Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2019 року у справі №922/1370/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/1370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод" (далі - Завод) - не з'яв.,

відповідача - акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - Товариство) - Квіцінської А.І. - адвокат (посвідчення від 27.09.2017 НОМЕР_1),

розглянув касаційну скаргу Заводу

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2019

(головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Лакіза В.В. і Шутенко І.А.)

у справі № 922/1370/18

за позовом Заводу

до Товариства

про розірвання додатку до договору.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про визнання укладеною угоди про розірвання додатку № 3.1 (далі - Додаток № 3.1) від 01.03.2016 до договору про постачання електричної енергії (далі - електроенергія) від 14.03.2005 № 243 (далі - Договір № 243) у редакції, запропонованій позивачем.

2. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язання щодо поставки позивачеві електроенергії з дозволеною потужністю, зазначеною у Додатках № 3.1 та в додатку № 10 у редакції від 19.01.2015, внаслідок чого позивач позбавлений права розраховувати на дозволену до використання потужність, необхідну для забезпечення потреб його електроустановок, що є підставою для розірвання в судовому порядку Додатку № 3.1 у редакції від 01.03.2016.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2018 (суддя Аюпова Р.М.):

- у задоволенні позову відмовлено частково;

- розірвано Додаток № 3.1 до Договору №243, укладеного акціонерною компанією (далі - АК) "Харківобленерго" і Заводом;

- стягнуто з Товариства на користь Заводу 1 762 грн. судового збору.

4. Рішення мотивовано наявністю підстав для розірвання Додатку № 3.1 і водночас - тим, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав та інтересів, як визнання укладеною угоди про розірвання додатку до договору в судовому порядку.

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2019:

- задоволено апеляційну скаргу Товариства;

- згадане рішення місцевого господарського скасовано в частині розірвання Додатку №3.1 і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю;

- стягнуто із Заводу на користь Товариства 2 643 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Постанову мотивовано недоведеністю позивачем порушення його прав відповідачем при укладенні і виконанні Додатку №3.1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Завод, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить відповідну постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду в частині розірвання Додатку № 3.1 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Суд апеляційної інстанції:

- приймаючи оскаржувану постанову, не перевірив повно та всебічно всіх обставин справи, не дав належної правової оцінки доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення;

- порушив норми процесуального права, у т.ч. статті 7, 13, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Доводи відповідача

9. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, прийняття її з додержанням норм матеріального і процесуального права та про безпідставність доводів Заводу, і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Судом першої інстанції у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, що:

- Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державної акціонерної енергопостачальної компанії "Харківобленерго";

- публічним акціонерним товариством "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського", яке в подальшому змінило свою назву на нинішню (Завод), як споживач і АК "Харківобленерго", яке в подальшому змінило свою назву на нинішню (Товариство), як постачальник укладено Договір № 243, який відповідно до додаткової угоди про внесення змін до договору про постачання електричної енергії був викладений у редакції від 19.01.2015 з відповідними додатками, які є невід'ємними частинами договору, в тому числі Додаток № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахунків приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію";

- Додатком № 3.1 у редакції від 19.01.2015 сторонами узгоджена й встановлена дозволена до використання потужність по пунктах 1, 2, 3 і 9, а всього сумарна дозволена Товариством потужність відповідно до цього додатку становила 10 015 кВт;

- у матеріалах справи наявний Додаток № 3.1 у редакції від 01.03.2016, відповідно до якого встановлена дозволена до використання потужність по пунктах 1, 2, 3 і 9, а всього - 2527,5кВт;

- відповідно до пункту 8.1.5 додаткової угоди про внесення змін до Договору № 243 споживач має право приєднувати нових субспоживачів до власних технологічних мереж у межах дозволеної потужності; у таких випадках дозволена потужність споживача за цим договором має бути зменшена на величину приєднаної потужності нових субспоживачів;

- згідно з Додатком № 3.1 у редакції, викладеній в додатковій угоді, загальна (сумарна) дозволена до використання потужність по всіх точках обліку (приєднання), встановлена для споживача в розмірі 10015 кВт., у т.ч. по підстанції 110/6 кВ "Велозаводська" - 9500,00 кВт;

- споживач двічі письмово звертався до постачальника з проханням про корегування Додатку № 3.1 у зв'язку з виділенням потужності у розмірі 400 кВт на користь субспоживача - ОСМД "Парковий квартал". У відповідь постачальник повідомив споживача про загальну дозволену потужність лише в розмірі 2127,5 кВт, що не відповідало раніше дозволеній загальній потужності 10515 кВт (з урахуванням зменшення потужності на кількість сумарної потужності субспоживачів). При цьому постачальник посилався на зменшення загальної дозволеної потужності (10 015,00 кВт) внаслідок приєднання до електромереж споживача з 19.01.2015 по 01.03.2016 певних субспоживачів (ПАТ "Миловарний комбінат" - 800 кВт, КТП компанія "Балекс" - 500 кВт, TOB "Астеліт" - 7,5 кВт, TOB ВКФ "СВС" - 20 кВт, TOB "Трубоелемент"- 960 кВт) і на узгодження, на думку постачальника, сторонами Договору № 243 цієї величини у Додатку № 3.1 від 01.03.2016 із зазначенням у ньому загальної потужності в розмірі 2527,5кВт;

- не погоджуючись із запропонованим Товариством загальним розміром потужності 2527,5 кВт (з урахуванням виділення потужності для ОСМД "Парковий квартал" 400 кВт), Завод письмово повідомив Товариство про існуючий раніше розмір дозволеної потужності та її розподіл і просив роз'яснити причину зменшення потужності з урахуванням кількості приєднаних субспоживачів;

- Товариство, розраховуючи поточну дозволену потужність, посилалося на Додаток № 3.1 від 01.03.2016, який не відповідає Додатку № 3.1 від 19.01.2015 (з урахуванням фактичної кількості субспоживачів, приєднаних до електромереж Заводу);

- загальна дозволена потужність у розмірі 2527,5 кВт, визначена в Додатку №3.1 станом на 01.03.2016, не відповідала існуючій на той час потужності в розмірі 7727,50 кВт; дозволена потужність по підстанції 110/6 кВт "Велозаводська" в розмірі 2112,5 кВт, визначена в Додатку №3.1, станом на 01.03.2016 не відповідала фактичній дозволеній потужності по цій підстанції, що становила фактично 7212,5 кВт;

- як зазначає Завод, він письмово звертався до Товариства щодо розірвання Додатку № 3.1 від 01.03.2016 (шляхом підписання угоди про його розірвання) через те, що сумарна дозволена до використання потужність, зазначена в Додатку № 3.1 від 01.03.2016, не відповідала фактичній сумарній потужності, що існувала на дату укладання цього додатку. Відповідна угода була залишена Товариством без підписання. У зв'язку з цим Завод і звернувся з позовом у даній справі;

- недостатність дозволеної до використання потужності, зазначеної у Додатку № 3.1 від 01.03.2016, для виробничих потреб Заводу підтверджується висновком кваліфікованого спеціаліста - інженера проектувальника Нотовського П.В.;

- встановлення електричної дозволеної потужності в розмірі 2527,5 кВт у Додатку № 3.1 від 01.03.2016 без дотримання порядку коригування потужності, встановленого пунктом 8.1 Договору № 243 та підпунктом 25 пункту 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 (що діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі - Правила), спричиняє шкоду майновим правам та інтересам позивача (Заводу) та позбавляє його можливості отримати додатковий прибуток від найбільш ефективного використання своїх виробничих потужностей; Додаток № 3.1 від 01.03.2016 є наслідком істотного порушення відповідачем умов Договору № 243 у частині забезпечення позивача електроенергією встановленої потужності.

11. Судом апеляційної інстанції додатково зазначено, зокрема, таке:

- за умовами Договору № 243 у редакції додаткової угоди від 19.01.2015 постачальник продає електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у Додатку №3.1;

- листом від 26.01.2016, який передував укладенню Додатку № 3.1 від 01.03.2016, Товариство довело до відома Заводу, що дозволена потужність для електропостачання Заводу складає 2 012 кВт від підстанції 110/6 кВ "Великозаводська";

- судом у справі №922/843/17 встановлено, що Товариством було скореговано Заводу дозволену потужність з урахуванням 400кВт, виділених для ОСМД "Парковий квартал";

- у березні 2018 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що згідно з Додатком №3.1 від 19.01.2015 загальна дозволена до використання потужність була встановлена для споживача у розмірі 10015 кВт і просив повідомити про повне найменування та кількість усіх субспоживачів, приєднаних до електромереж споживача за період з 14.03.2015 "до цього часу", а також сумарну величину приєднаної потужності цих субспоживачів; у відповідь відповідач зазначив, що запитувана споживачем інформація зазначена у додатках до договору;

- Додаток №3.1 у редакції від 19.02.2015 після підписання Додатку № 3.1 в редакції від 01.03.2016 припинив свою дію;

- Заводом (споживачем) не подано суду доказів наявності істотного порушення Договору № 243 Товариством (відповідачем) та наявності шкоди, завданої таким порушенням;

- матеріали справи не підтверджують обставини імовірного завантаження додаткових виробничих потужностей позивача, їх модернізації, можливості отримання позивачем додаткового прибутку. І недостатність для позивача дозволеної потужності не свідчить про порушення відповідачем умов Договору № 243;

- пунктом 8.1.5 Договору № 243 (в редакції додаткової угоди до цього договору від 19.01.2015) врегульовано право позивача на приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності; це передбачено й підпунктом 25 пункту 10.2 Правил. Проте з матеріалів справи не вбачається порушення відповідачем умов Договору № 243 і Правил у цій частині;

- Додаток № 3.1 від 01.03.2016 Завод підписав із визначеною в ньому дозволеною потужністю. Лише у січні 2017 року Завод звернувся до Товариства щодо надання роз'яснення стосовно розміру цієї дозволеної потужності; у матеріалах справи немає й доказів того, що Завод взагалі звертався до Товариства з приводу збільшення йому (Заводу) дозволеної потужності за Договором № 243 з посиланням на недостатність розміру дозволеної потужності, узгодженої в Додатку № 3.1 від 01.03.2016.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Цивільний кодекс України:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638);

- договір може бути, зокрема, розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651);

- у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга статті 653);

- у разі, зокрема, розірвання договору в судовому порядку зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя статті 653).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

13. Як випливає з наведених положень Цивільного кодексу України, розірвання договору за рішенням суду є наслідком істотного порушення договору другою стороною.

У даному разі таке порушення Завод (а також і суд першої інстанції) вбачає - принаймні, так він зазначає у касаційній скарзі - в тому, що Товариство не погодилося підписати запропоновану йому Заводом угоду про розірвання Додатку №3.1 від 01.03.2016, згідно з яким зменшено величину дозволеної потужності для електропостачання Заводу порівняно з раніше чинним Додатком № 3.1 від 19.01.2015.

14. Проте, як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та не заперечується й скаржником, згаданий Додаток № 3.1 від 01.03.2016 підписано обома сторонами Договору № 243 за їх обопільною згодою.

При цьому скаржником ні в судах попередніх інстанцій, ані в касаційній скарзі не наведено обставин, які свідчили б про незгоду Заводу (заперечення ним) із зазначеною в пункті 13 цієї постанови зміною величини дозволеної потужності.

Поряд з тим доводи скаржника про те, що "оформлення спірного Договору №3.1 від 01.03.2016р. було односторонньою дією відповідача, направленою на зміну договору" не знаходять будь-якого підтвердження за встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами справи. Скаржником не наведено аргументів і не доведено у відповідних судових інстанціях обставин, що свідчили б про його незгоду з умовами, наведеними у Додатку № 3.1 від 01.03.2016 на момент оформлення сторонами цього додатку, і про непідписання Заводом даного документа.

15. Наведене у пунктах 13 і 14 цієї постанови означає відсутність порушення Договору № 243 з боку Товариства, а, отже, й підстави для розірвання судом оспорюваного Додатку № 3.1 від 01.03.2016 у розумінні частини другої статті 651 ЦК України.

16. Верховний Суд вважає за доцільне звернути увагу й на те, що обраний позивачем і судом першої інстанції спосіб захисту прав і законних інтересів позивача не був і не є ефективним з точки зору задоволення потреб позивача в електропостачанні.

Так, у разі розірвання Додатку № 3.1 від 01.03.2016 в судовому порядку цей додаток втратив би чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Водночас, як встановлено судовими інстанціями, дія попереднього Додатку № 3.1 від 19.01.2015 вже припинилася з укладенням сторонами чинного Додатку № 3.1 від 01.03.2016. Отже, істотна умова Договору № 243 про величину дозволеної потужності взагалі припинила б своє існування, що, своєю чергою, унеможливило б виконання даного договору, в тому числі з боку постачальника електроенергії.

Таким чином, задоволення (в тому числі часткове) позовних вимог не лише не захистило б права та законні інтереси позивача, а й могло б погіршити його становище порівняно з тим, яке існує. Наведене не враховано ні позивачем, ні судом першої інстанції.

Поряд з тим Завод не позбавлений ні права, ані можливості вирішити, за наявності підстав для цього, питання щодо величини дозволеної потужності (у т.ч. її збільшення) у встановленому законом порядку.

17. З урахуванням наведеного Касаційним господарським судом не приймаються аргументи касаційної скарги; поряд з тим суд погоджується з доводами відзиву на касаційну скаргу як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків апеляційного господарського суду та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

19. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу Заводу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

20. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 у справі № 922/1370/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов