ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 925/2301/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи

на рішення господарського суду Черкаської області від 27.07.2015 (головуючий суддя Потапенко В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 (головуючий Тищенко А.І., судді: Разіна Т.І. і Скрипка І.М.)

у справі № 925/2301/14

за позовом приватного підприємства "АЙ-ТОДОР" (далі - Підприємство)

до Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи (далі - Організація),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Президія Всеукраїнської ради Українського товариства охорони природи (далі - Товариство),

про стягнення 569 610,06 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Організації про стягнення 569 610,06 грн., з яких 536 272,17 грн. сума заборгованості за виконані роботи із врахуванням індексу інфляції, 30 799,67 грн. 20% річних та 33 307,10 грн. пені на підставі договору на виконання робіт від 17.05.2013 б/н (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Організацією умов Договору в частині належної оплати за виконану Підприємством роботу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.01.2015 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.07.2015, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Організації на користь Підприємства 217 106,40 грн. основного боргу, 30 177,79 грн. інфляційних втрат, 21 884,32 грн. пені. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що на момент підписання 31.10.2014 акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року керівник Організації - ОСОБА_1 не мав на це відповідних повноважень, оскільки 30.10.2014 був відсторонений від виконання обов'язків керівника. Тобто виконання Підприємством своїх зобов'язань за Договором та наявність заборгованості у Організації підтверджується в частині виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року на суму 217 106,40 грн. та, відповідно, штрафні санкції нараховані Підприємством підлягають задоволенню лише в частині доведених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановою суду апеляційної інстанції, Організація звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а справу в скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- акт приймання-передачі виконаних робіт, наданий Підприємством на підтвердження виконання робіт за Договором та інші документи є недостовірними документами і складеними формально, а тому не можуть прийматися судом до уваги;

- у матеріалах справи відсутній проект реконструкції об'єкту нерухомого майна та відповідні погодження проекту реконструкції відповідними органами державної влади та архітектурно-будівельною інспекцією;

- надані Підприємством на підтвердження виконаних робіт довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 та акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в не відповідають вимогам, що зазвичай ставляться, оскільки у них не зазначені дата і місце їх складання, посади осіб, які підписали ці документи, та не дотримано інших вимог, що зазвичай ставляться до документів, якими оформляється підряд і будівельний підряд як окремий вид зобов'язань;

- Договір був укладений колишнім керівництвом Організації з метою створення штучної заборгованості та вчинення інших протиправних дій;

- судами попередніх інстанцій розглянуто справу за доказами, які є неналежними та недопустимими, оскільки подані Підприємством копії документів не відповідають пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 "ДСТУ 4163-2003".

Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а справу в скасованій частині передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 17.05.2013 Організацією (замовник) в особі голови ОСОБА_1 та Підприємством (підрядник) в особі директора Волторніста Л.А. укладено Договір, за умовами якого підрядник виконує власними і залученими силами і засобами роботи згідно проектної документації по ремонту та енергоефективній модернізації основних засобів Черкаської обласної організації, як частини учбово-лабораторного комплексу "Будинок природи" з матеріалів підрядника, розташований за адресою: м. Черкаси вул. Фрунзе, 1, та здає виконані роботи в обумовлені строки замовнику, бере участь у здачі виконаних робіт закінчених об'єктів будівництва.

Відповідно до пункту 2.1 Договору орієнтована загальна вартість робіт за цим договором складає 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 83 333,33 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Договору остаточна вартість робіт за цим договором розраховується, виходячи з фактичних обсягів виконаних робіт, вартості використаних матеріалів та обладнання, що фіксуються в актах виконаних робіт.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник у строк забезпечує оплату робіт підрядника в порядку, передбаченому цим договором. Замовник зобов'язаний сплатити авансовий платіж на придбання будівельних матеріалів у розмірі 20 % від суми Договору, протягом 3-х днів після підписання Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору для оплати виконаних робіт підрядник надає замовнику первинний документ з обліку в будівництві (акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, за фактично виконані роботи) не пізніше 25-го числа звітного місяця. Замовник розглядає надані документи у 5-денний строк після подання їх підрядником та за відсутності зауважень підписує їх. У разі виявлення зауважень до наданих підрядником документів, замовник письмово надає підряднику обґрунтовані зауваження. Оплату за виконані роботи замовник здійснює не пізніше 3-х банківських днів після підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили строки виконання підрядником робіт, а саме початок 17.05.2013, закінчення 31.10.2014.

На підтвердження виконання підрядних робіт Підприємством надано акти приймання виконаних будівельних робіт б/н за квітень 2014 року на суму 217 106,40 грн. та за жовтень 2014 року на суму 253 720,80 грн. форми КБ-2в, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року та за жовтень 2014 року форми КБ-3, підписаних представником Організації ОСОБА_1 без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт (окрім довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року).

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 569 610,06 грн.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі, або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами першою, третьою статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частинами першою, другою статті 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно із статтею 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 854 ЦК України передбачено, що, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, з згодою замовника - достроково.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, статтями 193, 202 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), підписані представниками сторін Договору та скріплені печатками підприємств, є достатніми доказами виконання Підприємством робіт, передбачених Договором.

При цьому довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року підписані представниками сторін 30.04.2014, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року підписана лише представником Підприємства, а акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року підписаний зі сторони Організації ОСОБА_1 31.10.2014.

У той же час на момент підписання 31.10.2014 акта приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2014 року ОСОБА_1 не мав на це відповідних повноважень, оскільки 30.10.2014 був відсторонений від виконання обов'язків керівника Організації.

Тобто судами встановлено, що виконання Підприємством своїх зобов'язань за Договором підтверджено лише в частині виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, Організація на порушення умов Договору свої зобов'язання щодо розрахунків за фактично виконані будівельні роботи за квітень 2014 не виконала на суму 217 106,40 грн., оскільки Підприємство неодноразово зверталось листами до Організації з вимогою оплатити як авансові так і поточні платежі, на які Організація у відповідь надсилала листи з проханням не зупиняти проведення будівельних робіт з ремонту та утепленню приміщень "Будинку природи" та повідомляла про очікування надходження коштів та про розрахунок не пізніше вересня за виконані роботи.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, а саме за виконані будівельні роботи у розмірі 217 106,40 грн. за квітень 2014. В іншій частині, щодо стягнення основного боргу за виконані будівельні роботи у розмірі 253 720,80 грн. за жовтень 2014, вимоги є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за період прострочення.

Відповідно до пункту 14.7 Договору за порушення строків оплати за актом виконаних робіт замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Підприємства щодо стягнення пені, суди дійшли висновку, що він є неправильним, оскільки Підприємством враховано вартість виконаних робіт за жовтень 2014 року, а також не враховано вимоги частини шостої статті 232 ГК України, а тому, здійснивши перерахунок, суди встановили, що з Організації підлягає стягненню пеня у розмірі 21 884,32 грн.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок Підприємства інфляційних втрат, суди визнали його неправильним, оскільки при розрахунку було нараховано інфляційні також на суму боргу по виконаних роботах за жовтень 2014 року; здійснивши перерахунок, суди дійшли висновку, що з Організації підлягає стягненню 30 177,79 грн. інфляційних втрат.

Що ж до вимог Підприємства про стягнення з Організації 30 799,67 грн. 20% річних, то судами встановлено, що відповідно до пункту 14.8 Договору у разі порушень умов сплати замовник сплачує штраф за користування чужими коштами у розмірі 20% річних від несплаченої суми.

Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно.

Частиною другою статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про те, що у даному випадку відсутній факт безпідставного одержання чи збереження грошей Організацією, а тому відсутні підстави для нарахування процентів за користування чужими коштами.

Однак Касаційний господарський суд з такими висновками судів попередніх інстанцій не може погодитись, оскільки відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення Підприємства до суду з даним позовом, до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно із статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення Підприємства до суду з даним позовом, до 15.12.2017) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення Підприємства до суду з даним позовом, до 15.12.2017) передбачалось, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (стаття 36 ГПК України; у редакції, чинній на час звернення Підприємства до суду з даним позовом, до 15.12.2017).

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, суди прийняли оскаржувані рішення за відсутності у матеріалах справи саме належним чином засвідчених письмових доказів, якими обґрунтовує свої позовні вимоги Підприємство.

У той же час належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

За таких обставин Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судами вирішено спір за недопустимими доказами у справі, наданими Підприємством в обґрунтування позовних вимог, а невстановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи на підставі допустимих доказів унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17.

Таким чином, доводи скаржника про те, що: суди попередніх інстанцій розглянули справу за доказами, які є неналежними та не допустимими, оскільки подані Підприємством копії документів не відповідають пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 "ДСТУ 4163-2003", - приймаються Касаційним господарським судом з огляду на викладені обставини.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені в даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Черкаської обласної організації Українського товариства охорони природи задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 27.07.2015 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі № 925/2301/14 скасувати.

Справу № 925/2301/14 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко