установка насосна пересувна нафтогазопромислова УНПН-160х40 з робочим тиском 40 Мпа, 32 Мпа, 24 МПА, 19 Мпа". Крім того, відповідач при відвідуванні філії позивача з метою обстеження поставленого товару встановив різницю у напрацюванні мотообладнання за фактом, а також порушення вимог Паспорту "Установка насосна пересувна нафтогазопромислова УНПН-160х40 з робочим тиском 40 Мпа, 32 Мпа, 24 МПА, 19 Мпа", а тому зробив висновок про визнання установок придатними до використання і подальшу відмову від виконання гарантійного ремонту та їх сервісного обслуговування, і враховуючи те, що двосторонньо погодженого акта-рекламації, з виконанням сторонами умов пунктів 11.1,11.1.2,11.1.3,11.1.4,11.1.5,11.1.6,11.1.7,11.1.8,11.1.9,11.1.10,11.1.11,11.1.14 Паспорту установки насосної пересувної нафтогазопромислової УНПН-160х40 з робочим тиском 40 Мпа, 32 Мпа, 24 МПА, 19 Мпа - сторонами не складено, у зв'язку з чим презумпція вини Компанії з моменту передачі Товариству товару (зокрема і спірного) спростовується в сукупності встановленими вище обставинами та наявними у справі доказами, що виключає застосування визначеної договором відповідальності про стягнення штрафу за передання товару неналежної якості в призмі часового проміжку з моменту його передачі відповідачем позивачу.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що у постанові Верховного Суду від
13.12.2019 у справі № 904/5002/18, про необхідність врахування якої наголошувалось судом касаційної інстанції при направленні справи на новий розгляд, викладено правовий висновок про те, що відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що Товариством не заявлялись до Компанії вимоги усунути дефекти товару за його місцезнаходженням або замінити неякісний товар на товар належної якості, і Товариство не позбавлене права реалізувати відповідні права в порядку, обумовленому законом та договором, у зв'язку з чим підстави для застосування частини 6 статті 269 ГК України (про застосування якої наголошується у постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18) при вирішенні даного спору, з урахуванням частини 1 статті 14 ГПК України, відсутні.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги Товариства про стягнення з Компанії 4 795 454,52 грн штрафу за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару, відповідно до пункту 7.4 Договору поставки є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Тобто судом апеляційної інстанції було враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2020 та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо застосування статті 679 ЦК України, тому посилання Товариства у касаційні скарзі на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від
13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо застосування статті 679 ЦК України відхиляються Верховним судом, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Враховуючи викладені обставини, які були встановлені та досліджені судом апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи Товариства про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у раніше прийнятій постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 щодо застосування статті 679 ЦК України, оскільки при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним судом було надано оцінку вказаній постанові Верховного Суду і застосовано ті правові висновки, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Водночас обов'язковою умовою для застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України. При цьому у даній справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судового рішення згідно з пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є необґрунтованими.

Таким чином, Верховний Суд вважає безпідставними доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів у зв'язку з тим, що зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що посилання Позивача у касаційній скарзі на те, що суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів, є необґрунтованими, оскільки скаржником не доведено, у чому саме полягає недопустимість таких доказів, водночас судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови надавалась оцінка усім доказам у справі у їх сукупності та окремо кожному.

Також Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених Статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було ухвалено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену постанову, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від
01.04.2021 у справі № 927/787/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова