ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Київ

справа № 917/1053/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 (колегія суддів у складі: Білоусова Я.О. - головуючий, Пуль О.А., Тарасова І.В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2018 (суддя Киричук О.А.)

у справі № 917/1053/18

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ"

про стягнення 3 802 814, 11 грн.,

за участю представників сторін

позивача: Малярчука Ю.Б.,

відповідача: не з`явились,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" (далі - ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ") про стягнення 3 802 814, 11 грн., з яких: 1 719 631, 80 грн. штрафу та 2 083 182, 31 грн. пені за порушення строків поставки за договором поставки № УГВ 6674/11-17 (закупівлі товару за власні кошти) від 21.09.2017.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.12.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 859 815, 90 грн. штрафу та 1 041 591, 16 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між АТ "Укргазвидобування" (покупцем) та ТОВ "Дріллтех Імпорт" (постачальником) 21.09.2017 укладено договір поставки (закупівлі товару за власні кошти) №УГВ 6674/11-17, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений в Специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невідємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (далі - специфікація).

Згідно з п. 1.3. договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим та не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Умовами п. 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та в графіку поставки товару, що є додатками до цього договору.

Положеннями п. 5.2. договору визначено, що обсяг та строк поставки товару, визначається в додатку № 2 графік поставки товару до цього договору.

Згідно з п. 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін актa приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Згідно з п. 7.10. договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до п. 1 специфікації загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 26 290 000,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3 специфікації встановлено, що строк поставки товару: згідно з графіком поставки товару (додаток № 2 до договору).

Графіком поставки товару визначено граничний термін поставки товару: до 30.11.2017 (позиції 2, 5, 6, 7, 10 (частково у кількості 2), 13); до 30.12.2017 (позиції 1, 3, 4, 8, 9, 10 (частково у кількості 2), 11, 12).

Відповідно до п. 9 специфікації відвантаження товару проводиться за рознарядкою покупця.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він надав відповідачу наступні рознарядки на загальний обсяг товару: рознарядка № 11/2-3509 від 21.09.2017, рознарядка №11/2-3510 від 21.09.2017, рознарядка №11/2-3511 від 21.09.2017, що підтверджується скріпленою печаткою розпискою №11 від 25.09.2017, яку склав уповноважений представник відповідача Вакуленко І.А.

Позивач листом від 07.12.2017 №11/2-4455 просив відповідача у зв`язку з гострою виробничою необхідністю щодо своєчасного введення в експлуатацію та недопущення зупинки об`єктів видобутку вуглеводнів філій ПАТ "Укргазвидобування" терміново прискорити відвантаження головок колонних та арматури фонтанної по зазначеному договору поставки на філії ПАТ "Укргазвидобування".

Відповідач листом від 08.12.2017 №1/01 повідомив позивача, що перша поставка обладнання, що мала бути здійснена до 30.11.2017, буде здійснена до 19.01.2018 в повному обсязі. Друга поставка обладнання, що має бути здійснена до 30.12.2017, буде здійснена до 22.02.2018 в повному обсязі. Просив розглянути можливість підписання додаткової угоди до договору та продовжити термін постачання до 28.02.2018.

Відповідач листом від 11.12.2017 № 2/12 повідомив позивача, що виробництво обладнання на період з жовтня по грудень 2017 року буде неможливим внаслідок форс-мажорних обставин та не дозволить ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" в строк до 30.12.2017 здійснити поставку обладнання. Зобов`язався звернутися до ТПП України та отримати на підтвердження вищенаведеного сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до акта приймання-передачі від 12.01.2018 № 1/24 відповідачем поставлено 2 к-кт товару на суму 1 516 960, 68 грн., відповідно до акта приймання-передачі від 15.01.2018 №2/49 - 8 к-кт товару на суму 7 556 146, 92 грн., відповідно до акта приймання-передачі від 15.01.2018 № 3/25 - 5 к-кт товару на суму 4 326 816, 18 грн., відповідно до акта приймання-передачі від 03.04.2018 №4/9 - 2 к-кт товару на суму 1 982 405, 58 грн., відповідно до акта приймання-передачі від 17.04.2018 №5/34 - 5 к-кт товару на суму 4 529 497, 72 грн., відповідно до акта приймання-передачі від 16.05.2018 №10/2 - 6 к-кт товару на суму 6 378 172, 92 грн.

27.03.2018 Полтавська торгово-промислова палата України повідомила відповідача листом № 24.14-07/151, що наданий уповноваженим органом - Китайським комітетом сприяння міжнародної торгівлі, друга назва цієї організації - Китайська Палата міжнародної торгівлі, сертифікат свідчить про наявні форс-мажорні обставини, які діяли з 01.10.2017 по 31.12.2017 для компанії Jiangsu Wellnead Drilling Equipment Co.,LTD, і як наслідок, унеможливили виконання зобов`язання своєчасно в частині строків постачання обладнання згідно з контрактом №700-AUG2017 від 02.08.2017, а саме частини гирлового обладнання 20 комплектів фонтанної арматури та 8 комплектів головок колонних в термін до 20.12.2017.

Відповідач листом від 04.04.2018 №7/03 просив позивача на підставі відповідного документу Полтавської Торгово-Промислової палати України та розділу 8 договору поставки №УГВ6674/11-17 від 21.06.2017 не застосовувати до нього штрафні санкції, передбачені у договорі за несвоєчасну поставку товару.

Як зазначає позивач, зобов`язання щодо поставки товару в кількості 28 к-кт на загальну вартість 26 290 000,00 грн. відповідачем виконано, однак несвоєчасно (що не заперечується відповідачем), чим порушено умови п. 5.1 договору.

23.05.2018 з метою досудового врегулювання спору щодо сплати пені та штрафу за несвоєчасно поставлений товар, згідно з умовами п. 7.10. договору №УГВ6674/11-17 від 21.09.2017, позивач направив на адресу відповідача претензію № 29.3-017-4229.

Відповідач у відповіді на претензію №4/06 від 27.06.2018 повідомив, що здійснити поставку товару до 30.12.2017 було неможливо через обставини непереборної сили. На виконання умов договору ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" розмістило замовлення у завода-виробника Jiangsu Wellnead Drilling Equipment Co.,LTD. За договірними умовами Jiangsu Wellnead Drilling Equipment Co.,LTD зобов`язане поставити гирлове обладнання (колонні головки в кількості 8 комплектів та арматуру фонтанну в кількості 20 комплектів) протягом 60 календарних днів з моменту розміщення замовлення. Замовлення було розміщено 25.09.2017, але виробництво не розпочато через обставини непереборної сили, а саме через введення тимчасового мораторію на виробництво сталеварними та кувальними заводами продукції на підставі постанов уряду КНР на виконання реформ Закону "Про екологію Китаю". Заборона діяла до тих пір, поки металургійні комбінати КНР не пройшли обов`язковий аудит на предмет кількості викидів шкідливих речовин атмосферу та не закупили відповідні об`єми викидів на новоствореній екологічній біржі. Таким чином, Jiangsu Wellhead Drilling Equipment Co., Ltd. не змогло закупити сировинний матеріал (стальні поковки) для виробництва обладнання і як наслідок своєчасно виконати замовлення. Вказане не дозволило ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" в строк до 30.12.2017 здійснити поставку обладнання. 04.12.2017 ТОВ "Дріллтех Імпорт" отримало лист від заводу-виробника з повідомленням про настання обставин форс-мажору та про звернення Jiangsu Wellhead Drilling Equipment Co., Ltd. до Китайської палати міжнародної торгівлі для засвідчення форс-мажорних обставин. На підтвердження наведених обставин надав сертифікат Торгово-промислової палати України №8168 від 26.06.2018.

Посилаючись на те, що враховуючи умови п. 8.2 договору відповідач повинен був повідомити позивача про обставини виникнення непереборної сили не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення, однак, в порушення умов договору, не повідомив та не надав відповідних доказів виникнення обставин непереборної сили, останній звернувся з даним позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що: позивачем доведено факт прострочення поставки товару, у тому числі і визначені терміни прострочення, що відповідачем не спростовується; у сертифікаті № 8168 від 26.06.2018 зазначено про те, що відповідно до Паризької угоди про клімат щодо викидів парникових газів, Китай як договірна сторона цієї угоди розпочала реалізацію ще в 2017 році. Кожен виробник металу в Китаї зобов`язаний був провести спеціальну державну перевірку в грудні 2016 року. Таким чином, відповідач, укладаючи договір з компанією виробником Jiangsu Wellhead Drilling Equipment Co., Ltd. щодо поставки товару повинен був враховувати ці обставини як при підписанні договору з зазначеним виробником, так і при укладенні договору поставки № УГВ6674/11-17 від 21.09.2017; посилання відповідача на те, що встановлений п. 8.2. договору строк ним дотримано, оскільки про наявність обставин непереборної сили йому стало відомо 04.12.2017 (коли його підприємство отримало лист від завода-виробника з повідомленням про настання обставин форс-мажору), а листом від 11.12.2017 № 2/12 він повідомив AT "Укргазвидобування" про обставини форс-мажору є необгрунтованими з огляду на те, що в тексті договору сторони погодили умову про строки повідомлення з моменту саме виникнення форс-мажорних обставин, а не отримання інформації про їх настання; відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували як сам факт існування договірних відносин між відповідачем та компанією виробником Jiangsu Wellhead Drilling Equipment Co., Ltd. щодо поставки товару, який в подальшому передавався позивачеві, так і визначення умов щодо дії обставин непереборної сили за цими договірними відносинами та врегулювання їх наслідків; договір поставки №УГВ6674/11-17 від 21.09.2017, який укладено між сторонами у справі, не містить застережень щодо виконання зобов`язань за цим договором в залежності від умов виконання інших зобов`язань за іншими угодами. Враховуючи викладене суд першої інстанцій дійшов висновку про обґрунтованість позову та, на підставі заяви відповідача, в якій останній просив суд зменшити розмір неустойки на 90%, частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 50% заявлених до стягнення сум штрафу та пені.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що хоча п. 8.2. договору закріплено процедуру інформування іншої сторони про обставини непереборної сили, однак умови договору не передбачають наслідків невиконання умов щодо строку повідомлення про обставини непереборної сили та взагалі не містить умов щодо наслідків такого неповідомлення. Крім того, умовами договору взагалі не передбачено порядку інформування іншої сторони про такий випадок (замовленою кореспонденцією, кореспонденцією з описом вкладення, електронною поштою чи телефонограмою та ін.). В свою чергу, відповідач протягом 7 днів з моменту коли йому стало відомо про обставини непереборної сили (04.12.2017) листом №2/12 від 11.12.2017, листом Полтавської торгово-промислової палати України від 27.03.2018 №24.14-07/151, сертифікатом Торгово-Промислової палати України № 8168 від 26.06.2018 повідомив позивача про обставини непереборної сили згідно з умовами визначеними п.п. 8.2., 8.3. договору поставки №УГВ6674-11-17 від 21.09.2017. При цьому доведення існування договірних відносин між відповідачем та Jiangsu Wellhead Drilling Equipment Co., Ltd. не входить до предмету доказування в межах даної справи, з огляду на те, що умовами договору передбачено саме надання документів, які видаються ТПП України, і яка в межах своєї компетенції повинна надати оцінку наданим заявником документів та встановити наявність або відсутність обставин непереборної сили. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджена наявність у відповідача обставин непереборної сили, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, а також помилкового висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 50%. Так скаржник зазначає, що:

- судом апеляційної при винесенні постанови неправильно застосовано норми ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушено норми ч. 4 ст. 236, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- з аналізу сертифікату № 8168 про форс-мажорні обставини від 26.06.2018 № 177/05-4 вбачається, що Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) відповідачу видано його саме щодо договору доручення № 700-АUG від 02.08.2017, укладеного між ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" та Jiangsu Wellhead Drilling Equipment Co., Ltd, а не щодо договору поставки № УГВ6674/11-17 від 21.09.2017, укладеного між позивачем та відповідачем. Таким чином, ТПП України засвідчено форс-мажорні обставини ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" відповідно до зовнішньоекономічного договору доручення відповідача з Китайською компанією, що виключає виникнення та дію зазначених обставин непереборної сили щодо відповідача саме за договором, укладеним між сторонами спору;

- відповідно до положень ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів;

- враховуючи умови п. 8.2 договору відповідач повинен був повідомити позивача про обставини виникнення непереборної сили не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення, однак, в порушення умов договору, не повідомив та не надав відповідних доказів виникнення обставин непереборної сили. При цьому судом першої інстанції слушно зауважено, що в тексті договору сторони погодили умови про строки повідомлення з моменту саме виникнення форс-мажорних обставин, а не отримання інформації про їх настання від контрагента;

- в свою чергу, місцевий господарський суд при винесенні рішення в частині відмови у задоволенні позову неправильно застосував норми ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, порушив норми ч. 4 ст. 236 ГПК України та дійшов помилкового висновку про зменшення пені.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.06.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 20.06.2019.

Ухвалою від 25.06.2019 відкладено розгляд касаційної скарги на 16.07.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 03.06.2019 строк.

Заслухавши доповідь головуючого судді Могил С.К. та пояснення представника позивача, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується, та не заперечується і відповідачем, що поставка товару була здійснена несвоєчасно, з порушенням графіку, узгодженого між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За оцінкою суду апеляційної інстанції, Сертифікат ТПП України №8168 від 26.06.2018, виданий ТОВ "ДРІЛЛТЕХ ІМПОРТ" підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.10.2017 по 31.12.2017 і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про настання яких відповідач у встановленому порядку повідомив позивача.

Однак за змістом ст. 617 ЦК України особа звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення цією особою, що порушення є наслідком непереборної сили.

При цьому ч. 2 ст. 218 ГК України передбачено, що не вважаються обставинами непереборної сили зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У той же час суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи містять наведені у сертифікаті ТПП України №8168 від 26.06.2018 обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності, що об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов`язку за договором поставки. В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Саме ж дослідження таких обставин повинно відбуватись із дотриманням вимог ч. 1 ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та положень ст. 236 ГПК України, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому не можна визнати належним чином та повністю дослідженими обставини, в розумінні ст. 236 ГПК України, саму лише констатацію судом апеляційної інстанції факту про підтвердженість матеріалами справи у відповідача обставин непереборної сили, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання, без дослідження наявності у таких обставин ознак надзвичайності та невідворотності.

Проте апеляційний господарський суд зазначеного не врахував, наявності ознак надзвичайності та невідворотності обставин, що об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов`язку за договором поставки не дослідив і не встановив, а лише обмежився оцінкою обставин дотримання відповідачем умов п.п. 8.2, 8.3 договору стосовно вчасного та належного повідомлення позивача про обставини, на які відповідач посилався як на обставини непереборної сили, що унеможливили вчасне виконання ним своїх обов`язків за договором поставки (закупівлі товару за власні кошти) №УГВ 6674/11-17 від 21.09.2017.

В свою чергу також не може вважатися належним дослідженням та встановленням наявності або відсутності обставин непереборної сили, що об`єктивно унеможливили своєчасне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором поставки, саме лише дослідження місцевим господарським судом обставин повідомлення відповідачем про форс мажорні обставини позивача відповідно до умов договору.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В свою чергу рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають. Ані місцевий господарський суд, ані апеляційний господарський суд дійшовши протилежних одне одному висновків стосовно доведеності виконання відповідачем умов п.п. 8.2, 8.3 договору, не дослідили та не встановили у своїх рішеннях наявності або відсутності ознак надзвичайності та невідворотності обставин, на які відповідач посилався як на такі, що об`єктивно унеможливили своєчасне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором поставки.

Крім цього, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та підстав для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу, суд першої інстанції не дослідив ані ступінь виконання зобов`язання боржником, ані майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також інтереси сторін спору, що заслуговують на увагу.

Так згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак місцевий господарський суд жодним чином не мотивував та не навів обставин у своєму рішенні, які б прямо або опосередковано вказували на наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верхвоного Суду,дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити чи містять ознаки надзвичайності та невідворотності обставини, на які відповідач посилається як на такі, що об`єктивно унеможливили належне виконання ним свого обов`язку за договором поставки, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2018 у справі № 917/1053/18 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 та рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2018 у справі № 917/1053/18 скасувати.

Справу № 917/1053/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.